Масажний кабінет, музей та ІТ-компанія: як український бізнес дає роботу незрячим людям

В Україні налічують близько 150 тисяч осіб з порушеннями зору, з яких близько 40 тисяч — із глибоким ураженням зору. Більшість з цих людей відірвана від суспільного життя. Інтеграції людей з порушеннями зору перешкоджають безліч бар'єрів, в тому числі і працевлаштування. До війни серед найбільших проблем при пошуку роботи люди з інвалідністю називали:

• недоступність громадського простору;
• дискримінацію;
• високу конкуренцію на ринку праці.

За останній рік ситуація загострилася ще більше. 

В основному працевлаштуванням незрячих людей займається Українське товариство сліпих (УТОС), на підприємствах якого використовують ручну працю. Зарплати там на рівні мінімальних, але вибирати не доводиться. На жаль, для людини з інвалідністю навіть така робота є великою вдачею.

Втім, багато людей з порушення зору можуть успішно працювати і в інших галузях. Світ знає немало незрячих людей, які стали справжніми асами своєї справи. Серед них музиканти, юристи, журналісти, айтівці, фахівці з реабілітації, кухарі. Рішенням для українців з інвалідністю може стати інклюзивний бізнес, який розуміє — втрачати потенціал величезної кількості людей є неприпустимою розкішшю для будь-якої країни. І такі підприємства в Україні є. Попри війну і загальну кризу вони знаходять сили та натхнення на те, щоб і далі продовжувати свою історію та допомагати людям із порушенням зору здобувати нові професії та реалізовуватися.

Львівське соціальне підприємство "Inclusive IT" з 2017-го року навчає і влаштовує на роботу людей з інвалідністю, в тому числі із порушеннями зору. Працівники підприємства аналізують та тестують сайти на вебдоступність. В "Inclusive IT" незрячі тестувальники слухають вебсторінки. Тестувальники зі слабким зором помічають та аналізують незручності на сайті. Загалом команда підприємства робить все, щоб сайти були доступними для всіх рівною мірою.

У 2019-му програмісти "Inclusive IT" вперше в Україні зробили музейні сайти інклюзивними. Першопрохідцями стали Національний музей Голодомору-геноциду і Музей Ханенків. Тоді компанія тільки починала свою діяльність, тож під час пандемії та повномасштабного вторгення довелося більше виживати, аніж розвиватись. Кістяк команди — 4 працівників з інвалідністю — залишався, проте були теж працівники, що доєднувались на проєктній основі.

"Хоча я морально готувався до кризи, спричиненою війною, не скажу, що ми зустріли вдало втрату українського ринку, — розповідає виконавчий директор підприємства Роман Боренько, — Точніше, ми були дуже неготові. Весна та літо 2022 стали найважчими, було невідомо, як впораємось далі. Замовлень великих не було". 

Роман Боренько

Більшість з працівників компанії залишалися в Україні. ТОВ зареєстроване у Львові, але працівники працюють дистанційно з Полтави, Кременчука, Ужгороду, Чернівців, Києва. Частина — на кілька місяців виїжджала до Польщі.

"Блекаути переживали важко — інвестувати в додаткове обладнання не було можливості. Рішенням став гнучкий графік роботи. Також була надія на проходження програми підтримки в Польщі. Але, як свідчить практика, результати програми підтримки відчуваються далеко пізніше, ніж підтримка завершується. Проте одне з ключових завдань — реєстрація дочірнього підприємства в Польщі, яке планувалося ще до війни, ми виконали", — ділиться Роман Боренько.

Зберегти підприємство допомогли й довоєнні проєкти — наразі вже наявна співпраця дозволяє як стабілізувати становище, так і думати про розвиток.

"Поступово відновлюється український ринок. Ми активно працюємо над нашим стартапом з автоматизації тестування на вебдоступність «Цифровий пандус». Він був розроблений для продажів в Україні, а тепер ми адаптовуємо його для продажів і у Польщі".

Станом на сьогодні компанія має трьох повністю або майже повністю незрячих працівників — тестувальниця, програміст, HR-менеджер, ще трьох — без порушень зору. Одна з них — тестувальниця на кріслі колісному. Але буквально в ці тижні стартує тестова команда розробки на WordPress. За словами Романа Боренько, якщо запуск буде успішним, роботу в  "Inclusive IT" отримають ще четверо працівників.

"Війна загальмувала багато процесів. За великим рахунком, за час війни ми зробили певні кроки, щоб відновити діяльність на нових ринках. Буду банальним, але мене зажди надихав заробіток для команди за якісно надані послуги. Тому що це перше, про що має думати бізнес. Наш актив — це чистота роботи, задоволеність клієнтів, їхні рекомендації. Багато чого нам ще потрібно зробити: вдосконалити та автоматизувати наші процеси, створити команду. Але у майбутнє ми дивимося із надією. Віримо, що «Inclusive IT» буде стабільним".

Василь Закревський

Засновник масажного кабінету "Health in touch" ("Здоров'я на кінчиках пальців"), Василь Закревський — один із найвідоміших спортсменів-параатлетів України, заслужений майстер спорту, що не раз гідно представляв Україну на чемпіонатах світу та Європи.

Зір Василь Закревський втратив ще підлітком. Але сліпота не стала вироком для хлопця. Саме тоді у Василя з'явилася мета залучити якомога більше людей із порушеннями зору до активного соціального життя. У 2016-ому він заснував Громадську організацію незрячих людей активних і незалежних ("ОНЛАІН"), в рамках якої на сьогодні близько десятка активностей — різноманітний біг, плавання, скандинавська хода, юридичний супровід, арт-терапія та масажний кабінет, в якому працюють люди з порушеннями зору. 

Василь Закревський — не тільки титулований спортсмен і громадський активіст, а і масажист з майже 20-річним стажем. Він навчався масажу в міжнародному медичному коледжі, а потім і сам почав вчити цієї професії незрячих та давати їм роботу.

З початком повномасштабного вторгнення, масажний кабінет "Health in touch" тимчасово зачинився, але вже 9 квітня 2022 року відновив свою роботу. Зараз на постійній основі тут працюють троє незрячих масажистів, ще двоє час від часу приходять допомагати. Крім цього, в команді є ще психологиня, також незряча.

"Маємо багато звернень від поранених військових, тож часто масажисти працюють на волонтерській основі. Як-то кажуть — наближаємо перемогу кожний на своєму фронті, — говорить Василь Закревський. — Контузії, травми, опіки — все це потребує реабілітації".

Щоб більше розкрутити бренд "Health in touch" та привернути увагу до незрячих масажистів, у грудні 2022 Василь Закревський встановив абсолютний рекорд України серед здорових людей і людей з інвалідністю, провівши безперервний масаж протягом 26 годин. Крім того, за словами Василя, власним прикладом він намагався надихнути і мотивувати людей з інвалідністю до повноцінного життя, адже "всі кордони є лише в нашій голові". 

Зараз Василь Закревський мріє про транспорт, щоб можна було збирати по місту літніх незрячих броварчан, яким дуже непросто виходити за поріг свого дому. На базі масажного кабінету він хотів би створити своєрідний клуб, де люди із вадами зору могли б спілкуватися, виїжджати разом на короткі прогулянки та на природу.

"Це все стало б великою радістю для людей, які сьогодні відірвані від соціуму", — говорить активіст.

Перший інтерактивний музей "Третя після опівночі" з'явився в Україні у 2017 році. Всі екскурсії в ньому проходять у повній темряві й у супроводі незрячих гідів. Кожен відвідувач музею має можливість не лише цікаво провести свій час, а й відчути на собі, з якими проблемами стикаються незрячі. Музей "Третя після опівночі" — соціальний проєкт, кошти від продажу квитків спрямовуються на зарплату гідам і на проведення заходів для людей з порушеннями зору.

Як розповідає співзасновниця проєкту Аліна Марненко, карантин під час пандемії їм вдалося пережити легше, ніж рік війни. Тоді підприємство змогло ефективно і досить швидко переформатуватися. 

Під час війни, за словами Аліни Марненко, змістилися акценти та пріоритети — в першу чергу всі думали про безпеку. Думок про те, щоб знову відкриватися і поновлювати екскурсії спочатку не було — це здавалося недоречним. Крім того, музей тільки почав оговтуватися від наслідків пандемії й фінансова ситуація теж була гіршою. Співзасновниця музею каже, рік тому вона була впевнена, що музей у Києві доведеться закрити. І єдиний шанс зберегти проєкт — переїхати у Львів.

У травні 2022-го Аліна Марненко почала роздумувати над тим, як вчинити із музеєм в Києві. Що робити з інвентарем, як краще його перевозити. Проєкт підтримала Нова пошта. Компанія за власний кошт евакуювала музейні експонати й також допомогла з пакуванням особливо крихких елементів. Здавалося б, питання з релокацією остаточно вирішене. Але почали дзвонити відвідувачі-кияни. Один хлопець був дуже наполегливим, він хотів записатися на екскурсію з дівчиною, з якою він познайомився в бомбосховищі, і це мало бути їхнє перше побачення. Працівники музею не змогли відмовити закоханим.

Так гід музею Ярослав, що вже повернувся до Києва з евакуації, провів першу екскурсію воєнного часу, але на той момент музей офіційно ще не оголошував про відновлення роботи. Після ще кількох подібних запитів, на початку червня музей все ж вирішив відновити свою роботу у столиці, хоча завантаженість була досить низька і її було недостатньо, щоб відшкодувати операційні витрати. Паралельно керівниця музею шукала приміщення у Львові (відкриття філії планувалося ще до пандемії), у червні вона його обрала. Знову постало питання збереження музею у Києві.

Підготовка до запуску у Львові тривала з червня по жовтень. За цей час зробили ремонт, підготували експозиції, знайшли та навчили незрячих гідів. Але запустити музей у тестовому режимі вдалося лише у лютому 2023-го року. Тоді ж стало ясно, що музей продовжить роботу і в Києві, і тепер буде працювати на два міста. 

Аліна Марненко

Наразі у Львові можна відвідати виставку в темряві у супроводі незрячого гіда "Мистецтво на дотик", також тут проводять дитячі інтерактиви "5 чуттів" (як виїзні, так і в просторі музею). У планах на 2023 рік запустити на новому місці всі формати музею: виставки, прогулянки, побачення, концерти та вечері у темряві. У Києві продовжують діяти екскурсії "Прогулянка у темряві", "Побачення у темряві", прогулянка містом "Відчуй Київ". Також у прихильників музею є можливість придбати за зниженою вартістю підвішені екскурсії, які потім проведуть для дітей з інвалідністю, дітей переселенців, військовим та їхнім сім'ям. 

В музеї пишаються тим, що попри повномасштабну війну вдалося не лише зберегти проєкт у Києві, а й відкрити ще один.

"Ще один здобуток цього року — це те, яких неймовірних людей змогла обʼєднати наша ідея. Попри війну нам вдалось стати підтримкою один для одного і разом реалізовувати дуже багато класних проєктів", — зазначає Аліна Марненко.

Щоб допомогти людям з інвалідністю знайти роботу, команда проєкту "На рівних" створила спеціальний сайт. Тут зібрані вакансії з різних галузей та професійних напрямів.

Проєкт спрямований на збільшення статистики працевлаштування людей з інвалідністю в Україні у різноманітних галузях, відповідно до професійних якостей кандидатів та кандидаток.

Гасло проєкту — "Тільки твій талант робить тебе особливим". Його головна мета — руйнування стереотипів щодо працевлаштування людей з інвалідністю та надання інструменту для реалізації професійних амбіцій.

↓Читайте також

Бізнес під час війни: три історії, які надихають

Люди з інвалідністю та війна: простими словами про складну проблему