Гіроборди, моноколеса та електросамокати – як змусити їх рахуватись із оточуючими?
Вибудовувати стосунки – непроста річ. Особливо, коли мова йде про трикутник – пішоходи, автівки та новий вид транспорту – мікротранспорт (гіроборди, електросамокати, моноколеса тощо). А ще ж є велосипедисти… Кожного разу, коли я бачу, як на самокаті несеться татусь, притискаючи щасливу дитину і.. на кожному кроці створює небезпечні ситуації для оточуючих, я вражаюсь: невже доросла людина не розуміє, що робить? А що тоді говорити про підлітків? Поки що у стосунках з мікротранспортом постраждала сторона – пішоходи. Чи планують законодавці якось врегульовувати пересування новітнього транспорту і що буде з усіма нами далі?
Електросамокати, гіроборди та моноколеса стали звичним засобом пересування Особливо – у великих містах. Але цей трафік фактично не регулюється правилами дорожнього руху. Як результат – кермувальники таких транспортних засобів все частіше травмуються самі і травмують пішоходів.
Самокати є. Закону немає
Торік у вересні парламент в першому читанні ухвалив законопроект, за яким водіїв легкого електротранспорту мали б ввести в правове поле, де визначалося їхнє місце і рівень відповідальності на дорозі. Щоправда, штрафувати порушників на самокатах планували всього на 85 грн. Крім того, депутати пропонували заборонити користуватися персональним електротранспортом особам у стані алкогольного сп'яніння та використовувати смартфон під час руху. Дозволити пересуватися на електросамокатах та на колесах хотіли виключно велодоріжками, а, якщо їх немає, то узбіччам доріг. Однак ці законодавчі ініціативи досі не дійшли до другого читання.
Це дуже круто, що в нас, як в усьому світі, розвивається міський мікротранспорт. Прикро та не круто, що в законодавчому полі їх досі просто не існує.
Поки в законодавстві немає згадки про мікротранспорт, місцева влада рекомендує користуватися правилам для велосипедистів. Тобто пересуватися велодоріжками. Але ми знаємо, які в тому ж Києві велодоріжки! Вони раптово починаються, раптово закінчуються, розраховувати хоча б на них і комфортно та безпечно користуватися тим, що є, не можна. І це – при тому, що велосипедами ми користуємося більше сотні років.
За відсутності велодоріжок керманичам мікротранспорту пропонують їхати крайньою правою смугою для автомобілів. Тобто, їм фактично не можна їздити пішохідними зонами, щоб не наражати на небезпеку себе та пішоходів. Велосмуг немає, дорогою – ризиковано, тротуаром – не можна. Така собі правова колізія, у якій страждаємо ми з вами усі – і пішоходи, і прихильники мікротранспорту.
Спеціалісти кажуть, що депутатам доведеться попотіти, щоб виписати правила для самокатів і моноколес. Транспорт має різну вагу і швидкість, тож відповідальність має бути різною. А ще потрібно визначити, які документи мають бути у таких водіїв? І якими мають бути види страховки і обов'язкової екіпіровки?
Йдемо під землю
Єдине місце, де мікротранспорт легалізували – це підземка. Моноколеса та самокати тут можна перевозити за новими правилами, які погодили представники метрополітену та ініціативна група спільноти легкого персонального транспорту.
Відтак моноколеса у метро можна перевозити просто тримаючи їх в руці. А власники повинні стежити, щоб їх одноколісний транспорт нікого не забруднив.
Самокати для перевезення рекомендовано складати. Ті, що більше 120 см – оплачуються додатково. При цьому будь – які речі більше 2 метрів перевозити заборонено.
За бажанням проходити із самокатом, моноколесом, іншим багажем можна біля контролера. Його треба повідомити про факт оплати багажу. Якщо цього не зробити, вас просять оплатити перевезення повторно.
Крім того, набрало сили рішення Київради про безоплатне перевезення у метро велосипедів. Але транспортувати їх треба тільки в чохлі.
І одразу ж виникає багато запитань з приводу. Наприклад, чи вистачить вихованості у власників моноколес та бажання опікуватись комфортом оточуючих? І чи не означає це, що крім незручностей на тротуарах, ми отримаємо ще додаткове джерело дискомфорту в метро?
Трохи тез про те, як має бути
Ми обговорювали цю тему в студії моєї програми – "Добрий вечір" на KYIV.LIVE. Хочу поділитися певними думками, які я почула від експертів.
Можливо, це дуже добре, що не пройшла перша версія закону, який би регулював мікротранспорт. В ньому передбачалось, що самокатники мають їздити по смугах там, де й автомобілісти. Але ж мікротранспортом часто користуються підлітки, діти від 10 років. "Виганяти" їх до автомобілістів без знань ПДР, на швидкість 50+70 км на годину – не краща ідея.
Другий законопроєкт так і не дійшов до читання, не будемо на ньому зупинятись. А третий – заснований на досвіді Польщі. Свій законопроєкт поляки розробляли з 2016 року, а прийняли – у 2021. Так ось. Вони поділили мікромобільний транспорт на електротранспорт, який розвиває велику швидкість, і на транспорт типу велосипедів( до 20- 25 км на годину). Відповідно до цього впровадили систему нормувань, покарань тощо.
Що запровадили у поляків пише, наприклад, портал yavp.pl.
Цитую:
Зміни передбачають наступні заборони:
- їхати електричним самокатом на дорогах, де швидкість руху перевищує 30 км/год;
- перевозити електросамокатом інших людей, тварин або предмети, а також буксирувати інші транспортні засоби;
- залишати електричні самокати на тротуарі;
- їздити на електричному самокаті та гіроскутері по дорозі загального користування дітям до 10 років (навіть під наглядом дорослих).
Згідно з новими правилами, їздити електросамокатами та гіроскутерами можна буде зі швидкістю не більше 20 км/год: тільки по велодоріжці, а в разі її відсутності по дорозі, на якій дозволено рух транспортних засобів зі швидкістю не більше 30 км/год. Виїжджати на пішохідні тротуари можна буде тільки тоді, коли паралельно немає ні велодоріжки, ні дороги зі швидкістю руху не більше 30 км/год. При цьому швидкість руху електросамоката на тротуарі повинна бути наближена до тієї, з якою йдуть пішоходи.
Нововведення передбачають, що особи, які керуватимуть електросамокатом або гіроскутером, повинні будуть поступатися пішоходам і не перешкоджати їхньому руху. Водночас користувачі електросамокатами та гіроскутерами віком від 10 до 18 років зобов'язані будуть мати при собі велосипедну картку або водійські посвідчення категорії AM, A1, B1 або T. Від осіб старше 18 років таких документів не вимагатиметься.
Діти до 10 років зможуть кататися на електричному самокаті або гіроскутері виключно там, де проживають і тільки під наглядом дорослого.
Електричний самокат можна буде залишати на тротуарі лише у спеціально відведеному місці. У разі відсутності такого – паралельно та якомога ближче до зовнішнього краю тротуару, щоб ширина дороги, яка залишиться для руху пішоходів, не була меншою за 1,5 метра.
Штрафи
- За невиконання правил паркування електросамокатів, власникам загрожуватиме штраф у розмірі 100 злотих.
- За їзду на електросамокаті або гіроборді тротуаром зі швидкістю вищою від швидкості руху пішохода, або за те, що особа, яка керуватиме цими видами електротранспорту, не поступилася дорогою пішоходу – 350 зл.
- За користування телефоном під час керування самокатом або гіробордом передбачено штраф у розмірі 200 злотих
- За перевезення іншої людини, тварини чи вантажу – 100 злотих.
- Найвищий штраф можна отримати за керування самокатом у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. За це доведеться викласти від 300 до 500 злотих.
Громада – вирішить?
Вирішення питання, як після прийняття закону регулювати відносини міста з мікротранспортом, може бути на совісті місцевих громад – свідчить закордонний досвід. Шкода, що в нас громади ледь – ледь зводяться на ноги. Їм поки що не до того, щоб зупиняти чи перебудовувати рух на дорогах та тротуарах міст.
А от у Сполучених Штатах кожне місто вирішує окремо, які тут пріоритети на дорогах. Є міста, які говорять: в нас пріоритет – автомобіль. А інші кажуть – а в нас пріоритет – велосипед. І ніхто не може їм заперечити. Бо це – самоврядування. В Києві самоврядування немає. Але воно з'явиться з часом і в столиці, і по всій Україні, я впевнена. Однак поки що покладатися на громаду у розв'язанні проблеми не варто.
Тож ми чекаємо прийняття законопроєкту. В ідеалі потім місцеві громади мають виробити місцеві правила та пріоритети. А поки що залишається надія – на свідомість, вихованість тощо. Часто мікротранспортом користуються дуже свідомі люди. Вони п'ють каву на рослинному молоці. Слідкують за харчуванням. Мають освіту та планують яскраве життя. В мене лише одне побажання: нехай, поки наші законотворці та місцеві громади все розроблять та впровадять, у житті користувачів мікротранспорту знайдеться місце для поваги до оточуючих, бережного ставлення до свого життя та здоров'я. Адже головне у державі-люди. Кожен з нас, не важливо, це пішохід, автомобіліст чи керманич моноколеса.
