Паспорти від Путіна: коли, кому, що далі?
Три сценарії подальшого розвитку подій
Фото Reuters
24 квітня московський ватажок Володимир Путін підписав указ про «спрощений порядок» отримання громадянства РФ жителями окупованих районів Донецької та Луганської областей. У відповідності з поправками в закон про громадянство РФ, москвинські паспорти можуть у пільговому режимі отримувати люди з країн «зі складною суспільно-політичною і економічною ситуацією, а також з держав, де відбуваються збройні конфлікти і зміна режиму».
Тема роздачі Москвою паспортів жителям окупованих територій обговорювалося бойовиками, промосковськими блогерами та кремлівськими «інсайдерами» з початку весни. Твітер-акаунт Necro Mancer, який фіксує інформацію щодо обстрілів на лінії фронту, перемовин бойовиків, загиблих московських вояків та знищеної техніки, з 1 березня збирав усю інформацію, яка стосувалася теми «паспортизації». Варто сказати, що голоси «інсайдерів» ішли всупереч один іншому та офіційному Кремлю, деякі навіть заявляли, що оформлення паспортів вже почалося в окупованому смт Бойківському (Тельманове). Але «інсайди» врешті-решт підтвердилися, московський керманич все ж підписав відповідний указ.
До речі, судячи з матеріалів, зібраних Necro Mancer, блогери з рядів бойовиків не дуже й радіють кінцевій формулі путінського «спрощеного громадянства». Як висловився один з них, «спрощений порядок – це коли прийшов до паспортного столу Куйбишевського району Донецька, чи там до ЦМР Горлівки, подав документи та отримав. А так старі… наїздяться до Ростову чи Матвієвого Кургану за паспортами». Це дійсно важка та недешева подорож, яка банально неактуальна для багатьох жителів окупованих територій (особливо тих пенсіонерів, які отримують українську пенсію – український паспорт за «спрощеним законодавством» збираються забирати). Тож на нових «повноправних» пенсіонерів (якщо порівнювати із мізерними «пенсіями», що вже виплачували органи окупаційної влади) московський бюджет може не очікувати, а бойовикам, як московським, так і колаборантам, все одно вже сплачують заробітну плату.
З іншого боку, є «щасливці», які вже у процесі отримання паспортів – так, бойовики зрадника Олександра Ходаковського (екс-голова "служби безпеки" так званої "ДНР") у березні-квітні подали свої дані для першочергового отримання московських білетів. Вони також підтвердили інформацію про відрядження на три місяці багатьох («сотні листів про відрядження») чиновників РФ до Ростовської області заради швидшого проведення паспортизації бойовиків. Якщо довіряти «інсайдерам» бойовиків (серед яких і одіозний Ігор Гіркін («Стрелков»), на чолі з яким окупанти захоплювали Севастополь, Верховну Раду АР Крим, Слов'янськ та Донецьк), то пріоритет у видачі паспортів такий: військовослужбовці окупаційних збройних формувань, поліцаї, чиновники окупаційної влади.
Виникає питання: навіщо це взагалі робити Кремлю? І додатково: чому саме зараз? У окупантів було достатньо часу займатися цією процедурою попередніми роками, коли «народні республіки» ув'язали у позиційній війні та, власне, залишалися безперспективним тягарем для москвинської економіки, у той час як ЗСУ продовжували посилюватися та розглядати можливості оборонятися у випадку московського вторгнення на інших напрямках, подалі від окопів Донеччини.
Відповідно, обговорюється декілька сценаріїв щодо мети Кремля:
Перший, найбільш панічний та, водночас, популярний у соцмережах – кримський. Начебто, завдання Кремля – відверто анексувати окуповані території України, як вони це зробили із територією АРК та м. Севастополь.
Другий, також песимістичний, – грузинський (абхазький/осетинський). Використовується приклад дій Москви у 2007 р., коли московські паспорти роздавалися жителям Південної Осетії, а наступного року, у 2008 р., проводилося військове вторгнення проти Грузії з метою «захисту громадян».
Третій, більш оптимістичний, – югославський. Оскільки основними реципієнтами паспортів будуть війська та чиновники окупаційної адміністрації, то «паспортизація» може бути стратегією самозахисту Москви від перебіжчиків, а також повні права на невидачу військових злочинців та колаборантів міжнародним судам (адже таким чином вони стають повноправними громадянами РФ, а не втікачами-громадянами України).
Спочатку розглянемо сценарії анексії та «Придністров'я». Найбільше хвилює українців теза про те, що Москва «буде захищати своїх громадян» через посилення вторгнення проти України (за прикладом Грузії). Але є одне але: Україна вже 5 років знищує громадян РФ, відкрито бере їх у полон, демонструє москвинські паспорти на весь світ. А з боку Москви – мовчок. Сили на відповідь не мають, тож кажуть, що «їх там не має». Путін вже навіть визнавав наявність військових спеціалістів на окупованих територіях Донеччини. Чи є ризик використання Москвою цього приводу для ескалації вторгнення? Так, ризик є. Однак, щоб визначити рівень ризику потрібно спочатку визначити особливості нинішньої ситуації в країні-агресорі. А там можливість продовольчої кризи, нафтова криза, ізоляція свого сектору Інтернету. Чи є в них час та сили воювати? З одного боку, можливо просто не захочуть витрачати ще більше коштів з огляду на внутрішні проблеми. З іншого, відправлення людей на смерть дещо полегшить ряд цих проблем (поставивши суспільство на військовий лад), і можливо, що у Кремлі вбачають «останній шанс» на великий ривок на захід. Москва вже встигла послабити свою військову присутність у Сирії – боротися на декілька фронтів складно, а посилити позиції в Україні перед червневими переговорами у Нормандії просто необхідно для виживання путінського режиму.
Таким шансом для Кремля може бути зміна Президента України, так званий «перехідний режим», намагання скористатися невпевненістю майбутнього української влади. Однак, якщо чиновників терміново відрядили до Ростовської області видавати паспорти на три місяці, то це означатиме окремий довготривалий бюрократичний процес. Поки він триває, Україна встигне реорганізувати військові сили та відбити бажання «захищати своїх громадян» перед Нормандською зустріччю.
Якщо Україна не буде втрачати свої позиції (а західні союзники не зневіряться у тому, що ми продовжимо курс на ЄС та НАТО, незважаючи на зміну президента), то ми можемо очікувати на «югославський сценарій»: коли представники окупаційної адміністрації та військові злочинці «народних республік» евакуюються до країни-агресора, яка відмовляється видавати їх міжнародним судам (як своїх повноправних громадян). Це життєво необхідно для будь-якої влади на чолі Москви: дуже багато свідків прямої окупації, які можуть дати свідчення у міжнародних судах, що призведе до найжорсткіших санкцій та ізоляції. Таку велику кількість колаборантів неможливо фізично знищити (як московські спецслужби вже вчинили із багатьма «ватажками ДНР та ЛНР», у тому числі одіозним Олександром Захарченком) – наздогнати кожного чиновника «республік», який де-не-де, а чув про накази з Кремля, бачив документи, що підтверджують факти агресії Москви, буде просто неможливо. Так саме і з військовими – нещодавній приклад «Ополчєночкі» яскраво показує можливість втечі московитів та колаборантів до України з подальшим наданням показань щодо масштабів московської агресії.
Звичайно, незалежно від причин, такі дії Кремля – неприкриті зазіхання на внутрішні справи України. Яким чином відповідати?
Ми вже бачимо реакцію Заходу: посольство США у Києві, МЗС Німеччини, Франції. Там задоволені натяками Петра Порошенка на співпрацю із майбутньою АПУ на міжнародному напрямку, підтвердженням у команді Володимира Зеленського обов'язковості «Мінського процесу» та зустрічей у Нормандії, а також і неочікуваними «ричагами впливу» на олігарха та очікуваного «сірого кардинала» нової влади Ігоря Коломойського у ФБР США. Тож на Заході впевнені, що Україна залишається на шляху до євроатлантичної інтеграції. У той же час, українські дипломати мають і невтішні «інсайди»: Володимир Ар'єв попереджає про можливу інформаційну спецоперацію проти України у Європі вустами австрійських політиків.
Президент України Петро Порошенко звинуватив Кремль у спробі підготовки анексії та створення в Україні анклаву. Він вказав і на інші, «забуті» порушення Кремлем українського суверенітету: «РФ знову перетнула червоні лінії і нахабно торпедує мирний процес на Донбасі. Фейкові вибори у 2014 та 2018 рр, запровадження рубльової зони, експропріація українських підприємств, офіційне визнання документів, виданих незаконними органами–неповний перелік деструктивних кроків РФ». Відповідно до ситуації, Петро Порошенко доручив МЗС негайно ініціювати обговорення цього питання в рамках Ради Безпеки ООН, а також інших міжнародних форматах, зокрема в ОБСЄ та ЄС. Повідомляється, що можливе засідання РБ ООН за позовом України 25 квітня.
А от новообраний президент Володимир Зеленський поки що не став давати особистого коментаря щодо дій Кремля. За нього це зробила команда у соцмережах, заявивши, що таким чином РФ визнала свою відповідальність як держави-окупанта та закликали Захід посилити санкційний тиск на Кремль.
Найкраща порада у нинішній напруженій ситуації – не панікувати, але «тримати порох сухим» та очікувати на позитивні результати переговорів, при цьому усвідомлюючи можливість вторгнення.
