Дорогами гурманів. Чому і як в Україні розвивається гастротуризм
Кожен з нас має банківський рахунок. А чи чули ви про сирний депозит? Принцип той самий, що і в банку. Кладеш голівку молодого сиру на певну полицю у підвалі, чекаєш від трьох місяців до року, а потім «знімаєш з рахунку» власний продукт. У якості відсотків отримуєш зрілий насичений смак.
Звучить як розповідь тревел-блогера про Швейцарію чи Францію. Але насправді таку послугу можна замовити на сироварні під Миргородом на Полтавщині. І це лише один з численних прикладів крафтового фермерського виробництва, яке стрімко розвивається в усіх куточках України.
В 1990-і українці познайомилися з фастфудом — тобто з їжею, яку можна купити просто на вулиці та швидко «перехопити» на бігу. Тренд 2020-х — слоуфуд. Такі продукти треба вживати неквапливо, відчуваючи кожен відтінок смаку та аромату.
Замість «паперових» сосисок — м'ясо, копчене на фруктових дровах. Замість магазинного сиру — витримана гуцульська бринза з присмаком карпатських трав. Замість пляшки заводського пива — келих гарбузово-карамельного елю.
Екоферма «Лимон-банан»
Чому саме зараз? Збіглися одразу три фактори.
Перший — це пандемія коронавірусу. З одного боку, карантин відрізав нас від решти світу. Але разом з тим дав можливість звернути більше уваги на внутрішній туризм.
Подібну хвилю ми вже бачили після кризи 2008 року. Втративши фінансову можливість поїхати на п'ятизірковий all inclusive, українці почали шукати більш дешеву альтернативу вдома. Раптом з'ясувалося, що туристична Україна — це набагато більше, ніж звичні Львів та Одеса. У спадок від минулих часів залишився активний туризм — велосипеди, байдарки, піші походи, екологічні стежки. А у згаданих Львові чи Одесі туристи відкрили безліч невідомих куточків, до яких раніше ніхто не доходив.
У 2021 році туристи відкривають новий бік гастрономічного туризму. Виявляється, що скуштувати фермерські продукти можна не лише декілька разів на рік на фестивалях, а безпосередньо на фермах, де їх виробляють. А виноробні та сироварні приймають гостей не лише у французькому Провансі чи італійській Тоскані, а й в усіх областях України.
Сіверські меди
І якщо закарпатський Виноградів чи Шабо під Одесою реклами не потребували, то багато інших сіл та містечок з'явилися на туристичній мапі України саме завдяки крафтовим виробництвам. Ба більше: завдяки місцевим фермерам у ролі туристичних магнітів пробують себе регіони, до яких раніше українці їздили хіба що у відрядження. Донбаський сир, криворізька лаванда і навіть сєвєродонецькі банани — це не вигадка, а реальність.
Переходимо до другого фактору. До крафтових ферм треба якось дістатися. А розташовані вони, звісна річ, не в центрах великих міст. З українськими дорогами ще пару років тому ціною голівки сиру чи пляшки вина могла стати розбита підвіска вашої автівки.
Молочна ферма Прикарпаття «Мукко»
Зараз ситуація виправляється завдяки програмі «Велике будівництво», в якій наша група компаній бере активну участь. За нещодавнім опитуванням, 82% українців помітили покращення стану доріг та збільшення обсягів їх ремонту протягом останнього року. Нові автошляхи «обростають» новими бізнесами, в тому числі туристичними та гастрономічними.
На наших очах фактично з нуля створюється нова індустрія. Це справжня магія! І мені дуже приємно, що побудовані нами дороги є частиною цієї магії.
Нарешті, третій фактор ми вирішили створити самі. Група компаній RDS ініціювала проєкт «Дороги гурманів», який об'єднує крафтових виробників та поціновувачів їхньої продукції. Адже у дрібних господарств відсутні рекламні бюджети на власне промо, і вони ризикують залишитися невідомими для українців.
У межах проєкту з'явився перший національний гастрогід «Дороги гурманів. 100 крафтових місць України». Критеріїв відбору фермерських господарств було три: на ферму можна дістатися машиною, виробники проводять дегустації та екскурсії, гастротуристам будуть раді. Для паперового гіда ми назбирали 100 виробників з усієї України. На сайті проєкту їх вже 130, і кількість постійно зростає — адже фермери мають можливість додавати себе на онлайн-гастрокарту.
Чому варто поїхати на ферму, а не просто замовити її продукцію в інтернет-магазині?
По-перше, вам покажуть процес крафтового виробництва. Селфі з білосніжними козенятами, власноруч видавлений виноградний сік, майстер-клас з доїння корови — це неповторні емоції, які ніколи не відчуєш біля полиці супермаркету.
По-друге, крафтова їжа — це завжди справа конкретних людей. Спілкування з ними не менш «смачне», аніж їхня продукція.
Це Андрій Пігулевський, який залишив успішний бізнес і створив єдину в Україні устричну ферму. Це переселенець з Донецька Володимир Юрков, який відкрив сироварню біля індустріального Краматорська. Це Володимир Ярема, який посміхається і в житті, і з логотипу власної броварні. Це Наталя Миронюк, яка занурює гостей у фермерське життя безпосередньо біля багатомільйонного Києва. І ще десятки ентузіастів, які власноруч створюють смачну Україну.
До речі, локальний крафт — це ще й про інтеграцію в Європу. З одного боку, фермери часто переймають досвід європейських колег, їздять навчатися до Франції, Швейцарії чи Італії. З іншого — відроджують місцеву культуру їжі, яку так цінують в Європі. Недарма останнім часом відомі політики під час офіційних візитів до регіонів України обов'язково включають у свої програми відвідання ферм зі списку проєкту «Дороги гурманів».
Смачної вам подорожі!
Юрій Шумахер, ініціатор проєкту «Дороги гурманів» та співзасновник дорожньо-будівельної групи компаній RDS
