Покоління змінотворців: як у регіонах творять молодіжну спільноту України
У чому проблема?
Криза — час великих ризиків і втрат, але разом із тим — не менших можливостей. Молодь, як рушійна сила українського суспільства, розвиває нашу країну під час війни в різних напрямках, зокрема в лавах ЗСУ, волонтерстві, IT, комунікаціях, творчості та психотерапії.
Але часто в цьому їм потрібна допомога.
Яке рішення?
За даними Індексу благополуччя молоді у 18 містах України, які проводили опитування у 2021 році, у середньому 69,5% молодих людей залучені до громадського життя.
Тож створювати можливості для активної та ініціативної молоді — це першочергове завдання для молодіжних працівників і працівниць. Таким шансом бути почутими для молоді є ініціатива "Банк ідей", пілот якої у 2021 році завершився реалізацією семи мініпроєктів у сфері інновацій та інклюзії. Цьогоріч молоді змінотворці об'єдналися в рамках гуманітарного реагування для відновлення нашої країни.
Учасники та учасниці з 14 команд і 6 областей України (Львівська, Волинська, Дніпропетровська, Чернігівська, Тернопільська, Полтавська) пройшли школу грантрайтингу та проєктного менеджменту, побрейнштормили на ідеатоні щодо можливих проєктів у сфері гуманітарного реагування у своїй громаді, а на фінальному етапі резиденції інтенсивно попрацювали над своїми ідеями та перетворили їх на повноцінні проєкти, на що отримали грантову підтримку.
Як це працює?
"WIN-WIN" для Луцька
Цей проєкт для свого міста координує 11-класниця Вікторія Коренецька; головна його мета — емоційна підтримка підлітків.
"Коли ми думали над темою проєкту, то орієнтувалися на проблеми, які є у наших однолітків. Один із ключових запитів: емоційна підтримка.Тому ми організували триденний ретрит для молоді нашої громади із чайною церемонією, колажотерапією і подорожжю до замку Любарта. Назвали ініціативу "WIN-WIN", бо вона цінна як для учасників, так і для організаторів. Найбільше — тим, що ми теж отримуємо досвід і творимо спільноту однодумців з активної молоді, яка зараз живе в Луцьку", — розповідає Вікторія.
Команду для проєкту зібрали буквально за пів години — усе, щоб встигнути податися на грант. А вже за тиждень проводили перші дзвінки в рамках проєкту.
"Усе відбувалося дуже динамічно: спочатку навчання і зуми з менторами. На них ми викристалізовували тему: перша була про надання можливостей роботи для жінок у шелтерах, але коли минуло 4 дні, ми поїздили по шелтерах, то зрозуміли, що це неактуально. Уже в дорозі до самої резиденції у Славському ми знайшли нову тему", — згадує координаторка проєкту.
Організатори проєкту вірять, що саме молодь є підтримкою для молоді під час війни.
"Коли ти спілкуєшся, ділишся своїми проблемами, досвідом — це дає тобі на краплю більше радості й щастя кожного дня. Ці позитивні емоції — те, що дає нам мотивацію рухатися далі", — каже Вікторія Коренецька.
"Рукавичка" з Прилуцької громади на Чернігівщині
А в Прилуцькій громаді, щоб зрозуміти, що саме потрібно місцевій молоді, перед запуском проєкту провели опитування. Координаторка ініціативи "Рукавичка" 20-річна Катерина Скрипка розповідає: "Так і народився наш проєкт, що ввібрав у себе 5 заходів різного спрямування: від першої домедичної допомоги до проведення воркшопу з акторської майстерності від місцевого актора театру".
"Рукавичка" взялася проводити заходи для молоді, і одним з найважливіших напрямків у них був напрямок психологічної підтримки.
"Для цього в циклі наших заходів був офлайн психологічний практикум, який провела молода психологиня. Молодь не завжди має кошти, щоб відвідувати психолога, а в колі однолітків чи навіть однодумців буває складно поділитись", — ділиться Катерина.
Крім того, на цьому заході молоді розповіли про гарячі лінії, де можна поспілкуватись з психологами анонімно. В ініціативі вірять, що молодь потрібно залучати в суспільне життя, адже так вона справді живе в цьому суспільстві й розвивається. Саме тому "Рукавичка" проводить локальні заходи — і щоб залучити молодь у життя громади, і щоб дещо її збадьорити.
"Рукавичка" провела й експериментальний захід — "Не дрібниці у спілкуванні":
"Ми вирішили створити таку мега теплу атмосферу: вимкнули світло і ввімкнули проєктор. Ми переживали, що молоді люди не захочуть ділитися особистим досвідом і розповідати про проблеми. Проте молоді дійсно хочеться поговорити з кимось, хто хоч трішки їх зрозуміє. Тому, при вимкненому світлі, коли їх майже не видно, вони почали відкриватись. І наше обговорення було дуже приємним. В кінці, коли ми стали до спільного фото, одна з учасниць, Діана, запропонувала обійнятися — це був розрив моєї душі. Мені було дуже приємно, бо я зрозуміла, що робота, яку проробила команда, була недаремною.Також після воркшопу з актором Андрієм Карповим ми помітили, як люди продовжували неформальний нетворкінг й обмін своїми досвідами. Це дуже приємно, коли молодь об'єднується і починає вибудовувати молодіжну спільноту нашого міста", — згадує Катерина.
Важливим для "Рукавички" є залучення переміщеної молоді — тобто тих молодих людей, які вимушені були через війну залишити свої домівки й перебратися в безпечніші регіони. Водночас тут вважають, що ВПО не треба виділяти в окрему категорію — так молодь з-поміж ВПО швидше відчує себе інтегрованою. Катерина Скрипка пояснює:
"Я вважаю, що молодь з числа ВПО потрібно виділяти лише в моменти, коли їм потрібна психологічна чи матеріальна допомога. В інших випадках не варто, щоб вони не почувались якимись "іншими". Будь-яка молодь і ВПО в тому числі прагне відчувати зв'язок із молодіжною спільнотою. А вже в процесі спілкування з місцевою молоддю на наших заходах вона буде інтегруватися в соціум самостійно й поступово. Наше завдання як молодіжних працівників і працівниць — зробити цю інтеграцію у ком'юніті якомога м'якшою, надати можливості для дозвілля і підтримати через програми психологічної допомоги, неформальні івенти для нетворкінгу і творчі вечори".
"Горище" в Нововолинську
19-річний координатор ініціативи Михайло Регешук згадує, що створити проєкт мотивувало бажання об'єднати молодь громади навколо свідомого дозвілля:
"Як працівник молодіжного центру, я допомагаю закупляти продукти для нововолинської благодійної їдальні, яка надає харчування для людей, що його потребують. Позаяк ми з колегами зі своїх зарплат збирали кошти на їдальню, ми вирішили взяти участь в ініціативі "Банк ідей 2.0: MOLO, дій!" для того, щоб акумулювати гроші для її потреб, створити щось креативне, екологічне і разом з цим об'єднати молодь громади навколо свідомого дозвілля. У результаті наша команда організовує івенти із кастомізації шоперів і футболок та створює апсайклінг-продукти у нашій громаді, закуповуючи одяг на секонд-хенді. Ідея для назви народилася відразу: горище — це місце, де зазвичай зберігають старий і непотрібний одяг, тому ми у творчому втіленні даємо друге життя сорочкам, костюмам і футболкам. Одяг із першої кастомної колекції всіяний цитатами з українських віршів і поезії".
Ініціатори "Горища" вважають, що найкращий спосіб підтримати молодь під час війни — це створення спільнот, які будуть допомагати розв'язувати проблеми у громадах. "Тому варто формувати такі ком'юніті змінотворців і змінотворчинь, які будуть кайфувати від цих трансформацій у громаді", — додає Михайло.
Не менш важливою є й інтеграція молоді-ВПО. "Горищу" із цим допомогло сарафанне радіо, коли ті, хто вже відвідував заходи, на наступні вже кликали друзів.
"Робити зустрічі з молоддю й неформальне навчання для них — дуже важливо, як ми бачимо за фідбеком. Багато молодих людей не зацікавлені у громадському активізмі, бо не знають, що таке молодіжний центр, і які переваги може дати волонтерство чи в чому цінність активізму", — підсумовує Михайло Регешук.
Як допомогти молоді в громадах?
Ці три історії — яскраві приклади того, що молодь готова розвивати нові ініціативи для громад. Перелічені проєкти вдалося реалізувати в межах ініціативи "Банк ідей 2.0: MOLO, дій!" від UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення та МолоДвіжЦентру.Львів. Загалом проєкт охопив 2500 молодих українців та українок із 12 громад країни. Це 14 проєктів від молодіжних працівників і працівниць з 6 областей України, які створили безпечні простори для молоді, провели лекції та майстер-класи з тем ментального здоров'я, волонтерства, ІТ, домедичної допомоги, акторської майстерності, свідомого споживання, фотографії, мистецтва, просування у соцмережах.
"Для Фонду ООН у галузі народонаселення робота з молодими людьми та підтримка програм, які сприяють життєстійкості молодих людей, та розвивають їх спроможності успішно самореалізуватися у своїх громадах, особливо у часи криз, є одним з пріоритетних напрямків. Ще минулого року ми пропілотували проєкт "Банк Ідей: втілюй свої мрії", у якому підтримали молодіжні проєкти, спрямовані на впровадження інноваційних рішень для молоді: від створення тематичних подкастів та освітніх ютуб-каналів до проведення занять з арттерапії для молоді з інклюзивністю. Цього ж року "Банк Ідей 2.0: МОLО, дій!", окрім розширення географії проєктів, змістив фокус відповідно до нових реалій, закликаючи та об'єднуючи молодь впроваджувати проекти гуманітарного спрямування та відновлення нашої країни", — зазначає Павло Замостьян, заступник представника UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.
Якщо молодим людям дати можливості для розвитку, потрібну ціннісну базу й підтримати їх, то вони підсилять українське суспільство, підсвітять проблеми й самі ж знайдуть шляхи вирішення для них. А ще поведуть країну у свідоме майбутнє із критичним мисленням, ментальним здоров'ям і орієнтирами, які захоплюватимуть українців та українок і спонукатимуть рухатися за ними.
