Що не так із мобілізацією-2.0? Погляд добровольця
Об'єктивно кажучи, пропонуючи свіжі мобілізаційні новації, треба було спочатку проаналізувати, чому чинна система не спрацювала, та визначити, яку саме проблему будемо вирішувати цього разу. На жаль, нічого подібного не відбулося.
Резонансний урядовий законопроєкт готувався у найкращих політико-правових традиціях наших заклятих ворогів:
- без залучення до його обговорення і розробки тих, кого він найбільше торкнеться;
- без конкретного авторства і публічної адвокації змісту (очевидно, що текст підготовлено цивільною владою із розрахунком перекласти всю відповідальність і негатив на військових);
- без будь-якого логічного обґрунтування
- чому потрібні саме 500 тисяч мобілізованих, а не 400 чи 600?
- якого віку і фаху?
- що робить держава для повернення до цивільного життя тих, хто звільниться зі служби за цим законом?
- і так далі.
Найперше, що впадає в око, судячи із Букви та Духу цього урядового законопроєкту, це те, що він є суцільним набором каральних, а не заохочувальних стимулів до служби у війську. А також те, що стосується він не стільки 500 тисяч майбутніх мобілізованих, скільки тих, хто до їх числа не потрапить (ухилянтів, емігрантів, співробітників ТЦК і т.і.).
Чи сприятиме цей законопроєкт у його нинішньому вигляді залученню до лав ЗСУ вмотивованих, патріотичних, свідомих воїнів, як це було під час першої добровільної хвилі мобілізації на початку 2022 року? Очевидно, що ні!
Мобілізацію-2.0 слід було розпочинати на принципово інших засадах.
По-перше, процес треба було розпочинати не з "розправ над воєнкомами", а з самомобілізації й демонстрації суспільної єдності. Всі знають про дітей ізраїльських політичних лідерів, міністрів, депутатів і держслужбовців, які пішли служити в ЦАХАЛ після теракту 8 жовтня, але ніхто не чув про аналогічні прояви громадянської свідомості серед придатних до служби нардепів, їхніх родичів, дітей міністрів і т.д.
До речі, в минулому складі парламенту "без відриву від виробництва" воювали Д. Ярош, А. Білецький, а також близькі родичі інших депутатів. Чим не приклад? Серед депутатів нинішньої каденції чомусь на думку спадає тільки особистий приклад Михайла Забродського та активність Романа Костенка і його бойової групи. Хлопці, ви красені! А ось що не так із рештою, із держслужбовцями, правоохоронцями?
Така самомобілізація була б помітним сигналом для звичайних людей, що можновладці не ховаються за їх спинами. До того ж це нормалізувало б роботу ТЦК (менше хамства та більше ввічливості), покращило питання забезпечення (неформальні лобісти з'явилися б в цілих підрозділів) і т.д.
По-друге, мобілізація-2.0 має йти паралельно із впровадженням принципово нової якості державної політики щодо підтримки ветеранів, інвалідів війни, сімей загиблих, родин військовослужбовців тощо. На сьогодні цей напрям політики держави є суцільно провальним! І про це дуже добре знають всі, хто чекає на повістки за новим законом. Теперішню ситуацію слід негайно виправляти, адже це два паралельні виміри однієї політики.
По-третє, головною метою мобілізації-2.0 має бути якісне підвищення нашої обороноздатності у війні на виснаження. Це окрема тема для дискусії, але хочу звернути увагу в цьому контексті насамперед на подальший розвиток системи військ ТРО, якою ніхто вже чомусь не займається; на необхідність проведення інженерно-фортифікаційних робіт на критично важливих напрямах (їх багато); на підвищенні якості старшого командного складу, із чим є великі проблеми. Це поле для законодавчої та управлінської діяльності повноцінного військового кабінету, а не анонімного колективу цивільних авторів.
По-четверте, найбільш ефективними бойовими підрозділами у цій війні стали ті, де є розвинуті елементи військового братерства, де реально діє військова демократія, де "полковники чують своїх старшин" та де існують можливості не виконувати відверто недолугі накази окремих представників високого генералітету. 500 тисяч нових мобілізованих мають потрапляти у таке середовище, а не у горнило армійського "совка". Як би комусь це не здавалося "козаччиною" чи навіть "махновщиною" — це реально працює в умовах сучасної війни. Випускники радянських загальновійськових академій цього вже не збагнуть ніколи. А натівські генерали прийдуть до цього самі, але пізніше. Тож треба узагальнювати, осмислювати та поширювати успішний новітній досвід військової самоврядності.
По-п'яте, якщо мобілізація-2.0 буде тривати такими неадекватними методами, як це було останнім часом — це буде катастрофою. Ми не росіяни й тому не можемо дозволяти собі перетворювати національно-визвольну війну на відверте свавілля під мандатом ТЦК. Грубе поводження, фальсифікації документів, позбавлення особистих речей, насильне незаконне утримання, невмотивоване застосування сили, порушення базових прав людини і т.д. і т.п. — це категорично неприйнятні для українців речі. Робота ТЦК — це хоча й специфічний, але всього лише сервіс за кошти платників податків. Ніхто не має терпіти від людей у військовій формі (а після прийняття нового закону їхні можливості стануть ще ширшими) того, що вважається в українському суспільстві абсолютно неприйнятним з боку поліції, чиновників або депутатів. За перевищення влади в процесі мобілізації треба саджати без зайвих слів! Адекватні співробітники ТЦК це мають зрозуміти й адаптуватися до сервісних функцій, а природжені "вертухаї" нехай охороняють тюрми для військовополонених росіян та колаборантів. На жаль, якихось новацій в цьому напрямку урядова законотворчість також не передбачила.
Днями народні депутати розпочали обговорення нового законопроєкту про мобілізацію разом із представниками Міністерства оборони, Генштабу і Головнокомандувачем ЗСУ. Сподіваюсь, що разом вони напрацюють правильний законопроєкт, який зробить мобілізацію ефективнішою і врахує ті недоліки, що містить попередній законопроєкт.
