Відходи на енергію: чому не варто втілювати технологію waste-to-energy
Новий спекотний місяць — нові навантаження на енергосистему. Повторні ракетні атаки російських військ ускладнюють і без того критичну ситуацію. Наявних потужностей на виробництво та подачу електроенергії обмаль. Ймовірно, взимку відключення світла можуть стати частішими і тривалішими, при чому по всій Україні.
Є сподівання, що дефіцит вдасться покрити завдяки імпорту електроенергії із сусідніх країн, частково з відновлювальних джерел енергії. Але слід розглядати й інші рішення. Безпечні для населення та економічно вигідні як в умовах воєнного стану, так і в мирний час.
Принцип waste-to-energy: швидке рішення, сумнівні наслідки
Останнім часом активніше ширяться новини про наміри будівництва заводів, які перетворюють відходи в енергію (потенційно для обігріву помешкань). Зокрема, технологію хочуть запровадити на Київщині, в Одесі, в Харківській області. Такі об'єкти спалюють побутові відходи з подальшим виробництвом тепло- та електроенергії. За тією ж технологією waste-to-energy працюють установки газифікації, піролізу та плазмового процесу. Подекуди місцева влада тільки вивчає це рішення, а десь вже активно виділяють кошти, будують відповідну інфраструктуру.
Насправді ж існує безліч інших, дієвіших та економічно вигідних способів поводження з відходами. Це підтверджує досвід країн ЄС.
Данія, Швеція, Німеччина, Австрія раніше активно підтримували ідею сміттєспалювання. Десятки років роботи таких підприємств показали, що вони потребують чималих коштів на утримання (а це навантаження на місцеві бюджети). До того ж ніяк не покращують стан управління відходами та ускладнюють досягнення кліматичних цілей до 2030 року. Нині в ЄС відмовляються від сміттєспалювання. Zero Waste Europe спільно з іншими громадськими організаціями наголошують на необхідності переглянути законодавство в частині роботи таких підприємств.
В Україні від прихильників waste-to-energy можна почути, ніби технологія безпечна для людей та довкілля. Однак це один із поширених міфів. Насправді мало хто уточнює, що говорить про утворення енергії/газу саме біологічним методом, а не спалюванням.
Трішки хімії, щоб пояснити відмінності процесів
Існує два способи перетворення відходів в енергію:
- Біологічний
Відбувається в біореакторах або інших анаеробних реакторах для виробництва біогазу. В основі процесу — розкладання органічних відходів.
- Термічний
Усі термічні процеси передбачають спалювання відходів. Відбувається це в спеціальних установках — Waste-to-Energy інсинераторах (їх використовують на сміттєспалювальних заводах). Установки для отримання газів та/або рідин, які надалі спалюються для виробництва електроенергії, вимагають зовнішнього тепла. Такий принцип їхньої роботи. Інакше "вищепити" енергію зі спалених відходів неможливо.
WTE-інсинератори потребують великої кількості матеріалів, які добре горять. Високу теплотворну здатність мають пластик, папір, картон. Як показують дослідження, в муніципальних відходах їх трохи менше, ніж органіки. Остання інколи складає більше половини об'єму.
Враховуючи більші обсяги, порівняно з ТПВ, з огляду виробництва енергії використання органіки виглядає доречнішим. А за належного сортування твердих відходів можна унеможливити їхнє потрапляння на полігон і дещо використовувати повторно.
Перш ніж виділяти кошти на будівництво сміттєспалювального заводу, громадам варто визначити: чи майбутня установка є об'єктом біологічного або термального перетворення відходів в енергію?
За підрахунками Global Anti-Incinerator Alliance, спалювання — найдорожчий спосіб зменшення відходів та виробництва електроенергії.
Муніципалітетам слід бути обережними, якщо їм пропонують термічну обробку відходів. У майбутньому це зашкодить здоров'ю населення та погіршить і без того критичний стан довкілля.
Софія Сидоренко, голова Zero Waste Alliance Ukraine пояснює:
"Сміттєспалювальні заводи потребують висококалорійних відходів. Переважно це відходи пластику. Весь без виключення пластик виготовляється з нафти та газу. Яка країна першою приходить вам на думку, коли говорять про продаж надзвичайно цінного ресурсу задешево, аби лиш мати потік коштів у свою економіку? Отож бо.
Видобуток викопного палива, виробництво товарів, їх транспортування, зберігання — це все надзвичайно енергозатратні процеси, котрі узалежнюють нас від країн, які мають поклади газу та нафти. Сміттєспалювання є одним з елементів, який узалежнює Україну від цього викопного палива".
Контроль за шкідливими викидами: поки що більше питань, ніж відповідей
Незабаром Верховна Рада має прийняти законопроєкт про запобігання промисловому забрудненню. Попереднє голосування "провалилось", не вистачило одного голосу. Але все ж таки депутати прийняли за основу новий документ. Фактично текст той самий. Йдеться в ньому про врегулювання контролю за промисловими викидами в повітря, у тому числі від сміттєспалювальних підприємств із виробництвом енергії.
Цим документом Україна імплементує в національне законодавство Директиву ЄС 2010/75. Такою є вимога Угоди про Асоціацію з ЄС і це ж завдання входить до екологічних пріоритетів у Національному плані відновлення України. Тож залишається тільки чекати на одноголосне схвалення документа всіма депутатами.
"Але це не єдиний важливий документ, — каже експертка із законодавства в Zero Waste Alliance Ukraine Оксана Миляник. — Вже затверджені Технічні вимоги до експлуатації установок сміттєспалювання та установок із сумісного спалювання відходів, і містяться вони у Постанові Кабінету Міністрів від 1 березня 2024 року, яка набирає чинності у вересні цього року. На нашу думку, описані норми досить поверхневі. Не виглядає так, що документ забезпечує належний, прискіпливий контроль за викидами, контроль за скидами у водойми.
У жовтні минулого року ми надіслали Міндовкілля зауваження та пропозиції до цього нормативного акту. Більшість із них не були враховані. Але у відповіді Міндовкілля запевнило: детальні норми включать у Правила технічної експлуатації установок спалювання і сумісного спалювання відходів.
Позитивний момент у тому, що більшість положень, передбачених Директивою ЄС щодо установок спалювання відходів, враховані в проєкті Правил. Однак, ці правила вступають у дію і будуть обов'язковими лише після скасування воєнного стану. Тобто невідомо, коли це буде".
Якщо ж установки спалювання працюватимуть під час воєнного стану, то фактично діятимуть без відповідних правил і без належного контролю. Крім того, не передбачена чітка відповідальність за порушення технічних вимог та правил експлуатації установок спалювання відходів.
Zero Waste Alliance Ukraine подали Міндовкіллю зауваження та пропозиції. Серед рекомендацій — застосовувати правила технічної експлуатації до сміттєспалювальних установок без прив'язки до припинення воєнного стану. Також передбачити в законодавстві чітку відповідальність для тих, хто не дотримується встановлених правил. Громадське обговорення пропозицій завершено, активісти чекають на реакцію Міндовкілля. Оксана Миляник говорить:
"Наше законодавство мало б вирішити багато питань, пов'язаних із викидами в повітря небезпечних речовин, проблеми з контролем, моніторингом. І цей законопроєкт про зменшення промислового забруднення нам потрібен, він містить чіткі заходи контролю. Єдине — доведеться чекати, поки він стане обов'язковим для всіх промислових об'єктів. До них відносяться і підприємства, що працюють за технологією waste-to-energy.
Загалом прогрес є, прийняття законодавчих актів триває. Але на сьогодні належним чином не врегульована робота таких об'єктів. До введення в дію жорстких правил є ризик неконтрольованих викидів, скидів у водойми. Без контролю, без відповідальності перед законом, на жаль, робота сміттєспалювальних заводів може сильно зашкодити довкіллю та здоров'ю мешканців громад, де будуть розташовані ці підприємства".
Правильно управляти відходами — значить передусім запобігти їхньому утворенню
Громадам варто зрозуміти: що саме потрапляє на їхні полігони? Для цього потрібно періодично проводити дослідження складу відходів. Якщо коштів наразі на це немає, бракує відповідних спеціалістів, просто гляньте у смітник. Там ви побачите чимало органічних відходів, використані упаковки, одноразові засоби гігієни, пластикові речі тощо.
Після роздільного збору вилучені біовідходи можна компостувати або ж обробити в спеціальній установці й отримати біогаз. Більшість відходів паковання зникнуть із загального потоку побутових відходів, щойно буде прийнято Закон про паковання та відходи паковання. Насамкінець маємо одноразові гігієнічні відходи, залишки текстилю, деревини, токсичні відходи та інші — все це теж потребує якісного сортування та безпечної утилізації.
Тож якщо і переробляти відходи в енергію — то не спалюванням, а природним шляхом. Біогаз можна використовувати на потреби обігріву і приватних будинків, і комунальних установ.
Виникає інша проблема — мала енергоефективність будівель. Лікарні, школи, дитсадки, водоканали, адміністративні будівлі зазвичай одні з найбільших споживачів енергії у громаді. Це напряму пов'язано з їх енергоефективністю. Щоб дізнатися, в яких місцях втрачається найбільше тепла, проведіть енергоаудит. За результатами перевірки фахівці допоможуть обрати оптимальне рішення для підвищення енергоефективності будівлі. Послуга доступна для ОСББ та приватних будинків.
Як в енергетиці, так і у сфері управління відходами нам потрібна реформа
Це означає обов'язковий роздільний збір органіки з подальшою обробкою (і виробництвом біогазу); запуск розширеної відповідальності виробника та реформування системи управління відходами паковання. Це також рішення, що запобігають утворенню відходів. Наприклад, встановлення питних фонтанів, звідки кожен може набирати воду у свою тару, заборона одноразової тари на заходах, створення мереж "ремонтних кафе", де те, що зламалося і мало б за звичкою піти в смітник, можна полагодити й використовувати повторно.
Сміттєспалювальні заводи — це скоріше швидке рішення, реакція на кризовий стан в енергетиці і пошук простого рішення до опалювального сезону. Однак чи дійсно воно енергоефективне, економічно вигідне та не шкідливе для людей? Надалі це тільки ускладнить наближення України до рівня екологічності та безпечності європейських країн. А це одна з обов'язкових умов згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС.
