У чому проблема?
В Україні та інших країнах, які розділяють з нами радянське минуле, проблема багато в чому пов'язана з колоніальним досвідом. Це насамперед спадок СРСР, у якому були свої традиції "догляду" за зеленими насадженнями у містах. Але навіть після розпаду Радянського Союзу співпраця між його колишніми частинами тривала, і вона лише погіршила ситуацію.
Серед таких практик — спилювання та обрізання гілок практично до ствола, з яким знайомі й жителі українських міст, і жителі міст, наприклад, Вірменії чи Білорусі. Це "кронування" або "топінг" — практика, яка прийшла до них з росії.
Спочатку росія, а потім Білорусь почали широко застосовувати такий вид обрізки для корекції пірамідальних тополь і рятування від пуху під час їх цвітіння. Потім ця практика поширилася на догляд за іншими видами дерев. І розійшлася іншими країнами колишнього СРСР — включно з Україною.
Доведено, що таке обрізання згубно впливає на здоров'я рослин. Незнання фізіології рослин породило в озеленювачів міф, ніби будь-яке обрізане дерево відновиться і стане акуратнішим за короткий час. Натомість третина дерев після сильної обрізки гинула того ж року, а інші починали хворіти, їхня крона — хаотично розгалужуватися.
Сьогодні вже зрозуміло, що такі дерева без додаткових маніпуляцій із новою кроною через 4-5 років часто стають аварійними через завдані людиною пошкодження. Як наслідок "кроновані" дерева просто спилюють.
Помилки в нормотворенні
В Україні, наприклад, така обрізка дерев — не так ознака некомпетентності працівників комунальних служб, як вимога законодавства, визначена Правилами утримання зелених насаджень. Цікаво, що ці норми догляду за деревами затвердили в країні вже 2006 року, але багато положень просто перейшли з норм, прийнятих ще 1994 року.
Там само, наприклад, є пряма вимога спилювати під корінь старі дерева. Так, дерево, що досягло вікової межі, автоматично потрапляє до категорії "аварійне". А аварійні дерева підлягають безумовному видаленню, і чинне законодавство взагалі не враховує стану дерева, його фізіології та інших факторів.
Тобто достатньо, щоб тополя мала вік 45 років, і її вже потрібно (не можна, а саме потрібно) зрубати. Сюди ж можна віднести й правила щодо висадки рослин — вони застарілі та призводять до надмірної травматизації рослин.
"Якщо в Європі доглядають дерева, починаючи з розсадника, то у нас їх доглядають, коли вже на машини падають гілки. Для того, щоб ці гілки не падали, у нас придумали просто зрізати дерева", — звертає увагу на важливу проблему Ольга Похільченко, старша наукова співробітниця відділу дендрології Ботанічного саду імені Гришка у Києві.
Такі ж проблеми, до речі, існують і в Білорусі — за основу регулювання і Україна, і Білорусь брали ті самі документи. Головна проблема в тому, що такі правила не допомагають зберегти зелені зони, а лише призводять до скорочення їхньої кількості.
Більше дерев — менше спеки
Дерева відіграють важливу роль у регулюванні температури повітря в містах. Вони створюють тінь, поглинають сонячне випромінювання та випаровують вологу через процес транспірації. Це допомагає знизити температуру в місті та створити комфортніші умови для життя.
Вирубування дерев призводить до зменшення кількості зелених насаджень у містах, а отже — до підвищення тепловіддачі від поверхні землі та підвищення температури. Без дерев міське середовище стає більш нагрітим і менш комфортним для життя.
Підвищена температура в містах, спричинена вирубуванням дерев, може мати серйозні наслідки для здоров'я містян. В умовах міської спеки люди стають більш схильними до теплових ударів, зневоднення та інших проблем, пов'язаних з високою температурою. Недавнє дослідження показує, що критичною може стати вже температура +32°C. Широкі вулиці та великі площі без натяку на зелень — як, наприклад, у Мінську — екстремальне середовище для людей.
"Я думаю, що всі, хто має родичів літнього віку, знають, що особливо людям, чутливим до сонця, у дуже спекотний день проходити такий величезний простір може бути важко. А пов'язані зелені простори допоможуть забезпечити комфортний мікроклімат", — каже екоактивістка Марія Фалалєєва.
Так, в особливій зоні ризику — люди із серцевими захворюваннями. Крім того, в спеку ми більше пітніємо і втрачаємо рідину. Дегідратація може призвести до зниження об'єму крові, що погіршує роботу серця та збільшує ризик утворення тромбів навіть у здорової людини. Додайте до цього ризик теплового удару — і от уже сильний вплив і на серце, і на центральну нервову систему. А ще проблеми зі сном. Насамперед у групі ризику знаходяться люди похилого віку і маленькі діти.
Тим часом є низка професій, де люди виконують роботу на вулиці в будь-яку погоду, наприклад, дорожні робітники або кур'єри. Вони також наражаються на ризик, якщо змушені працювати в спеку.
Яке рішення?
Кожне місто має вирішувати самостійно
Зважаючи на зміни клімату, для міст сьогодні як ніколи важливо розробляти політику озеленення, щоб адаптуватися до нових реалій. Причому це однаково важливо і для міст-мільйонників, і для маленьких населених пунктів. План догляду за зеленими насадженнями є частиною такої стратегії.
Говорячи про Київ, тут фахівці акцентують на тому, що рішення будуть схожі на ті, що радять і, наприклад, Єревану чи Мінську, чиї історичні практики догляду за деревами були нав'язані росією. Головне тут — збереження та розвиток водної та зеленої інфраструктури міста.
У періоди спеки саме зелені насадження регулюють температуру у містах. Так, "Рубрика" вже писала про львівський проєкт дощових садів — там виявилося, що за температури повітря 28 градусів температура зеленої зони була на кілька градусів нижча, а температура поверхонь зупинок чи білбордів перевищувала 50 градусів Цельсія.
І це не лише питання про те, чи доведеться містянам вмикати у своїх будинках та офісах кондиціонер. І це не просто про наш комфорт, а й про скорочення використання електроенергії, про скорочення викидів в атмосферу шкідливих речовин.
Крім того, зелені насадження є своєрідним природним захистом від повеней, тому що більшість повеней у місті (повені — це один із можливих наслідків зміни клімату) найчастіше відбуваються саме тому, що більшість поверхонь вкрита асфальтом та бетоном.
"Стоки потрапляють у зливову каналізацію, і вона не справляється. А якщо в місті більше просторів із ґрунтом, вони є своєрідною губкою. Для захисту від повеней також застосовують стійкі дренажні системи, які поєднують технології та зелені насадження", — каже Марія Фалалєєва.
"Рубрика" вже писала про цю проблему тут і тут.
Де ми помилилися
Дендрологиня Ольга Похільченко з Києва звертає увагу, що вирішувати проблему озеленення міст потрібно і з юридичного боку — змінивши нормативи, і з технічного — біологічні вимоги дерева мають відповідати місцю, де його посаджено.
Такий підхід уже давно використовують у Європі. Ми звернулися до польського арбориста Петра Джузко-Чеміловцю з питанням, як у польських містах доглядають зелені зони.
Фахівець розповів, що вирубувати дерева лише через їхній вік неприйнятно. У Польщі провадиться контроль за деревами, який проходить кожні 2-3 роки. Навіть у тому випадку, коли дерево починає хворіти, і на ньому, наприклад, з'являються грибки, це не є приводом для зрубу — тоді рослині приділяють більше часу, намагаючись її вилікувати. Під зруб, за словами Петра, йдуть лише ті дерева, які вилікувати неможливо.
У Польщі оцінкою кожного дерева займаються навчені інспектори, а не просто випадкові співробітники комунальних служб. Підготовкою таких фахівців займається сам Петро, і минулої весни він навіть приїжджав до України для того, щоб передати українським комунальникам свій досвід. Все це було реалізовано у рамках проєкту UA Arbo Tour.
Робити фахівців-арбористів із працівників комунальних служб — одна з речей, які ми маємо запозичити з європейського досвіду. За словами Петра, це допоможе уникнути одразу двох помилок: залишати аварійні дерева та спилювати здорові.
"І перша, і друга помилка — дорого коштують для міста", — каже він.
Правильно підбирати дерева до певного місця — це ще один важливий аспект.
"Якщо вам потрібний маленький кінь, ви не купуєте великого і не підрізаєте йому ноги, ви купуєте поні. Так само і з деревами. Тополі часто садять на вузьких вулицях, біля будинків. І це призводить до неправильного обрізання дерев, після чого вони можуть загинути або стати аварійними, через що їх треба буде спиляти. Великі дерева потрібно садити там, де багато місця. Це липи, клени та платани. Останні зараз дуже модні, адже добре пристосовуються до міських умов", — пояснює Петро.
До речі, за словами арбориста, улюблені дерева киян, каштани підходять до міських умов лише частково, адже їм дуже шкодить обрізка. Проте він зазначає: саджати каштани — чудова традиція, яку треба поважати. Потрібно тільки правильно їх доглядати.
Що вже роблять в Україні?
На першому місці в європейських країнах — дерево, а не інфраструктура. Ландшафтне проєктування дерев та чагарників здійснюють з урахуванням змін клімату та розвитку міста. Дерева, що висаджуються в містах, привозять з розсадників, де їх формують у молодому віці, щоб не допустити нещадного зрізання гілок згодом.
Усі ці нормативи прописані у спеціальній стратегії. У 2019 році міжнародна команда арбористів завершила роботу над трьома документами:
- Tree Planting Standard — присвячений правилам посадки дерев у місті;
- Tree Pruning Standard — присвячений обрізанню та догляду;
- European Cabling & Bracing Standard — присвячений специфіці фіксації крони.
12 країн додали ці документи до своїх національних програм, а тепер ці стандарти перекладають українською мовою, щоб потім передати "Київзеленбуду".
Цієї весни "Київзеленбуд" подав до Київської міської ради ініціативу щодо внесення змін до чинних Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, які були прийняті у 2006 році. Ініціативу підтримали й тепер установи спільно напрацьовуватимуть пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства. Рішення обговорять із суспільством, і в "Київзеленбуді" агітують підключатися до цього процесу всіх небайдужих.
Крім того, незважаючи на війну в країні, цієї весни у Києві відновили ініціативу щодо "зацифрування" дерев. Так, Київська міська адміністрація створює онлайн-мапу дерев. Це інструмент, який дозволяє відстежувати, у якому стані знаходяться дерева на балансі міста, а також надати суспільству ефективні інструменти контролю.
Робота над картою почалася ще у 2021 році, призупинилася на якийсь час через повномасштабне вторгнення росії з міркувань безпеки, але знову відновилася у квітні цього року.
Ресурс міститиме фотографію кожного "зацифрованого" дерева, інформацію про його розташування (з прив'язкою до точних координат), вигляд, діаметр стовбура, висоту та стан. Уже в серпні на мапі було понад 100 тисяч зацифрованих дерев.
До речі, ідея "зацифровувати" міські дерева не нова. Подібні карти створюються в багатьох мегаполісах світу, зокрема в Нью-Йорку, де міська онлайн мапа дерев містить інформацію про понад 850 000 зелених насаджень.
Не новий цей інструмент і для киян. Ще у 2022 році офіс міських проєктів "Урбаніна" опублікував онлайн-карту дерев Києва, що містить 30 тисяч дерев. Також у Києві є карта зелених насаджень, на якій зображено межі парків та скверів.
Детальна карта із зазначенням виду, віку, розміру та стану дерев вже працює і в Одесі. Її запустило комунальне підприємство "Міськзелентрест", яке займається зеленими насадженнями у місті.
А у Вірменії?
Попри кліматичні виклики, спільні зусилля, у яких беруть участь вірменський уряд, міська адміністрація Єревана, місцеві та міжнародні донори, а також неурядові організації, приватний бізнес та громадськість, останні два десятиліття призвели до значного відродження міських зелених насаджень.
Наразі в Єревані налічується понад 170 видів дерев, чагарників та інших рослин, а на одну людину припадає в середньому 8 квадратних метрів зелених насаджень, повідомляє мерія Єревана.
З усім тим, необхідні подальші стійкі дії, щоб забезпечити відповідність міста стандартам, рекомендованим Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Останні встановлюють мінімальну кількість зелених насаджень на душу населення 9 м2, а ідеальне значення площі зелених насаджень у місті становить 50 м2 на душу населення.
Визнаючи гостру потребу в зелених насадженнях в умовах урбанізації, забруднення повітря та ескалації наслідків зміни клімату, міська адміністрація Єревана зробила збереження та розширення зелених зон своїм вищим пріоритетом.
Для цього у місті розробляють п'ятирічні плани розвитку та щорічні плани дій для розв'язання різних питань, включаючи охорону довкілля.
У 2017 році Єреван ухвалив план дій "Зелене місто", в якому викладаються екологічні ініціативи до 2030 року. Вони охоплюють стійкий розвиток спільнот, управління відходами, покращення громадського транспорту, зниження ризику стихійних лих та охорону довкілля.
Крім того, у відповідь на кліматичні виклики в Єревані розробили План адаптації до зміни клімату. Тринадцять рекомендованих дій у рамках цього плану зосереджено на розвитку та підтримці зелених насаджень у місті.
Так, для того, щоб забезпечити стійкість зелених зусиль та боротися із забрудненням повітря, муніципалітет розширює систему зрошення міста паралельно із розширенням зелених зон.
У 2023 році план включає будівництво 30 кілометрів систем зрошення та посадку 6000 дерев, з яких 1500-2000 прикрасять тротуари, де це дозволяє простір. Ці нові дерева, включаючи дуби, каштани й платани, замінять старі, менш життєздатні дерева і допоможуть знизити ризики, пов'язані з сильними вітрами, що почастішали. Щорічно замінюючи 2000-3000 дерев, мерія планує повністю омолодити міські зелені насадження протягом десятиліття.
Місто також є частиною "Угоди мерів" — флагманської ініціативи Європейського Союзу.
Ця стаття — результат транскордонної співпраці журналістів з України та Вірменії, а також журналістів білоруського видання "Зелений портал", що не підтримує війну в Україні, за підтримки проєкту N-ost. Описаний досвід озеленення міст відповідає досвіду цих трьох країн. Ми засуджуємо та не знімаємо відповідальності з Білорусі за агресію проти України з її території.
Автори: Вікторія Губарева, Джейн Ігітян, Таццяна Гендзель
Фото: Микола Тимченко, "Рубрика"
