Як школярі на Миколаївщині навчилися виготовляти меблі, щоб змінити шкільне укриття
У чому проблема?
Вознесенська школа №5, що на Миколаївщині, розташована в секторі приватної забудови. Не в кожному тамтешньому будинку є хоча б підвал. Тому шкільне укриття стає прихистком для багатьох мешканців району. Під час повітряних тривог в укритті школи годинами знаходяться і її учні — тут проходять їхні уроки та перерви.
Сидіти годинами в хоч і чистому, але не дуже облаштованому підвалі, досить незручно. А для бюджету школи закупівля нових меблів була б неабияким навантаженням. Тож діти почали думати над тим, як покращити шкільне укриття.
Яке рішення?
До цієї задачі учні Вознесенської школи підійшли з креативом: вирішили створити меблі, які б перетворили підвал на зручне та комфортне місце, вони вирішили власноруч. І таким чином не лише допомогти дорослим заощадити шкільні кошти, а й довести — підлітки здатні зробити багато корисного для своєї школи та громади.
Як це працює?
Завдання "з зірочкою": укриття-коворкінг для школи та всієї громади
"Нам дуже пощастило, що у нас під школою є підвал. Перед новим навчальним роком наша школа почала активно готуватися до змішаного навчання. За бюджетні кошти там зробили ремонт, провели всі необхідні комунікації. Залишалося питання з меблювання, — розповідає Олександра Орлова-Кас'яненко, заступниця директора школи, вчителька трудового навчання. — Звичайно, у нас були деякі стільці, але не в достатній кількості. Були і шафи. Але через особливість архітектури самого укриття, воно має форму довгого і вузького коридору, ми не могли їх використовувати".
Команда учнів Вознесенської школи №5 з менторами та вчителькою. Фото з архіву героїв
Вчителька згадує жахіття, які спіткали Вознесенськ на початку березня 2022 року. Російська армія зайшла у місто. Тривали бої. Багато людей в той час були вимушені евакуюватись саме до школи.
"До такого ніхто не готувався, і наше укриття було далеко не в такому стані, як зараз. І люди з маленькими дітьми спали просто на підлозі, на спортивних матах", — згадує педагогиня.
Так виглядало шкільне укриття до ремонту та початку проєкту. Фото з архіву школи
Тож, розпочавши роботу над ідеями облаштування шкільного підвалу, команда учнів проаналізувала потреби, які виникають у людей (учнів, вчителів, батьків, малечі та людей похилого віку) під час перебування в укритті. І прийшла до висновку: оскільки в укритті не було зон для зберігання речей, роботи за столами та відпочинку, воно точно не обійдеться без стелажів-трансформерів та пуфів, які можуть перетворюватися на крісла чи спальні місця. Такі прості та універсальні меблі додадуть нових функцій сховищу, допоможуть перетворити типове шкільне укриття фактично на сучасний коворкінг, в якому буде можливість:
- продовжити урок;
- переключитись на практичне завдання і працювати в групі;
- відпочити пасивно — повалятись на подушках, усамітнитись із книгою чи перекусити;
- відпочити активно — пограти в настолки чи розім'ятись на руханці;
- вчителям — працювати з документами чи провести батьківські збори;
- а місцевим жителям або просто комфортно перечекати тривогу, або теж попрацювати чи мати чим і як розважити своїх дітей.
Перетворити ідею на реальність дітям допомогла освітня програма з відбудови для підлітків "План.Дій" від ГО "Про.Про.Лаб".
"Укриття теж заслуговують бути зручними та комфортними"
"План.Дій" запустили для того, щоб школярі створили свій проєкт щодо проблеми, яка їх турбує, і шукали для неї рішення. При відборі учасників основну увагу приділяли проєктам із невеликих міст та сіл. Тоді результати більш наочні, а у дітей є більше шансів реалізувати свій задум. Дивились і на те, чи стануть майбутні напрацювання команд у пригоді іншим школам та громадам.
"Облаштування шкільного укриття меблями у Вознесенську" — проєкт, який втілюють підлітки. Фото з архіву школи
Олена Шульга, менеджерка освітньої програми для підлітків "План.Дій", керівниця ГО "Про.Про.Лаб" говорить:
"Ми отримали багато заявок, де команди хотіли облаштовувати укриття, але там мова йшла переважно про ремонтні роботи, а тут потрібна була адаптація простору під нові потреби. І ця проблема сама по собі дуже Design Thinking, бо рішення могли бути дуже різні й було цікаво, як з цією проблемою будуть працювати самі підлітки, бо у нас часто «про дітей без дітей»".
Олена Шульга додає, ідея вознесенських школярів одразу привернула увагу творців освітньої програми. Особливо той момент, що діти підкреслювали необхідність саме зручних просторів.
"Здавалося б, коли ми говоримо про укриття, тут має бути тільки про безпеку, але самі підлітки на собі відчули, чому важливо, щоб подібні безпекові простори були комфортні для тривалого перебування там. Чи у школі, чи в іншому місці. Укриття теж заслуговують бути зручними, теплими, яка б неприємна ситуація туди нас не «загнала»", — вважає менеджерка "План.Дій".
Процес створення стелажа. Фото з архіву школи
Аби зібрати необхідну для реалізації проєкту суму, а саме 37 тисяч гривень, команда учнів Вознесенської школи №5 запустила на "Спільнокошті" краудфандингову кампанію. А паралельно діти вчилися та пробували себе в проєктуванні. У них було багато зум-зустрічей з організаторами, експертами, менторами. Розібратися з технічними моментами підліткам допомагала команда "Peremebli" — дизайнери Юрій Грановський та Андрій Батін. А коли прийшов час практичної роботи, діти вирушили до Києва, де за три дні на "Платформі Острів" під керівництвом дизайнерів зібрали перші прототипи меблів.
"Діти вразили своєю відкритістю, — ділиться дизайнер Юрій Грановський. — Коли ми зустрічалися в онлайні, за 600 км одне від одного, було достатньо важко, тому що відчувалася різниця у віці й спочатку діти соромилися, закривалися. Але коли ми зустрілися і почали працювати разом, були дуже задоволені співпрацею. Тому що у дітей була купа ідей, вони дуже ініціативні, швидко опанували інструменти, все розуміли. Дні, які ми провели разом, були такі теплі і відкриті, ми стільки спілкувалися та сміялися, це був дуже класний досвід!"
Стелажі та пуфи
Ідея стелажа-трансформера з'явилася саме у школярів, а далі дизайнери "Peremebli" поділилися власними напрацюваннями й допомогли "докрутити" ідею підлітків.
Підлітки на воркшопі з "Перемеблі". Фото з архіву школи
Для дітей була важливою багатофункціональність стелажа. Вони бачили його як:
- місце для зберігання речей настільних ігор, канцелярії, ковдр, ліхтариків тощо;
- стіл для навчання, роботи чи дозвілля;
- гардероб для верхнього одягу, який більше не висітиме абиде у сховищі.
Стелаж-трансформер. Фото з архіву школи
Самостійно виготовити вирішили десять стелажів. Шість запланували поставити в центральному коридорі й по два у двох окремих кімнатах. І тут почалося найцікавіше, тому що довелося працювати зовсім не тими інструментами, які вознесенські підлітки вже встигли опанувати на воркшопі у Києві.
"Спочатку у нас не було ніякого інструменту, від слова зовсім. Дещо приносила я, дещо діти. Так у нас з'явилося хоч щось для роботи. Перший стелаж ми взагалі збирали за допомогою шестигранного ключика, який хтось знайшов вдома, — розповідає вчителька трудового навчання Олександра Орлова-Кас'яненко. — Змішаний формат навчання та часті повітряні тривоги також вибивали нас з графіка, але ми з цим впоралися. Бувало таке, що у мене було вікно, а в дітей у цей час заміна, то ми збирались і працювали. Бувало, що залишались після уроків".
Оскільки частину зібраних коштів команді вдалось заощадити (про це трохи нижче), пізніше придбали необхідне обладнання. Тоді й робота пішла жвавіше. Наприклад, поки не було шліфмашинки, діти вручну наждачним папером шліфували заготовки. Розпилювали полиці ручною пилкою, яку пані Олександра принесла з дому. Але коли з'явився електролобзик, все стало і гарніше, і набагато швидше, і не так важко фізично.
"Працювати з деревиною нас навчила команда «Peremebli», за що ми їм дуже вдячні. Особисто я не вміла майже нічого, але швидко навчилася, та працювала на рівні з тими, хто це вмів набагато краще. І це дуже круто! Кожен раз розподіл завдань у нас змінювався. Наприклад в один день я шліфувала деревину, а в інший обробляла, — згадує Юлія Башлик, учениця 9 класу. — Технічні завдання у нас робили не тільки хлопці, ми працювали всі однаково".
Однокласник дівчини Даніїл Петренко додає:
"Найбільше мені сподобалися дві речі: складання ескізів та збірка стелажів. З інструментами я був добре знайомий і до того, але сам процес приносив мені велике задоволення. Взагалі ми багато чого спробували вперше. Про таке навіть не задумувались до початку проєкту".
Також школярі мріяли про пуфи. Але самотужки створити м'які меблі виявилося складною задачею. Тому ще в Києві для них організували зустріч з власниками меблевої фабрики "Comforto". Діти поділились своїми ідеями й там же, на виробництві, домовились про виготовлення прототипного пуфа-трансформера. Цей пуф складається з трьох частин і легко перетворюється на крісло чи на спальне місце.
Фабрика погодилася виготовити для школярів 10 таких пуфів за собівартістю. Та коли після завершення краудфандингової кампанії настав час оплатити замовлення, за словами самих підлітків "трапилось дещо неймовірне" — всі десять пуфів "Comforto" виготовили для школи безкоштовно.
Саме на ці зекономлені гроші команда проєкту замовила інструменти для виготовлення стелажів. Так у шкільній майстерні з'явилися свердлильний верстат, лобзиковий верстат, свердла. А міська влада виділила кошти на закупівлю ручного інструменту: шліфмашини, дрелі-шуруповерта, електролобзика.
А у них точно вийшло?
За словами Олександри Орлової-Кас'яненко, зараз команда проєкту знаходиться на фініші. Залишилися деякі бюрократичні питання, але головна мета досягнута — сьогодні укриття виглядає так, як його і задумували. А завдяки участі в інших проєктах, школа змогла оснастити цей простір ще краще, отримавши столи, лавки, стільці, пледи, ліхтарі та настільні ігри. Тому тепер там під час тривог є на чому посидіти, полежати, є де зберігати речі та проводити своє дозвілля не нудно і з користю.
"Участь у проєкті дала нам змогу бути почутими та зробити свій вклад у відбудову країни. Не треба чекати, доки хтось прийде. Треба щось робити. Школа — наш дім, і тільки від нас залежить, як він буде облаштований, — каже вчителька. — Зараз діти хочуть дооблаштувати шкільний кінотеатр. Хочуть, щоб там були пуфи та диванчики. Я думаю, у них все вдасться. Мені залишається тільки підтримувати їхні ідеї та мрії".
Куточок для відпочинку в укритті Вознесенської школи №5. Фото з архіву школи
Крім того, вже сьогодні в навчальному закладі облаштовують не тільки укриття, а ще й STEM-лабораторію, яку гарно доповнили нові інструменти. І тут учні мають ще одну мрію — створити на базі школи FabLab-майстерні. Щоб всі охочі могли прийти та попрацювати з різними матеріалами, або навчитись працювати на обладнанні. Адже творчість це те, що рятує світ від буденності. Також школярі готують власну інструкцію з виготовлення меблів та облаштування укриття (з дизайном їм допомагає "План.Дій"), і скоро будуть готові поширювати креслення на інші школи.
Ще більше корисних рішень!
Мобільні меблі для мінливого життя
Меблі для укриття у вознесенській школі не придумали спеціально, а взяли з напрацювань проєкту "Peremebli" для переселенців та адаптували разом зі школярами під їхні потреби.
На початку війни створення гнучких, естетично привабливих та доступних меблів стало для дизайнерів "Peremebli" своєрідним викликом. Адже у прихистках і тимчасовому житлі людям було потрібно швидко й дешево облаштовуватись. Дизайнери взялись шукати такі рішення і створили необхідні конструкції. За словами дизайнера Юрія Грановського, основною вимогою для створюваних меблів була людиноорієнтовність, а також відповідність до відкритого дизайну.
"Ми були націлені на те, щоб хто завгодно міг взяти їх за основу і повторити. Без особливих навичок чи інструментів", — говорить Юрій Грановський.
Дизайнери Андрій Батін, Юрій Грановський та учень Вознесенської школи №5 Даніїл Петренко. Фото з архіву школи
Головна особливість цих меблів в тому, що вони є модульною системою. До прикладу стелаж може змінювати конфігурацію, а якщо потреба в стелажі взагалі зникне, його можна перетворити на набір табуреток або зробити з нього стіл чи стілець. І навпаки — можна збільшувати стелаж, додавати більше секцій. І це, на думку дизайнера, важливо ще й тому, що наше життя взагалі мобільне і мінливе, а в умовах війни — тим більше.
Матеріали, з яких виготовляються меблі в укриття також є гнучкою системою. Залежно від бюджету, термінів або наявності у найближчому будівельному магазині ці матеріали можна змінювати.
"Перетин цих характеристик створює цікавий результат. Наші меблі побували вже не на одній виставці, зокрема в Барселоні, в Копенгагені, у Львові. І це є для нас підтвердження того, що ми зробили дійсно неординарну річ, — каже Юрій Грановський. — Попри те, що ці меблі дешеві, вони реально класні. Я своїй доньці зробив у квартирі такий стелаж. І він мені дуже подобається".
Спробуйте і ви змайструвати щось самостійно. Безкоштовні інструкції "Peremebli" зі створення стелажа, стола, стільця, табурету та софи знаходяться тут.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
