Чому посадити дерево недостатньо: як рятують саджанці у Кропивницькому
Акції «посадимо мільйон дерев» насправді більше шкодять, ніж приносять користі, якщо про ці дерева не піклуватися. Розповідаємо, як саме це потрібно робити.
Багато хто думає, що дерева ростуть самі, варто тільки закопати їх у землю. Кожної весни містами і селами нашої країни прокачуються гучні акції з висадки дерев. Тисячі саджанців радісно встромляються у землю, сотні звітів розлітаються по адміністраціям і соціальним мережам, гарні фото збирають мільйони лайків і схвальних відгуків.
Але спека, від якої так приємно ховатися в живильній тіні, не дає шансів самим деревам — тим, на чий захист ми розраховуємо. Вона знищує безжально і швидко. Від неї потерпають навіть старі дерева, які вже дісталися корінням до ґрунтових вод, що ж тоді говорити про щойно висаджені молоді прутики. Подивіться навколо — жовте листя у серпні, це не тому, що скоро осінь, а тому, що над ними добре «попрацювали» пекуче сонце, відсутність опадів, суха, розтріскана земля і… людська байдужість.
Мало побудувати будинок, народити дитину та посадити дерево. За будинком потрібно доглядати, сина чи доньку виховувати, а дерева — поливати. Деревце, яке до літа успішно росло і зеленіло, спека може вбити за кілька днів. Якщо влітку не поливати дерева — це обнуляє всі попередні зусилля, саджанці просто засихають.
Саме тому кожні вихідні екоактивісти з громадської організації "Озеленення Кропивницький" та небайдужі жителі Кропивницького поливають дерева у різних куточках міста.
Давньокитайська мудрість стверджує: день складається дуже добре в того, хто полив зранку дерева.
Надія Паливода
Надія Паливода, засновниця ГО «Озеленення Кропивницький» каже, що ідею поливати дерева підкинула їй не китайська мудрість, а… місцеві депутати: «Вони, ви знаєте, живуть за принципом «Прийшла весна – будемо саджати». Ці гучні акції з висадження дерев, пафосні фото, де вони з лопатами. А потім за ті дерева всі забувають, бо не дерева ж насправді були їхньою ціллю.
Одну з таких алей посадили на набережній. Посадили, розійшлися. Комунальників, ясна річ, зобов'язали поливати. Начебто все має бути добре – але ні. Через кілька тижнів бачу – дерева в глибокому анабіозі, майже не живі. Під стовбурами навіть немає лунок — ямок для затримання води. Якось вони їх так поливали, що вода розтікалася по бурʼянах, а до коріння нічого не доходило.
Що робити – беру сапу, обсапую кожне дерево, роблю лунки, набираю воду з річки, по 8-10 відер під кожне. Через кілька днів помічаю, що дерева ожили. Врятувала.
Але сам багато не зробиш – спочатку кликала друзів допомагати. Потім стала писати пости у соцмережі з закликом приєднуватися. І на щастя, люди приходять, допомагають. У мене своя «китайська мудрість»: Приходь, кропивничанин, бери з собою відро і панамку. І хай тобі потім весь день щастить».
Екологи б'ють на сполох: зараз ми стикаємося з серйозною екологічною проблемою — зміною клімату. З року в рік температурні рекорди перевищуються по всьому світу, надзвичайно високі температури реєструються навіть в Арктиці. Спостерігається і так званий "острівний ефект міської спеки", коли температура повітря у містах і передмістях вища, ніж у міжміському просторі. Це пов'язано з дорожнім покриттям — асфальт та бетон акумулюють високі температури.
Раніше у нас було помірне літо з температурами +23-25, періодично йшов дощ, дерева мали можливість нормально укорінюватися і розвиватися. Тепер під палючим сонцем температура в містах досягає +50 градусів. Яка рослина таке витримає? А тим більше молодий саджанець, у якого ще не сформована коренева система. А якщо додати до цього двомісячну засуху, то не варто дивуватися тому, що замість нових парків і скверів щороку у міському просторі з'являється армада висушених стовбурів.
Тому сьогодні поливати дерева – це єдиний спосіб їх врятувати.
Достукатися до влади
«Звісно, наша громадська організація постійно на зв'язку з комунальниками, — розповідає лідерка, — Спочатку вони нас дуже недолюблювали, бо ми ж їх постійно критикуємо. Але тут потрібно усвідомлювати, що все одно всі ми живемо в одному місті, і від того, що ти когось критикуєш, висихаюче дерево не оживе. Більш того, ми втрачаємо час. Хочеш дати дереву життя – прийди з відром і полий. А там і комунальники свою частину роботи зроблять. Зараз, до речі, після висадження дерев комунальні робітники почали прислуховуватись до нас — справно всі саджанці обкопують і огороджують.
У комунальній службі Кропивницького велика проблема – всього дві водовозки на все місто, а їм треба поливати всі квітники і клумби, на дерева не вистачає машин і часу. Вже багато років ми просимо купити для міста ще одну водовозку, але марно, коштів у бюджеті не вистачає, або просто у мерії не вважають це важливим».
Надія Паливода постійно пише про це у Facebook та місцеву пресу, закликає і владу, і мешканців міста зрозуміти, наскільки їх допомога є сьогодні необхідною.
Найбільші труднощі у «Озеленення Кропивницький» виникають з тим, що люди реально не знають, що дерева треба поливати все літо — перших три роки після висадження. Кожного тижня, хоча би по два відра. Без вихідних. Це дуже довга і марудна справа, і мало хто хоче витрачати на це стільки свого часу.
Десять доглянутих дерев краще, ніж «мільярд» приречених на загибель
«Я скептично дивлюся на всі ці акції з висадження, на зразок «мільйон дерев», «мільярд дерев», — обурюється Надія Паливода, — Я їм кажу: «Який мільйон? Ти посади десять дерев, ДЕСЯТЬ, і спробуй їх поливати все літо з квітня по жовтень включно, кожного тижня. Але ентузіасти «з висадки» цього не розуміють.
Наприклад, телефонує нам вчителька: «Ви знаєте, мої учні закінчують 11-й клас, і ми хочемо посадити алею дубків, порадьте нам, де краще це зробити. Щоб отак сфотографуватися, як ми їх садимо, а потім пройде 20 років, буде зустріч однокласників, і щоб ми сфоткалися вже під цими дубами, як вони великі стануть». А поливати їх хто буде? — кажу. – Обгороджувати, обкопувати? Навіщо тоді садити, якщо ви не збираєтеся їх поливати?
Пауза. Нерозуміння. Мої намагання пояснити, що без догляду нічого рости не буде, виявилися марними. Ділянку вони таки знайшли, поруч із парком, узгодили з керівництвом парку. Одинадцятикласники садять дуби, це так мило, журналісти беруть інтерв'ю, телебачення знімає.
Через місяць я проходила поруч із тією ділянкою – там стирчали тільки сухі патички. Пізніше і їх скосили разом з травою. А ці саджанці у лісництві міг би купити хтось інший, і з них могли би вирости могутні дуби.
Тому я всіх прошу – не садіть ніяких дерев, якщо ви не маєте наміру їх поливати. Не вбивайте саджанці!»
Такі випадки байдужого ставлення у Кропивницькому непоодинокі. У парку Козачий острів військові придумали чудову ідею – висадити алею дубів на честь загиблих бійців у війні на Донбасі. Прекрасна благородна справа. Але ж знов-таки ніхто їх не поливав. Восени зі здивуванням констатували, що все всохло, бо «був поганий посадковий матеріал». Наступної весни замінили на інші саджанці дубів. І знов — фіаско.
На третє літо активісти ГО «Озеленення Кропивницький» не витримали – взяли відра в руки і стали ходити на Козачий острів, поливати ще й дубки. Звісно ж, усі (о, диво!) прижилися, і посадковий матеріал виявився нормальним.
«Певний розголос, — впевнена Надія Паливода, — теж допомагає, почали помічати, що інколи, дивлячись на нас, хлопці з військової частини теж стали приходити і поливати посаджені ними ж дубки. І це добре – хай великі ростуть».
Мовчанням деревам не допоможеш
Після кожного поливу учасники акції роблять гуртове фото і обов'язково виставляють у соцмережу. Не для того, щоб похизуватися, а щоб показати землякам хороший приклад.
Деякі недоброзичливці писали: «Годі піаритись на поливанні дерев, хотіли би добру справу зробити – робили би мовчки».
«Але я вважаю, — каже Надія, — що «мовчки» тут не допоможе. Я хочу, щоб люди бачили це і розуміли, скільки роботи потрібно, щоб виростити дерево. Скільки відер води переносити, скільки часу і сил витратити. Можливо, тоді вони не будуть з такою байдужістю проходити повз того, хто рубає дерево, або коли віддають зелену зону під забудову».
Секрети успішних акцій з висадки та поливу дерев від Надії Паливоди
- Якщо ви збираєтеся висадити саджанці – спочатку зʼясуйте, чи є поруч джерело води. Найкращий варіант – це якась водойма. Але це може бути і щось інше – наприклад, автомийка або якась державна установа.
- Домовляйтеся! Завжди можна запропонувати розташованим поруч господарствам чи установам отримати плату за воду, адже вони платять за неї у міський водоканал. Я без вагань даю людям 30-40 грн (приблизна ціна за кубометр), щоб набрати кілька десятків відер води, і як правило, ніхто не проти.
- Не бійтеся залучати до справи сторонніх людей. Сумісні акції це не тільки корисно, це об'єднує і завжди приносить масу позитивних емоцій. У нас всі зустрічі цікаві, і постійно трапляються якісь пригоди. То спіймали рибу у відро, то рятуємо голуба, який впав у воду, то до нас прибігли безпритульні цуценята і треба шукати їм господаря. Якось гасили відрами загоряння сухої трави разом із пожежниками. Здавалося б, після того, як пару годин потягаєш повні відра, маєш бути втомлений і вимотаний. Але насправді це щоразу дуже підбадьорює і дає внутрішній заряд енергії. Можливо, це відчуття, що ти зробив щось хороше і корисне. А можливо, дерева у вдячність людям, які їх полили, діляться з нами своєю силою. Словом, приходьте поливати дерева – користь буде і вам, і рослинам, і місто стане зеленішим, а значить, люди у ньому будуть здоровими.
