fbpx
Сьогодні
Огляд 20:59 15 Лип 2018

Цимес лонгрідів тижня: від революції в Інтернеті до "вертикального фермерства"

Огляд найпомітніших і вартих уваги публікацій світової преси

Фото: Financial Tribune

Фото: Financial Tribune

Традиційний "Цимес" знову з вами!

Туга "корифея" Інтернету за 1990-ми

1. "I Was Devastated": Tim Berners-Lee, The Man Who Created The World Wide Web, Has Some Regrets, Vanity Fair

"Я тебе породив, я тебе і врятую", – так в одній фразі можна описати цю статтю про Тіма Бернеса-Лі – винахідника інтернету. Він журиться, кажучи, що інтернет – вже не той, що раніше. Адже його початкова модель як децентралізованої структури, яка наділяє однаковою владою всіх індивідів, була знищена технокомпаніями і державою.

І великою мірою це зумовили самі його користувачі.  Люди через договори користування зробили кілька корпорацій монополістами на ринку, які сильно викривлюють першочергову ідею демократичного інтернету. І звісно ж, держава не залишалася осторонь, все більш широко застосовуючи методи спостереження за населенням (привіт, Сноуден). При цьому винахідник інтернету не вважає очільників Facebook та Google якимись злими геніями, які хочуть побудувати світ за мотивами "1984". Проблема в самому процесі централізації мережі, який значно збільшує ризики маніпуляцій та використання даних людей проти них самих. Але боротьба з техногігантами неминуча – вони мають величезні доходи від свого майже монопольного положення, і просто так не здадуться,  що демонструють судові баталії ЄС та Google через маніпуляцію останнього з онлайн-ринками шопінгу.

Тім Бернес-Лі - винахідник інтернету

Втім, Бернес-Лі не покладає надій на краще і виходом із ситуації бачить якраз децентралізацію мережі, яка поверне її до початкового стану. Він створює Solid – систему, у якій користувачі будуть бачити всі дані, що вони генерують в інтернеті. Саме люди розпоряджатимуться ними, а не техногіганти на власний розсуд.

Стаття змушує задуматись, наскільки важливий людський фактор у спрямуванні технологічного прогресу. Ще з праць Маркса ми звикли думати, що технології обумовлюють горизонт можливих дій щодо себе, а вже ми самі визначаємо, який спосіб їх використання обрати. І тут приклад Тіма Бернес-Лі надихає – людина, яка замість заробити мільярди доларів на своєму винаході вирішила зробити його загальнодоступним. Його команда, яка працює над Solid – такі ж самі цифрові ідеалісти та революціонери, які прагнуть повернути інтернет людям і дарують надію на те, що кіберпанк залишиться всього-на-всього мистецьким стилем, а не нашою реальністю.

Додатково: Facebook's Push for Facial Recognition Prompts Privacy Alarms, The New York Times

В цей же час Цукерберг полум'яно махає рукою Бернесу-Лі через систему розпізнавання облич Facebook. Це коли обличчя невідомих людей на фото і відео скануються, і їх патерни прикріплюються до тіньового профілю в базі даних. Представники компанії заявляють, що подібний механізм потрібен для забезпечення приватності користувачів – вони мають знати, де з'являються їх фото. Але, як завжди, виникає купа питань щодо того, як ще соцмережа може використовувати ці дані.

Як виготовити штурмову гвинтівку в домашніх умовах

2. A Landmark Legal Shift Opens Pandora's Box for DIY Guns, Wired

У 2013 році радикальний лібертаріанець Коді Вілсон додумався вперше зробити функціонуючий пістолет на 3D-принтері. Він виклав його макет з усіма потрібними для відтворення файлами у вільний доступ, де його скачали 100 тисяч разів. Останнє не дуже сподобалося американській владі, і вона поставила вимогу видалити цей контент з доволі цікавою аргументацією – викладення файлів з моделлю зброї в інтернет розцінювалося як експорт (!) зброї за кордон без ліцензії, що забороняється законодавством США. Але Вілсон подав позов до суду і нещодавно виграв процес, тим самим зробивши крок до омріяного ним майбутнього, де кожен зможе сам виготовити зброю без будь-якого контролю.

Герой статті Wired та його адвокати зробили ставку на те, що Держдеп, забороняючи поширювати файли з пістолетом, порушує не лише його право на володіння зброєю, а й право на вільне поширення інформації. Розмиваючи лінію між файлом та пістолетом він розмив лінію між Другою та Першою поправками США – право на володіння зброєю та право на свободу слова. Після перемоги Вілсон відновив свій сайт, на якому вже розміщена не лише модель його допотопного пістолета, а й штурмової гвинтівки AR-15. Він сподівається, що до нього стануть долучатися інші користувачі і згодом сайт стане свого роду пошуковиком будь-якої зброї для домашнього виготовлення.

Тим часом Вілсон створив компанію Defense Distributed, яка оцифровує зразки зброї і продає устаткування для її виробництва, обходячи всі існуючі норми контролю за зброєю. Він порівнює виграний ним процес з так званими "крипто-війнами" в 1990-х, коли програміст Філіп Цимерман створив PGP – першу в світі програму у вільному доступі, яка дозволяла захищатися від спостереження за допомогою криптографії. Він також судився із владою по тій самій причині – порушення експортних обмежень – і так само виграв, відстоюючи свободу слова. Але самому Цимерману не подобається аналогія Вільсона. "Біти можуть вбити", – каже він.

Ця історія є хрестоматійним прикладом впливу існуючих інститутів на спосіб використання технологій. Ширина поправок до американської Конституції разом із сприятливою політичною кон'юнктурою у вигляді адміністрації Дональда Трампа призвела до того, що тепер технологію 3D-принтінгу із її гуманітарним потенціалом можна буде використовувати і для виготовлення просунутих знарядь вбивства. І найгірше тут те, що ця інновація може з надлишком покрити всі минулі обмеження на поширення зброї, не обмежуючись кордонами США. "This is America, don't catch you slippin' up."

Небезпека індійських "супербуржуїв" для демократії

3. The staggering rise of India's super-rich, The Guardian

Серед громадян Індії налічується 119 мільярдерів, загальні статки яких перевищують 440 млрд доларів – більше мають лише багатії в США та Китаї. Вона стала заручницею проблеми, з якою стикаються країни, що швидко розвиваються з низької бази – невелика група капіталістів-першопроходців швидко накопичує в своїх руках надзвичайно велике багатство. Та в найбільшій в світі демократії ситуація особлива – темпи зростання капіталу у класу плутократів – "боллігархів" – тут значно швидші, ніж в будь-якій іншій країні в світовій історії.

Для порівняння – в 2016 році індійський ВВП становив 2.3 трлн доларів при 84 мільярдерах. Китай, який вже звикли сприймати як країну з супербагатою корупційною елітою і значною соціальною нерівністю, досягнув того ж рівня ВВП в 2006 році лише з 10 мільярдерами. Так, є інша сторона медалі – дикий індійський капіталізм дозволяв країні рости швидкими темпами останні кілька десятиліть і витягнув з-поза меж бідності сотні мільйонів людей. Та країна продовжує залишатися бідною, із 1700 доларів ВВП на душу населення, в той час, коли найбагатші 10% населення отримують 55% національного доходу – найвищий показник нерівності в світі. Однак, світова спільнота не надто звертає увагу на такий стан справ в  Індії через, можливо, довгу історію кастової стратифікації суспільства.

Однак проблема не лише в безпрецедентній нерівності, а й у всеохопній корупції. Сучасний уряд країни намагається боротися з нею на вищому рівні і це частково дозволяють робити відносно незалежні суди. Але економічні реформи 1980-х років щодо дерегуляції бізнесу разом зі значним зростанням – 7% щороку в 2004-2014 – призвели до пропорційного зростання корупції на всіх ланках, тому боротьба проти мільярдерів, яка описується журналістом The Guardian – це радше паліативний засіб. Індії потрібна докорінна реформа політичної системи в стилі східноазійських країн після їх відходу від авторитаризму, де високі темпи росту змогли поєднати із рівномірним розподілом доходу.

Чому це важливо для нас? Політична наука говорить, що нерівність негативно впливає на демократичні інститути, роблячи їх більш вразливими до корупції та до узурпації влади вузькою елітою. Бажання зберегти поділ на тих, що мають великі статки, і майже жебраків – це не реінкарнація формули "розділяй і володарюй", а інструмент недопущення справжньої демократії як системи прийняття рішень, де рівною мірою чути голоси всіх груп людей. Той рівень корупції, який ріс разом з економікою Індії, підриває віру в існуючий політичний режим. А це надзвичайно неприємно на фоні того, що вона сприймається як альтернатива китайській моделі – капіталістична демократія, яка змогла швидко розвиватися, при цьому бути децентралізованою і не обмежувати політичні і громадянські свободи.

"Усередині X": Як Google підкорить світ інноваціями

4. Inside X, The Moonshot Factory Racing To Build The Next Google, Wired

Нещодавно від техногіганта Google повністю відділилося його дочірнє підприємство Google X, і було переіменоване просто в Х. Тепер воно, як і сам Google, входит до парасолькової організації Alphabet, створеної в 2015 році для оперування всіма гуглівськими проектами, яких за останнє десятиліття накопичилось вдосталь. X – це в минулому секретна "дочка" пошукової компанії, яка займається інноваційними дослідницькими та дизайнерськими задумами. Його відділили не для того, щоб кудись скинути незвичні проекти, які не знаходять для себе місце в корпоративній структурі. Це – цілеспрямована спроба дати нову форму гуглівській інноваційності не лише на моніторах, а й у фізичному світі.

В статті докладно розповідається про Loom – один із проектів Х, завдання якого – покрити всі найбільш складнодоступні місця світу швидкісним інтернетом за допомогою системи із гелієвих куль, до кожної із яких буде прикріплений ретранслятор сигналу. І якщо на початках повітряні кулі падали через кілька днів, то зараз завдяки надточному сканеру, що перевіряє всі їх дефекти, і машинному навчанню, яке допомагає передбачати переміщення вітряними потоками, вони можуть триматися в повітрі півроку і навіть більше.

Х разом з Loom та Wing – проектом по доставці товарів дронами – став продовженням вектору Google із виходу за межі одного лише програмного забезпечення. Необхідність цього постала ще з включенням компанії в гонку по створенню самокерованого автомобіля. Подібний підхід до розробки інновацій – відділення дочірньої компанії для досліджень і виготовлення прототипів – був запроваджений ще в 1925 році, коли AT&T і Western Electric створили Bell Labs. Останнє завершилося винайденням транзистора, перших лазерів, інформаційною теорією, операційною системою Unix, мовою програмування С++ та 8 Нобелівськими преміями. Але великою мірою Bell Labs не відходила надто далеко від цілі покращити телекомунікації для AT&T. Тоді як Х явно не переймається вдосконалення гугл-пошуку, вирішуючи абсолютно відмінні від звичної діяльності Alphabet проблеми. І в цьому його цінність.

Головне в Х, що це – не про бізнес, принаймні на початках. Команди проектів не турбуються про фінансування і PR, в них немає бізнес-моделі, вони можуть дозволити собі провали для винесення уроків з них. Єдине – реалізовані ними ідеї повинні відповідати 3 характеристикам: подолати велику проблему, презентувати радикальний метод її вирішення і впровадити підривну технологію. Тим самим Alphabet вкладає кошти в такий собі аналог фундаментальної науки, але в сфері інженерії та ІТ. Зрозуміло, що в техногігант робить це не з чистого альтруїзму – уявіть тільки, яку кількість нових користувачів він зможе залучити, поширивши інтернет по Землі за допомого куль Loom. Але чи має це значення, якщо від цієї інновації виграють усі?

"Розрив шаблону" у агро-сфері

5. Is Vertical Farming Really the Future of Agriculture?, Eater

Поки в Україні ніяк не можуть зняти мораторій на продаж землі, в світі вже серйозно обговорюють перспективи "вертикального фермерства" – вирощування продуктів в закритих приміщеннях гідропонним (без грунту) способом. Це дозволяє вирішити одразу кілька проблем – завдяки стерильності та майже повній контрольованості умов ваш врожай точно не помре через погану погоду чи паразитів, в той же час ферму можна організувати хоч в підвалі Трамп-тауер та годувати нью-йоркський бомонд завжди свіжою городиною.

В минулому році стартап Plenty з вертикального вирощування овочів отримав 200 млн венчурного фінансування, і це стало сигналом для ринку, що ніша заслуговує на увагу. Та є декілька проблем:

  • Такий бізнес дуже дорого коштує. Відкриття гідропонної ферми потребує значно більше інвестицій, ніж для ферми на грунті, навіть якщо остання досить високотехнологічна. Так, лише обладнання для вертикальної ферми в 3000 кв. м. обійдеться в 4 млн доларів. А штучне освітлення робить головним болем сплату рахунків за електроенергію. І запас для підвищення ефективності штучного освітлення вже закінчується через суто фізичні закони
  • Витрати на робочу силу. Технологічна складність виробництва потребує більш кваліфікованих і тому високооплачуваних фахівців, а також більше контролю. За нинішніх темпів росту ринку, в найближчі роки вертикальним фермам потрібно буде найняти близько 100 тисяч робітників.
  • Самі агростартапери кажуть, що такий спосіб вирощування продуктів значно більш ефективний в плані використання ресурсів, ніж звичайне "брудне" агровиробництво. Та з цим згодні далеко не всі. Зокрема, вчені з Корнельського університету заявляють, що високотехнологічні теплиці на грунті значно вигідніші в плані витрат і викидів вуглецю, ніж вертикальне фермерство з його LED-освітленням.
  • Інерційність споживачів. Люди досі вірять в страшилки про ГМО, тому вирощування продуктів в штучних умовах тим більше сприймається ними зі скепсисом.

Але є і плюси. Можливість 12-місячного вирощування, лояльність споживачів до місцевого брендингу та все більш зростаючий хайп навколо здорового харчування – все  це обумовлює привабливість вертикального фермерства для окремих груп споживачів та дорогого ресторанного бізнесу. Тому сектор може зайняти свою нішу, але навряд коли-небудь витіснить традиційне фермерство. Хіба що з'являться нові технології, які повністю змінять цю галузь.

7
960

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: