Сумніви, турботи й суботи: як обрати фахового психолога чи психотерапевта?

Лиш нещодавно відгримів скандал з викриттям псевдолікаря-психіатра Спартака Субботи. 

Викриття "психотерапевта", який викликав довіру у мільйонів, на жаль, підриває й загальний рівень довіри до психотерапії та справжніх фахівців. Сьогодні, коли війна загострила емоції та психологічні проблеми, а крім того, з нею з'явилися й нові (як-от ПТСР), психологічна підтримка стає як ніколи актуальною для українців. 

Попит на послуги психологів та психіатрів сьогодні є величезним. Своєю чергою будь-який запит у соцмережах викликає сотні пропозицій від тих, хто хотів би надавати допомогу. Також послуги психолога, психотерапевта, коуча пропонують чисельні сайти, Телеграм-канали, подкасти, соціальні мережі, реклама на YouTube-каналах…

"Рубрика" вирішила розібратися, як пересічному українцю не розгубитися, коли дійсно потрібна допомога фахівця, і знайти надійну та перевірену допомогу. Про те, з ким проконсультуватись щодо психоемоційного стану, емоційних та поведінкових труднощів дитини; де отримати психотерапевтичну підтримку, з якою набагато легше відновити свій стан та покращити якість життя, та як знайти "свого" фахівця, "Рубрика" говорила з експертами.

Насамперед важливо розрізняти ключові професії у сфері надання послуг з підтримки психічного здоров'я. Хто такий психолог, психотерапевт та психіатр — пояснює Валерія Палій, президентка Національної психологічної асоціації:

• Лікар-психіатр — це фахівець з медичною освітою, який працює з людьми, що мають різні розлади чи проблеми з психічним здоров'ям суто медичного характеру. Він повинен мати закінчену медичну освіту, пройдену інтернатуру, ліцензію. Психіатр має право виписувати медичні препарати, наприклад, антидепресанти. За наявності додаткової підготовки в доказових методах психотерапії (це має бути окреме післядипломне навчання) він може займатися психотерапією.
• Психолог має вищу гуманітарну освіту за напрямом "Психологія". Психологи не призначають медичних препаратів, але можуть проводити діагностику, консультування, реабілітацію та корекцію, а також психотерапію за умови наявності додаткового навчання в окремих напрямках і методах.
• Психотерапевт може мати вищу психологічну або медичну освіти та обов'язково пройти курси спеціалізації за спеціальністю "психотерапія" або навчання в одному чи кількох методах психотерапії, яке проводиться професійними асоціаціями.

Щоб не потрапити до шахрая, експертка радить зробити три основні кроки:

1. Запитати про диплом фахівця. Фото чи фізичний документ — важливо його побачити. У дипломі буде зазначений рік навчання, заклад вищої освіти, спеціальність. У разі, якщо у вас є сумніви щодо справжності документа, то дипломи, видані після 2000 року відображаються за серією й номером в базі МОН тут. Якщо спеціаліст намагається віджартуватися, знаходить приводи, щоб не показувати документ, звинувачує вас у надмірній підозрілості тощо — це непрофесійно. Побачити диплом — це ваше право.
2. Запитати про додаткову післядипломну освіту. Для якісної роботи фахівці з психічного здоров'я додатково опановують навчання в доказових методах психотерапії чи психологічних інтервенцій. Як правило, такі навчання проводяться фаховими професійними об'єднаннями в Україні й за її межами. Такі навчання зазвичай тривають від 1 до 5 років (в більшості випадків — 3-5) і передбачають здобуття додаткових практичних і теоретичних навичок, проходження власного досвіду психотерапії чи клієнтського досвіду й перші кроки роботи під супервізією (професійним наставництвом). Ви сміливо можете запитати про таке навчання, попросити диплом, попросити розповісти про особливості методу чи методів, у яких працює спеціаліст, пошукати інформацію про таке навчання в інтернеті.
3. Запитати, чи входить фахівець до професійних об'єднань. Важливо, щоб це були національні та, можливо, іноземні організації. Включеність у спільноту вже суттєво підвищує факт того, що спеціаліст має якусь репутацію в колі колег, цікавиться останніми новинами в роботі, проходить підвищення кваліфікації. Великі фахові спільноти мають Етичні кодекси й можуть надавати консультації щодо етичної діяльності своїм членам або порушувати розгляд скарг проти них, якщо на їхню діяльність надходять скарги. Найбільші фахові спільноти мають тісні зв'язки з іноземними асоціаціями та поширюють найкращі закордонні практики й мають міжнародні сертифікаційні програми, які часто висувають високі вимоги для спеціалістів. Наприклад, найбільше професійне об'єднання психологів Національна психологічна асоціація має свій відкритий реєстр на сайті, куди входить вже майже 1600 психологів із перевіреними дипломами про вищу освіту. В асоціації є власний етичний кодекс і комітет, до якого можуть звертатися як члени асоціації, так і їхні клієнти. А з 2021 року асоціація впровадила Європейську сертифікацію психологів EuroPsy і щомісяця пропонує членам відвідувати 5-6 професійних заходів від партнерів безоплатно, що сприяє підвищенню кваліфікації членів об'єднання.

Додатково ви можете запитати фахівця про досвід роботи, кількість клієнтів і те, з якими темами він працює (уникайте тих, хто здатен "лікувати" все). Якщо спеціаліст фокусується на вузьких темах, наприклад ПТСР, робота з залежностями, розлади харчової поведінки — запитайте, чи є в нього відповідна спеціалізація й ґрунтовна освіта для роботи з цими темами. Можна пошукати відгуки та інформацію про фахівця в інтернеті.

Пам'ятайте:

• Робота з фахівцем має свою рамку: тривалість, формат, місце, періодичність, вартість. Фахівець повинен гарантувати сталі й прозорі для вас умови. Якщо починається якась плутанина — запитайте у фахівця, із чим це пов'язано, та зробіть висновки з відповіді.
• У вас не повинно бути жодних додаткових стосунків із фахівцем — флірт, дружба, спільні бізнес справи, романтичні стосунки. Якщо фахівець починає заходити на такі території — проговорить це, якщо це не знайде розуміння — робіть відповідні висновки.
• Спеціаліст не повинен використовувати те, що може здатися вам емоційними маніпуляціями — недоречно жартувати, знецінювати вас, ігнорувати чи "карати" за погану поведінку (наприклад, уникати чи скасовувати зустрічі без зрозумілих і об'єктивних підстав). Якщо у вас залишається неприємний осад від такої роботи — довіряйте собі та змініть фахівця. Краще бути надміру пильним, ніж недостатньо.

Що ще важливо знати й на що ви маєте право:

• Ставити всі питання, які у вас виникають. Усі питання нормальні. Це важливий крок у виборі фахівця.
• Говорити, якщо вам щось не подобається. Ви отримуєте послугу й маєте право голосу. У разі появи ґрунтовних питань ви можете звертатися по роз'яснення до фахових спільнот та їхніх етичних комітетів. Це не обов'язково передбачає одразу подання скарги, а може бути просте питання або консультація: наприклад, про те, чи нормальна певна поведінка, чи ні.
• Обирати фахівця за різними критеріями, вивчати з різних боків. Між фахівцем та клієнтом має бути сформована довіра, адже від якісного альянсу з фахівцем залежить багато що в роботі.

Під час першої бесіди спостерігайте за своїми відчуттями та емоціями, звертайте увагу на цінності фахівця, рівень загальної культури та поведінку, — радить Руслана Мороз, психологиня-експертка Благодійного Фонду "Голоси дітей". Усе це допоможе зрозуміти ступінь вашої довіри до цього спеціаліста, оскільки вибір будь-якого фахівця у сфері послуг — це завжди ризик. Психологи надають психологічні послуги, і відповідальність за якість таких послуг лежить у тому числі й на самому клієнтові: від нас залежить, чи будемо ми підтримувати професійних невігласів та дилетантів, які дискредитують саму професію і формують негативні стереотипи щодо всіх психологів і психотерапевтів.

Ознаками нефаховості в психології є:

• обіцянки швидко й безболісно, навіть за 1 сеанс, позбавити від розладів харчової поведінки, депресії, панічних атак, фобій, тривожних розладів, зловживання алкоголем… Так само мають насторожувати й обіцянки допомогти швидко знайти нові відносини тощо;
• обіцянки навчити назавжди позбавитись "поганих" емоцій та переживань;
• обіцянки підвищити вашу ефективність, перетворити мрії на дійсність, заробити великий капітал, отримати яскраве та насичене життя;
• "магічне мислення": за все, що відбувається у вашому житті, відповідають якісь таємні сили (знаки Зодіаку, нумерологія, карти Таро, передбачення ворожок тощо);
• відсутність поваги до ваших почуттів і переживань, намагання змінити вас так, як саме психолог вважає за потрібне;
• емоційна холодність і відсутність емпатії, формальне й байдуже ставлення, відчуття, що психолог сприймає вас тільки як джерело власного доходу;
• порушення етичних і моральних принципів, як загальнолюдських, так і професійних. Наприклад, викладач університету пропонує студентам пройти у нього психотерапію або відвідати його навчальний курс;
• пропозиції додаткових послуг, крім психотерапевтичних, наприклад, купити щось. Якщо терапевт здійснює послуги, які не є психотерапевтичними, хоча позиціонуються ним як такі, це теж червоний прапорець;
• використання клієнта чи його близьке оточення у власних інтересах (бартер, отримання послуг);
• неінформованість щодо сутності психотерапевтичних відносин, модальності психотерапії, недотримання часових домовленостей, періодичності зустрічей, запізнення, пропуски сесій без попередження, зміни оплати в процесі роботи, недотримання інших домовленостей без об'єктивних причин;
• конкурування, навіювання, спокушання, висміювання, нав'язування власних переконань та цінностей, компенсація інших власних невирішених проблем у психолога чи психотерапевта.

Особливо уважно слід обирати спеціаліста для дитини й підлітка. За словами Руслани Мороз, тут до уваги треба бути індивідуальні побажання дитини:

"Якось одна дівчинка-підліток на пропозицію мами відвести її до психолога, відповіла: «Тільки щоб була молода!». Це не означає, що фахівці старшого віку не викликають довіри у молоді, просто навіть діти вже мають негативний досвід знецінення їх переживань дорослими статусними фігурами — вчителями, батьками, тренерами й навіть психологами. І часто дорослі, чим більше часу їх відділяє від дитинства, тим більше забувають про свої підліткові драми". 

Отож серед основних якостей дитячого спеціаліста — психолога, психіатра й психотерапевта — крім тих, що вже зазначені вище, має бути безумовне прийняття будь-якої дитини, повага до її особистості, вміння справлятися навіть із найбільш незручними емоціями, станами та поведінками. Водночас важливе вміння бути опорою, надавати підтримку і вселяти надію й впевненість у дитину чи підлітка. 

Руслана Мороз звертає увагу: обов'язковою умовою є поінформованість дитини та підлітка щодо фахівця (ніяких "поговорити з тьотею", "підемо в поліклініку") і добровільна згода на це дитини чи підлітка. 

Ольга Бойко, лікарка-психотерапевтка, юнгіанська аналітикиня, неврологиня, Центру клінічної психології та психотерапії, вважає, що самопозиціювання скандального психолога Субботи як "лікаря", особливо в роботі з підлітковою аудиторією, є саме злочином, а не недбалістю чи просто спробою "набити собі ціну".

"Є дуже велика відмінність між тим, щоб поговорити з подружкою або з популярною людиною в інтернеті й вести бесіду з фахівцем. Основне правило лікаря — не нашкодь. І в моїй роботі психотерапевта й невролога це те, про що я завжди пам'ятаю. Це лікарське вистраждане бачення. Бо лікар, маючи велику кількість знань, розуміє, яким крихким та тендітним інколи може бути життя. І це те, чому не вчать на курсах коучінгу", — каже фахівчиня..

Ольга Бойко наголошує, що на життя будь-якої людини може вплинути необережне слово навіть від побіжного знайомого, що й казати про слова авторитета. А Спартак Суббота є саме таким авторитетом для тисяч дітей і підлітків в Україні. І в його спілкуванні зі своєю молодшою аудиторією фахівчиня бачить саме необережність та непрофесійність:

"Якщо ви хочете легко досягти прихильності підлітка, просто почніть грати в підлітка — бунтуйте, скажіть, що дорослі нічого не розуміють, пограйте на підлітковому відчутті сексуальності (де у підлітків ще абсолютний хаос і превалює бажання називатись дорослим). Якщо ви хочете тільки подобатись — робіть, як Суббота.

Якщо ж ви хочете виступати в ролі дорослого й професійного лікаря — процес трохи інакший. Вам потрібно висловлювати повагу й підтримку, розуміння, але при тому м'яко показувати дорослу позицію. Простіше кажучи, психолог не може сказати підлітку "забий на всіх, ти дорослий, хай всі відчепляться". Він скаже: я тебе розумію, інколи не дуже розумію, але хочу підтримати й буду намагатись тебе зрозуміти, але є речі, яких ти ще не знаєш і я можу тобі допомогти дізнатись про них. Це — доросла позиція".

Сьогодні дедалі більше людей потребують якісної допомоги та підтримки у сфері психічного здоров'я, а відтак стають усе більш доступними різні сервіси надання психологічної допомоги. 

Ви можете звертатися як до державних чи приватних клінік та фахівців, так і до безплатних ініціатив. Важливо пам'ятати, що такі ініціативи є умовно безоплатними. Насправді вони фінансуються великими фондами й донорами. Грантодавці часто мають достатньо чіткі критерії відбору спеціалістів та контролю якості. 

Так, Національна психологічна асоціація за сприяння ПРООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Данії та Канади має лінію безкоштовної психологічної допомоги в Україні і 20 країнах Європи. 

Благодійний фонд "Голоси дітей" надає безоплатну психологічну підтримку для батьків і дітей і на цей час має 70 фахових психологів. Ключове завдання фонду під час війни — допомогти дітям та підліткам впоратися з тим, що відбувається навколо. У пріоритеті — надання комплексної психологічної підтримки дитині та сімʼї, повне розуміння їхніх потреб, пропрацювання й робота з подолання в них наслідків війни.

Teenergizer проводить онлайн-консультації для підлітків. Можна звернутися за телефоном +38 066 136 33 14, або написати в чат на сайті. 

У проєкті "Розкажи мені" консультації надають провідні спеціалісти Інституту когнітивного моделювання, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, сертифіковані психологи та психотерапевти.

Платформа "Поруч" надає онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків та батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи працюють, щоб досвід кожного та кожної не залишився непереборною травмою на все життя.

Також існує багато інших якісних і доступних способів отримати допомогу. Тому пам'ятайте: якісна допомога існує, втім, у сучасному світі важливо не втрачати пильність.

↓Читайте також

Повернення додому: як допомогти дитині адаптуватися в Україні після евакуації за кордон

На війні зі стресом: до чого призводять хронічні переживання та як подбати про себе?

Як зрозуміти, що потрібно до психолога чи психотерапевта: симптоми й різниця між фахівцями