Як реагує світ на поведінку Росії: що відбувається не на словах, а на діях

"Рубрика" запитала в експертів, що роблять наші партнери, що не так з Мураєвим, чи так все з Німеччиною, як наші справи з Америкою і що там паралельно відбувається на Сході. 

Одразу спойлеримо головне рішення: зберігати спокій і фільтрувати причини для паніки. 

Газ, Німеччина і блокування санкцій

Командувач Військово-морських сил Німеччини Кай-Ахім Шенбах заявив в одному з інтерв'ю, що Україна ніколи не поверне Крим, а президент РФ Володимир Путін хоче поваги, на яку й заслуговує. Світ обурився — Шенбах пішов у відставку. Та Німеччина дає підстави вважати, що вже колишній командувач її морських сил озвучив не тільки суб'єктивну думку, а й негласну позицію уряду. 

Наприклад, Німеччина заборонила Естонії передавати зброю в Україну. Виступила проти відключення Росії від міжнародної платіжної системи Swift і замість того, щоб приєднатися до розробки санкцій проти Росії, поводиться так, наче намагається їх уникнути. 

До Німеччини намагаються достукатись

Політична аналітикиня Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна пояснює — зараз Україну й Німеччину найбільше розділяє бажання другої зберегти "Північний Потік 2".

"Зараз, коли Росія прагне повністю перекроїти і перезавантажити свої відносини з Заходом і з Україною, позиція Німеччини виглядає як політичне умиротворення агресора. 

Тобто, що б декларативно не проголошували німці, німецький уряд і його дії додають плюсів і переваг позиціям Росії. По-перше, це зброя, тому що одна з ключових потреб України — це фінанси і новітня зброя. І другий момент, критично важливий, — це «Північний Потік 2» і санкції проти Росії. 

За витоками з дипломатичних джерел ми знаємо, що між Німеччиною, ЄС і США немає однозначного консенсусу, які санкції запроваджувати. Більше того, Німеччина замість того, щоб розробляти найбільш жорсткі санкції, хоче отримати гарантії від США, що вони не запровадять санкції проти «Північного Потоку 2». Вони хочуть бути впевнені, що він запрацює", — пояснює експертка. 

В той же час різні українські та світові спільноти звертаються до Німеччини, США також веде з нею розмову. Українські посадовці розраховують на зміну позиції країни.

Мураєв — протеже Москви. Чи ні?

22-го січня Міністерство закордонних справ Великої Британії, посилаючись на інформацію своєї розвідки, доповіло, що в плани Кремля входить змінити владу в Києві. Один з претендентів на те, щоб стати маріонеткою на важливій посаді, — колишній нардеп від "Опозиційного блоку", а нині член партії "НАШ" Євген Мураєв. 

Сам Мураєв це заперечив. Заперечила інформацію й Росія. А що там українська влада?

Санкції РНБО (але навряд)

Марія Золкіна переконана — в Україні на дані стосовно планів на Мураєва відреагували занадто кволо. Інструмент впливу на політика є, але чи застосують його, лишається під питанням. 

"Наша влада розуміє, що в українському внутрішньому полі є критична позиція по відношенню до Росії. Росія — агресор. Тому до ймовірних заворушень, підлаштованих нею, теж ставляться спокійніше. 

В той же час інформація про Мураєва — це дані потужної розвідки. Я не бачу підстав Україні на офіційному рівні висловлювати сумніви в надійності даних одного з ключових українських партнерів. Єдине, чого можна чекати, — це санкції від РНБО стосовно Мураєва. Для будь-чого іншого потрібне рішення суду. Але, зважаючи на те, як спокійно на це відреагувала українська влада, я думаю, що санкцій не буде", — говорить Марія Золкіна. 

Кілька країн відкликають своїх дипломатів. Це серйозно?

Наразі кілька країн заявили про готовність відкликати з України представників своїх посольств. Найбільшого розголосу викликало таке рішення саме від США, які активно включаються в питання ймовірної ескалації. 

Чи означає таке відкликання дипломатів, що Росія таки нападе?

Видихнути і дозволити всім перестрахуватися

Політолог-американіст Владислав Фарапонов переконаний, що рішення про відкликання представників посольств і їхніх сімей не є прямим сигналом, що от-от почнеться повномасштабне вторгнення. Це перестраховка, на яку має право кожна країна. 

"По-перше, відкликання дипломатів означає, що переговори поки не принесли бажаного результату — впевненості в тому, що Росія не продовжуватиме ескалацію. По-друге, евакуація лише часткова. Кількість представників американського посольства (а там не всі дипломати), до якого входить ще і консульство, доволі велика. Організувати процес їхнього повернення швидко не так і легко. 

Саме відкликання — не зовсім приємний факт для нас, але кожна держава має на це право. Так само Україна вивозила своїх громадян з Афганістану. Так само і Штати, і Україна, і інші країни вивозили своїх людей під час коронавірусу. Була евакуація з Китаю. 

Це звичайний акт перестраховки за життя своїх громадян, щоб показати, що уряд про них піклується. Але це не критично, бо уряд США не сказав, що піде назавжди і не повернеться. Такого не було і не буде", — пояснює Владислав Фарапонов. 

Також політолог наголосив на тому, що судячи з риторики держсекретаря США Ентоні Блінкена, Америка й далі намагатиметься домовитися з РФ, але на її умови не піде. Проте й на введення санкцій до того, як Росія зважиться перейти у ще агресивніший наступ, чекати не варто.

"Є принципова позиція Ентоні Блінкена, що введення санкцій наввипередки буде впливати на пришвидшення ескалації і повномасштабного вторгнення. Тому у них ще лишається шанс говорити, що США і західні партнери будуть вводити санкції в разі ескалації, але не до цього моменту", — пояснює американіст. 

Гібридність російської політики: псевдопротести, кібератаки та інфовкиди

Крім того, що Росія стягує військових і техніку до українських кордонів, вона веде війну й на інших фронтах. Наприклад, 14-го січня відбулась хакерська атака на сайти українських міністерств і портал "Дія". Згодом польський дипломат заявив, що група хакерів, яка це влаштувала, пов'язана з російськими спецслужбами і причетна також до кібератаки на Бундестаг та електронні пошти низки польських посадовців.

Також на порядку денному лишається Схід, частково окупований росіянами. Чого ще чекати найближчим часом?

Більше уваги — більше готовності

Політолог і співзасновник Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" Олег Саакян переконаний — варто стежити не лише за тим, скільки танків Росія підтягує до кордону, а й за тим, що ще вона робить. 

"Як на мене, за очікуванням і підготовкою до можливого вторгнення несправедливо менше уваги приділяється асиметричним або гібридним загрозам, які так само походять із російського боку. Ми вже бачили кібератаку. Також це може бути продовження атаки на інфраструктуру, на органи влади для сіяння паніки.

Поруч із цим можуть бути й диверсійні дії в українському тилу і різні засоби немілітарного характеру впливу на підбурення мас. Наприклад, через російських агентів можуть з'явитися підбурюючі законопроєкти в парламенті або певні політичні рішення, або провокування протистояння на місцях навколо якихось гострих соціальних тем. Себто, вплив на послаблення України не тільки військовими моментами. Ризик високий, але потрібно його аналізувати в різних сферах і просто бути готовими", — каже Олег Саакян. 

Росія може офіційно визнати так звані "ЛДНР"

Російська Дума планує поставити на голосування офіційне визнання самопроголошених "ЛДНР". Відбутися воно має у лютому. Якщо депутати проголосують за, то направлять офіційне рішення Путіну і подальше остаточне рішення прийматиме саме він. 

Але що це означає для України?

Усвідомлювати, що це може означати

Олег Саакян пояснює, що попри те, що рішення Росії щодо визнання самопроголошених республік здається не дуже значним, слід розуміти, чим керуються росіяни. Варіантів, за словами політолога, два — бажання ускладнити реінтеграцію регіонів, коли вони повернуться під контроль України, або ж екстравагантний спосіб виходу з Мінських домовленостей.

"Саме по собі визнання їх незалежними особливо ситуації не змінює для сьогодення. Це, звісно, ускладнює можливості реінтеграції окупованих територій в майбутньому. І зрозуміло, що це потребуватиме ще більших кроків РФ для інтеграції цих територій з собою. Тому, безумовно, це саботаж можливої реінтеграції. 

З іншого боку, це формально вихід Росії з «Мінська» [Мінських домовленостей — ред.]. Якщо Росія де-факто саботує Мінськ, то це буде де-юре підрив можливості реалізувати «Мінськ» як такий.

Але найвагоміша частина такого кроку з боку РФ лежить поза ситуацією, пов'язаною напряму з визнанням. Це елемент шантажу: якщо РФ визнає ці території незалежними, то вона де-факто виходить з «Мінська» і відповідно в неї змінюється повністю стратегія поведінки", — пояснює Олег Саакян. 

За його словами, це може спричинити перехід Росії вже до офіційного введення своїх військ на окуповані території, що у свою чергу може перерости у повномасштабний наступ. Та до кінця невідомо, чи визнає росдума "ЛДНР", якщо не зробила цього досі.

Більше рішень!

Що ще робить світ?

Більшість європейських країн заявляє про свою підтримку на адресу України. Нам постачають зброю, надають фінанси і включаються у переговори, що стосуються нашого майбутнього. 

• Сполучені Штати передали Україні вже три партії новітньої зброї, серед якої 77 Javelin, 540 ракет, стрілецька зброя;
• Велика Британія передала 2000 протитанкових гранатометів;
• Іспанія направила військові кораблі для приєднання до військово-морських сил НАТО в Середземному та Чорному морі;
• Литва передала 150 тонн набоїв;
• Чехія готова відправити в Україну своїх військових, якщо буде такий запит з Києва;
• Естонія передала 2400 пістолетів "Макарова" і партію набоїв до них.

Окрім цього, триває робота над альянсом України, Польщі та Великої Британії. Таке партнерство, за прогнозами експертів, допоможе помітно посилити позиції України. 

Є й неприємні моменти, як-от заява президента Хорватії про те, що Україні не місце в НАТО, але підтримкою основних гравців політичної арени ми таки залучилися. Зараз від нас потрібне розуміння процесів, що відбуваються, і здатність бути господарями на своїй землі попри все. А досвід у цьому ми вже маємо.