Перша танкова атака бойовиків. Трагедія блокпосту №1 під Слов'янськом
Останні дні перебування бойовиків «Стрєлкова-Гіркіна» в Слов'янську відзначилися однією з найтрагічніших сторінок облоги міста – розгромом блокпосту №1 «Рибгосп» 26 червня 2014 року. Вперше бойовики масово застосували танки, які стали символом тієї війни.
Блопост №1 був розміщений на західній околиці Слов'янська – фактично у пригороді міста Мирному – у числі перших – 2 травня. До цього тут був блокпост бойовиків. Місце мало важливе стратегічне значення – тут сходилися відразу три дороги. Однак для оборони це місце не було пристосоване – по-перше, сам блокпост знаходився в низині, з одного боку водосховище, з іншого – йде вгору густа «зеленка».
Карта блокпостів навколо Слов'янська станом на червень 2014 р. Джерело: commons.wikimedia.org
Проте, аж до кінця червня нічого не віщувало біди. Гарнізон був досить стандартним: основу складали гвардійці НГУ, їх прикривали десантники 25-ї бригади з БМД і єдиним розрахунком ПТУР, пропускний режим здійснювали колишні ВВшники або «беркута» на ротаційній основі.
Те, що у бойовиків в розпорядженні з'явилися танки стало зрозуміло 12 червня, коли три Т-64БВ, зняті зі зберігання в РФ, пройшли своїм ходом зі сходу на захід через Сніжне, Торез, Макіївку в Донецьк. Причому їх поява супроводжувалася форменою істерією в ЗМІ «молодої республіки» – масово з'явилися повідомлення, що «наші_мальчики» «отримали на озброєння три танка», скромно промовчавши від кого саме. Уже 20 червня ці танки невдало атакували арсенал в Артемівську (нині Бахмут).
Згорілий БТР-80 на місці бою, 27.06.2014
За шість годин до бою у Слов'янську місцеві жителі, які проїжджали через блокпост, попереджали солдат про наближення чи чотирьох, то чи восьми танків. За півтори години до початку бою гул танкових двигунів уже чітко було чути на блокпосту. Однак командування і самі бійці не відреагували – так вже було кілька разів – противник тиснув психологічно.
Початком бою був виїзд одного з танків прямо на дамбу – прямо на очах і розстріл БТР-80 – це був відволікаючий маневр.
Один з бійців згадував: «І раптом вибух. За моєю спиною, де були наші палатки, дорога та озера, стояв БТР-80. Тепер на місці його башти вирувало полум'я.
То був наче сигнал, одразу навколо утворилося пекло. На дамбу, що на озері, виїхав танк, поливаючи усе снарядами, з «зеленки» працювали ще один чи більше. Свистіли і кулі з кулеметів. Для нас то означало, що все навкруги рвалося, кожних кілька секунд чувся постріл і відбувався розрив поруч. БТР горів. У ньому згорів боєць-десантник та вибухав боєкомплект».
Бійці з гарнізону блокпосту незадовго до трагедії (зліва – загиблий Артур Гулик)
Сама атака була стрімкою, з двох напрямків – танки буквально увірвалися на блокпост на повній швидкості. Зробити прицільний постріл з ПТУР було майже неможливо – розрахунок вистрілив один або два рази, і весь загинув, розстріляний в упор. Один танк вдалося підпалити з гранатомета, коли він вже гладив центр блокпоста.
Бійці відчайдушно стріляли з усіх видів стрілецької зброї, але це було марно, а більше нічого під рукою не було, навіть коктейлів Молотова. Відступили, несучи поранених. Убитих вдалося забрати тільки через добу.
Гарнізон відступив до блокпосту №2 – «Комбікормовий», відстань до якого безпосередньо близька – півтора кілометрів. Йшли в обхід – через поле, обходячи ворожі заслони.
«Іти полем нам було небезпечно, адже воно було перекопане й вологе, грунт мов глина налипав на взуття, що сповільнювало пересування, і то була відкрита місцевість, а позаду продовжували стріляти. Тоді ми вирішили піти іншим шляхом, у сторону ставків.
Один з десантників був босий. Він казав, що все добре, дійде і без взуття. Хтось ніс патрони у котелку.
Як з'ясувалося, десантники, зазнавши втрат, отримали наказ і перші відступили на вцілілих БТРах з кількома нашими (…), оголивши фланг блокпосту, а ми про це і не здогадувалися».
Блокпост на «Комбікормовому» дещо краще розташований; безліч будівель і бетонних парканів на його території, за якими може сховатися гранатометчик, робили танкову атаку вкрай небезпечною пригодою. Мабуть тому противник не став розвивати успіх.
Підсумок ворожої атаки – четверо вбитих, п'ятеро поранених:
– зі складу 95-ї окремої аеромобільної бригади:
Старший солдат Добрянський Максим Сергійович (1988 р.н.),
Солдат Ващук Ігор Олександрович (1994 р.н.)
Сержант Коган Андрій Ігорович (1984 р.н.)
– зі складу 2-го резервного батальйону, Північне ОТО НГУ
Солдат резерву Гулик Артур Ярославович (1983 р.н.).
Ще було втрачено 2 БТР-80 95-ї окремої аеромобільної бригади. Однак цей успіх для противника був тимчасовий – вже через добу блокпост відбили.
