Поліетиленові пакети: як країни світу вирішують проблему
Ви щойно повернулися з магазину, витягли свої покупки, порозкладали все це у холодильник, висипали сипучі продукти у контейнери. А що зробити з пакетиками, яких у вас після всього купленого добра мало не з десяток? Життя целофанового виробу тільки починається. На жаль, зручні пластикові пакети – це агресивний, інвазивний вид, з коротким терміном молодості, але дуже довгою старістю.
Що відбувається?
Пластикові пакети стали невід'ємною частиною людського побуту у 1950-х роках. Пластикове «хобі», враз захопивши світ у період поствоєнного економічного буму, пронеслося ураганом по всьому світу і, схоже, сила цього цунамі не вщухає.
З того часу використання пакетів настільки збільшилося, що сьогодні вони становлять половину всього поліетиленового сміття у світі. Більшість пластику, за підрахунками ООН, потрапляє на сміттєзвалища, перероблюють лише 9%, і то лише 2% перетворюють у якісні вторинні товари. Якщо людство продовжить використовувати пакети з такою ж швидкістю, то вже у 2050 році на звалищах лежатиме 12 млрд тон пластикового сміття, а вся індустрія з виробництва цього світового зла поглинатиме 20% світового видобутку нафти.
Щороку у світі виготовляють 400 млн тонн пластику, левова частка якого – 36% – використовується у виготовленні пакування, яке має переважно одноразове використання, 16% використовується у будівельній галузі, 14% – у текстильній промисловості.
Дослідники світового океану вже не одне десятиліття вивчають новий «морський вид» – сміття. І це не просте перебільшення. Із сміття вже утворюються цілі острови. Залишки пакетів, обгорток і кришок знаходять у шлунках морських ссавців і риби. Якщо це потраплятиме в океан такими ж темпами, у 2050 році сміття буде домінуючим «видом» у Світовому океані. За даними International Coastal Cleanup Report 2017, уже сьогодні у водах океанів мігрують «зграя» нових інвазивних «видів»: окурки, пластикові пляшки, кришечки від пластикових пляшок, обгортки (наприклад, від цукерок), пакети, трубочки, контейнери, кришечки для кавових стаканчиків і самі стаканчики тощо.
Основна причина цієї ситуації – безвідповідальна поведінка людей, які викидають використаний пластик та, меншою мірою, відсутність системи і стимулів для сортування сміття. Зрештою це призводить до того, що кожного року у світі використовується 5 трильйонів пакетів або 10 млн за хвилину. Якщо їх зв'язати докупи, вони двічі покриють територію Франції, або обігнуть Землю 7 разів. Додамо сюди ще 1 млн пластикових пляшок, які продаються щохвилини. А ще ж варто врахувати недопалки, обгортки інші види упаковки тощо та й весь пластик загалом.
Пакети використовуються надзвичайно неефективно: їхня середня «тривалість життя» всього 20 хвилин, а в природі вони розкладаються до тисячі років. Однак, і після цього вони становлять небезпеку, оскільки речовини після розкладу потрапляють у ґрунт та воду.
Усе це веде не лише до забруднення морів та океанів. Накопичення поліетиленових пакетів у деяких регіонах світу спричиняє повені, вбиває місцевих тварин, є однією з причин поширення небезпечних хвороб, перешкоджає потраплянню дощової води у ґрунт і, таким чином, зменшує врожайність і забруднює ґрунтові води. Морські тварини заплутуються в поліетилені або з'їдають його, оскільки не можуть відрізнити їжу від пластику. Всесвітня організація охорони дикої природи підрахувала, що кожного року від нього помирає 100 тис. китів, тюленів та черепах.
Які є виходи?
З огляду на це, майже 40 країн та пів дюжини міст і регіонів намагаються обмежити використання поліетилену та інших видів пластику або ж повністю його забороняють.
Першими рішення про регулювання використання поліетиленових пакетів прийняли у 1994 році у Данії. Після запровадження податку кількість використаних пакетів зменшилася вдвічі: від 800 млн до 400 млн. У 2002 році до данської ініціативи приєдналася Ірландія. Через декілька років кількість пакетів зменшилася на 90%.
Загалом, до 1994 року використання пакетів ніяк не регулювалося. Лише в 2000-х країни почали запроваджувати заборону або іншим чином регулювати їх використання. Проте суттєве збільшення кількості таких країн почалося у 2014-2015 роках. Багато в чому це пов'язано з прийняттям у ЄС Директиви 2015/720, яка стимулює держави зменшувати використання поліетилену. Уряди країн ЄС зобов'язалися зменшити використання пакетів до 90 на людину у 2019 році та до 40 у 2025 році.
За 24 роки країни розробили два основні способи боротьби з поліетиленовою лихоманкою. Перший спосіб – повна заборона, другий – економічні інструменти: наприклад, запровадження податку на виробництво та/або використання.
Звіт Програми ООН з довкілля подає перелік 23 країн, які повністю відмовилися від поліетиленових пакетів: Еритрея, Ефіопія, Кенія, Уганда, Руанда, Мозамбік, Камерун, Нігер, Буркіна-Фасо, Бенін, Кабо-Верде, Кот-д'Івуар, Мавританія, Марокко, Франція, Панама, Гаяна, Гаїті, Індія, Шрі-Ланка, Бангладеш, Монголія і Папуа-Нова Гвінея. Деякі країни використовують або податкові важелі, або поєднують заборону на використання і стягують податок. Це – Китай, В'єтнам, Греція, Болгарія, Румунія, Туніс, Італія, Ізраїль, Данія, Ірландія, Португалія, Хорватія, Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Латвія, Естонія, Колумбія і Тайвань. Однією з останніх у жовтні 2018 року від виробництва, імпорту та реалізації пакетів товщиною менше 15 мікрон відмовилася Грузія.
Весь перелік тут:
You will find more infographics at Statista
Однак, є і спроби захистити використання пластикових пакетів. Уряд американського штату Мічиган прийняв закон, заборонивши місцевим органам влади будь-яким чином регулювати чи забороняти використання усіх видів пластику. Заборону регулюванню використання пластику також прийняли штати Айдахо, Аризона та Міссурі.
Руанда: історія успіху
У 2008 році уряд Руанди прийняв неоднозначне для багатьох рішення – заборонив виробництво та використання пластикових пакетів. Пакети почали вилучати навіть на кордоні. Нове законодавство передбачає і штрафи за порушення, зазвичай це штраф у розмірі 60 доларів, а інколи може загрожувати і тюремне ув'язнення.
За нелегальне перевезення пакетів через кордон можна загриміти за ґрати на півроку. Керівникам компаній, які виготовляють або навіть зберігають пакети, загрожує річний тюремний строк. Були випадки, коли магазини закривали після того, як помічали, що продавці запаковують продукти у целофан. Власники таких магазинів були вимушені писати листа, у якому вибачалися за свій вчинок.
Закон, який забороняє використання поліетиленової упаковки, чітко регулює випадки. Наприклад, якщо імпортний товар загорнутий в поліетилен, його потрібно зняти або на митниці, або в магазині. У такому разі магазин несе відповідальність. Їжа в целофані дозволяється лише у готелях і за умови, якщо упаковку не винесуть за його територію. Торбинки, які розкладаються, дозволяється використовувати лише для замороженого м'яса та риби. Чіпси та інші продукти уряд дозволяє запаковувати у пластик лише тим компаніям, які можуть його переробити і мають на це відповідний дозвіл.
Програма спрацювала: сміття зникло з вулиць і околиць міст. Те, що залишилось, почали переробляти, загалом сформувалася нова галузь, яка почала переробляти старі пакети і виготовляти нові екологічно чистіші торбинки. Згодом були зафіксовані інші позитивні наслідки: зменшилася смертність серед тварин, ерозія ґрунту, кількість повеней та випадків малярії.
На початку 2018 року уряд країни вирішив розпочати процес повноцінної заборони всіх видів одноразового пластику – наприклад, трубочок та одноразових столових приборів.
«Сьогодні не лише поліетиленові пакети є викликом, а весь пластик, особливо одноразового використання. Ми переглядаємо відповідний закон, щоб зменшити використання такого пластику і покращити ефективність переробки пластику у країні», – пояснив нову ініціативу міністр екології Бірута.
Що цікаво, міністерство екології Руанди не стало чекати на дороговказ згори у вигляді внесення змін до закону і завершення всіх законодавчих процедур, а взялося на власному прикладі показувати, як можна обійтися без пластикових виробів. Міністерство повідомило, що вони більше не будуть використовувати будь-який одноразовий пластик, в тому числі пляшки. Відомство запустило кампанію "Beat Plastic Pollution," до якого приєдналося декілька інших органів влади.
Важко повірити, що це відбулося в країні, яка у 1994 році пережила страшну громадянську війну, в результаті якої загинуло 1 млн людей і національна економіка була практично знищена. Цікаво, чи хтось казав з руандійських чиновників про те, що використання пластикових пакетів, їхнє виробництво і зростання економіки настільки пов'язані речі?
Ірландський досвід
Уявіть, щойно Україна здобула незалежність, і ви вирішили відвідати Європу. Ви завжди мріяли про Ірландію – країну Святого Патріка, зелених ізумрудних кольорів та казкових персонажів. І от ви прилітаєте в Дублін, ходите містом, подорожуєте островом. Але щось вам муляє, здається не надто європейським – в очі кидаються поліетиленові пакети. Вони скрізь, псують краєвиди, прилітають з дахів – одним словом, переслідують на кожному кроці.
Пакети були проблемою для Ірландії 90-х. Вони засмічували міста, природу, узбережжя. 5% всього сміття країни – поліетиленові пакети. Щороку в Ірландії використовувалося 1,26 млрд пакетів, 328 на людину. На цю проблему звернули увагу в ірландському департаменті екології, де запропонували запровадити збір на використання пакетів, який почав діяти в 2002 році. Податок під назвою «PlasTax» діяв у точках продажу і поширювався на всі пакети, окрім тих, які використовувалися для пакування їжі з гігієнічною метою. Податок становив 0.15 євро. Усі кошти направлялися в екологічний фонд. Уряд та місцева влада проводили інформаційну кампанію серед населення. Податківці розпочали перевірки магазинів.
Лише за перший рік кількість використаних пакетів зменшилася на 90% – до 21 пакета на людину. Замість 5%, поліетиленове сміття склало 0,22%.
Оскільки з часом податок був занизьким, його згодом збільшили до 0.22 євро, а в 2011 році – до 0.70 євроцентів.
Тепер про Україну
Незважаючи на те, що Україна потерпає від поліетиленового забруднення, поліетинові пакети досі популярні. Та й що казати про відмову від поліетилену, коли в Україні, не зважаючи на вимогу закону, досі не запроваджене сортування сміття.
Однак, ситуація змінюється. Наприклад, Славська ОТГ (Львівська область) нещодавно заявила про відмову від розповсюдження поліетиленових пакетів у магазинах та точках продажу та запропонувала запровадити відповідну заборону по всій Україні. Те ж саме 9 листопада зробила Львівська міська рада. Відтепер у торгівельних мережах та магазинах замість пакетів можна буде скористатися паперовими пакетами чи іншими багаторазовими торбами.
Продовжується боротьба за відмову від пакетів на всеукраїнському рівні. Наприклад, з липня громадська організація ReThink подала петицію про заборону використання поліетиленових пакетів в Україні, яка до цього набрала 25 тисяч голосів.
