Старша школа роками погано готує дітей до життя та вишу: як це пропонує змінити реформа та благодійники
У чому проблема?
Учень 11 класу Клавдіївського ліцею Роман Бойченко хоче стати архітектором. Для цього, каже, бажано було б обрати профільний фізико-математичний напрям і вивчати більш поглиблено фізику, геометрію, алгебру.
"Натомість деякі предмети бажано було б прибрати", — пояснює Роман. Та в його ліцеї немає математичних класів, лише лінгвістичний — з поглибленим вивченням української та англійської мов.
Десятикласниця житомирського ліцею №25 Софія Григоренко теж вважає, що школярі мають мати можливість обирати профільні предмети, бо вже з 9 класу починають задумуватись про майбутню професію.
Також вона прагне, аби старша профільна школа давала можливість стажуватися, щоб відчути майбутню професію на собі. І ще — щоб було більше практики.
"Через пандемію і війну все навчання було дистанційним і ми не мали практичних занять навіть з фізики чи хімії", — додає Софія.
Такі ж та схожі оцінки та пропозиції лунали від старшокласників і під час дослідження благодійного фонду savED.
Фонд створили освітні фахівці під час повномасштабного вторгнення росії, аби відновлювати дітям доступ до освіти. Однією зі співзасновниць є колишня міністерка освіти та науки Ганна Новосад.
Команда виснувала, що просто відновлювати все, як було до — неефективно. І відбудову краще поєднувати з сучасним баченням української освіти, уже закладеним у реформу "Нової української школи". Тим паче от-от НУШ має "дорости" і до старшої школи.
Пілотування старшої школи мало розпочатися у 2026 році, але МОН вирішило, що процес почнеться раніше — у 2025-му. Тобто нинішні 6-класники мають прийти в 10-й клас уже в нові підходи. І вчитися до 12 класу.
Сама ж реформа по всій країні стартує з вересня 2027-го: тоді в 10-й клас прийдуть ті, хто зараз у 6-му.
Тож коли до фонду звернувся мер Житомира Сергій Сухомлин щодо зруйнованого росіянами ліцею, це запустило процеси, які потім можна масштабувати на всю країну.
Ліцей №25 у Житомирі, який зруйнували росіяни. Фото: "Житомир.Інфо"
*Довідка: За реформою НУШ, після 9 класу всі учні матимуть тестування (ЗНО або його відповідник, якщо будуть зміни), і далі випускники матимуть три опції: іти до профтехнічного ліцею, академічного, або наукового.
Яке рішення?
Мер Житомира Сергій Сухомлин з командою вирішили, що не варто просто відновлювати ту саму школу. Краще побудувати навчальний заклад під сучасні вимоги та реалії. І звернулися до savED та Малої академії наук.
Фонд, окрім українських, залучив фінських фахівців та заручився підтримкою фінських партнерів Finn Church Aid. Українська команда мала відрядження до Естонії та Фінляндії, адже їхня система освіти вважається однією з найкращих у світі (результати PISA, міжнародного дослідження з вимірювання знань 15-річних, це регулярно доводять).
Міська влада Житомира вирішила, що збудує замість зруйнованого закладу два: академічний математично-природничий ліцей на 10-12 класи, і гімназію для 1-9 класів.
А результатом роботи команди стали розроблені концепція і стратегія закладу, курикулум (формалізований пакет курсів і їхній зміст, — ред.), який включає опис індивідуальних освітніх траєкторій (напрямів), навчальний план, модельні та навчальні програми, а також комунікаційну стратегію, політики з пошуку вчителів, їхнього навчання та розвитку, бренд-айдентику закладу, над якою працював Projector Institute.
Курикулум профільної середньої школи — посібник, який на прикладі конкретного ліцею показує, якими там можуть бути профілі й навчальні програми в межах реформи старшої школи. За бажання, напрацювання фонду зможе взяти на озброєння будь-який ліцей в країні.
Враховуючи плани пілотування старшої школи раніше, аніж 2026 рік, команда savED змінила підхід і вирішила створити посібник таким, яким його зможе використати будь-який ліцей, а не лише житомирський.
Як це працює?
За реформою, з 2027 року всі випускники після 9 класу будуть складати ЗНО. За його результатами діти зможуть вступити до академічного ліцею або до професійного коледжу (нинішні профтехи, які теж реформують). Ці ліцеї матимуть профілі, аби більш прицільно готувати дітей до майбутньої професії.
Упродовж першого семестру 10 класу після вступу в ліцей всі учні будуть надолужувати пропущені в середній школі знання й навички і перевідкривати для себе предмети, каже стратегічна кураторка проєкту та директорка благодійного фонду savED Оленка Северенчук.
Оленка Северенчук. Фото з мережі
А вже з другого семестру 10 класу підлітки вивчатимуть профільні предмети.
В основі розробки програм savED спиралася на фінський та естонський досвід профільної середньої освіти, враховуючи українські реалії. У Фінляндії команда побачила, що в ліцеї, де навчаються 700 фінських дітей, є 700 унікальних розкладів уроків для кожного. Звучить дивовижно, та вони цього досягли. Там, наприклад, вивчення окремого предмета можна розтягнути більше в часі, якщо студент бачить, що йому так буде краще.
"Ми в Україні десятиліттями говоримо про індивідуальну освітню траєкторію, а тут побачили приклад, де реформа, яка стартувала лише 2 роки тому, уже запрацювала, — розповідає Оленка Северенчук. — Ми хотіли б це повторити, але, враховуючи війну і недофінансування, зупинились на гібридному форматі — поєднання обов'язкових предметів з варіативними".
У курикулумі є лише кілька базових обов'язкових предметів: українська мова, літератури (інтегровані разом українська та зарубіжна), історія (інтегрована, тобто історія України у світовому контексті), англійська, захист України, фізкультура та про добробут людини (він є в 10 та 11 класах).
Скриншот з курикулуму
Також є ще обовʼязкові предмети в межах обраного напряму. Напрямів є чотири. І далі в межах напряму є ще дисципліни на вибір.
Уроків у підлітків суттєво менше не стане, суть підходу у тому, що вони зможуть глибше сфокусуватися на тих предметах, які допоможуть їм у майбутній професії та житті.
Наприклад, студент розуміє, що йому потрібна для майбутнього фаху фізика. Та він не може її якісно освоїти, маючи лише 2 години занять на тиждень. А коли він обере її своїм профілем, то матиме 4 години з фізики, але менше — з інших предметів.
При цьому сумарно діти, будуючи власні навчальні програми, матимуть плюс-мінус однакову кількість навчальних годин. Адже є Держстандарт, який визначає мінімально і максимально допустиму кількість годин, які має відівчитися учень-студент. Умовно, це 32 години на тиждень (Держстандарт для старшої школи фінально ще не затвердили).
Відповідно, ви не можете вибрати тільки один-два предмети й весь рік вчити тільки їх. Система не пропустить. І понад максимальну норму теж. Тому дипломи випускників не відрізнятимуться через витрачений на навчання час.
Скриншот з курикулуму
Також курикулум передбачає активну дослідницьку та проєктну роботу. Наприклад, весь мовно-літературний курс побудований за модульним принципом: 6 тижнів діти вчать певний предмет, потім тиждень працюють над проєктом без проведення уроків.
"Ти можеш працювати над проєктом в той час, коли цей предмет був у розкладі, або виділяти якийсь інший час. Так ти вчишся самостійно розподіляти власний ресурс", — каже Северенчук.
Повномасштабна війна теж "прошила" навчальні програми. Наприклад, предмет "Захист України" там є обов'язковим, 2 години на тиждень. А з вивчення літератури прибрали всю російську.
"Цей курикулум є стрибком вперед, — розповідає Северенчук. — Але маємо бути свідомі того, що він передбачає велику роботу і навчання з боку вчителів. Хейтерів цих програм буде шалена кількість. Учителям, які 20 років звикли працювати за одними й тими ж конспектами, змінювати підходи навряд чи захочеться. Утім, є й велика кількість учителів, готових до змін. Після публічної презентації курикулуму ми отримали близько 100 запитів на пілотування програм і це шалено тішить".
Детальна презентація всіх програм і їхнє публічне висвітлення відбудеться після того, як вони отримають гриф МОН. Свою модель команда проєкту планує масштабувати так, аби напрацьовані підходи можна було накласти на будь-яку старшу школу в Україні. Єдине, що можна змінюватися тут — напрям ліцею. Десь він буде природничо-математичним, десь — мистецьким тощо. Але загальну модель можна буде як матрицю накласти на будь-яку старшу школу в країні.
А це точно спрацює?
Перешкод на шляху того, аби нові підходи запрацювали, вдосталь.
Наприклад, експерти ІМЗО, які погоджують програми, банально не знають, як оцінювати і який зворотний звʼязок давати на нові програми. Це ж не щось близьке і знайоме. До того ж, на жаль, вони часто співпрацюють з авторами підручників, які десятиліттями є в топах виборів серед учительства. А суттєва зміна програм означає суттєву зміну підручників.
"Простіше обкладинку змінити на старому підручнику, — каже Оленка Северенчук. — Аналіз підручників, які друкували на початку 2000-х і які були видані останніми роками, доводить, що вони мало чим відрізняються. Який підручник обере вчитель в районній школі: старий чи новий? Звісно, той, за яким працює багато років, бо для нього ці підходи й типи вправ зрозумілі. Найбільший виклик для нас — те, що за розробленими програмами мало хто матиме бажання працювати, бо буде страх нового.
Тому наш наступний крок — розробка методичних матеріалів, детальні поурочні плани для вчителів з переліком текстових, аудіо та відеоматеріалів, які вони можуть використовувати для тієї чи іншої теми, наукових ресурсів, а також створення підручників. Творчі вчителі зможуть рухатися своїм власним шляхом, утім, з огляду на емоційне виснаження вчителів і їх шалене навантаження, маємо подбати і про якісні готові матеріали".
Ілюстративне фото
Другий виклик — хто буде вчити дітей по-новому.
"Недостатньо просто викласти в публічний доступ програми й сказати: рухайтеся за ними. Навчання вчителів є вкрай важливим. Наприклад, ми відбираємо 40 вчителів, частина з них — класично сильні, досвідчені, і готові до нових підходів. І беремо частину студентів, які зараз на третьому-четвертому курсі, але їх вже треба починати готувати до роботи за новими методиками. Це тривалий процес. Якщо ж ми просто оголосимо рекрутинговий процес, то якісних змін не отримаємо".
Третій виклик — комунікаційний. Переконати освітян, батьків і місцеву владу, що їм треба зробити над собою зусилля заради дітей.
У Житомирі, скажімо, досі тривають суперечки щодо ліцею.
"Спільнота, яка втратила свою школу, природно хоче її тут і зараз такою ж, як була. Міська ж влада вболіває за школу-магніт, в яку б з'їжджались навчатися студенти з усієї України. Але вирішення цієї суперечки можливе шляхом якісної комунікації між міською владою та громадою", – пояснює Северенчук.
До того ж у самого Житомира немає коштів на відновлення ліцею, а виділення бюджету з державної субвенції теж досить примарне: "Коли держава вирішує, куди спрямовувати субвенцію на відбудову закладів освіти, то Житомир не буде в пріоритеті. Чому? Бо за 20 км від Києва є Богданівка, де 500 дітей не мають школи взагалі. Є Макарів, де два ліцеї зруйновані вщент. Питання відбудови ліцею в Житомирі не є гарячим, оскільки учням є де навчатися. Тому найбільш реалістичний сценарій — залучення коштів від міжнародних партнерів. Наразі про відновлення ліцею (двох окремих приміщень для базової і старшої шкіл) ведуться перемовини з урядом Португалії", — додає експертка.
Яке рішення?
Житомирська мерія продовжує визначатися зі своєю освітньою мережею, скільки і яких навчальних закладів їм треба. Попередньо це до 30-ти шкіл І-ІІ ступенів (1-9 класи) та 4-5 академічних ліцеїв, у яких навчатимуться учні 10-12 класів.
За реформою старшої профільної школи, до вересня 2024 року кожна громада повинна сформувати свою освітню мережу.
Інший приклад формування освітньої мережі — Чернігів. Місто, яке схоже на Житомир за своїми економічними та демографічними показниками. Там з 34 шкіл 2 зруйновані повністю внаслідок авіанальотів на місто в березні 2022-го. Їх відновлювати не планують.
Для себе громада визначила, що в місті буде 4 академічних ліцеї. Решта шкіл не матимуть 10-12-х класів.
Уже кілька років поспіль школи, які стануть ліцеями з 2027-го року, не набирають перших класів. Зараз там наймолодші учні — 5-класники, й поступово, до набрання чинності реформи, у цих закладах освіти наймолодшими будуть дев'ятикласники, розповідає Северенчук:
"Паралельно з припиненням набору учнів початкових класів ліцеї почали робити великі набори 10-х класів. У середньому зараз на паралелі по 10-11 10-х класів. Це той шлях, яким мали б рухатися всі громади. Безумовно, є специфіка сільських місцевостей. Модель, описана вище, радше спрацює для міст і містечок. У сільських же місцевостях має продовжуватися формування мережі із центром в опорній школі й підвезенням до неї учнів".
Ілюстративне фото
Як Чернігову вдалося вже дійти до цього рівня реформи? Директор ліцею №12 Чернігова Василь Гопаченко розповідає, що спрацювала не лише злагоджена робота відділу освіти, міської влади та директорів, а й медійна кампанія.
Освітяни організовували зустрічі з батьками й школярами, провели кампанію на місцевому телебаченні. Каже, що були й обурення, але вони обмежилися дзвінками до відділу освіти.
Оскільки Чернігів провів таку підготовку, то вже отримав бонус і зараз домовляється з фондом savED про пілотування їхньої розробки для старшої школи, у ліцеї №12.
Оленка Северенчук каже, що багатьом батькам в Україні подобається сильний академізм шкіл, що діти по 3-4 години вдома потім ще роблять уроки:
"Насправді, як би сумно це не звучало, українська школа значною мірою відповідає запитам батьків. А там, де не відповідає, існують альтернативи у вигляді шкіл приватних (наприклад, у Києві і сателітах до повномасштабного вторгнення було 200 приватних закладів освіти; утім, це недоступна розкіш для більшості українських родин). Але вона мінімально відповідає викликам світу і потребам суспільства. Школи потребують змін, бо цих змін щонайперше потребують діти. Часи змінюються — школи ні. Так не може бути, якщо ми хочемо мислити і діяти категоріями майбутнього, а не минулого. Реформа НУШ у початковій школі дала хороший старт і хороші результати, які ми вже зараз можемо виміряти. У середній школі останні 3 роки була стагнація і регрес. Тому ми не маємо права припуститися помилок або ще гірше — бути бездіяльними в реформі старшої школи. Наші діти не заслуговують на таке ставлення".
Авторка: Ілона Буц-Мироненко
