Європа обурена, але без санкцій: як ЄС відповість на отруєння Навального
Захід не промовчав у відповідь на замах, але до серйозної відповіді не готовий
Фото instagram.com/navalny
Отруєння російського опозиціонера Олексія Навального не викликало резонансу в Україні – а для європейців несподівано стало топтемою.
Сам політик зараз перебуває у берлінській клініці "Шаріте" (знайомій нам за історією з лікуванням там Юлії Тимошенко). А німецькі медики встановили, що опозиціонер пережив отруєння речовиною "Новичок", відомою "завдяки" замаху на Сергія та Юлію Скрипалів у Солсбері.
Однак це була новіша і потужніша версія. "Новичок" є лише у арсеналі російських спецслужб, що змушує коментаторів шукати замовника у Кремлі..
Тим часом європейські політики заговорили навіть про нові санкції. Розбираємося, що відбувається і чи з'явиться санкційний "список Навального", який би вдарив по Кремлю – а значить і допоміг би Україні у боротьбі з режимом Путіна.
Що там з Олексієм Навальним?
Від часу замаху на Олексія Навального минув уже місяць, однак до кінця лікування ще далеко. Зараз він при свідомості, самостійно дихає і загалом відновлюється після отруєння. А 15 вересня навіть виклав фото в Інстаграм.
Хоча, наприклад, спуститися сходами чи налити собі води Навальному все ще було важко, а скористатися смартфоном – взагалі непідйомним завданням. Парадокс, але це слід вважати прогресом. Раніше Олексій не впізнавав людей і не пам'ятав, як розмовляти. Тож на нього чекає тривала реабілітація.
Олексій Навальний з дружиною Юлією у німецькій клініці / Фото instagram.com/navalny
В Україні Навальний не надто популярний через інтерв'ю 2014 року, де заявляв: Крим – "не бутерброд", аби просто повернути його Україні. Водночас, напад на опозиціонера додатково мотивує пересічних росіян протестувати проти путінського режиму.
"Путін-старічок, випий "Новичок", – скандували мітингувальники на акціях у Хабаровську 19 вересня. Там, нагадаємо, росіяни протестують проти арешту місцевого губернатора Сєргєя Фургала.
А Євросоюз та європейські уряди якось відреагували?
П'ять років тому вбивство іншого російського опозиціонера, Бориса Нємцова, не надто обурило Європу. А от отруєння Навального здійняло хвилю критики у пресі і політичних колах (і це прогрес).
"Знайома історія … сліди Владіміра Путіна стають ще очевиднішими", – відреагував британський тижневик The Economist.
Заяви із загальним змістом "обурені отруєнням, вимагаємо розслідування, Росія має все пояснити" пролунали, зокрема, від влади Німеччини, Франції, Іспанії, Нідерландів. Схожу позицію зайняв віцепрезидент ЄС Жозеп Боррель, однак він заговорив і про можливі санкції, які Союз мав би накласти на причетних до отруєння – щойно їх знайдуть, звісно ж.
17 вересня ця хвиля сягнула Європарламенту. Його члени ухвалили резолюцію, де закликали почати міжнародне розслідування "справи Навального", а заразом "критично переглянути" взаємини ЄС та Росії. За порушення прав людини депутати пропонують карати Кремль санкціями, зокрема проти цілих галузей російської економіки
Співавторами резолюції стали п'ять фракцій: Європейська народна партія, соціал-демократи, ліберали, консерватори та "зелені", хоча зазвичай у них різні погляди на світ. Однак поки це лише заклик, а не план дій, бо резолюції Європарламенту не є обов'язковими ні для уряду ЄС, ні для країн-членів.
Все ж європейці налаштовані рішуче. "Рада ЄС з міжнародних відносин наступного тижня має розглянути широкий спектр санкцій, включно з заходами, які можуть вийти за рамки заборон на поїздки і замороження активів", – заявила віцепрезидентка партії S&D (соціал-демократи) Каті Пірі.
На урядовому рівні євродепутатів підтримали у Польщі. Міністр євроінтеграції країни Конрад Шиманський прокоментував: мовляв, отруєння Навального – то гарний привід переглянути взаємини з Путіним.
Олексій Навальний з родиною у німецькій клініці / Фото instagram.com/navalny
Якщо Навальний у Берліні, то найбільше для нього зробили все-таки німці?
Це правда: саме вони очолили дипломатичну боротьбу за Навального. Уряд Ангели Меркель прийняв політика на лікування, саме німецькі медики виявили отруту. Про "Новичок" першим заявив речник канцлерки Штеффен Зайберт – замовчати цю тему в Берліні не намагалися.
Більше того, Німеччина веде власне розслідування, а очільник МЗС країни Гайко Маас говорить про "ряд ознак", за якими до отруєння Навального причетна російська влада – це чи не найжорсткіша заява з часів Холодної війни.
У німців є мотив, аби почати діяти. Схоже, команда Ангели Меркель таки відчула, що Росія стає загрозою Європі і треба показати, як європейці можуть дати відсіч. Бо якщо згадати висновки німецьких медиків, то виходить, що Росія і надалі розробляє та застосовує хімічну зброю. (до речі, заборонену на рівні ООН).
Причому раніше путінські спецслужби вже влаштовували напади на території ЄС: тут можна згадати отруєння родини Скрипалів і вбивство чеченського опозиціонера Зелімхана Хангошвілі у Берліні минулого року.
Тоді вперше за багато років про потребу дій у відповідь заговорили у Міністерстві оборони ФРН, адже йшлося про загрозу мешканцям Німеччини.
То тепер німці нарешті відмовляться добудовувати "Північний потік – 2"?
Сюрприз, але ні: Берлін не планує відмовлятися від спільного з РФ газопроводу в обхід України. Німці стійко тримаються позиції "це лише комерція", мовляв, обурення і тиск на Росію окремо, газовий бізнес з Росією – окремо (нагадаємо, "потік" заблокований через санкції США, учасники проєкту шукають спосіб їх обійти).
Як пише американське видання CNBC, Ангела Меркель вже відкинула ідею, що тема "Nord Stream 2" якось стосується отруєння Навального.
Так вважають не всі. Частина однопартійців канцлерки, зокрема очільник Комітету з міжнародних справ Бундестагу Норберт Роттген, вимагають зупинити будівництво: мовляв, Росія розуміє лише мову сили. Але уряд поки стоїть на своєму.
Вже згаданий Гайко Маас 6 вересня начебто визнав, що росіяни можуть догратися і Німеччина змінить думку щодо газової труби. Однак на практиці міністр виставив Кремлю дуже вже м'які умови: "Якщо російська сторона не внесе свій вклад у розслідування у наступні дні, ми матимемо консультуватися з нашими партнерами".
Хитрість у тому, що росіяни вже почали власне слідство у справі про отруєння (хоч сам Навальний йому не довіряє). І от воно дає німцям формальний привід заявити, що Кремль таки шукає отруювачів, тому з покараннями треба почекати.
Тобто Меркель досі довіряє Путіну чи є інша причина?
Навряд чи після російських диверсій на території ЄС і звістки про "Новичок" Ангела Меркель має підстави вважати Владіміра Путіна надійним партнером. Однак у німецького уряду є суто фінансові мотиви.
І ось чому. Ми слушно вважаємо "трубу" російською, однак її споруджують європейські компанії, і умовній Shell невигідно втрачати вкладені кошти. "Більш ніж 100 компаній з 12 європейських країн залучені до будівництва, близько половина з них німецькі", – каже Маас.
До речі, тут також замішана велика політика. Сам по собі "Північний потік – 2" неабияк збільшить міжнародну "вагу" Німеччини. Саме Берлін буде головним партнером РФ і імпортером газу. Для ЄС Німеччина взагалі стає "міні-Росією": яка правитиме на газовому ринку Європи. І якщо хтось захоче добудовувати нові газопроводи в умовну Італію чи газосховища, то все теж починатиметься з ФРН та з вигодою для німців.
Тож Німеччина робить ще один крок до повного лідерства в Європі. Плюс берлінських політиків явно тішить шанс отримувати дешевий газ і за його рахунок розвивати економіку країни.
Гаразд, так а Євросоюз якось відповість російській владі?
Поки відповідь явно не схожа на ту, яку вимагали європарламентарі. Так, дипломатичну шкоду і удар по іміджу Кремль отримує вже зараз, причому росіянам це явно не подобається. Імовірно, через це 14 вересня міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров відмовився їхати до Берліна на зустріч з німецькими дипломатами.
А от шансів на реальне покарання путінського режиму, з санкціями, поки доволі мало. Правила Євросоюзу не лишають варіантів: для цього потрібна згода всіх 27 країн-членів ЄС, від Австрії до Швеції. А її наразі немає, тому Росія уникає нових санкцій, наприклад, за участь у війні в Сирії.
І навіть якщо німецькі слідчі вкажуть на винних, цього може виявитися недостатньо. За висновком аналітичного центру "Європейські цінності", у Європі оформилася група країн, які прагнуть дружити з Кремлем через спільний бізнес або політичні інтереси.
Наприклад, Австрія чи Угорщина легко здатні заблокувати санкції своїм вето (приводом може бути те ж бажання почекати, доки з'являться ще якісь докази).
Ба більше, зараз санкційний механізм Євросоюзу взагалі зупинили кіпріоти. Справа не в Навальному, вони вимагають допомоги у конфлікті з Туреччиною. Але доки її немає, не голосуватимуть за санкції, навіть проти Лукашенка.
Гарна новина хіба в тому, що пасивність європейських очільників може спонукати Сполучені Штати ввести власні санкції: до цього у Конгресі США вже закликають і демократи, і республіканці.
А для України цей "удар по іміджу" Кремля щось змінює?
Змінить, але якщо наші дипломати скористаються моментом. Від репутації Росії залежить не тільки ставлення до російських туристів у Чорногорії чи на Криті.
Так, коли у ЄС починається дискусія на тему "чи поновлювати дружбу з Росією", то прихильні до Кремля політики (на зразок голови Мюнхенської безпекової конференції Вольфганга Ішингера) часто заявляють: мовляв, РФ вже не та, що під час анексії Криму, і теж прагне миру. А тому Європа має дати росіянам шанс. Однак коли спецслужбісти РФ отруюють лідера опозиції, це автоматично ставить під сумнів усі "мирні" аргументи.
Відтак, до прикладу, нашим політикам буде значно легше добиватися від Євросоюзу продовження санкцій проти Росії чи привертати увагу до переслідування українців у Криму.
А от російським лобістам працювати стане важче. Навіть у лавах рідної для Меркель партії ХДС зараз дедалі частіше говорять про захист прав людини в усьому світі. На цьому тлі навряд чи хтось зможе просунути у ЄС ідеї щодо зняття санкцій чи співпраці з Путіним у найближчий час. Особливо коли таку рішучу позицію зайняв Європарламент.
Однак чи вдасться Україні на цьому тлі переконати решту європейців, що РФ є загрозою для всього світу і добитися більшої підтримки для України – залежатиме лише від нашої влади та дипломатів.
