Колеги по політичному цеху охрестили його «Леніним». Візуальної схожості і червоних знаменів на акціях йому справді не позичати. Гучних гасел – теж. Зі свіжого – нещодавно він пообіцяв зробити з України Кувейт і впровадити шведську соціальну модель.
У передвиборчій гонці він звернув увагу на себе білбордами «Знижу ціну на газ в 4 рази», які заполонили вулиці після білбордів Тимошенко «Знижу ціну на газ вдвічі». Ці «торги» одразу стали політичним мемом. Каплін задоволений цим – це було видно з реакції на згадку про них. А в соцмережах не перестають жартувати: «Кажуть, Юлія Володимирівна пообіцяла впоратися за 100 днів, а якщо ні – піти з президентства. За логікою подій, зараз Каплін має заявити, що він встигне за місяць».
Про профспілки, політичні технології та соціальну державу «по-Каплінськи» – читайте у інтерв'ю.
– Інтерв'ю в рамках спецпроекту я традиційно починаю питанням про програму. Ваше гасло «Знизимо ціну на газ в 4 рази» стало фактично мемом. Окрім тролінгу Юлії Володимирівни, що ви пропонуєте? Хто ваш виборець?
– Програма в мене дуже проста. Я вважаю, що це в'язка ключів від дверей, які відкриваються не по коридору праворуч-ліворуч, а одна за одною. Я пропоную спочатку відкрити двері зарплати-пенсій-соціальних стандартів та нових робочих місць. Дотиснути парламент і добитися мінімальної зарплати вже в перший рік 10 тисяч гривень, мінімальної пенсії – 5 тисяч і започаткувати створення пулу нових робочих місць і гарантії першого робочого місця для молоді – це абсолютно реально, я цим питанням займаюся протягом 7-ми років, академічно його вивчаю.
І зменшити тарифи в 4 рази до собівартості. В тому, що це треба зробити, я згоден з Юлією Тимошенко. Я з нею багато в чому не згоден — ми прямі конкуренти, і так буде наступні 10 років. Але це те саме, якби банани в Еквадорі, які дав їм Бог, коштували, як у Німеччині та Нью-Йорку. Так от Бог дав їм банани, а нам – газ.
Мій виборець – це прості люди. Все дуже просто. І ви (до журналіста) проста людина. Я теж. У мене немає наддоходів. Так, у мене недешевий телефон (показує свій iPhone X – остання модель телефонів Apple). Але я купив собі чохол за 300 гривень, щоб що? – щоб не ремонтувати його, бо він впав і розбився (показує розбиту задню панель). Бо мені шкода на це грошей, як бачите. І це вже місяць чи два я ходжу з цим усім.
Якщо зібрати всіх олігархів, яких мені приписують, то в мене уже мав би бути літак, розкішний офіс у власності, а не в оренді. Штори врешті-решт були б (перед зустріччю Каплін просить помічницю знайти їх у кабінет), а я не чекав, коли принесе завхоз. Чесно, ми не шикуємо як політична сила.
– А може вас Кононенко фінансує? Оточення діючого президента як технічного кандидата.
– (Пауза) Знаєте, на фінансовому ринку є сині фішки – високорентабельні, прибуткові, а головне – контрольовані активи, куди можна вкладати. Я не є контрольованим. І це моя велика проблема, як політичного гравця. Тому що всі знають, я стану на сторону людей, про що би я не домовлявся, які би зобов'язання не брав на себе. Але я все рівно вийду, якщо буде якесь порушення.
З «УДАРу» я ж фактично першим вийшов, ще не пишучи заяви. Я створив політичну силу, перебуваючи там. Потім було БПП – я хотів щиро підтримати президента. Не Порошенка, а президента. Аби президент мав більшість у парламенті, міг написати сценарій на 2-3 роки і виконати його, треба було свою лопату кинути у той котел – і я кинув. Через це я втратив третину рейтингу на своєму окрузі. Бо людей злякало, що я йду не сам.
Слухайте, кажуть: Кононенко вкладає, Фірташ, Льовочкін, Курченко, Оніщенко, Ріната мені в свій час пришивали. Балалайки мені дарували, начебто я там з росіянами. Вони вкладають в інші проекти, які перемагають 100 процентів. В 1-2 лідерів. Всі ж розуміють, що не може Кононенко фінансувати проект, який часто буває на «Інтері». А Льовочкін не може фінансувати проект, який фінансує протилежний полюс. Ви розумієте, що це зовсім інші світи – як Вашингтон і Москва, не будь вона всує згадана.
Подивіться на мої виступи, заяви, всю мою аудиторію – їх там немає. І це зовсім інші гроші. Якщо би були такі, то не було б у Капліна розбитого телефону, не було би кабінету без штор, не затримували б дівчатам (помічницям) зарплату.
– Не тільки в лідерів, в кандидатів-спойлерів теж вкладаються.
– Я не спойлер. Поясню вам. У 2012-му році я пішов на вибори у Верховну Раду по мажоритарному округу. Я приїхав в Полтаву – у мене було 0,5%, всі з мене сміялись: прийшов хлопчик 33 років без грошей. Ситуація з точки зору фінансового потенціалу була як зараз – такі ж самі гроші на президентську кампанію тоді були на Верховну Раду. І ніхто не вірив у мою перемогу. Але у мене був чіткий план, я знав, що робити. Зараз у мене так само план, я переживу всі ці закиди – «спойлер», «технічний кандидат» та інше – побачимо по результату, який у нас буде.
Ми ж з вами при пам'яті і прекрасно розуміємо, що Кива і його соцпартія – це як використаний презерватив, документи якої поки що тримають в руках Петренко з Аваковим. Про це навіть потенційні спонсори говорять – випадково дивився інтерв'ю Коломойського – каже, це смішніше, ніж будь-який найневдаліший жарт Зеленського. Мороза вже немає. Час вимагає іншого стилю роботи, підходів, динаміки, просто іншого віку. Вони себе прекрасно почували у свою епоху, але зараз вже нова ситуація. Кожара – це ні про що. Сьогодні в Україні є єдина системна ліва сила, яка співпрацює з соціал-демократами в Європі – це ми. Я постійний гість там на будь-яких заходах, і там мої однопартійці запропонували мені висуватися у президенти. Потім це рішення ухвалив з'їзд.
Далі – якщо ви говорите слово Каплін, то перше, що спадає на думку – це «профспілки». У нас в хорошому сенсі слова є монополія на дружбу з профспілками – з незалежними і з ФПУ. Ви чули раніше про них? Ми їх почали оживляти.
Третє – керівник партії сьогодні є й керівником профільного комітету, найбільш представленого у медіа і Верховній Раді. Не може бути спойлер аж з таким змістом і наповненням.
Згідно з дослідженням фонду Конрада Аденауера, прихильність до соціал-демократичних- соціалістичних ідей в Україні складає приблизно 45%. Але ми маємо ще довести, що саме ми є соціал-демократами – не «Самопоміч», не Юля, не всі чотири «Опозиційні блоки». Щоб я міг донести цю ідею, я маю брати участь у всіх без винятку виборах. Більшість проблем у нас в країні через відсутність ідеології і перекрученість. Я, наприклад, відмовився від іменної партії, хоча це з точки зору політтехнологій абсолютно неправильне рішення. Я не побоявся тіні Медведчука, яка нависала над усією соціал-демократичною ідеєю, і зробив генеральне прибирання у цій абревіатурі і суті взагалі роботи.
– Давайте об'єктивно – в Україні профспілки не стали реальним незалежним представником і захисником інтересів робочих, як, наприклад, в Європі. Складається враження, що за 28 років незалежності наші профспілки слідують політичній кон'юнктурі, були заангажовані. Чи не відійшов цей інститут у минуле?
– Були. Головне слово – «були». Цього року ми вибили півтора мільярда гривень шахтарям. Пам'ятаєте, я сидів в шахті з ними 10 днів? Добилися б, якби не жив? Повірте, ні. Ми контролюємо ситуацію, щоб не зруйнували вугільну галузь, як таку. В окремих посольств є конкретні технічні завдання від урядів це зробити.
На Криворіжсталі ми добилися плюс 2 мільярди гривень на фонд оплати праці, зупинивши завод через профспілкові дії. Це 400 мільйонів щороку у пенсійний фонд тільки оцими руками (розмахнув своїми).
Десь облили, вибачте, лайном через таку позицію, десь ще щось. Я плачу за артикуляцію необхідності зміни соціальних стандартів всім – гарним виглядом, часом, здоров'ям.
Я взяв на себе два зобов'язання: відновити лівий і профспілковий рух в країні. А також відновити систему соціальних інститутів в парламенті і в уряді – зробити зв'язку «комітет, Міністерство соціальної політики, профспілки і ліва партія». Я цього доб'юся, ми над цим працюємо лише два роки. Піднімаємо комітет на належний медійний рівень: на сьогодні біля 100 виїзних засідань провели, 3 мільйонам українців вибили додаткові субсидії. Я змусив Кабмін переглянути постанову і спростити адміністративні речі. А Укрпошта, яка мала загнутися. Хто ж це робить, окрім нас? Не Гройсман прокинувся і «снізойшов», хтось же його штрикає, кричить, дзвонить, створює дискомфорт. Він мене вітав із Днем народження і каже: «Сергій, я тебе люблю дуже, але разом з тим я тебе настільки ж ненавиджу. Ти до мене дуже необ'єктивний, я ж вам служу. У мене іноді таке враження, що я працюю у вас у комітеті». І це факт. Треба більше сили і більше впливу.
– Ви форсуєте ліві погляди, але де взяти гроші на соціальну державу? Вже зараз людям, яким сьогодні 25-35, просто не вистачить грошей, якщо ми так будемо продовжувати жити. Можливо, Україні потрібно перестати субсидіювати населення, треба вчитися заробляти, а не жити в борг?
– Лівий рух – це про ваші зарплати та пенсії. Якщо вам 25 років будуть офіційно платити 10 тисяч гривень, ви будете мати пенсію 700 гривень. Це я вам кажу як Каплін-соціальний калькулятор. Якщо ви хочете мати пенсію 1400 гривень, то вам мають офіційно 20 тисяч платити. Ви приречені не мати нормальної пенсії. Це пояснюється рівнем заміщення пенсійної системи. Ви змушені поїхати за кордон працювати.
А чому така низька зарплата? Бо просто не хочуть платити більше. Частка фонду оплати праці у собівартості продукції (показує на тарілку з-під чашки перед собою) – 6-7%. У проклятій Росії – це 22%, уже в три рази більше в окремих галузях. У соціал-демократичних країнах Європи – це 40%. Бо немає соціально-політичної сили в парламенті, яка б зобов'язала власників дбати про своїх людей, не вважати їх рабами, а вважати партнерами. Не за геополітичний вибір треба голосувати – він міняється кожен квартал у Меркель з Трампом, а у нас так взагалі кожні 2 тижні залежно від їхніх змін. От це основа.
– Соціал-демократичні країни Європи, про які ви говорите – лідери за податковими ставками. Це вб'є бізнес у нашій країні.
– Українець платить 43% свого доходу домогосподарства за комуналку. Ми знаємо мантру, що в Європі комуналка дуже дорога, але Ісландія – 6%, Грузія – 23%, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Швеція – 15-20% з неймовірно високою якістю. Так, високі податки, але ви купуєте високоефективні якісні державні сервіси. Ви маєте дороги з підігрівом, як у Швеції, компанію StateOil у Норвегії, де ви є власником цієї компанії, яка добуває нафту і газ. Ви маєте високу якість в комуналці, все це працює. А ви рахували навантаження у нас? Податки – це не все, є завищені ціни на ліки, проаналізуйте у нас і за кордоном.
– Ціна приблизно однакова.
– Ні, не однакова. Ми дійшли до того, що коли плюс 20% – то ми не рахуємо. А це дуже чутливо для бюджету кожної родини, коли ліки у сім'ї – це 30-40% видатків. І відповідно заробітна платня на порядок вища там. Інших кращих моделей немає. Соціал-демократія – це консенсус між класами простих людей, середнім класом і багатими людьми. І держава як медіатор і депозитарій цього консенсусу.
– Як збираєтесь забезпечити зниження ціни на газ в 4 рази? Це ж дикий популізм.
– Газ – це моя ключова тема. Я нею живу уже кілька років. Пам'ятаєте, тарифи Яценюка, наша боротьба? Ми все ж таки добилися його зняття, хоча Яценюк мені пропонував через одного з віце-прем'єрів великі гроші, щоб я пішов з вулиць. Вперше вам кажу. Коли приїжджав Байден, вони дуже боялись, що він спитає: «А що в тебе за вікном робиться? Ти ж кажеш тебе люблять люди. Неймовірно». Я міг взяти мільйон-2-3 доларів і піти з Грушевського, як це зробив Ляшко. Але йому сказав Рінат «Е, Олег, давай іди звідти». Пам'ятаєте, він же зібрався, залишив тих людей нещасних і пішов. Ми цього не зробили, пройшли ходою 300 км, достояли до кінця, це був складний жахливий період, я там теж ночував, жив, хворів з ними і так далі. Але ми це пройшли.
Газ поділити на 4 – це і є квінтесенція соціал-демократичної моделі для нашої країни. Коли немає додаткових навантажень на те, що у вас і так є. Коли є баланси. От ціна 2200, а різниця між 2200 і 8500 – це податки, просто так легше у вас зібрати податки, бо ви не можете не платити. Захмарні податки для чого – щоб профінансувати армію, борг державний, Нафтогаз. А хто платить всі податки? Рінат? Коломойський? Власники фракцій у Верховній раді, у обласних радах, великий крупний бізнес? Ні. Уряд навіть цурається запровадити систему електронної звітності обліку доходів громадян. Коли буде зрозуміло, скільки ти отримуєш зарплати, і скільки я отримую. В результаті я з офіційних і неофіційних джерел заплачу, бо за мною будуть стежити. Але ти вже (журналісту) будеш платити за нормальний газ нормальну ціну, бо я вже зі своїх заплачу те, що ти зараз платиш через опосередковану схему. Це я вам заявляю, як експерт у газових питаннях, як той, що народився у найбільш газоносній області східної Європи, а ми входимо у 30-ку за запасами газу в світі і 33-ті за видобутим власним газом. Ми видобуваємо 19,5 млрд кубів. Мій помічник очолює комісію по ПЕКу в Полтавській обласній раді. Я відповідально заявляю, що це реальна історія. Популізм – це заяви окремих політиків і чиновників про «ринкову ціну газу». Такого поняття не існує ніде в світі, бо не існує такого ринку. Країни встановлюють ціну на газ, як на безумовну потребу, поки що, виходячи зі платоспроможності населення.
– Щоб налагодити виробництво, потрібні шалені інвестиції.
– Ні, не треба. Потрібно націоналізувати частину родовищ. Інші розвідати. Створити вертикальну інтегровану крупну компанію. Украгазвидобування, але не контрольовану бізнес-колами. Залучити кошти під це, відновити всю інфраструктуру інститутів розвідки газу, забезпечити видобуток, транспортування, забезпечення людей газом, це реально зробити.
Так само і в вугільній галузі – створіть державну компанію, і завтра ви матимете в балансі стабільно своє вугілля. А зараз через те, що не можуть поділити, чиє буде крісло, попиляти на 3-4 частини, на жаль, ми не можемо такої кампанії створити. Тобто проблеми всі інституційні. Вони пов'язані з кризою політичною.
– Епатажність у політиці, якою ви привертаєте до себе увагу. Випадок з сокирою у Полтаві у 2014 році, бійка з Мамаєм, «штурм» Мін'юсту у грудні 2017. Які результати? Просто гучний перфоманс?
– Ніхто ж не заглиблюється у ці випадки. Перший – Полтава. Був мер-покидьок, сидить у кріслі, розкрадає 4-х мільярдний бюджет (Олександра Мамая у вересні 2018-го достроково відправили у відставку депутати міської ради). На всьому – на комуналці, дорогах, канцелярії, бензині для водіїв. Полтава – духовна столиця України – захаращена. Що мені – вмовляти його? Прийшли люди: «у нас будинок, заплатили гроші, мерзнемо, підключіть до комунікацій». Просили – нічого. Я влаштував їм прийом негайний – сокирою вирубав двері до кабінету Мамая. Питання вирішене. Так, постраждали двері. Я кажу: дайте рахунок, я заплачу. Не давали, але зараз заплатимо, бо ми там уже керуємо.
Друге питання – Мін'юст. Якщо у вас украли комп'ютер, ви знаєте хто його вкрав, де він лежить, і хто на вашому комп'ютері дивиться порно. Ви звернетесь до Капліна: «Сергію, ми знаємо – ви можете». До мене так само звернулися соціалісти щодо рейдерства їхньої партії. Я прийшов в Мін'юст, нікого не штурмував. Це нас – двох народних депутатів і пенсіонерів та людей з інвалідністю – погрузили в автозак і везли у райвідділок. Якщо б я мовчав, всі б думали, що вся команда Мороза проголосували за цього відморозка Киву.
А бійка з Мамаєм? – яка там бійка, він машиною ледь не задавив мого помічника, я його зупиняв, як міг, і приводив до тями. Розумієте, інколи не буває по-іншому. На жаль. Я за це все переживаю. Я людина насправді технократична, був наймолодшим керівником підприємства в СНД. Я дуже спокійна людина, яка пише вірші, пише книги. Нещодавно випустив книгу «Соціальний курс», яка незабаром іде в друк. Я дуже сентиментальна людина насправді, і той, хто розбирається в психології, це відчуває. Але я повинен десь виходити з органічної для себе моделі, щоб добиватися результату.
– Спочатку ви очолювали партію простих людей, потім намагалися створити Соцпартію, тепер у вас Соціал-демократична партія. Навіщо протягом кількох років так плутати виборця?
– Ми не плутаємо. Mother і мама – це однаково? Всі недооцінюють простих людей. Вони що, не зрозуміють? Наприклад, мої батьки – без вищої освіти, живуть в селі, але побудували будинок, дбали про велике господарство, виховали мене. Повірте, ці люди можуть дати адекватну оцінку всьому і розібратися, що ППЛ – це Каплін, Каплін – це Соціал-демократична партія. Просто перекладено на латинь. Як колись були «Жигулі», стала «Лада», бо в Європу поїхали. І ми поїхали в Європу, бо без Соцінтерну, без інтеграції з ними не можна.
– З яким брендом плануєте іти у парламент 9-го скликання?
– «Соціал-демократична партія».
– Які політичні коаліції і можливі об'єднання розглядаєте?
– Поки що жодних. У нас є програма. Якщо ми будемо бачити, що вона може буде зреалізована з певною політичною силою, і будемо переконані у її доброчесності, угодоздатності, влаштовуватиме її стиль роботи, то можемо ініціювати подібну дискусію. Але я хочу зберегти цнотливість соціал-демократичної партії років так на 50. Це буде один шлюб, і він буде з українським народом. Тому що коаліції за нинішніх умов – це просто можливість бути «при ділах». Наскільки це раціонально для нашої партії, і чи є сьогодні бездоганні союзники? З Кивою точно не можу, з Кожарою напевно не можу, з Морозом – дискусійне питання. Тимошенко? (Пауза) Ні, вона має буржуазну партію. Я б хотів, щоб ми не з бордів читали суть ідеології, а з регіонів. До речі, Мамай оббивав пороги Турівської (офіс «Батьківщини»), і не виключено, що від них піде кудись або буде технічним кандидатом.
– Яка ваша стратегія вирішення конфлікту на Донбасі та повернення Криму?
– Як я вже сказав, це поступове відкривання дверей. Стабілізуємо ситуацію, рухнемо Донбас соціально-інформаційним шляхом, вони самі будуть хотіти до нас. А реінтеграція буде тонкою страшною роботою. На рівні нейрохірургічних зусиль. Я жив і працював там 8 років, чітко розумію менталітет і психологію людей на Донбасі. Господь Бог мене туди делегував.
– І в чому ця психологія полягає?
– Вони готові швидко змінюватися, сприймати, але їхнє серце потрібно розтопити. Реальними кроками.
