Пів року без електрики та зима без перспектив: що відбувається в селі Мощун на Київщині
Село Мощун, що на Київщині — одне з тих, що постраждали від російських загарбників найбільше в області. Весною там точились запеклі бої, росіяни були зупинені та не зуміли зайти в Київ. Мощун же втратив більше десяти місцевих мешканців та був сильно зруйнований. Досі тут стоять руїни.
Руслан Горовий, журналіст та волонтер, у себе на сторінці у Фейсбук недавно написав:
"Ситуація з «дачами» поруч з селом Мощун, де люди кинуті напризволяще без світла, набуває масштабів катастрофи! Я про це волаю з весни, однак світло попри обіцянки-цяцянки так і не з'явилося".
"Рубрика" вирішила знову відвідати Мощун (востаннє ми були там у травні) та подивитися на те, як живе село сьогодні.
Пів року без електрики
Мощун складається з двох частин — саме село та дачі, причому дачна частина більша за сільську. І якщо сільська частина потроху оживає, місцеві мешканці самі та за допомогою волонтерів та гуманітарних організацій відновлюють пошкоджене житло, то на дачній усе набагато складніше — тут і досі відсутня електрика. Через це набагато складніше проводити ремонтні роботи. Без електрики є й величезні проблеми з водою — не працюють насоси. Холодильники теж потребують підключення до мережі, тож проблемно навіть зберігати їжу. Прати білизну найпростіше в річці.
Місцеві багато говорять про зиму, що стрімко наближається — без електрики будинки в дачній частині Мощуна неможливо буде опалювати, адже більшість опалювалася за допомогою котлів, для роботи яких потрібна електрика.
Маршрутки на дачі не заїжджають — тут сильно розбита дорога. А до найближчого магазина, у якому є холодильник, — близько 40 хвилин пішки.
Ігор Непевний — житель саме цієї частини Мощуна. У частково зруйнованому будинку він живе з дружиною Наталією, її батьком Миколою та двома дітьми — Іванкою, 6 років та Колею, 7 років.
Чоловік розповідає:
"З 24 лютого до 1 березня ми були тут, дітей в той час вивезли в Пущу. Я вертався, допомагав військовим тут. Над нам постійно літали вертольоти. В один день нарахував 67 штук. Бачили багато всього. Бачили російські танки. Знімали на відео. 24-го ще по-божеськи було, а 25-го вже горіла перша хата. Ну а 26-27-го були вже нормальні бої почалися.
Діти почали плакати, тому ми вирішили виїжджати. Я повернувся сюди 14 квітня, коли людей уже пускали. Побачили одні руїни та бардак, у кожній хаті — бардак".
Ігор каже, що з родиною та дітьми повернувся вже в кінці квітня. Тоді скрізь по селу було багато снарядів — розмінували Мощун не одразу. За словами чоловіка, від квітня селяни ще довго знаходили снаряди — звісно, одразу повідомляли службу з розмінувань.
Зараз головна проблема родини — відсутність електрики:
"Що перший голова, Думенко (Тарас Думенко був звільнений з посади голови Гостомельської ВЦА 27 липня, замість нього призначено Сергія Борисюка, — ред.) обіцяв багато чого і нічого не зробив, що новий голова казав, що через десять днів почнуть світло робити. Але ніхто нічого не робить (станом на 24 серпня ніяких робіт з відновлення електропостачання не проводилось)".
Ігор каже, що має генератор, але на нього йде дуже багато бензину, виходить дуже дорого. На крайній випадок є й грубка — але треба ще заготовити дрова.
"Якщо зима настане, а світло не зроблять, і ми поїдемо кудись жити, то розуміємо, що все, що тут залишилось, вкрадуть. Якщо ще в березні-квітні багато чого вкрали, то що буде зараз? У мене тоді небагато вкрали — електробайк, бесперебойника, таке, дрібниці. А у деяких людей багато вкрали", — міркує чоловік.
Дачна частина Мощуна більша за власне сільську. Тут більше будинків. Відновлювати електропостачання, за словами Ігоря, дачникам пропонують за власні кошти. У селі ж електрику відновили коштом держави, майже одразу після звільнення.
"До нас і Кирило Тимошенко (заступник керівника ОП, — ред.) приїжджав. Думенко нарахував 23 мільйони на відновлення електромереж, а новий голова каже, 25 треба, але ніхто той кошторис нам не показав. Вони хочуть усі стовпи міняти, а половина стовпів ціла. Тут у нас майже 700 ділянок, 505 будинків, приєднаних до електромереж, 7 кооперативів. У нас 254 зруйнованих будинки, а пошкоджених набагато більше. До війни тут десь половина жили стабільно. Зараз нас тут десь близько ста людей живе".
"Уже трошки й звикли без світла, бо й інтернету ж нема, буває, мобільний зв'язок працює нестабільно", — зітхає чоловік і раптом додає: "Згадав, відпочивали колись на морі. І там був випадок — сім'ю з росії море затягнуло далеко від берега, рятували їх. І от нещодавно донька Іванка каже: «Пам'ятаєш, ми відпочивали на морі і там росіяни тонули? Навіщо ми їх рятували?»
Діти бачили війну, вибухи снарядів, у душі все залишилось у них надовго. Росіян ніколи не полюблять та не пробачать. Їм це на все життя залишилось".
"Будемо жити тут — тут багато собак, котів. Ми відповідаємо за них"
Тим часом на галявину поруч з будинком Ігоря сходяться місцеві мешканці.
Розмовляємо з ними. Їхні розповіді сумні, інколи спокійні, деякі сильно емоційні. Тут проблем багато, скоро зима, і як жити далі — невідомо.
Любов Антонівна Гайдашук теж живе в одному з дачних будинків Мощуна. Жінка скаржиться, що дачники весь час звертаються до влади з проханням відновити тут електрику, але досі вимушені жити без світла.
"Зверталися в Гомельську ВЦА, до президента, до Київської обласної державної адміністрації. Нам скрізь обіцяють — і немає нічого. Скоро перше вересня, у нас багато дітей, школярів, дитячі садочки, і мами не знають, куди їм діватися з дітками.
Діти приходять і плачуть: мамо, за що вони так з нами поступили, за що вони знищили наш будинок? А мама не знає, що сказати цій дитині".
Любов Антонівна каже, що на її вулиці стоїть один генератор: "Ходять до нас бабусі та дідусі, просять зарядити телефони, просять води. Бо треба готувати їжу. Раніше хоч їжу привозили, а зараз треба самим готувати, а на все не вистачає ресурсів".
Та проте їхати з дому жінка не збирається — каже, буде й далі жити тут. Навіть попри те, що її будинок повністю зруйнований:
"Ми жили два місяці в чужій бані. Зараз діти обладнали нам будиночок у своїй бані, вона залишилась напрочуд ціла. Але онукам там немає, де жити. На підлогу лягаємо по черзі — або чоловік, або онуки. Але будемо жити тут — тут дуже багато собак, котів, а ми ж відповідаємо за них. Я ходжу по багатьох дворах та годую чужих собак".
"Лелеки вже полетіли, а життя так і не повернулося"
До Любові Антонівни долучаються інші селяни. Багато емоцій, багато в чому вони повторюють один одного. Місцеві почуваються кинутими напризволяще.
"Ми розуміємо, що нам держава нічим не допоможе, — каже одна з жінок поруч. — Ми все за свої гроші робимо, вивозимо сміття будівельне. Акти обстеження пошкодженого майна ми робимо за свої гроші і нам їх ніхто не відшкодовує".
Місцеві вважають, що зараз їм не допомагають, тому що це дачні будинки. Мовляв, люди, які тут живуть, мають і квартири в містах і з настанням холодів роз'їдуться по домах. Але більшість тих, хто залишаєтсья зараз у Мощуні, живуть тут на постійній основі. Їм немає куди їхати. Ті ж, хто мають, бояться за свою власність — кажуть, за зиму покинуті будинки розграбують.
Тепер мешканці дач впевнені, що навіть якщо роботи почнуть у вересні, до холодів налагодити електропостачання не встигнуть:
"Ми маємо повний комплект технічної документації. Для того, щоб відновити тут електропостачання, є кошторис робіт, але жодних дій від влади не дочекалися. В технічній документації сказано, що термін виконання робіт — це два місяця. Навіть якщо почнуть роботу у вересні, то майже до зими будуть виконувати роботи, це вже дуже критично. Про нас наче забули, що існує таке село".
Кажуть, що далі діятимуть рішуче. Хтось пропонує оголосити голодування: "Як нам жити? Не треба нам ні дороги, ми вирішимо питання з тією маршруткою. Треба світло".
Інша жінка додає: "Спитайте Альону, де вона в квітні прала одяг. В річці. Нам треба хоча б елементарна бочка води".
Хтось згадує про трансформатор — виявляється, він був не на балансі села Мощун, і, ймовірно, саме тому за відновлення електроенергії тут братися не поспішають: "Ми хіба винні, що той трансформатор був не на тому балансі? Але ж ми платили гроші весь час за електрику. Ми за свої гроші вливали в той трансформатор масло, ми за свої гроші його ремонтували. За свої гроші ремонтували наші дроти".
Прямуємо селом до зруйнованого трансформатора. Мощун геть побитий, але потроху оживає — десь люди ремонтують стіни зруйнованих будинків, десь — дахи.
До трансформатора нас ведуть діти Ігоря — Іванка та Коля. За відсутності електрики у дітей свої розваги — шукати щось цікаве на згарищах покинутих будинків.
Тут, у Мощуні, як в сотнях інших селищ, які постраждали від російської агресії, можна заходити до кожного двору, де живуть люди, і скрізь почуєш історію великої біди, яку вони пережили.
Дорогою знайомимося з Миколою — він із дружиною живе тут з 1993 року. У нього на подвір'ї є стовп з лелечим гніздом . Каже, весною всі раділи — мовляв, от повернулися лелеки, повернеться і життя. І одразу зітхає: лелеки вже полетіли, а життя так і не повернулося.
ОНОВЛЕННЯ
Після публікації матеріалу редакція "Рубрики" отримала позицію компанії ДТЕК Київські регіональні електромережі щодо ситуації в селі Мощун.
«Після звільнення Київської області від окупантів ДТЕК Київські регіональні електромережі відновив роботу мереж, які знаходяться у власності компанії.
Саме у Мощуні, фахівці компанії замінили 8 трансформаторних підстанцій, що були зруйновані, відремонтували 3,2 кілометри ліній 110/35кВ, 5,7 кілометрів ліній 10 кВ та 25,1 кілометрів ліній 0,4 кВ, які пошкодив ворог.
Однак у Мощуні енергообладнання, котрим управляють абоненти-садові товариства – 60%. Відповідно до законодавства* садові товариства мають своїми силами провести відновлювальні роботи на лініях чи підстанціях, що пошкоджені. Компанія не має ані правових підстав, ані фінансових ресурсів це зробити.
Допомогти у відновленні можуть підрядні організації.
Перелік організацій, які працюють на території району, ми надали головам садових товариств, які звертались до компанії. Це садові товариства «Пуща Водиця» та «Шлакоблочник».
ДТЕК Київські регіональні електромережі готовий сприяти поверненню світла в рамках своїх повноважень. Щойно власники обладнання відновлять його роботу, ми оперативно готові подати на нього напругу.
* постанова НКРЕКП від 20.04.2022 №386
