Рішення для мам: як на Троєщині організовують одночасні заходи для дітей і батьків
У чому проблема?
У мами з дитиною, на жаль, невеликий вибір заходів, які можна відвідати одночасно. Якщо мама веде дитину на якийсь гурток чи спортивне заняття, то змушена десь себе подіти на той час, поки дитина займається. Якщо ж мама хоче піти на якийсь захід, то треба шукати, з ким залишити дитину. Звісно, зараз є опція, коли на публічних заходах пропонують послуги бебісітерки. Однак, щоб були зайняті чимось корисним одночасно і мама, і дитина — вкрай рідкісна практика.
Яке рішення?
У київській дитячій бібліотеці № 115, що в Деснянському районі, проводять парні заняття: для батьків і для дітей. Поки діти займаються з арттерапевткою, батьки можуть поспілкуватися з психологинею.
Психологиня освітніх проєктів Ольга Беленок давно працює з дітьми та батьками. Жінка здобула фах реабілітолога, дефектолога, соціолога і психолога, має досвід роботи з дітьми із вадами мовлення. Зараз Ольга працює в приватній гімназії, веде приватну практику і проводить зустрічі з батьками та підлітками. А також з 2014-го року працює з військовими та їхніми родинами.
Коли минула перша хвиля шоку від повномасштабного вторгнення, а Київщину звільнили від окупанта, Ольга відчула сили допомагати людям.
Психологиня Ольга Беленок
"Я хотіла бути корисною. Зрозуміла, що у мене є вільний час, який можна направити на допомогу людям, — пригадує психологиня. — Я сіла і почала писати депутатам листи, що хочу допомагати. Відгукнувся помічник Ганни Старостенко.
Так почали організовувати зустрічі з дорослими в бібліотеці №115. Вчасно приєдналася до ініціативи й арттерапевтка Олена Луценко.
"Я побачила оголошення у Фейсбуці про те, що проводяться зустрічі для мам і запропонувала свою допомогу для дітей", — говорить вона.
Олена Луценко, арттерапевтка
Олена Луценко — практична психологиня-методистка, арттерапевтка, членкиня "Національної психологічної асоціації", та членкиня правління ВГО "Арттерапевтична асоціація". В арттерапію прийшла у 2014-му році й відтоді постійно навчається.
Бажання психологині і арттерапевтки допомагати трансформувалося в безплатний проєкт для дітей та дорослих. Ольга та Олена не були знайомі до цього. Зараз вони мають потужну, але не взаємопроникну співпрацю. Узгоджують між собою лише час заняття й емоцію, яку хочуть пропрацювати. Зустрічі проводять раз на два тижні.
Як це працює?
Олена Луценко йде на заняття з купою матеріалів. Вона завжди приносить пластилін, кольоровий папір, олівці чи фломастери. Заняття відвідують в основному старші дошкільнята та школярі початкових класів. Кожне заняття починається з руханки, а далі діти разом з арттерапевткою створюють якусь картину, наприклад, пластиліновий пейзаж.
"Арттерапію часто сприймають як розвагу. Ніби прийшла тітонька-аніматор і розважає дітей. Насправді — ні. Кожне заняття має мету: ми пропрацьовуємо якусь певну емоцію", — каже Олена Луценко.
За її словами, класичне заняття з арттерапії триває півтори години. Та оскільки тут працюють зі ще малими дітьми, яким важко довго тримати увагу, заняття тривають 35-40 хвилин.
Кожне заняття починається з руханки
"Діти можуть ходити навколо столу, рухатися, як їм зручно. Оскільки матеріалів на всіх може бути мало, тут активується ще одна важлива річ — комунікація між дітьми. Якщо треба якийсь колір пластиліну чи фломастера, а він є у сусіда, то треба знати, як звернутися, попросити. Так починається взаємодія", — говорить Олена.
Чим менше інструкцій, тим краще — впевнена фахівчиня. Адже в арттерапії головне не результат, а процес. Діти ліплять чи малюють, як їм заманеться. Керуються лише загальними вказівками про пору року, традиційне свято чи іншу тему заняття. А потім розповідають, що вони хотіли сказати своєю творчістю.
"Одного разу дівчинка намалювала дві гори разом, а одну окремо, — пригадує Олена. — Потім розповіла, що разом — це вона і мама, а окрема гора — тато, який на війні, і за яким вони дуже сумують. Тобто, я запропонувала зліпити пейзаж, а дитина сама розповіла про те, що її турбує".
Робота маленької учасниці заняття
Ольга Беленок свої заняття з мамами намагається зробити якомога практичнішими.
"Моя основна місія — психоедукація (донесення до людей необхідної інформації про психічне здоров'я, — ред.), — каже психологиня. — До психолога завжди багато питань, тому намагаюсь працювати у форматі питання-відповідь і давати якісь практичні рекомендації. Про що ми тільки не говорили, наприклад, як справитися з панікою, як говорити з дітьми про гроші, психогігієну.
На зустрічі до Ольги приходять і мами, і тати. У неформальній атмосфері можна дізнатися щось нове і не тривожитися за дитину.
"Такі зустрічі дуже потрібні. Коли мами перебувають з дитиною 24/7, а навколо всі намагаються розказати, що їхня дитина у 5 місяців сіла, а у 7 місяців заговорила, то весь ресурс мами направлений на те, щоб не бути гіршою, щоб не відчувати, що її малюк якийсь не такий. А тут мами мають можливість видихнути й не варитися в дитячій темі".
Психологічна едукація важлива, особливо у час війни.
"Треба навчити людей не робити вторинну травматизацію. На гурток з моєю донькою ходить дівчинка. Ну і як завжди діти в кінці заняття кричать: «Твоя мама прийшла». А одна дівчинка відповідає: «Це не мама. Маму в Краматорську розірвало. Це моя тьотя»".
В цій ситуації травмуючим стало найрідніше слово "мама". Ольга впевнена, щоб такі ситуації не повторювалися, людям потрібно займатися самоосвітою, читати книги, слухати подкасти, спілкуватися зі спеціалістами, ставати більш емпатичними.
А це точно працює?
Одна з тем, на яку спілкувалися батьки з Ольгою — що робити з нервовим виснаженням. В умовах війни багато людей відчуває не просто втому, а виснаження. Ольга радить час від часу плакати. Батькам, в першу чергу, звертати увагу на свій стан. Віднаходити точку, коли ти розумієш, що так далі не можна, що потрібні зміни. Коли ти це усвідомлюєш і приймаєш, тоді легше зрушити з мертвої точки й не ходити по колу.
Також вона розповідає, що треба звертати увагу на поведінку дитини.
"Я хочу зменшити кількість ситуацій, коли незнання батьків призводить до травми. Є певні прояви, які не є нормою. І головне вчасно звернути на це увагу, і попросити про допомогу".
Після арттерапії
Батьки, що відвідують ці зустрічі, говорять, що вони додають їм ресурсу.
Олена Добровольська вже декілька разів приходила на зустрічі з Ольгою.
"Ми якось прийшли з подружкою подивитися, послухати, залишились дуже позитивні емоції. Ольга дає багато порад, які іноді використовую у вихованні доньки-підлітка. Такий формат дуже потрібний, коли діти зайняті, а батьки можуть поговорити про те, що їм цікаво".
Альона Кухаренко та Аліна Боєцька відвідують зустрічі з літа 2022 року.
"Це перезавантаження для мам, — каже Аліна. — Прикольно, що проводиться на базі бібліотеки, діти можуть ще й книжки погортати, взяти почитати щось".
Альона каже, що дуже прискіплива до себе:
"Я постійно задумуюсь, чи достатньо я часу приділяю дитині, чи правильно я це роблю? Коли Ольга розповідає якісь приклади, чи мами діляться досвідом, і я собі думаю у мене все гаразд, я не одна. На таких зустрічах починаєш аналізувати й робити висновки".
Основний ризик при проведенні здвоєних занять — щоб було цікаво та корисно і дорослим, і дітям. Здається, в цьому випадку Ользі Беленок і Олені Луценко вдається задовольнити потреби обох вікових груп.
