Від Байрактарів та банки з помідорами до бавовни й соняхів — що допомагає українцям підтримувати бойовий дух.
Українці завжди могли знайти точки опори, навіть під час найважчих періодів історії. Сьогодні, коли російська армія намагається стерти з лиця землі цілі українські міста, світ навколо нас набуває величезної символічної ваги.
Народні символи України називають скарбом українського народу. За пів року війни росії в Україні ця скарбничка поповнилася новими символами незламності й стійкості, любові й самопожертви, героїчного спротиву й сміливості, турботи й поваги. Саме вони додають нам впевненості у нашій Перемозі. Ми тримаємося за них, згадуємо про них під бомбами та під час сирен, створюємо меми й жарти. Адже почуття гумору — це теж зброя неабиякої сили.
До Дня Незалежності "Рубрика" вирішила зібрати 24 символи цієї війни, які надихають українців на Перемогу.
Про ударні безпілотники "Байрактар" турецької компанії Baykar Makina українці складають пісні, малюють меми, а їхнє зображення вже навіть вишивають на сорочках. Ці бойові дрони з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну беруть участь у бойових діях. Вони знищують командні та опорні пункти російських військ, уражають засоби протиповітряної оборони, завдають ударів по скупченнях противника. З їхньою допомогою було звільнено острів Зміїний, дісталося і флоту рф. Мільйони українців та іноземців, розуміючи важливість цих безпілотників, взяли участь у зборі коштів на них. "Народні Байрактари" вже в Україні і допомагають нашим воїнам нищити ворогів.
На початку повномасштабної російської агресії мережею поширилася історія про те, як жінка збила дрона банкою огірків. Більшість вважали це "воєнною байкою". Проте, як виявилось, вигаданою в цій історії була лише банка огірків, адже насправді це були помідори. Побачивши дрона з балкона, киянка вхопила перше, що трапилося под руку — банку з домашньою консервацією, і жбурнула її у ворожого розвідника. Звісно ж — поцілила! Бо в українському небі має літати тільки українське!
Це вітання об'єднало мільйони людей в Україні та стало відомим далеко за кордоном. Його використовують журналісти й блогери, українці вітаються ним між собою, з цими словами знімають патріотичні відео з військовими, створюють меми та пісні. Авторами фрази вважаються два саунд-продюсери з Кременчука Артем Ткаченко та Максим Мокренко, відомі як PROBASS ∆ HARDI, які ще до війни випустили трек "Доброго вечора". А з початком війни, коли було найважче, популярності фразі додав голова Миколаївської ОВА Віталій Кім, який підбадьорюючою усмішкою й цими словами розпочинав кожне своє відеозвернення.
"Привид Києва" — відважний льотчик, легенди про якого складали з перших днів повномасштабної війни. Він захищав українське небо й мав у своєму активі десятки збитих ворожих літаків. Історії про українського героя допомагали триматися українцям, надавали відчуття захисту в ті часи, коли нам всім конче потрібно було "закрити" українське небо. Але потім почали ширитись чутки про його загибель. Саме тоді в ЗСУ розкрили секрет Привида Києва — це був збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, які захищають небо столиці. "Вони раптово з'являються там, де на них не чекають!" Наші пілоти й зараз пильнують українське небо, а легендарного "Привида" тепер можна торкнутися в буквальному сенсі: у Києві встановили мініскульптуру на його честь. Бронзову мініатюру шукайте на фасаді будівлі на вулиці Богдана Хмельницького, 56-а.
Мова — наша сила! В українських містах ці схожі за вимовою слова стали своєрідним паролем, що допомагали виявляти російські диверсійно-розвідувальні групи. Адже, як виявилося, повторити їх і не переплутати практично неможливо для тих, у кого "рускоязична щелепа".
"Червона калина" — це українська стрілецька пісня, створена понад століття тому. Нове життя їй надав переспів Андрія Хливнюка. Зараз "Червона Калина" набула в Україні просто шаленої популярності й стала народною піснею, новим гімном українців у боротьбі за свою свободу та незалежність. Пісню співають українські й закордонні зірки, ставлять на рингтони, скандують з футбольних трибун, записують і публікують у соцмережах численні кавери та ремікси різними мовами. І навіть виконують хором під час богослужінь у храмах. Але особливо зворушливо "Червона калина" звучить у виконанні маленьких українців — "Гей, гей, розвеселимо!"
Легендарний півник — декоративна фігурка Васильківського майолікового заводу, що дивом вціліла після ворожого обстрілу в Бородянці. Він разом з шафкою став символом стійкості українців в умовах війни проти російських загарбників. Це при тому, що сам будинок практично перетворився на руїни. Стійку шафку разом з начинням і керамічним півником пізніше акуратно зняли зі стіни зруйнованого будинку і за згодою власниці передали до Національного музею Революції Гідності. А один з таких півників у якості подарунка поїхав до Великої Британії разом із прем'єром Борисом Джонсоном.
Руда кішка перської породи стала знаменитою після того, як її помітили волонтери ЗооПатруля на сьомому поверсі зруйнованого будинку в Бородянці. Тварина провела майже два місяці в руїнах, але вижила, хоч і потребувала лікування. Втомлений, але незламний вираз морди кішки надихнув українців. Кицю, яка отримала прізвисько Шафа — на честь знаменитої кухонної шафки, почали називати "гнівним обличчям народу". Завдяки численним публікаціям кішку впізнала хазяйка і виявилося, що її справжнє ім'я — Глорія. Кицю загубили під час евакуації й дуже сумували за нею. На щастя, нині Глорія-Шафа знову разом зі своїми хазяями.
Фраза прикордонника з острова Зміїного вразила всю Україну та світ першого дня повномасштабної війни. Вона зарядила українців бойовим духом, якого потребували люди, і стала одним із головних символів спротиву цієї війни. 24 лютого окупанти вимагали від прикордонників на острові здатися: "Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться", — двічі сказали окупанти. "Русскій воєнний корабль, іді нах*й!" — зрозумілою окупантам мовою відповіли українські захисники. І він таки пішов, правда, трохи пізніше. Частина екіпажу виведеного з ладу ударом ЗСУ крейсера "москва" зараз годує на дні моря чорноморських бичків.
Чотири місяці острів Зміїний, що в Чорному морі, був в окупації. Рашисти зайняли його як зручний плацдарм для десантури й звезли туди купу воєнної техніки. Наприкінці червня росія залишила острів — назвала це "жестом доброї волі", на який вона пішла начебто для того, щоб розблокувати експорт українського зерна. Але насправді це ЗСУ вибили окупантів з остріва і міцно встановили там наш український прапор. Вигнання рф з цього крихітного клаптика суходолу має не лише символічне та військове значення для України, але й глобальне для світу. Чому? Тому що саме тоді стало зрозуміло — росію можливо перемогти і ми це зробимо!
Американська реактивна артилерійська система HIMARS змінила хід війни росії в Україні. Саме завдяки їй наші воїни почали почуватися впевненіше, а ворога всього за пару тижнів позбавили десятків складів БК та баз окупантів. Головний вплив HIMARS і її аналогів на війну — точні удари по критично важливих для росіян об'єктах, які раніше були недоступні ЗСУ. В ідеалі, нам потрібно значно більше Хаймарсів, ніж нам поки що надали союзники, але й ті, що вже є зараз, змушують окупантів тремтіти тільки від однієї згадки про цю потужну зброю. Пам'ятайте, рашисти, Хаймарс не спить!
Знаменитий джек-рассел-тер'єр на ім'я Патрон став талісманом загону піротехніків, які займаються розмінуванням територій у Чернігівській області. Він допоміг українським рятувальникам розмінувати сотні територій, через що став справжньою зіркою соцмереж, героєм муралів та навіть отримав не одну світову нагороду. А ще Патрона просто обожнюють українські дітлахи і песик завжди радо зустрічається з ними.
Трактор, що тягне танк, став одним із символів незламності українського народу, а також інтернет-мемом. Ще на початку війни з'явилося чимало відео про те, як українські фермери тягнуть тракторами ворожі танки. Таким чином аграрії України вже відбуксували десятки одиниць найрізноманітнішої трофейної техніки — танків, БМП, ракетних установок, тягачів. "По зубах" українському трактору стала навіть гордість рашистської армії — важка вогнеметна система "Сонцепік".
Під час війни в Україні різко побільшало філателістів. А все тому, що "Укрпошта" почала випускати дуже прикольні й знакові патріотичні марки. Марки "Укрпошти" стали талісманами, бажаними подарунками і… непоганим вкладенням на майбутнє. Черги за ними вишикуються задовго до початку продажів. А те, як буде виглядати кожна наступна марка, вирішує вся Україна — за запропоновані оператором варіанти може проголосувати через "Дію" кожний українець.
Тепер "Укрпошта" планує виробляти марки ще й в NFT-форматі.
За час війни в українців народилося багато неологізмів, якими вони жартівливо й українізовано називають певні поняття. Одне з них, яке незмінно радує й надихає українців — слово "бавовна". Викривленою мовою росіян вибух — це "хлопок", що українською перекладається як назва тканини рослинного походження — бавовна. Тож тепер у соцмережах усі звуки від вибухів через "куріння" на російських військових об'єктах називають бавовною. Якщо ви, побачивши етикетку на фото вище, подумали не про догляд за тканиною, а про поразку росії, ви — українець.
Село Чорнобаївка на Херсонщині навіки увійшло в історію війни росії в Україні як символ непрохідної тупості керівництва російської армії. Сподіваючись на те, що "снаряд в одну вирву двічі не влучає", росіяни знову й знову розміщують на чорнобаївському аеродромі велику кількість техніки, яку щоразу знищують ЗСУ — разом з особовим складом, командними пунктами й генералами. Самій Чорнобаївці теж доводиться нелегко через постійні вибухи, але "серіал" про нещасливе для окупантів місце сельчани готові дивитися з відчуттям ненависті до окупантів і вірою в нашу перемогу разом з усіма українцями. На честь незламної Чорнобаївки випікають хліб, а колись "московська" ковбаса змінила назву на "Чорнобаївську".
Чимало українців проводять повітряні тривоги в коридорах. Саме це місце найбільш пристосоване для дотримання заходів безпеки у квартирі — дві стіни зможуть захистити містян від уламків снарядів. Лагідно-іронічне "калідор" з'явилося, вочевидь, як фонетично зручніший для вимови варіант. А декому ці слова нагадують дитинство. Ворог намагається залякати нас, загнати в укриття і "калідори", але навіть там українці наводять затишок, вмощуються зручніше і перечікують небезпеку з відносним комфортом, гумором, чаєм і домашнім печивом.
Цей головний убір привернув до себе увагу мільйонів та став справжнім хітом літа 2022. Її додали собі на аватарки у соцмережах "Київстар", "Укрзалізниця", Rozetka, "Книгарня Є" та багато інших бізнесів на знак підтримки України та групи Kalush Orchestra, що перемогла на Євробаченні-2022. Ця перемога була вкрай необхідна українцям. І хоч наступне Євробачення пройде не в Україні, а в дружній нам Великій Британії, рожева панама фронтмена групи Олега Псюка разом із піснею "Стефанія" стала тим, що об'єднало і надихнуло українців на подальшу боротьбу.
Цю собачку, як і пса Патрона, тепер знає вся Україна — вона стала зіркою соцмереж. Символом турботи її зробила фотографія Олега Переверзєва, на якій бабуся Марія Юхимівна з Горенки, Бучанського району, пестить свою закутану хусткою улюбленицю. Жінка не покинула свою Боню, коли для собачки не знайшлося місця під час евакуації з-під обстрілу окупантів. Вона кутала собаку в хустку, щоб та не боялася вибухів. Хоча дуже страшно було і їй самій.
У селищі Макарів Бучанського району Київської області знайшли собаку породи Акіта-іну, який майже місяць на порозі будинку чекав на свою господиню. Жінка, на жаль, трагічно загинула під час війни, яку розв'язала росія проти України. Після звільнення селища волонтери намагалися забрати собаку, але він ні за які ласощі не погоджувався залишити свій пост. Втім, історія вірного собаки все ж таки отримала щасливий фінал. Нова господиня дізналася про "макарівського Хатіко" з постів у соцмережах. Жінка відправилася на пошуки відданого собаки, а коли розшукала його, сіла поруч і заплакала. Собака підійшов і злизав сльози. Так почалася нова сторінка життя. Тепер у Ріні (так звуть собаку) є родина в навіть друг такої ж самої породи.
У лютому стало вірусним відео, на якому мешканка Генічеська запитувала окупантів, чи встигли вони покласти собі в кишеню насіння соняшника — щоб воно проросло в українській землі після їхньої смерті. А потім нагадала окупантам, що вони прийшли на чужу землю, і що "з цього дня вони прокляті". Тепер соняшники так рясно ростуть там, де лежать знищені ЗСУ загарбники, що здається, ніби вони й справді прислухалися до слів жительки Херсонщини.
Пісня-закляття рівненського гурту "Енджі Крейда" зібрала майже 3,5 мільйонів переглядів на офіційній Youtube-сторінці. Не менше — з інших каналів, які підхопили композицію. "Та не буде, враже, смерть твоя легкою. Та й у смерті, враже, не знайдеш спокою", — це слова всіх українок, всіх українців до російських окупантів — впевнена вокалістка гурту. На підтвердження цього українські дівчата взяли участь у створенні унікального "відьмацького" календаря, кошти від виручки за який підуть на допомогу ЗСУ. 12 жінок, які через війну змінили свої професії та стали волонтерками, стали героїнями фотосесії за мотивами пісні "Враже". Кожна дівчина обрала до світлини 4 рядки, які найбільше припали їй до душі.
На цю подію ми чекали з самого початку війни. І ось нарешті на початку серпня це сталося: у тимчасово окупованому росіянами Криму пролунали вибухи — це означало, що тепер ЗСУ можуть із легкістю вражати цілі противника на далеких відстанях. Перша "кримська бавовна" сталася на військовому аеродромі у Новофедорівці. А ще через тиждень вибухнули склади росіян у Джанкої та біля Сімферополя. На черзі найсакральніша споруда росіян — Кримський міст. Тікайте, окупанти, поки є чим! А на малюнку вище — те, як бачить "бавовну" в тимчасово окупованому Криму нейромережа Midjourney.
Котиків люблять усі. Бойові дії в України породили цілий культ чотирилапих побратимів в українському війську. Багато підрозділів підбирають поранених котів, виходжують, відгодовують і вважають своїми талісманами. У бліндажах кицьки ловлять гризунів, нагадують солдатам про домашній затишок і навіть передбачають ворожі обстріли. Але тепер "котиками" називають не тільки пухнастих улюбленців, а й самих воїнів ЗСУ. За цією ніжною назвою — щира повага, увага і любов до наших захисників. Бажання піклуватися про них і всіляко підтримувати. До нашої спільної Перемоги і — назавжди.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.