fbpx
Сьогодні
Екорубрика 19:48 21 Лис 2022

Згорьовані тварини: як Луцький зоопарк допомагає людям і звірам, які мусили покинути дім

Луцьк став одним із перших міст, куди 24-го лютого поцілили російські ракети. Під обстрілами працівники Луцького зоопарку пробирались до своїх підопічних. А за кілька тижнів уже приймали в себе тварин з інших зоопарків, домашніх улюбленців людей, які вирушали за кордон або які не могли знайти житло в самому Луцьку без позначки “з тваринами не можна”. 

English version here

Згодом директорка Луцького зоопарку казатиме: "Ми не завод і не офіс. Ми не могли не вийти на роботу, бо від нас залежали життя". "Рубрика" дізналася, як зоопарк працює в умовах війни, як приймав у себе евакуйованих тварин і як прихистив десятки домашніх улюбленців людей, що мусили покинути свій дім.

"Бути практично одній на території в 4 га"

Людмила Денисенко директорка Луцького зоопарку

Луцьк. 1996-ий рік. У воротах зоопарку з'являється вже звична дівоча постать. У її руках така ж звична торбинка. Всередині — хліб, овочі та трохи фруктів — їжа, яку дівчині щодня дають сусіди, аби та віднесла її тваринам. І вона відносить, віддає працівникам, а тоді довго-довго роздивляється тигрів, орлів, сурикатів та лебедів. Потім біжить в університет, додому чи до друзів. Аж поки наступного дня не повертається знову.

Так почалась історія Людмили Денисенко в Луцькому зоопарку. Зараз, через більш ніж 20 років, вона триває й далі. Тільки волонтерський статус змінився на директорський.

Луцький Зоопарк

"Після проголошення незалежності України практично всі підприємства були в дуже хиткому стані. Зоопарк не був винятком. Оскільки я жила поблизу й коли гуляла, бачила тих тварин, у яких був голод, я зрозуміла, що можу чимось допомогти. Принаймні попросити всіх своїх сусідів не викидати непотрібний хліб, а віддавати його тваринам. Так почалося моє волонтерство.

І хоча під час вступу до університету я обрала фах філолога, це не завадило мені весь філологічний курс водити до зоопарку, показувати їм, які є тварини. Коли вже на 5-му курсі нас треба було розподіляти, тодішній директор зоопарку сам дав мені направлення сюди. Комісія питала, що я буду робити в зоопарку. Як бачите, робота знайшлась", — сміється пані Людмила.

Луцький Зоопарк

І роботи їй справді не бракує. А з початком повномасштабної війни клопотів лише побільшало. Прогулюючись біля водойми з лебедями, очільниця зоопарку розповідає — її 24-те лютого почалося з вибухів і дзвінків співробітників, які просили вибачення й говорили, що вже прямують до кордону. 

Вдома жінка набрала води на випадок пошкоджень водогонів і пішла на роботу. Разом з іншими працівниками, які прийшли до тварин із нею, весь день пані Людмила перераховувала запаси харчів і складала план дій на випадок, якщо все закінчиться, а постачальники відмовляться приїжджати.

Того ж дня її чоловік пішов в Тероборону, а вона повернулася ввечері додому і, як каже сама, забрала найдорожче — двох синів, двох собак і кота. Наступну ніч всі разом вони провели в зоопарку.

Луцький Зоопарк

"Ми з працівниками зробили чергування. Бо якби щось сталося, не факт, що хтось міг би приїхати максимально швидко. Дуже погано ходив громадський транспорт, була введена комендантська година і режим тиші. Тож першу ніч я пробула тут. Бути практично одній на території в 4 га — це дуже важко", — ділиться очільниця зоопарку.

"Згорьовані тварини"

Луцький Зоопарк

У перші дні повномасштабної війни постачальники не могли доїхати до зоопарку, служба скарбниці теж не працювала. Супермаркети й продуктові магазини, до яких щовечора приїжджала машина від зоопарку, аби забрати продукти, що знімали з прилавків, почала віддавати в десять разів менше їжі, ніж до цього.

Луцький Зоопарк

Пані Людмила каже — зоопарк, навчений попередніми кризами, мав певні запаси. Їх вистачило до того часу, поки постачання знову більш-менш стабілізувалися і поки почала надходити перша допомога від партнерів. Тоді Луцький зоопарк і сам почав допомагати тим, хто опинився в значно більшій скруті.

Луцький Зоопарк

"Усі очільники зоопарків з перших днів повномасштабної війни слідкували за новинами з інших зоопарків. І всі переживали за ту ситуацію, яка була в Києві та Київській області. Власник зоопарку "12 місяців", що у Вишгородському районі, повідомляв, що тварини без світла, що вони замерзають. Говорив, що не можна доставити корма. Мости біля них були підірвані, тому під'їхати було неможливо.

І не тільки тварини були заручниками ситуації, а й працівники зоопарку, які попри окупацію виконували свої обов'язки. Тому, коли пан Михайло зателефонував із проханням прийняти деяких тварин, ми навіть не роздумували".

Людмила Денисенко директорка Луцького зоопарку

Так до Луцького зоопарку потрапили 11 приматів: 

"Це були капуцини двох груп і маленькі примати тамарини. Оскільки мости були підірвані, їх переплавляли човнами туди, де вже може приїхати машина. А тоді спершу їх доставили до Рівненського зоопарку, а туди ми приїхали своїм авто і забрали до нашого.

От є згорьовані люди, а це були згорьовані тварини. Вони були худенькі, бо ситуація з постачанням їжі явно не йшла на користь. Вони відчували ті вибухи, над їхнім зоопарком пролітали винищувачі, були навіть поруч бої й тому вони були налякані. Це читалося в очах. Тому наші працівники намагалися щось краще покласти, десь поговорити, десь приділити більше уваги. Ми дуже раділи, коли вони пішли на контакт. Після двох місяців у нас вони поїхали додому в значно кращому стані", — говорить директорка зоопарку.

Луцький Зоопарк

Крім підопічних зоопарку з Київщини до Луцького зоопарку потрапило й чимало домашніх тварин. Багато людей, які виїжджали за кордон, лишали своїх улюбленців у звіринці. 

"Ми не робили оголошення, що зоопарк прийме тварин, бо до нас приносили б усіх. Хто звертався, їм ми не відмовляли. І ці тваринки в нас далі й живуть. Наприклад, нам віддали сім'ю шиншил і пообіцяли забрати після війни. І таких тварин багато".

Людмила Денисенко директорка Луцького зоопарку

Крім цього, Луцький зоопарк долучився до допомоги ВПО з тваринами. Директорка пояснює:

"Не всі орендодавці були раді домашнім улюбленцям. У нас була одна сім'я, що приїхала із Запоріжжя, вони вивезли з собою вівчарку, а власник квартири відмовився приймати з твариною. І їм або лишалося ночувати в машині, поки не знайдуть квартиру, або віддати собаку в зоопарк. Я сказала, що навіть немає мови.

Вони привезли його буквально за годину і стоять і плачуть над тим вольєром. Я питаю, чого вони плачуть, а вони кажуть: "Нам шкода". Я запевнила їх, що ми його не будемо собі лишати. У мене 18 собак і 40 котів на території зоопарку. Той пес у нас пробув п'ять днів, вони знайшли гарну квартиру і забрали свого друга. Таких перетримок у нас було близько 20".

Спів пташок і перша зустріч із війною

Луцький Зоопарк

Щоденно на роботу в зоопарк виходять від 30 до 40 людей. Серед них — охоронці, прибиральники, озеленювачі, ветеринари, бухгалтери та інші. На початках ескалації частина цих людей виїхала, проте більшість уже повернулася до роботи. Серед тих, хто продовжує роботу — Тетяна Пономарьова. Жінка з Донеччини. У 2015-му році вона приїхала до Луцька, рятуючись від війни та російської окупації. 

"Зараз у нас працює п'ятеро переселенців. Луцький зоопарк прийняв першу переміщену особу, коли почалися військові дії у Луганській та Донецькій областях. Тоді до нас вперше потрапила Тетяна.

Вона з рідними гуляла в парку й почула спів пташок. Її дуже зацікавило, що це може бути, бо в її місті не було зоопарку як такого. А в той час у нас при вході висіло оголошення, що нам потрібні працівники. Вона прийшла і сказала, що хоче працювати. Досвіду не мала, але була готова вчитися. Починала вона з того, що готувала тваринам їжу, але потім зацікавилася відділом приматів, перейшла туди. І направду саме вона й підняла цей відділ.

Я думаю, що для тих ВПО, які прийшли після неї у цей новий етап війни, вона стала страховкою, що тут точно підтримають", — розповідає директорка зоопарку.

Луцький Зоопарк

Людмила Денисенко підкреслює — в Україні немає жодного навчального закладу, який готує працівників зоопарків. Тож це місце, де отримати свій шанс може кожен. Багато роботодавців не ризикують брати у свої колективи переселенців, побоюючись, що ті можуть раптово вирішити повертатися додому. Проте катастрофи в цьому пані Людмила не бачить. 

"Я сама вважаю, що після спілкування з тваринами люди хоча б на кілька годин забудуть, з яких обставин вони рятувалися і звідки вони виїхали. Це вже вагома причина приймати переселенців у свій колектив. Я дуже чітко розумію, що вони всі хочуть додому. Що це тимчасовий етап у їхньому житті. Що буде перемога України й вони будуть рватися додому. І я буду радіти разом із ними.

Але також я розумію, що якщо ми даємо їм спокій, якусь фінансову гарантію, що вони зможуть оплатити кімнату десь тут, поговорити з кимось, бо друзів чи рідних у багатьох із нас в чужих містах немає. Коли мені потрібен працівник, я даю шанс всім. І вже далі дивлюсь, як людина себе проявляє", — пояснює пані Людмила.

Луцький Зоопарк

Луцький Зоопарк

Луцький Зоопарк

Луцький Зоопарк

Зараз у Луцькому зоопарку мешкає понад 2 000 тварин 146 видів. На 60% його фінансує держава, решту 40% він має заробляти самостійно. Та під час повномасштабної війни це важче. Пані Людмила розповідає, що небайдужі приносять в зоопарк непотрібний хліб, дрібну картоплю, зайву моркву, не з'їдені солодощі й багато іншого. Проте допомоги потрібно ще більше. Немає жодного продукту, який не споживав би бодай один з підопічних звіринця, тому не вгадати буде важко.

Якщо ви хочете підтримати зоопарк, детальніша інформація про способи зробити це — за посиланням.

Рубрика:
Екорубрика
4102

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: