Північний потік зради: як США можуть дозволити добудову російсько-німецької “труби”

До кінця 2021 року "Північний потік – 2" добудують, а "Газпром" вже готовий подавати туди паливо – цими днями росіяни раз-по-раз хваляться успіхами у спорудженні газопроводу в обхід України. Чи правда це – невідомо. Донедавна відповідь була б "ні", через американські санкції.

Формально, Держдеп США 20 травня навіть запустив новий їх етап. Однак на практиці із "чорного списку" зникла сама компанія Nord Stream AG, відповідальна за будівництво, та її очільник Матіас Варніг. Низка американських політиків та експертів вже розкритикували рішення: мовляв, воно лише допомагає організаторам "Північного потоку". Розбираємося, що відбувається у цій темі.

Сполучені Штати продовжують санкції, та результат більше схожий на скасування

То чи була зрада? Речниця Білого Дому Джейн Псакі продовжує наполягати, що Штати досі різко проти будівництва. "По-перше, ми фактично не дозволяємо будь-якій країні чи іншим країнам будувати Nord Stream 2… Ми надалі наголошуємо, що вважаємо це поганою ідеєю, поганим планом", – заявила вона. Мовляв, США все одно запровадили санкції проти чотирьох російських компаній, 13 кораблів, та й попередні обмеження тримаються. Але є одне "але".

Якщо коротко, то критику рішення Байдена можна звести до кількох пунктів: замість показати росіянам та німцям рішучість йти до кінця (після якої інвестори та інші залучені компанії могли б злякатися і покинути проєкт), у Білому Домі дали сигнал, що готові до компромісів. Відтак, усі учасники "ПП-2" вже не боятимуться, що США вдарять новими санкціями або створять їм бізнесові проблеми у майбутньому – тому спокійно добудують газопровід.

А російські компанії не злякаються. Путін спокійно може пожертвувати ними заради газопроводу, або ж компенсує їм втрати за рахунок якихось контрактів у окупованому Криму. Справді важило лише покарання німців, бо вони-то у майбутньому точно будуть працювати на світовому ринку (а саме тут санкції створили б їм проблеми). "Це [поступки] послаблює можливість впливу на майбутнє цього проєкту", – прокоментував Кшиштоф Щерський, очільник Офісу міжнародної політики президента Польщі.

Не випадково канцлерка ФРН Ангела Меркель лишилася задоволеною: "Я рада, що ми з початком роботи нової адміністрації США отримуємо сигнали… зокрема президент Байден зробив крок назустріч у зв'язку з конфліктом навколо Nord Stream 2, де ми маємо різні погляди. Партнерства складаються з того, що один намагається зрозуміти позицію іншого та знайти добрі компроміси".

Це рішення Україні зовсім невигідне, але шанси поборотися ще є

Натепер схоже, що рішення Джо Байдена вже не скасувати. Зазвичай дипломатичний президент проігнорував навіть бурю незадоволення у Конгресі: тут були і вимоги зупинити газопровід від сенаторів, і офіційний лист представників нижньої палати Джима Ріша і Майкла Маккола до Держдепу. Тоді як в Україні поширена думка, що американець зробив подарунок Владіміру Путіну перед зустріччю двох президентів у Женеві 15-16 червня.

Зайве нагадувати, що нашу країну "ПП-2" не влаштовує буквально всім. Завдяки трубі росіяни зможуть скоротити до мінімуму а то й узагалі обнулити транзит газу через Україну. Для нас це означає втрату орієнтовно 1,5 мільярда доларів на рік. Наприклад, це більше, ніж Кабмін витратить на розвиток Збройних сил України цього року. А частина нашої ГТС просто перестане працювати без сильної "течії" газу з російського боку.

Чи це вже кінець? Дехто вважає, що ні. Так, екс-радник голови Нафтогазу Вадим Гламаздін переконує нас: "це ще не свідчить про те, що санкцій вже немає і не буде". Так, експерт зазначає, що те ж російське судно "Акадємік Чєрскій", яке будує газопровід, досі є у "чорному списку" США. З його слів випливає, що наші дипломати та лобісти ще мають шанс поборотися бодай за те, аби частково зберегти санкції і ще на трохи "заморозити" нафтопровід.

Схожа позиція і у Лани Зеркаль, радниці міністра енергетики України. За її словами, як республіканці, так і демократи (у обох палатах) налаштовані проти "ПП-2" і хочуть діяти. "Вони готові … ухвалити зобов'язуючий акт, який встановить обов'язковість застосування санкцій, забравши у Білого Дому можливість гратися з цим", – каже вона. Комітет Сенату вже розглядав цю правку. Словом, "боротьба триває".

Критики праві, Джо Байден пішов на поступки – тільки не росіянам, а німцям

Найдивніше, що попри всю "зраду" з російським газопроводом, не можна сказати, що Джо Байден вирішив зробити поворот на 180 градусів і будувати дружбу з Росією. Лише за останній час у Вашингтоні вказали на "російський слід" у хакерській атаці на нафтопровід Colonial Pipeline, реагують на російську активність у Арктиці. А ще – і це гарна новина для України – у нашому МЗС запевняють, що коли Байден зустрінеться з Путіним, то питання, пов'язані з нашою країною, американці будуть координувати з Києвом.

Словом, Росія тут ні до чого, але Білий Дім змушений рахуватися з Німеччиною. Як неважко здогадатися із заяви Меркель, для німців надпринципово добудувати газопровід (там задіяні німецькі компанії, а промисловості країни вигідний дешевший газ). Офіційний Берлін не раз конфліктував зі США через "трубу". Представниця німецького уряду Ульріке Деммер навіть називала санкції від Штатів "втручанням у внутрішні справи" їхньої країни.

І раз німці налаштовані настільки войовниче, Джо Байдену доводиться йти на дипломатичні хитрощі, аби відновити американсько-німецьку дружбу. Саме "відновити": у часи Дональда Трампа вона зіпсувалася настільки, що лідери країн не раз сварилися, а з 1 червня цього року Євросоюз мав подвоїти (!) мита на всі американські товари (але це рішення поки відклали).

Власне, у команді Байдена навіть не приховують, що відмовилися від санкцій аби заспокоїти німців і таким чином перетворити берлінських політиків із суперників на друзів. "Робити крок уперед і вводити санкції зараз, я вважаю, було б контрпродуктивним, якщо йдеться про наші взаємини з Європою", – цитує американського президента телеканал CNN. Сам Джо Байден виправдовується: мовляв, газопровід все одно добудований на 95% і зараз складно все зупинити.

Тим більше, за даними видання Axios, експерти Білого Дому пояснили президенту: єдиним реальним способом заблокувати "ПП-2" були б санкції проти німецьких споживачів газу. А тоді вибухнула б повноцінна дипломатична війна між США та Німеччиною. Натомість Байден уник такого зіткнення і тепер може розраховувати на вдячність і підтримку команди Меркель.

Для Білого Дому важливий союз з Берліном: і проти Китаю, і проти змін клімату

Для чого всі ці маневри? Річ у тім, що Джо Байден є "єврооптимістом" і вважає, що досягати своїх цілей у світі Штати можуть лише у союзі з Євросоюзом (де Німеччина є лідером). "Америка повернулася", – заявляв він свого часу у Мюнхені. Наприклад, у Вашингтоні явно розраховують на підтримку ЄС у темах боротьби зі змінами клімату і коронавірусом, встановленні "світових правил гри" для бізнесу, та й навіть для стримування Росії.

Хоча найпевніше, головна дипломатична мрія команди Байдена зараз – зібрати великий альянс проти Китаю. Саме КНР у Білому Домі вважають опонентом №1 (бо Пекін претендує на світове лідерство), а от РФ лише на другому плані. Однак у антикитайській коаліції обов'язково потрібен Євросоюз на чолі з Німеччиною. Китай настільки потужний, що Штати самі не справляться.

А у Європі брюссельські політики на чолі з головою Єврокомісії німкенею Урсулою фон дер Ляєн займають скоріше нейтральну позицію. Словом, для американців просто напрошувався якийсь "подвиг", аби показати, що німцям краще стати на бік Штатів.

До речі, оскільки справа не в тім, що "Байден догоджає Росії", то у вашингтонських і європейських кабінетах обговорюють варіанти "компенсації" для України. Шанси не такі і примарні, адже і у Конгресі США, і у Європарламенті охочих стримати Росію не бракує.

До прикладу, лунають пропозиції про нову угоду нашої країни, Євросоюзу та Росії, яка б гарантувала нам певні масштаби транзиту (до речі, така ідея існувала і раніше). Однак конкретики поки немає.

А українській владі потрібно виконувати зобов'язання перед США і ЄС… та одночасно шукати план "Б"

Словом, шанси є, але схоже, українській владі потрібно міняти стратегію співпраці зі США. Адже за словами економіста Сергія Фурси, наші посадовці додатково демотивували американців допомагати нам у газових питаннях. Зокрема, він згадує, як Кабмін звільнив голову "Нафтогазу" Андрія Коболєва всупереч статуту самої компанії. Такий фінт команди прем'єра Шмигаля не сподобався штатівцям.

"Чи могла Україна змінити цю ситуацію?… Коли держсекретар США відлітає з Києва з відчуттям, що його послали, то це вже неважливо. Наші можливості вплинути в такому питанні мінімальні. Але після атаки на "Нафтогаз" вони були обнулені", – коментує Сергій Фурса.

Схожу думку висловив Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики: мовляв, якщо ми хочемо чогось від союзників, то нашій владі пора виконувати "свою частину угоди", як-то викорінювати корупцію. Аналогічну позицію озвучує і Лана Зеркаль.

Проте в реальності проблема глибша за розборки в "Нафтогазі". Ще у 2019 році, коли Україна підписала новий газовий контракт, а "Північний потік" заглух через санкції, звучали аргументи: проблема вирішена на кілька років, які треба використати для підготовки. Наприклад, влада мала знайти для нашої газотранспортної системи закордонних інвесторів. Тоді наш транзит захищала б не лише Банкова, а й американські, британські чи французькі акціонери, вони дали б і гроші на модернізацію системи.

Можна згадати Польщу, де знайшли інший варіант, бо закуповують скраплене пальне у США та планують стати його транзитерами. У аналітичному центрі AdAstra відзначають, що наша країна теж могла би побудувати термінал для скрапленого газу. Українська влада, натомість, поки не реалізувала якийсь свій "план Б", котрий дав би нам гарантії.

Парадокс, але навіть за таких умов ми ще маємо шанс зберегти транзит. Наприклад, якщо на німецьких виборах переможуть "Зелені", а Меркель змінить їхня лідерка Анналена Бербок, ревна опонентка газопроводу, котра може його і заблокувати.

Сергій Фурса також прогнозує варіант, за якого Євросоюз може заборонити транзит газу з Білорусі. А оскільки зараз європейці отримують чверть російського пального через цю країну, потік доведеться перенаправити в українську трубу. Звучить цинічно, але це ще один мотив для наших дипломатів вимагати жорсткого покарання білоруського диктатора.