Медіація в Україні викликає питання – а чи є відповіді?
Медіацію часто випробовують – здебільшого питаннями «А як це працює?», «А якщо не вийде?», «А чому я раніше не чув/ла про медіацію?», «А це точно легально?», «Які гарантії виконання рішень?» і багатьма іншими. Так як першочергова недовіра до всього нового є логічною – медіатори готові давати вичерпні відповіді, таким чином і підвищуючи шанси на прийняття процесу в нашій культурно-правовій системі.
Отже, чіткі відповіді на найбільш поширені питання тих, хто цікавиться медіацією як опцією для вирішення конфліктної ситуації або спору.
А як це працює?
Медіація – це вдосконалений переговорний процес за участю незалежного посередника-медіатора, який почав розвиватися ще в 70-х роках у США, а далі й по всьому світу. Відповідно, медіація працює за обґрунтовано сформованими принципами конфіденційності, самовизначеності сторін, нейтральності медіатора і добровільної участі всіх учасників медіації. Дотримання зазначених принципів – це єдине правило медіації. Формат, кількість годин і сесій, навіть кількість медіаторів в одному процесі – обговорювані питання, які вирішуються так, як комфортно учасникам процесу. До початку медіації медіатор все це детально зі сторонами проговорює, тож учасники вступають у процес підготовленими.
Одним реченням, медіація – це професійно сфасилітовані медіатором переговори між сторонами конфлікту для знаходження останніми вигідного для обох рішення проблеми.
А якщо не вийде?
З медіації можна виходити на будь-якому етапі. Далі можна шукати іншого медіатора або юриста, судитися чи врегульовувати проблеми без сторонньої допомоги взагалі.
А чому я раніше не чув/ла про медіацію?
Медіація справді тільки набирає широкої популярності. Тепер ви знаєте і можете ділитися інформацією зі знайомими.
А це точно легально?
Так, медіація – легальна і така, що практикується в Україні не перший рік. Наразі у Верховній Раді другого читання очікує спеціальний законопроєкт № 3504, а поки що медіатори керуються здебільшого міжнародними нормативно-правовими актами. Це, наприклад, Рекомендація № R (98) 1 Комітету міністрів державам-членам про сімейну медіацію від 21 січня 1998 р., Рекомендація № R (99) 19 Комітету міністрів про медіацію в кримінальному процесі від 15 вересня 1999 р., Рекомендації (2002) 10 Комітету міністрів державам-членам про медіацію в цивільному процесі від 18 вересня 2002 р., Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № 17ЕС (2001) 9 від 5 вересня 2001 р. державам-членам про альтернативний судовому розгляду механізм вирішення спору між адміністративними органами влади та приватними особами, Європейський кодекс поведінки медіаторів та інші. Наша держава також стала підписантом важливої для медіації Сінгапурської конвенції, але її поки що Україною не ратифіковано.
Окрім цього, вже декілька років в Україні діє проєкт «Впровадження відновного правосуддя в Україні», який реалізується громадською організацією «Інститут миру і порозуміння» у партнерстві з Верховним Судом та за підтримки Фонду демократії Організації Об'єднаних Націй (UNDEF) – це по суті медіація в кримінальних справах, де учасниками є неповнолітні правопорушники і потерпілі.
Медіація починається підписанням договору про вступ у процес, а завершується укладанням медіаційної угоди – тобто правовими документами, які сторони можуть додатково посвідчувати нотаріально або в суді. Отже, медіація вже має своє правове регулювання, хоча прийняття спеціального закону в Україні є дійсно очікуваною подією.
Які гарантії виконання рішень?
Гарантіями виконання рішень в медіації є згадані вище документи, зокрема медіаційна угода, а також сама суть цієї угоди, яка передбачає взаємовигідні для обох учасників спору домовленості. Якщо домовленостей вигідно дотримуватися і одному, і іншому – немає причин хвилюватися.
Крім того, якщо протиставляти медіацію судовому процесу – кожен процесуальний кодекс в Україні має купу статей про гарантії виконання судових рішень. Але статистика їх реального виконання – вкрай низька і не виходить за межі 25 відсотків. Чому так? Тому що судді приймають рішення відповідно до закону і сильної позиції однієї зі сторін спору, не враховуючи ані справжні інтереси сторін, ані реальні можливості виконувати приписи судді. Виконання рішень суддів можливе в ідеальних обставинах, де люди не керуються емоціями, у будь-який момент здатні погашати свої борги або без питань віддавати дитину на канікули іншому з батьків.
У медіації – переговори ведуться по інтересам. Медіатор допомагає всім учасникам конфлікту виявити їх реальні інтереси та потреби, щоб знайти найоптимальніше для обох рішення. Я вимагаю позбавити свого бізнес-партнера права участі в керуванні бізнесом, але справжнім моїм інтересом є безпека і зростання бізнесу. Цей інтерес можна задовольнити багатьма способами. Для цього, можливо, не знадобиться навіть нікого відсторонювати. Домовившись, ми з моїм партнером по бізнесу просто радо виконуємо те, що нас обох влаштовує.
То медіацію і справді можна спробувати?
Медіацію можна спробувати навіть у випадку складної конфліктної ситуації. Як доказ залишаю тут посилання на статистичні дані з різних країн про успішне застосування медіації. В Україні поки що немає об'єктивної статистики, але медіатори діляться позитивним досвідом, активно медіацію просувають і заохочують до її ширшого застосування. Отже, деяка статистика про результативність медіації на рівні 70-90 відсотків: у США – звіт уряду США з приводу альтернативних способів вирішення спорів, звіт Служби регулювання сфери фінансових послуг FINRA (ст. 4); у КНР – звіт CJC ADR Working Group (ст. 79); у Південній Кореї: звіт CJC ADR Working Group (ст. 81); у Польщі – урядова статистика (ст. 4-6); у Великій Британії – звіт "Civil Justice Council Interim Report on the future role of ADR in Civil Justice" (ст. 47).
Читайте також, як працює і не працює бізнес медіація, а також, як вирішити конфлікт в сімейній медіації.
