Сховатися від світу за пляшкою червоного сухого: про алкогольну залежність у жінок

Не так давно відома тату-майстриня Альона Жук зізналася, що у неї алкоголізм і тепер вона намагається дати цьому раду. Для її оточення та близьких ця новина стала неочікуваною: "Тобі подобається вино? Що тут такого?". Жінці довелося доводити, що вона справді має алкогольну залежність, розповідаючи в подробицях, скільки вона насправді випивала вечорами сама на своєму балконі, як роками брехала, приховувала й "ховалася від світу за пляшкою червоного сухого".

Альона згадує, колись вона працювала журналісткою та редакторкою, викладала регіональним медіа і студентам недискримінацію, пояснювала, що залежності — це хвороба, розповідала про повʼязані з цим явищем стигми. Але навіть за таких умов вона, як і інші жінки, які потрапили у пастку залежності, довгий час соромилася визнати, що має таку проблему. Альона каже — похмільні дні й тижні, зневага до себе, тривожність, головний біль та нудота, не були такими страшними, як те, щось хтось дізнається правду.

Такою ж проблемою об'єднані тисячі інших людей.

Кілька місяців тому, переживаючи чергове похмілля, Альона Жук знайшла в собі сили прийняти той факт, що вона залежна і потребує допомоги.

"Я відчула, що підійшла максимально близько до стану, із якого вийти без медичного нагляду буде неможливо. Тому тремтячими руками я почала гуглити варіанти допомоги людям із залежностями, і тремтячими ногами пішла на групову зустріч таких людей. Саме там я вперше вголос визнала: «Я — алкоголік». І мені відразу стало невимовно легше. Бо більше не було ні сумнівів, ні виправдань, ні брехні, ні необхідності із собою домовлятись.

Алкоголізм — невиліковний. Я ніколи не зможу змінити цей факт. Я можу його тільки прийняти. Проте в моїх силах щодня обирати: я маю залежність і продовжую вживати алкоголь чи буду тверезою. Я обрала друге", — пише тату-майстриня.

Коли Альона Жук написала про свою хворобу та боротьбу з нею у соцмережах, то отримала неймовірну кількість підтримки. А крім того — десятки особистих повідомлень від жінок, дивлячись на яких ніхто б і подумати не міг, що вони теж стоять на межі. Вони успішні, активні, реалізовані, зовні далекі від стереотипних уявлень про алкоголіків, проте кожна з них в тій чи тій мірі має залежність. Жінки дякували Альоні за публічну відвертість, бо, як і вона, ще кілька місяців тому були самотні у своїй хворобі. 

"Рубрика" вирішила розібратися в тому, чому жіночий алкоголізм настільки стигматизований, чи насправді він невиліковний і що робити з усвідомленням власної залежності.

В одному з коментарів Альоні Жук написали — якщо рідні не бачили "бодуна, запоїв і трясучки", то немає і не було ніякого алкоголізму. Жінка обурюється: виходить, якщо людина ще не потребує медичного втручання, вона "недостатньо" залежна й про проблему говорити не варто? Тож сиди й мовчи, поки… не опинишся під парканом?

"Алкоголь — наркотик, просто легалізований, — стверджує тату-майстриня. — Культура вживання алкоголю інтегрована в життя так, що тебе радше питатимуть, чому ти не п'єш, ніж навпаки. Алкоголь — всюди, він цілком доступний. Ми святкуємо з алкоголем, сумуємо з алкоголем, алкоголь є на бранчі з подружками, на романтичному пікніку біля річки, на музичному фестивалі, у поході, на фініші спортивних змагань.

Не зрозумійте мене неправильно — я нікого не звинувачую у своєму алкоголізмі. Я пила з власної волі й навіть більше — із великим задоволенням. Я просто хочу підсвітити парадокс: вживання алкоголю є цілком нормалізованим у суспільстві, водночас алкоголізм у цьому самому суспільстві дуже стигматизований".

Під дописами Альони про алкоголізм, люди теж активно діляться своїми історіями, підтримуючи таким чином Альону, інших людей з залежностями й самих себе. До прикладу, одна з користувачок пише в коментарях до посту Альони:

"Коли я особисто кажу своїм друзям, що маю проблему з алкоголем, часто люди лякаються, з багатьох причин не знають, як реагувати. Або наводять себе як приклад, бо вживають більше за мене і не вважають, що мають проблему. Бодун, трясучка і запій — це все маячить на фініші, до якого людина проходить довгий шлях «нормального» життя, ходить на роботу, зустрічається з друзями, робить вигляд, що живе повноцінно".

Інша дописувачка додає, що з неї взагалі сміються: "та ну, який же ти алкоголік?". Замість підтримки навʼязується відчуття сорому та провини. 

Коментуючи для "Рубрики" таке ставлення до жінок, які усвідомили, що алкоголь має негативний вплив на їхнє життя, феміністка та активістка Ольга Гайович каже — люди часто взагалі ігнорують проблему алкоголю. Тому що його вживання в суспільстві нормалізоване, батьки п'ють при дітях, а іноді навіть наливають їм трохи спробувати. Потім, коли підліток купує перший алкоголь, це не здається чимось поганим — так роблять всі його близькі. І це не обов'язково про сім'ї, де є люди з алкоголізмом. Згадайте, наприклад, звичайні традиційні застілля. 

"Ви в небезпеці, якщо не уявляєте дозвілля без алкоголю, якщо більшість або все спілкування з друзями проходить з вживанням алкоголю. При цьому можна думати, ну ні, я ж нормальна, алкоголіки — то якісь люди, що вже деградували. Але, по-перше, алкоголізм може виникнути в будь-якої категорії людей. А по-друге, будь-яка залежність має початок, який легко пропустити. Більш того, у жінок алкоголізм на початку часто ігнорується оточенням, а от коли на прояви зовсім не можна закривати очі, всі відвертаються і засуджують. Чоловікам набагато більш ймовірно щось порадять, допоможуть значно раніше, також чоловіків значно більше підтримує суспільство, не відвертається сім'я, не звільняють з роботи. З жінками все зовсім не так", — говорить Ольга Гайович.

Вона додає — міф, що "жіночий алкоголізм не лікується" виник, бо у жінок немає підтримки. Натомість через зізнання у залежності є величезний ризик втратити роботу, сім'ю. 

"Тема жіночого алкоголізму табуйована. Поки жінка може виконувати доглядову роботу, якось дивитись за дітьми, готувати, прибирати, всім байдуже, що жінка випиває. Але буває і так, що на це реагують агресивно, аж до насильства. А це аж ніяк не допоможе, — продовжує Ольга Гайович. — Тут кожній і кожному вирішувати — як починати нелегкий шлях боротьби. Але варто позбуватися гендерних стереотипів на кшталт: «як вона може пити, це ж мати» — таке ставлення неприпустимо, адже до татів таких питань не виникає. Жінка — це людина і має весь набір людських якостей, в тому числі й ризик набути залежність".

Офіційно у міжнародній класифікації хвороб немає діагнозу "жіночий алкоголізм". Як немає і "чоловічого", "підліткового", "винного" чи "пивного" алкоголізму. Це побутовий поділ.

Проте існують різні теорії відмінності між жіночим та чоловічим узалежненням. Є фізіологічний аспект, існує різниця у роботі мозку, у структурі тіла та вазі. Під час менструації алкоголь може використовуватися як засіб для зняття напруги та заспокійливе, а токсичний ефект виникає через те, що в жіночому організмі води на 10% менше, і тому виражається він сильніше.

Є теорія про емоційну складову — буцімто жінки частіше, ніж чоловіки, відчувають тягу до алкоголю у відповідь на щоденні негативні емоції та стрес. 

"Якщо розглядати узалежнення як хворобу емоцій, то дійсно може бути більше клопоту там, де більша амплітуда різних емоцій. Також існує думка, що жінки довше намагаються приховувати свою залежність та відповідати соціальним (стереотипним) нормам та функціям жінки, а чоловіки нібито швидше можуть досягати умовного «дна». Але загалом не бачу жодного сенсу шукати відмінності у тому, хто швидший чи сильніший, адже ця інформація ніяк не сприяє одужанню.

Алкогольна залежність — це хвороба, яка визначається як розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Ця хвороба є хронічною, прогресуючою та має дуже передбачуваний розвиток, якщо її не зупинити. І немає жодної різниці у гендері, заможності чи уподобаннях — розвиток однаковий, із незначними відмінностями у темпі та процесі", — говорить Катерина Томова, клінічна психологиня, психотерапевтка, співзасновниця центру ментального здоровʼя Choice, який надає допомогу людям з алкогольною залежністю.

Отже, лікарі не поділяють алкогольну залежність на чоловічу та жіночу. Оскільки захворювання не залежить від статі, його стадії прогноз та методи лікування також від неї не залежать.

Розвиток згубної звички складається з декількох етапів. 

• На першому етапі алкоголь використовується як засіб для підняття настрою та поліпшення свого емоційного стану. Без спиртного вже не виходить давати раду емоціям і внаслідок цього виникає залежність на психічному рівні.
• Другий етап відбивається на фізичному стані. Організм стає стійким до впливу алкоголю, що призводить до збільшення дозування. Тяга нагадує голод або спрагу, а за відсутності спиртного виникають больові, неприємні відчуття.
• Третій етап (алкогольна деградація) призводить до повної втрати контролю. У людей зникають емоційні прихильності, а почуття відповідальності зводиться до нуля.

Жіночий, як і чоловічий алкоголізм буває "красивим". З красивим бокалом дорогого ігристого або віскі та думкою: "Я пʼю, бо так мені хочеться, а коли перехочеться, не буду". Це можуть бути посиденьки з колегами після нервової роботи, чарка "під борщик", пиво з друзями. Це є постійно в нашому житті. А потім приходить розуміння, що без алкоголю не так весело, не так смачно, не так цікаво. Але точно не розуміння, що саме це початок залежності.

"Насправді, не існує жодної безпечної дози алкоголю, яка позитивно впливала б на організм. Будь-яка доза руйнує", — наголошує Катерина Томова.

На думку психотерапевтки, якщо людина вважає випитий келих вина чи пляшку пива щодня для розслаблення романтичним або веселим вчинком, це вже тривожний сигнал. У психоаналітичному контексті залежність — це неможливість переносити себе у власному житті, звідки і виникає потреба змінювати свідомість. Тобто окрім фізичної шкоди для організму, це впливає на самосприйняття, якість життя та соціальні інтереси. Отже, якщо людина щовечора випиває келих вина, це очевидно є проблемою, але без наслідків це важко усвідомити.

Катерина Томова звертає увагу: людина будує з алкоголем неправдивий стосунок з самого початку вживання, оскільки алкоголь вводить в оману. Випивши, людина відчуває ейфорію, збільшення сили, власну унікальність та міць, дотепність. Це триває не так довго. Однак при систематичному вживанні починаються суттєві зміни.

Далі оточення починає змінювати на таке, що позитивно ставиться до вживання та заохочує його. Фізично також відбуваються зміни. У випадку з алкоголем толерантність спочатку збільшується, тобто для досягнення бажаного ефекту треба випити багато, а потім доза зменшується (якщо взяти людину із задавненою алкогольною залежністю, то через ефект накопичення, масової алкоголізації організму, треба вже випити зовсім мало). Але розглядаючи першу стадію — зловживання — це вже небезпечне місце, хоч побачити наслідки й непросто.

У зловживанні з'являється перший симптом — це втрата кількісного контролю. Людина розуміє, що необхідно обмежити вживання, міркує про те, що вип'є трошки, але врешті-решт напивається до максимуму. Тут може виникнути другий симптом — вживання, незважаючи на негативні наслідки. Людина п'є, влаштовує конфлікти, має наслідки, обіцяє, що більше не буде пити, але не може втриматись і цикл повторюється.

Потім настає сама залежність, коли алкоголь стає необхідним для нормального функціонування організму. Алкоголь служить паливом для фізичного стану та емоційної стабілізації. На цьому етапі оточення людини складається в основному із залежних та співзалежних осіб. На цьому етапі також включається руйнування соціальної сфери. Починаються складнощі на роботі та з близьким оточенням.

Остання стадія алкогольної залежності — це фаза, коли алкоголь стає основним пріоритетом в житті людини, і вона не може існувати без постійного вживання. Це супроводжується серйозними фізичними та психологічними проблемами, включаючи здоров'я, стосунки, роботу і соціальну ізоляцію. Людина може втратити контроль над власним життям, і наслідки стають непоправними без професійної допомоги. 

Важливо розуміти, що для усвідомлення у себе проблем із алкоголем потрібно мати добру свідомість, адже у процесі узалежнення психіка вибудовує багато захисних механізмів, спрямованих на пояснення чому ні. Тривожним дзвіночком узалежнення в загальному є те, що вживання якось починає впливати на життя: стосунки, роботу, відпочинок, самопочуття, говорить клінічна психологиня, психотерапевтка Катерина Томова.

Фахівчиня виокремлює основні симптоми:

• неможливість контролювати кількість випитого, 
• погане самопочуття зранку, яке можна покращити повторним вживанням або треба перетерпіти, 
• вживання з ігноруванням негативних наслідків. 

Якщо в наявності ці три прояви — ви чи ваша близька людина має залежність. Також серед симптомів є зміна толерантності та звуження інтересів.

Для успішної допомоги залежному важливо твердо розуміти, що це хвороба та шукати допомогу у фахівців. Не слід сподіватися, що все пройде. Треба рішуче йти за професійною підтримкою, як з болем у зубі (не знімати біль пігулками, а йти до лікаря). Як і карієс, хвороба під назвою "алкоголізм" має передбачуваний розвиток, тому важливо звертатися до фахівців на початковому етапі, не чекаючи складних і незворотних наслідків.

Першим кроком у вирішенні проблеми є фізичне припинення вживання. Ефективною буде програма взаємодопомоги з 12-ти кроків (анонімні алкоголіки) — на таких зустрічах можна отримати підтримку, ідентифікацію з іншими та відчуття приналежності.

Сильно алкоголізований організм може вимагати медичної допомоги, щоб уникнути ускладнень, делірій чи епілептичного припадку. Детоксикація та медикаментозне лікування — це первинні  етапи. Далі слід отримати максимум інформації про хворобу через психоедукацію і найкраще це робити в умовах якісної реабілітації — в спеціалізованих центрах. Там же можна переробити базові навички та методи комунікації.

Якісна реабілітація триває щонайменше від 6 до 18 місяців, враховуючи індивідуальні особливості. Групи взаємодопомоги, психотерапія та інші форми підтримки можуть бути потрібні протягом багатьох років. Важливо розуміти, що одужання — це постійний процес з кількісними та якісними змінами, які починаються вже в перші місяці. Але вони стають більш виразними з часом. 

"Коли говорять про «виліковування» від алкоголізму, виникає багато питань, оскільки лікування залишається відповідальністю лікаря. Термін «одужання» виглядає більш адекватним, бо відповідальність за нього несе сама людина, не за вживання, а за дії, спрямовані на одужання", — акцентує експертка.

Катерина Томова додає — "невиліковність" алкогольної залежності полягає в тому, що контрольоване вживання ніколи не відновиться. Але маючи багатолітній досвід роботи з алкозалежними пацієнтами, вона відзначає: люди, які одужали, стають свідомими, цікавими та щасливими, використовують минулу залежність як каталізатор для терапії та росту.

Аби згуртувати жінок, які усвідомили власну алкозалежність, Альона Жук створила TikTok, в якому вона веде свій щоденник "тверезої алкоголічки" — ділиться власним досвідом і думками, жартує та розвінчує стереотипи про алкоголізм.

"Моя задача — створити безпечний простір, де людей підтримують, де за людей уболівають, — пояснює Альона. — Так, як людину із залежністю зрозуміє інша така людина, не зрозуміє ніхто, як би сильно не любив і не хотів. І, на жаль, ні заради кого іншого людина не зможе кинути пити, окрім як заради себе". 

Вона додає, що у своїх трансляціях не роздає ярлики й непрохані поради. Всі самостійно можуть для себе вирішити, мають вони залежність від алкоголю чи ні, і чи хочуть вони із цим щось робити. 

Одужуюча майстриня тату сподівається, що цей щоденник стане безпечним простором для тих, хто шукає підтримки. 

А тим, хто досі страждає від цієї хвороби й боїться попросити про допомогу, таким чином Альона хоче дати знак: це можливо. Життя по той бік келиха є.