"Північний потік – 2": чому Україна вправі розчаруватися, але ще має шанси

Фото: Рубрика

Юрій Іженко

І хоча порядок денний візитів невідомий, можна не сумніватися, що темою для розмов стане російський газопровід "Північний потік – 2″ у обхід України. Бо Ангела Меркель лобіювала його добудову, а Джо Байден відмовився вводити нові санкції (21 липня лідери США та Німеччини навіть підписали про це угоду).

Тож нагадуємо, чому Україна (і не лише) проти цієї домовленості, що нам пообіцяли та чи є шанси її змінити.

Рішення Джо Байдена викликало критику вдома і за кордоном…

Тоді незадоволеними виявилися не лише українці. У самих США виникла "політична буря", коли представники і республіканського, і демократичного таборів звинувачували Байдена у "зраді" (хоча події у Афганістані явно відсунуть усе на другий план). 

Звісно, найголосніше обурення ми чуємо від республіканців. Наприклад, сенатор Джим Баррасо заявляє, що газопровід "дасть Росії більше грошей, доки Росія нарощує ворожі дії [проти Заходу]" і "прибере запобіжники для активнішої російської військової агресії в Україні" (це, до речі ключові аргументи критиків).

Однак і демократи, однопартійці Байдена, як-то Джин Шахін чи Тім Кейн виступають проти проєкту. Інший демократ, Боб Менендес, разом з депутатами України, Польщі, Чехії, Великої Британії, Литви, Латвії, Естонії та Ірландії підписав листа, де називають "Північний потік" загрозою. Ну, а про критику з Києва та Варшави вже давно відомо.

А от що невідомо, то це чи наважаться американські сенатори провести закон про санкції через Конгрес, натиснувши на Байдена (і ризикуючи влаштувати політичну кризу у самих США).

Однак очільник США не змінив свою позицію

Американський президент, відтак, явно налаштований дозволити німцям і росіянам завершити газопровід. У Білому Домі не змінюють стару позицію: російська труба все одно майже добудована, а нові санкції посварили б Америку з Німеччиною (союз із нею Байдену потрібен проти Китаю та у інших справах).

Тож навряд чи Володимир Зеленський зможе переконати американського президента, коли поїде до США. Тим більше, у американців теж є список претензій, головна з яких – згортання реформи «Нафтогазу» (і взагалі Держдеп пильно стежить за змінами в Україні).

З іншого боку, якщо від Зеленського вимагають реформ, значить Штатам і далі небайдужа Україна, тож можна домовлятися про серйознішу співпрацю.

Тим більше, Джо Байдену це вигідно не лише з морального боку. Один із конгресменів, Тед Круз, продовжує блокувати призначення понад 30 дипломатів Держдепу (без нього у залі Сенату не складається більшість), теж вимагаючи санкцій проти "Північного потоку". І чим гарна домовленість з Зеленським не спосіб переконати Круза поступитися? 

 Для України угода Байдена-Меркель схожа на Будапештський меморандум

Така оцінка від українських експертів і самі розмови про безпеку не дивні, адже наша ГТС, по суті, є оборонним об'єктом. Зараз Росія не може постачати газ до Європи без української труби, і змушена на це зважати.

Тож найгірший сценарій після добудови ПП-2 – Росія зупинить транзит через Україну, а повномасштабна війна стане ймовірнішою (у Кремлі вже не боятимуться лишитися без газопроводу).

Хоча найреальнішим видається варіант із шантажем, коли Путін зможе лякати Україну як нападом, так і зупинкою (вже зменшеного) транзиту через українську ГТС. Наприклад, якщо Володимир Зеленський не йтиме на поступки у темі війни на Донбасі.

Ми прочитали угоду, і схожість з "Будапештом" дійсно є. Україна знову отримала гарантії – одразу 7 абзаців гарантій: якщо Росія використає газ для шантажу чи тиску, нас захистять. Але прямих зобов'язань (як у НАТО, де напад на когось дорівнює нападу на всіх) німецький та американський уряди до себе не взяли.

"Німеччина буде діяти на національному рівні, а на рівні Європейського союзу буде добиватися ухвалення ефективних заходів, які включають санкції і націлені на обмеження можливостей Росії з експорту до Європи енергоносіїв", – пообіцяла Ангела Меркель. 

Це добре, однак у Києві наполягали: компенсацією має стати безпекова угода чи одразу План дій щодо членства у НАТО.

А так все залежить від німецьких політик: наскільки вони готові захищати нас від Росії? 

Наприклад, обіцянка "діяти" дає німцям варіанти: вони накладатимуть серйозні санкції (наприклад, відмовляться від російського газу) чи висловлять глибоку стурбованість та закликатимуть Єврокомісію провести консультації.

Між тим, якщо вірити виданню Bloomberg, то Байден не просто вирішив підставити нас. Адже далі він почав перемовини з командою Меркель: якщо Путін почне шантажувати Україну газом, як конкретно вона покарає РФ? Однак "витиснути" обіцянку з німецького уряду американець так і не зміг.

Зате берлінські чиновники вже зізналися, що варіанту "вдарити росіян по болючому місцю і перекрити ПП-2" у їхніх планах взагалі немає. Замість цього будуть неназвані "санкції загальноєвропейського масштабу". 

Ще один "утішний приз" для України: нам обіцяють зберегти транзит російського газу до Європи

Фото Reuters

Зараз в України є угода з Москвою про транзит, закінчиться вона у 2024 році, і уряд Меркель обіцяє "скористатися усіма можливостями впливу" на Путіна, аби її продовжили "на термін до 10 років". Німці вже зробили перший крок призначивши дипломата Георга Вальдерзеє, який займатиметься цією темою.

Оптимісти вправі говорити, що така угода згладить шкоду від "Північного потоку". Адже навіть якби Путін раптом став прихильником миру, Україна через зупинку транзиту втрачатиме від 2,5 до 3 мільярдів доларів щороку. 

І, як уже писала "Рубрика", нас можуть очікувати ще більші проблеми: доведеться перебудовувати ГТС і змінювати схему поставок, аби і далі забезпечувати країну газом. А це, знову-таки, додаткові витрати.

Песимісти ж можуть вказати, що Росія просто не погодиться на таке, а Путін, на відміну від Меркель, зобов'язань на себе не брав.

Фото Reuters

Найвідчутніші поки шанси на фінансову компенсацію 

Якби ми не вели війну з РФ, топовою темою могла б стати ідея знайти для України заміну російському газу. Саме так, німці обіцяють "Зелений фонд" для нашої країни: вони дадуть 175 мільйонів, а Сполучені Штати шукатимуть інвесторів, аби залучити у сумі мільярд доларів.

Усі ці гроші підуть на "зелену енергетику", зокрема нову і модну у Німеччині галузь: добування водню, який потім можна використовувати для опалення чи замість бензину у громадському транспорту. Американці у цій схемі відповідатимуть за технічну підтримку та допомогу.

Однак з воднем є проблема: українські газовики зможуть переобладнати нашу ГТС під цю речовину і отримати доходи дуже нескоро (лунають експертні оцінки у 5 років для такого проєкту). А от лишитися без газового транзиту і грошей за нього ми ризикуємо раніше.

"У найближчому періоді водень в Україні не зможе приносити суттєві доходи, які можна було б порівнювати з потенційно втраченими доходами від транзиту природного газу", – коментує ексочільник "Нафтогазу" Андрій Коболєв. 

Водночас, Володимир Зеленський вірить, що Україна перейде на відновлювані джерела енергії за кілька років і навіть постачатиме "зелений водень" до Європи.

Фото: Getty Images

І найцікавіше: це ще не кінець, а Київ має «план Б»

«Програна битва, але не війна», – оптимістично заявляє очільник «Нафтогазу». Юрій Вітренко озвучив стратегію України: змиритися з тим, що газопровід буде добудований, а всі сили кинути на те, аби "Північний потік" не запрацював узагалі чи діяв не у повну силу. Адже компанія Nord Stream 2 ще має отримати належні дозволи і сертифікати.

Такий варіант змусив би Росію принаймні частково зберегти транзит нашою ГТС, аби забезпечувати Європу газом.

Тож чи не вперше українські дипломати публічно виступили урозріз з Євросоюзом. Угода про асоціацію дає Києву право на "консультації" з ЄС, і 23 липня як наше МЗС, так і Брюссель підтвердили, що такий запит уже був. 

Найімовірніше, відомство Дмитра Кулеби буде м'яко доводити, що ЄС порушив статтю 274. Як пояснює Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", суть її у тому, що країни "використовуватимуть можливості одна одної із забезпечення власних енергетичних потреб". Натомість виходить, що українська ГТС може прокачувати газ, однак німці підтримують будівництво труби у обхід нашої країни. 

Ще один шанс України, про який говорить і Юрій Вітренко – добитися, аби ЄС таки застосував до ПП-2 вимоги "Третього енергетичного пакету". За цим документом, одна і та ж компанія не може і видобувати газ, і транспортувати його (так європейці захищаються від монополістів).

На думку очільника "Нафтогазу", цілком реально довести, що швейцарську компанію "Nord Stream 2" насправді контролює "Газпром", а отже і Кремль. Тоді Єврокомісія просто не зможе видати операторам труби сертифікат, і проєкт знову стане на паузу.

На користь України грає недавнє рішення Суду ЄС у справі газопроводу OPAL: де поляки довели, що одна компанія не може використовувати понад 50% потужностей труби. Судді теж керувалися "Третім енергетичним пакетом".

Тож Україна зберігає шанс отримати дещо кращі умови

Найоптимістичніший варіант для нас наразі звучить саме так. І Меркель і її ймовірний наступник Армін Лашет відкрито підтримують "Північний потік 2", тому шансів знайти якісь "особливі слова" і переконати їх у Зеленського немає. 

Нагода витиснути поступки від німців в українського президента буде 22 серпня, на зустрічі з Меркель. За оцінкою видання "Ліга", німецькій канцлерці вигідно, аби Зеленський, який далі їде до Штатів, все-таки сприйняв газову угоду і не домовлявся з конгресменами про її зрив. У Офісі Президента вже анонсували, що зустріч використають, аби добитися від Меркель конкретних обіцянок. 

Яких саме? За оцінкою компанії "Оператор ГТС України", нам потрібна нова угода про транзит: на 15 років, і щоб Росія мала прокачувати через Україну не менше 50 мільярдів кубометрів газу щороку. Втім, це завдання-максимум, реальність, радше, буде скромніша.

А тим часом експерти вже не раз закликали Зе-команду, окрім боротьби за транзит, шукати заміну газовій енергетиці та будувати прагматичні взаємини із тими ж США.

«Варто було посилювати взаємовигідні економічні стосунки зі США – купувати їхній скраплений газ, дати доступ до ресурсів чи до управління критичною інфраструктурою», – прокоментувала Оксана Сироїд, співголова Львівського безпекового форуму. Що ж, питання і досі на часі.