Отрута для чехів: як у Празі виник шпигунський скандал з російським слідом

Українська декомунізація зі скиданням пам'ятників Леніну свого часу була неабияким подразником для країни-агресора і російських ЗМІ. Але, схоже, нас випередили чехи, адже стосунки Праги і Москви різко зіпсувалися через один-єдиний монумент радянському маршалу Івану Конєву. 

Чеська влада вирішила його прибрати, і це образило Кремль. А потім усім стало не до жартів, адже кілька джерел просигналізували: празьким посадовцям загрожує вбивство.

Спочатку у Чехії виявили російського "дипломата" з отрутою

"Московська отрута", – відтепер це не лише книга Дмитра Донцова, а й топова політична тема у Чехії. Адже ще 26 квітня чеське видання Respekt повідомило сенсацію з посиланням на спецслужби: празька поліція взяла під охорону мера міста Зденека Гржиба, очільника районів Прага-6 та Ржепориє Ондржея Коларжа та Павела Новотного, бо їх можуть отруїти. Пізніше цю інформацію підтвердили самі політики, мерія Праги і видання Novinky.cz.

Деталі стали відомі також завдяки журналістам. За даними чеських ЗМІ (того ж Respekt та суспільного мовника Чехії), три тижні тому Служба безпеки і інформації Чехії засікла "співробітника російської спецслужби", який прибув у міжнародний аеропорт Праги. Його ідентифікували як Андрєя Кончакова, представника "Россотрудничества" (це російська агенція з просування політики РФ за кордоном). З аеропорту Кончакова забрав автомобіль посольства Росії, водій, на думку силовиків, теж був співробітником ФСБ. 

Так от, чеські спецслужбісти вважають, що у дипломатичному багажі росіянина була потужна отрута – рицин (яким могли б отруїти празьких політиків). Цю версію підтримує ексмайор ФСБ Боріс Карпічков. За його словами, ще у лютому-березні з'явилася інформація, що спецслужби РФ можуть використати отруту, яка викликає симптоми, схожі на коронавірус (аби замести сліди), а це саме про рицин.

У Празі відреагували серйозно – але без ударів у відповідь

До усієї історії чехи поставилися дуже серйозно. Як повідомив сам Ондржей Коларж, він зараз уникає з'являтися на публіці, хоча й отримав охорону. Поліція взяла під захист і Гржиба та Новотного. "Факти полягають у тому, що є росіянин, якому дали завдання мене ліквідувати. Не лише мене, а й пана Гржиба, і пана Новотного", – прокоментував Ондржей Коларж.

 Зрозуміти занепокоєння у Празі можна. Адже у сусідній Німеччині 23 серпня минулого року громадянин Росії вбив чеченського екскомандира Зелімхана Хангошвілі, який воював проти РФ у Чечні, а далі допомагав Грузії (група Bellingcat пов'язує кілера з російськими силовими структурами). Крім того, саме рицин був однією з основних отрут радянських спецслужб – так, у 1976 році КДБ отруїло ним болгарського дисидента Георгія Маркова.

Чеська влада, втім, коментує ситуацію дуже обережно. Прем'єр країни Андрєй Бабіш має проєвропейські погляди і публічно підтримує Україну, однак водночас Бабіш сподівається просувати чеські товари на російський ринок. Тому прем'єр поки не висилатиме російських дипломатів, хоч і закликає не втручатися у справи Чехії.

Зрозуміло, у Москві всіляко заперечують свою участь, і, у стилі російської "дипломатії" назвали чеські заяви "провокацією, яка межує з хворобливою маячнею". 

Сам конфлікт виник через бронзову статую радянського маршала…

Взагалі-то Чехія – ну зовсім нейтральна і байдужа до геополітики країна, особливо після вступу до ЄС та НАТО (на відміну від Польщі, наприклад). Однак саме Зденек Гржиб і його колеги по міській владі несподівано стали чи не головними ворогами Росії у світі. 

А все через пам'ятник радянському маршалу Івану Конєву. 3 квітня мерія Праги провела міні-декомунізацію і статую Конєва демонтували (вона поїде в музей). 

Сам Коларж (а це було в його районі Прага-6) прокоментував усе в дусі бравого вояка Швейка: "У нього [пам'ятника] не було маски. Правила одні для всіх. Виходити на вулицю можна лише надівши маску чи інший засіб, який закриває носа і рота". 

Звісно, насправді все серйозніше. Пам'ятник радянському воєначальнику поставили ще 9 травня 1980 року, і тоді він мав символізувати радянсько-чехословацьку дружбу і вдячність Червоній Армії, яка звільнила Чехію від німців. Однак для сучасних пражан статуя Конєва – передовсім символ комуністичної диктатури і і окупації Чехії під час "Празької весни" (у Києві схожа ситуація з монументом генералу Ватутіну).

І не тільки тому, що Конєв був офіцером армії СРСР. За даними історика Даніела Поволного, у 1968 році маршал особисто відвідував Чехословаччину аби збирати інформацію про армію країни для майбутньої військової операції проти уряду Дубчека. 

А ще Іван Конєв керував розгромом Угорської революції у 1956 році. За це все чехи не раз обливали монумент фарбою, а в ніч на 9 травня хтось встановив на постаменті справжнісінький унітаз. 

…адже пражани руйнують міф про "велику перемогу", вигідний Росії

Так от, у Росії ці кроки викликали дуже агресивну реакцію. Офіційно Кремль просто образився за спроби "переписати історію" і неповагу до радянських солдатів.

Насправді ж Гржиб і компанія вдарили по російській ідеології, заснованій зараз на культі радянської перемоги у Другій Світовій. Для Кремля критично важливо, аби європейці вірили в ідеалізований образ "радянських визволителів" і СРСР загалом. 

Тоді є шанс, що пересічний француз чи італієць відчуватиме вдячність і повагу також до сучасної Росії – мовляв, вони ж нащадки тих, хто врятував світ від нацизму. Ну, а Кремль зможе виправдовувати втручання у політику Польщі чи України обов'язком і далі захищати всіх від "фашизму". Чехи зі своїм реалізмом псують Росії цей імідж.

Адже третій учасник "чеської трійки", Павел Новотний, пішов ще далі. 1 травня з його ініціативи у Ржепориї встановили монумент бійцям "Русской освободительной армии" генерала Власова, які у травні 1945 року допомогли чехам звільнити Прагу від німецьких військ СС. 

На критику з Росії (там "власівців" вважають лише злочинцями) Новотний образився і написав листа Путіну. Теж у стилі Швейка: Павел тролив росіян, називав Сталіна найзначнішим масовим убивцею всіх часів, ну і про 1968 рік згадав.

А Кремль у відповідь влаштував справжню підривну кампанію проти Чехії… 

Як ви здогадалися, Чехія на поступки не пішла. І тут почалося найцікавіше, бо росіяни перейшли до справжньої гібридної війни. Стосунки Москви та Праги зараз найгірші після часів Холодної війни.

Ми це вже бачили в Україні: Кремль влаштував хвилю античеської пропаганди, теорій змови (наприклад, що чехи придумали історію, аби випросити у ЄС більше грошей) та звинувачень у "фашизмі". В процес включилися і російські провладні медіа на зразок Russia Today, і МЗС країни-агресора. Більше того, Слідчий комітет РФ навіть порушив кримінальну справу за нібито "реабілітацію нацизму". 

А 22 квітня чехи виявили (і відбили) цілу хвилю кібератак. Хакери за допомогою програми MBR Locker атакували комп'ютерні системи празького аеропорту, лікарень, а ще – МВС та Міністерства охорони здоров'я (і у Празі підозрюють Росію). Між іншим, вірус міг пошкоджувати чи знищувати заражені комп'ютери. 

Здавалось би, ось мотив для тихого отруєння того ж Гржиба: теж банальна помста і продовження гібридної війни. Втім, операція була підозріло публічною (від купи інформації про агентів до закликів убити Коларжа на сайті Компартії РФ!), тож можливий і інший намір: не замах, а політичні комбінації в стилі "Карткового будинку".

І ось чому. Зденек Гржиб – то не лише мер Праги, а й відомий у Чехії противник Росії та Китаю (політик є членом ліберально-демократичної Піратської партії, тому не любить диктаторські режими). У Гржиба тут геополітична сутичка з президентом Чехії Мілошем Земаном. Очільник столиці відзначає важливість членства у НАТО та ЄС, а президент і його соратники хочуть розвернути країну до тіснішої дружби з Москвою та Пекіном. До речі, Ондржей Коларж також говорить про "спротив альтернативній зовнішній політиці президента Земана".

Діє мер Праги не тільки заявами. Так, у лютому цього року міська влада назвала площу перед посольством РФ ім'ям вбитого російського опозиціонера і критика Путіна – Бориса Нємцова). Алею неподалік пражани перейменували на честь журналістки Ганни Політковської, яка теж критикувала російську владу і теж загинула від куль вбивці. А на противагу Китаю мер приймав у Празі тайванську делегацію. 

Імовірно, так Зденек намагається показати чехам, що авторитарні Росія і Китай – сумнівні партнери та інвестори для демократичної Чехії (а тоді Земану стає складно пояснити зближення з ними). Або ж "підставити" Земана: якщо сама Москва зіпсує стосунки з Чехією, налагодити дружбу буде вже важче.

…але, можливо, росіянам важливіший був не замах, а хаос і розбрат у країні

Так от, Росії цілком вигідно залякувати чеських критиків на зразок Гржиба чи Новотного, заважаючи їхній боротьбі (навіть без реального отруєння). Ну, і показати Європі міць і "довгі руки" Росії (так само, як РФ погрожує сусідам ракетами). Мовляв, не варто публічно опонувати Москві, адже ФСБ може дістати критиків навіть у кордонах НАТО. Таку ж оцінку щодо "медійності" замаху дає і платформа Resilience League.

Не випадково Ондржей Коларж заявляв, що йому і його дітям погрожують екстремісти, які "отримують замовлення безпосередньо з російського посольства" (а у Чехії навіть прихильники "ДНР" є). 

За оцінкою ж експерта European Values Center Давіда Стуліка, реальні замахи на політиків справді малоймовірні, а мета Росії – хаос у країні. Мовляв, невпинна дискусія про пам'ятники розколює і послаблює Чехію. "Більшість людей – на боці празьких очільників, і вони зараз дуже злі на уряд через їхню бездіяльність – і це підриває довіру до демократичних інституцій", – додає аналітик.

На перший погляд, уся історія таки закінчилася хепі-ендом: російські агенти не змогли/не наважилися отруїти трьох принципових політиків. І, ймовірно, ще більше чехів тепер вважатимуть РФ загрозою. Бо за даними Centre for Eastern Studies, Росія дискусіями про пам'ятник вже відвернула від себе багатьох чехів (ну, важко дружити з тими, хто називає тебе нацистом і погрожує терактами).

Біда в тому, що Росія, навіть попри епідемію коронавірусу, обвал цін на нафту та економічну кризу, продовжує свою імперську політику і загрожує Європі. А це означає, що Україні потрібно готуватися до тривалої боротьби з агресором, а не швидкого миру.