Легалізація казино: чи зірве Україна джекпот для економіки

Марія Богдановська

У розкішних старовинних палацах, оздоблених чорним мармуром та позолотою, майже в повітрі на останніх поверхах ультрасучасних хмарочосів, на прикордонних територіях та навіть на воді – казино не перестають приваблювати відчайдухів своєю розкішшю та примарними надіями зірвати куш.

Ігровий бізнес традиційно вважається одним із найбільш прибуткових, а тому в переважній більшості країн світу він дозволений у тій чи іншій формі (класичній або онлайн).

Разом із тим, добре відомий і зворотній бік справи: подібні заклади нерідко стають центрами відмивання коштів та просто фінансовою чорною дірою для людей із нестійкою психікою. Турбуючись про ментальний добробут громадян та не бажаючи підвищувати криміногенну обстановку Японія, Норвегія, Бразилія, увесь мусульманський світ та деякі країни пострадянського простору із різною суворістю, однак поставили ігровий бізнес поза законом. Казино в Китаї – дивний предмет: він наче є, а наче й немає. Як мінімум, на материковій частині. А от для Гонконгу та Макао функціонує спеціальний правовий режим, що дозволяє всім охочим зіграти не лише в рулетку, а й зробити ставки на кінські перегони чи спробувати фортуну в автоматах.

В Україні казино (як і всі інші азартні ігри) заборонені з 2009 року. Однак зовсім нещодавно президентом Володимиром Зеленським була озвучена теза про можливість їх легалізації. Ми спробуємо розібратися, що з цього вийшло б, спираючись на досвід зарубіжних країн.

Вічна боротьба між прихильниками та противниками грального бізнесу зводиться, по суті, до однієї, але дуже складної дилеми: чи перевищують економічні зиски від легалізації потенційні соціальні загрози? Спираючись на профільні дослідження можемо сказати: так.

У першу чергу, це надходження в казну: на відкриття казино чи інших гральних закладів необхідна ліцензія (і зазвичай, не одна, а на кожний вид такої зайнятості окремо); податки, збільшення робочих місць та, як показує практика, нові інвестиції в будівництво комплексів відпочинку та дозвілля (часто казино дозволять будувати при багатозіркових готелях на 80-100 номерів мінімум). Ще однією потенційною перевагою від розвитку ігрової індустрії може стати і поштовх для розбудови логістики. Дешеві авіарейси та будівництво нових доріг також нерозривно пов'язані з відкриттям нових гральних закладів. Недарма найвідоміші казино знаходяться в місцях скупчення туристів або з часом самі стають туристичними принадами (Casino de Monte Carlo в Монако, Grand Lisboa в Макао чи Bellagio в Лас-Вегасі).

Не витримують критики і побоювання, що легалізація даного бізнесу призведе до так званого «галузевого канібалізму», коли одна сфера діяльності поглинає іншу. По-перше, ми говоримо про площину ринкових відносин, отже нічого поганого в тому, що перемагає найсильніший, немає. По-друге, ця сфера, як і будь-яка інша, дуже залежить від самих інтенсивності попиту. Зрештою, не кожний, хто переступає поріг казино, стає лудоманом (тобто патологічно залежним від азартних ігор).

Справжнім, що називається джекпотом, є ситуація, коли у сусідніх країнах діє заборона на всі чи більшу частину грального бізнесу. Ідеальним прикладом для ілюстрації стане ситуація із Білоруссю, Грузією та РФ. В останній, починаючи з 2009 року, будь-яка зайнятість, пов'язана з азартними іграми, заборонена. І хоча курорти Чорноморського узбережжя Росії (Сочі) офіційно становлять виняток, туристів саме із цієї країни найчастіше можна зустріти в казино Мінська чи Тбілісі. У Грузію, до речі, за гострими відчуттями також проїздять гості з Азербайджану і Туреччини.

Будь-яка легалізація за своєю природою допомагає боротися з тіньовим бізнесом. Як тільки у 2009 року Верховною Радою був ухвалений закон про заборону азартних ігор, вони нікуди не ділися, а лише зайшли в підпілля чи «перекочували» у мережу. З регулюванням останньої взагалі проблеми через технічну складову. Однак і тут можна поглянути на приклад не далеких Макао чи Вегаса, а тієї ж Білорусі, де онлайн-казино були легалізовані в 2018 році. Зіграти в рулетку віртуально цілком законно також у Грузії. Хоча тут є свої нюанси. А точніше величезний і дуже серйозний момент – бюрократія. Наприклад, у Білорусі, щоб відкрити онлайн-казино необхідна не лише ліцензія, а й гарантійний депозит для виплати виграшу на випадок форс-мажорних обставин, офіс власників має бути підключений до спеціальної касової системи, а ще влада вимагає надати податковій віддалений доступ до самого «закладу». Обов'язковою також є ідентифікація відвідувачів. І це лише загальний перелік, а для класичних казино він ще більший. Таким чином ми зіштовхуємося з декількома серйозними проблемами: там, де існує довготривала бюрократична процедура, з'являється і сприятливе середовище для корупційних схем. Із цим необхідно бути обережним, тому, що грань між ґрунтовним регулюванням та зарегульованістю, досить тонка.

У Грузії із цим дещо простіше: хоча дозволів необхідно отримати багато, більша частина з них – в електронному вигляді, а отже і контакт із представниками компетентних органів мінімальний. Також варто зазначити, що грузинське законодавство в цілому створило сприятливі умови для грального бізнесу: тут сприятливе податкове законодавство. Ліцензіати не зобов'язані одразу платити податок на прибуток, нерухоме майно та дивіденди. Немає вимог щодо мінімального капіталу, що повинен розміщуватися на рахунку компанії, яка відкриває казино.  Саме казино можна відкрити фактично дистанційно та за дуже короткі строки (до 1 дня, щоправда, коштувати ця послуга буде близько 1000 доларів). Недивно, що у Грузії ігровий бізнес по праву належить до однієї із найперспективніших статей державних доходів та нерозривно пов'язаний із індустрією відпочинку. За офіційними даними він складає 3% ВВП, однак у масштабах автономних регіонів (як, наприклад, Аджарії, де спостерігається значне скупчення казино) цей показник сягає 25%. Отже, як бачимо, мова йде про значні суми.

Повертаючись до трохи вище сказаного: в абсолютних економічних категоріях легалізація грального бізнесу, у тому числі, казино, матиме позитивний ефект для економіки. Із іншого боку нікуди не зникли контраргументи про соціальну шкоду від подібного бізнесу. За умови напрацювання грамотної нормативно-правової бази, прозорого та ефективного контролю, а також заходів щодо боротьби з монополізацією ринку Україна дійсно може перетворитися на східноєвропейський Лас-Вегас та регулярно поповнювати відповідними надходженнями бюджет. Як показує практика сусідніх країн, це можливо, хоча й не просто.