Тарас Винарчук: найдурніший жарт та шанс втілити мрію

2-го серпня Тарас разом з побратимами перебував в окопі та виконував завдання з корегування артилерії за допомогою БПЛА. 

"Тільки ми злетіли та почали оглядати місцевість, як виїхав ворожий танк і почав по нас працювати. На дев'ятий раз прилетіло в краєчок нашого окопу. Осколками зачепило всіх чотирьох, хто там був, у тому числі й мене. Попало по руках та ногах", — розповідає Тарас.

На щастя, усі захисники вижили. У двох пілотів сильно пошкоджені руки та коліна. Тарас отримав множинні уламки у праву ногу. Після недовгого лікування виявилось, що ногу врятувати не вдасться. Консиліум лікарів прийняв рішення ампутувати. Тарас погодився. 

"Подзвонив жінці й сказав: «Ногу відрізали». А вона в мене така, я її в тонусі тримаю з жартами. Вона каже: «Це найдурніший жарт, який я чула». А я кажу: «Це не жарт»", — з усмішкою розповідає Тарас. 

Через деякий час хлопця відвезли до Львова для подальшого лікування. Після тяжких випробувань постало питання про протезування. 

"Мені сусід по палаті розказав, що волонтер шукає людину з пораненням вище коліна для нового протезування та реабілітації за кордоном. Так я й долучився", — говорить Тарас.

Через деякий час з Тарасом зв'язалася координаторка проєкту Надія Стечишина. Після швидкого узгодження та оформлення усіх документів військовий відправився до Естонії. Неймовірно складну процедуру по виїзду за кордон вдалося пройти за два тижні. З цим команді Фонду допомогли у Міністерстві охорони здоров'я України.

Не обійшлося без курйозів: на прикордонному пункті в системі довго не підвантажувалися дані. Проте Тарас своїм оптимізмом зміг вирішити навіть технічні проблеми: "ну хіба ж не видно, що хлопці їдуть на лікування?!" — з усмішкою сказав під час перевірки він, вказуючи на ампутовану ногу. А тоді з розумінням додав: "А куксу на сканер не покладеш….". У команди фонду це тепер крилата фраза.

У Таллінні Тарас провів три тижні — чоловік отримав електронний протез Genius X3 та кожного дня по півтори години виконував спеціальні вправи для своїх нових ніг. 

Тарас спочатку думав про біометричне протезування, та зараз задоволений електронним. У протезі є декілька режимів — ходьби, велосипеду, бігу та фіксації ноги в одному положенні. Такий протез зручніший за механічний, до того ж більш функціональний. 

Справжня фішка таких протезів у розробленому для них мобільному додатку, який можна легко завантажити на смартфон. Завдяки цьому є можливість переглядати, обирати та вмикати усі режими протеза. Наприклад, якщо обрати режим бігу, протез почне швидше згинатися в області коліна та підлаштується під другу ногу. З мобільним додатком можна швидко перемикати режими за будь-якої потреби. 

"Моя єдина проблема — зараз я не можу активно бігати через нарости на кістці, вони врізаються у м'яз і це боляче. Цю проблему вирішить ще одна операція. А так обмежень ніяких немає. Функціональність протеза величезна. Він не відчувається, коли ти йдеш, коли зупиняєшся. Я дуже задоволений і вдячний за нього", — ділиться Тарас.

У перший же день після повернення в Україну Тарас поїхав додому на Львівщину — до дружини та двох дочок чотирьох і семи років. Він каже — якщо спершу діти не розуміли, чому нога тата стала інакшою, то тепер вони вже навіть знаються на різних видах протезів.

"Спочатку молодша донька боялася металевої ноги. Вони думали, що я приїду зі справжньою. Дружина їм розказувала, що тато приїде з ногою. Звичайно, вони не могли собі уявити, що то таке, бо вони такого ще не бачили. Маленька настрашилася, а старша так з обережністю приходила, торкалася. Але буквально тижні за три діти звикли. Потім вже я приїжджав і з побратимами, і на свята їх брав, тож діти вже бачили багато таких хлопців. Для них це зараз взагалі нормальна тема і зараз вони навіть розбираються в протезах", — розповідає чоловік.  

До війни Тарас працював у галузі харчування. Після відновлення планує запустити власний бізнес і вже з допомогою Благодійного фонду BGV робить в цьому напрямку перші кроки!

"Збудував собі кухню на колесах, їздив по фестивалях. Тоді відкрив для себе американський сніданок — бекон, яйце, квасоля. Це просто супер! І потім хочу собі якраз відкрити таку американську забігайлівку. Де кава розливна, сніданки. Але це вже після війни", — говорить Тарас. 

Захисник отримав шанс на нове повноцінне життя попри те, що старе зруйнували вороги. Та ще тисячі таких як Тарас потребують аналогічної допомоги, яка не буде можливою без вашої підтримки.