Пройшов дощ – затопило місто: у чому проблема та як це вирішують у світі

Підступність небесної канцелярії безмежна. Кожен рік на міста і села України (яка несподіванка!) виливаються тонни дощової води, перетворюючи їх на своєрідні Венеції.

Збурені користувачі соцмереж викладають сотні світлин затоплених вулиць і дворів, влада присягається, що дощову каналізацію чистили буквально минулого тижня, навіть там, де їі ніколи не було, ось, бачите, є затверджений план. І взагалі, вам що, венеціанські краєвиди, тільки коли вони в Італії, подобаються?

Втім, у самій Венеції теж не все гаразд. Минулого року це місто пережило найсильнішу повінь за останні 53 роки. Причиною стало не тільки підвищення рівня моря і просідання грунту, але і надзвичайно сильний циклон, який обрушився на італійське узбережжя Адріатичного моря. Шалені пориви вітру і злива привели в листопаді 2019-го до рекордного затоплення.

Від повеней, спричинених аномальними дощами, потерпають і інші країни.

У жовтні 2019 року затопило префектури Японії, де за 12 годин випало понад 200 міліметрів опадів — більше, ніж середня місячна норма опадів. Це призвело до розливу декількох річок та затоплення доріг і житлових кварталів.

У січні цього року Індонезією прокотилася хвиля мусонів, що спричинили у Джакарті наймасштабніші з 2013 року повені. Внаслідок потужної зливи, що тривала понад 18 годин, були затоплені вулиці, будинки та транспортні мережі. Люди намагались рятувались на дахах будівель чи за допомогою надувних човнів, десятки людей загинуло.

Також у січні в Об'єднаних Арабських Еміратах потужними дощами залило столицю країни — популярний курорт Дубай. Злива тривала всю ніч до ранку. На вулицях міста з'явилися серйозні проблеми через підтоплення. Були затоплені навіть мости та аеропорт.

На південному заході Китаю у провінції Сичуань щонайменше 12 людей загинули і 10 зникли безвісти у результаті проливних дощів. Про це  повідомила Сіньхуа в понеділок, 29 червня. У зоні стихійного лиха знаходяться близько 10 тисяч чоловік. У цілому було евакуйовано близько 8000 місцевих жителів

У червні висока вода вразила і захід Румунії — постраждали 160 населених пунктів у 29 районах країни. Через кількаденні дощі  річки вийшли з берегів і затопили десятки сіл. Рятувальники вивозили на човнах людей і худобу, воду відкачували насосами, троє людей загинули.

У Польщі теж дощить по всій країні. У воді опинилися підвали та перші поверхи будинків, постраждали крамниці та адміністративні будівлі. У Варшаві затоплено десятки вулиць, вокзал, кілька станцій метро, три міністерства і будинок прем'єра країни. У мерії підрахували — на один квадратний метр площі у Варшаві вилилося щонайменше 40 літрів води, це найбільша повінь у місті за останні 2 роки.

Україну заливає 

Зливи у червні та липні не оминули і Україну. Вслід за Прикарпаттям попливли населені пункти на півдні країни — Запоріжжя, Миколаїв, Одеса. У Херсоні за три години «тропічної» зливи випало 20,6 мм опадів, що становить половину місячної норми.

Рятівники не встигають відкачувати воду, стрімкі потоки змивають авто разом із покриттям доріг,  насичений вологою ґрунт повзе, утворюючи неочікувані локальні зсуви.

Складається враження, що будь-який сильний дощ за замовчуванням перетворюється на катастрофу, яка миттєво потрапляє у стрічки новин. Може, це особливість сучасного розповсюдження інформації, коли люди за першої нагоди знімають на відео все, що відбувається? Чи все ж таки наслідки зміни клімату, які вже не заперечують навіть найзапекліші скептики? Чи просто у нас не дбають про інфраструктуру  та банально не чистять дощоприймальники?

Дмитро Беспалов, експерт з транспортного планування, викладач КНУБА, вважає — все це має місце у різних пропорціях. Дійсно, інформації про підтоплення в українських містах буде ставати дедалі більше. І це не тільки завдяки розповсюдженню інтернету, смартфонів і соціальних мереж. Клімат на нашій планеті змінюється, а це приносить нові погодні умови. Левова частина інфраструктури, що має протистояти підтопленню міст, була спланована десятки років тому за інших в тому числі кліматичних умов. Та навіть тоді розрахунки виглядали більш прагматично: дешевше ліквідувати наслідки одного-двох підтоплень за десятиріччя, ніж робити надлишкову, на весь інший час, інфраструктуру.

Та виправдовувати все тільки кліматом — погана ідея. Значний вклад у створення поточної ситуації внесла точкова забудова наших міст. Це коли на вільному місці, де, наприклад, був сквер, з'являється новий ЖК або ТРЦ. Ці об'єкти, як правило, не вкладаються у забезпечуючу інфраструктуру, а тільки до неї механічно підключаються. При цьому створені для них асфальтові поля починають виводити воду у якесь непередбачуване та нерідко не готове до цього місце.

Так само із ремонтами наших вулиць і доріг — роблячи "красиво" зовні, ми не вкладаємося у "невидимі" речі типу посилення дренажних функцій інфраструктури із відповідними розрахунками. У кращому випадку, ми просто чистимо колектори, та й то не завжди. Крім того, останнім часом ми аж занадто захоплюємося асфальтом і кладемо його всюди, створюючи над містом непроникну плівку і порушуючи процеси водного обміну.

Ще одна типова, на жаль, ситуація: буває ідеш по свіжо відремонтованій вулиці під час дощу і помічаєш нові калюжі. Такого бути не може в принципі, бо інженери мають розробляти, а будівельники — втілювати вертикальне планування території для дренажу поверхневих вод. Наші промочені ноги на новій чи після ремонту вулиці — це чиясь службова недбалість.

Що треба робити? 

Певне, не толерувати поганий міський менеджмент і точкову забудову міст. А ще змінювати підходи до розрахунків інженерних мереж і інвестувати у нові технології дренажу і матеріали. Ця інфраструктура не видна нашому оку. Проте, якщо вона перестане справлятися (а вона точно перестане: ми її перевантажуємо, не розвиваємо і не підтримуємо), то все інше, видиме, зіпсується за лічені години.

"Інвестувати" — страшне слово для чиновника будь-якого рівня. Особливо, коли об'єкт інвестицій прихований під землею і не такий помітний, як нові "стовпчики", "плиточка" чи "скляні зупиночки".

Вирішення проблем затоплень під час опадів шукають в усьому світі. Так, це потребує неабияких грошей, але там, де цим займається держава, а не лише одні місцеві комунальники, вони знаходяться. Наприклад, після катастрофічної повені у Пекіні у 2012 році, вже наступного року було прийнято національний план боротьби з підтопленнями китайських міст, кошти на який було виділено з державного і місцевих бюджетів.

У рамках цього плану у Шанхай повністю змінили район Лінганг. Тут витратили близько $120 млн на дороги із водопроникним покриттям, організували величезні водно-паркові зелені зони, які поглинають зливову воду, оснастили тротуари сітчастою плиткою, крізь яку росте трава, а вода проникає прямо у грунт. Крім того, у цьому районі Шанхая з'явилося штучне озеро, яке допомагає акумулювати потоки води під час злив, а будівлі оснащують "зеленими" дахами із насадженнями, які вбирають вологу — їхня загальна площа повинна скласти 400 тис. кв. м.

Концепцію "міста-губки" втілюють також у Берліні та інших німецьких містах.

Щоб не перевантажувати каналізацію водними потоками з вулиць, масово висаджуються кущі, дерева і газони на дахах, фасадах і у громадських місцях, які вбирають дощову воду. Крім цього, архітектори планують мультифункціональні громадські місця — наприклад, дитячі майданчики або газони, які під час дощу перетворюються на тимчасові "калюжі". Зібрана таким чином дощова вода або випаровується на місці, або використовується для охолодження будівель.

У Великій Британії розробили новий тип дорожнього покриття під назвою Topmix Permeable. В основі нового дорожнього покриття лежить не пісок, як у звичайному асфальті, а крихітні шматочки подрібненого граніту.  Вони не прилягають один до одного щільно і створюють пористу поверхню, через яку легко проходить дощова вода з усім сміттям. У поєднанні з дренажною системою, яка знаходиться під покриттям і відводить воду в каналізаційні колодязі, такий асфальт здатний пропустити через себе до 36 000 мм води на годину.

П'ять років тому в Амстердамі на одній із вулиць, яка не справлялася з великою кількістю дощової води, зробили інноваційне покриття. У співпраці з водопровідною компанією Waternet дорожники винайшли новий експериментальний спосіб укладання плитки, який виводить воду з дороги і тротуарів без допомоги зливової каналізації. Дорога прокладена під невеликим ухилом до середини, тому вся вода під час дощу просто стікає в дренажну систему з водопроникних блоків під назвою Granudrain. Систему планується поширити і на інші вулиці Амстердама. Може бути, у майбутньому Амстердам стане першим містом, яке буде обходитися без решіток зливової каналізації.

Рішення для України

Але повернемось до України. Резюмуючи, можна виділити декілька факторів, що призводять до підтоплень під час рясних злив:

• старі мережі дощової каналізації, що робилися ще 50-100 років тому;
• невідповідність ані тогочасних, ані чинних норм поточним кліматичним змінам в частині опадів;
• стрімке розростання міст в останні десятиліття, за яким не встигає міська дренажна система. До того ж, урбанізація різко скоротила обсяг зелених зон, а на зміну їм прийшли бетонні та асфальтні покриття, не здатні вбирати воду;
• зависока вартість та тривалість реконструкції дощової каналізації під сучасні об'єми опадів;
• невчасна та недостатня прочистка мереж від засмічення;
• відсутність жодної політики або стратегії на рівні міст щодо вирішення даного питання;
• неправильний підхід до інфраструктури, що не враховує сучасні об'єми опадів і передбачає стік води виключно на проїзну частину та в дощову каналізацію, ігноруючи природні рішення у вигляді озеленених низин, незамощених площ, рослин, що краще вбирають вологу тощо.

Юрій Лозовенко, архітектор-урбаніст з компанії Urban Consulting Group, пропонує власну стратегію комплексного вирішення проблеми:

1. Змінювати норми опадів, враховувати пікові 1-5-денні навантаження.
2. Регулярно чистити та поступово реконструювати дощову каналізацію зі збільшенням пропускної здатності.
3. Розробити стратегію боротьби з аномальними опадами.
4. Брати на озброєння передові та очевидні інженерні рішення:

• влаштування понижених смуг озеленення відносно проїзної частини та тротуарів;
• влаштування дренажних канав на ділянках з можливим підтопленням;
• влаштування покриття дворів та громадських просторів в один рівень (без виділення проїзної частини бордюрами і перепадом) ВИЩЕ рівня ґрунту, з ухилом поверхні у бік озелененних ділянок;

• зменшення площі мощення у місті: збільшення площі відкритих озеленених територій, у тому числі на вулицях і прилеглих територіях;
• використання матеріалів покриття з більшим коефіцієнтом фільтрації вологи (пористі або решітчасті ФЕМ, більші проміжки між бруківкою, заповнені дренажним матеріалом) на нетранзитних ділянках доріг і тротуарів: стоянки, сервісні, буферні, рекреаційні зони, напрямні острівці тощо;
• висадка рослин, що в рази краще вбирають вологу, на відкритих понижених ділянках озеленення вулиць, площ і дворів;
• боротьба з екологічним забрудненням на містобудівному, транспортному та економічному рівнях.

Що ж, можливо, до думок спеціалістів нарешті дослухається і влада, і нам не доведеться при черговій зливі купувати собі гондоли або надувні човни.

У світі і однієї Венеції цілком достатньо.