“Це так люди «не читають»?” — KyivBookFest очима волонтерки
П'ятниця — плавний початок
Волонтери готові до роботи. Фото: Валентин Кузан
Ранок волонтера в "Gorodok Gallery" починається не з кави, а з огляду завершених локацій. За кілька днів до відкриття команді показали, де продаватимуть книжки (ярмарок з безоплатним входом) та де відбуватиметься галузевий форум (локація із входом за донат). Але напередодні всі бачили лише напівготові сцени та порожні стенди, над якими працювали будівельники. П'ятничного ранку все було ідеально: працівники виставили світло та розставили стільці, видавництва прикрасили свої куточки яскравими плакатами, а усміхнені консультанти розклали книжки та чекали на перших відвідувачів.
Одна із задач волонтера на фесті — слідкувати за сценою: чи прийшли спікери, чи достатньо стільців, чи є вода, чи працюють мікрофони, чи знайшли гості локацію. Усі метушаться. Це перші події на першому KyivBookFest.
Порожня зала зранку. Фото: Софія Коротуненко
В очікуванні спікерів волонтери й організатори мають страх, що ті не прийдуть. Та нарешті все готово, учасниці на своїх місцях і готові говорити. Зала Б1 чекає на "Історії сміливості українських жінок у війні з російськими загарбниками". Проблема ранкових подій, особливо в робочий день — це маленька кількість слухачів. На великих сценах — близько 60 гостей, в менших залах — до 20. У нашій залі Б1 сидять виключно жінки. Головна теза панелі: "Лідерство жінок абсолютно відрізняється від лідерства чоловіків".
Спікерки панелі "Історії сміливості українських жінок у війні з російськими загарбниками" Фото: Валентин Кузан
Воєнна журналістка Ірина Сампан ділиться: "Інтерв'ю з військовослужбовицею завжди важче за чоловіче. Військові жінки не люблять говорити про себе «Я крута, я на своїй посаді й на своєму місці». Жінки в армії ніби досі мають пояснювати, що вони тут роблять і нащо тут опинилися. Хто ти, якщо не дбаєш про дитину, родину? У чоловіків такого немає".
У залі вирує феміністичний настрій: коли спікерки діляться своїм досвідом, декілька слухачок кивають головою в мовчазній згоді. Подія закінчується оплесками та словами вдячності учасницям.
Особливість фестивалю — відсутність бар'єрів між глядачами та оповідачами. Після кожної події гості можуть поспілкуватись зі спікерами, поставити їм запитання, обговорити книгу. Особливо сильно це можна відчути на наступній панелі, де говоритимуть про актуальність націоналістичної спадщини. У залі сидить пані, яка з захопленням слухає оповідачів. Один зі спікерів, Віктор Рог, впізнає її та представляє глядачам Тетяну Олійник, яка прочитала всі книжки видавництва "Українська видавнича справа" та неодноразово зв'язувалась з ним у соцмережах, щоб їх обговорити. Дівчина усміхається та прикладає руки до грудей, дякуючи. Наприкінці зустрічі, коли залишається час, вона висловлює слова подяки:
"Ваша література рухає молодь".
Тетяна Олійник висловлює слова подяки. Фото: Софія Коротуненко
У другій половині дня привозять обід. Домовляємось з напарницею, що піду перша, вирушаю у волонтерську на другому поверсі ТРЦ. Після затишної прохолодної зали, ізольованої від шуму фестивалю, дуже незвично знаходитись у галасливому вирі відвідувачів. Поки проходжу через натовп, декілька разів направляю людей на локації:
— Підкажіть, де жанрова локація?
— Бачите стенд "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ"? За ним поверніть праворуч.
Стенд А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ. Фото: Софія Коротуненко
Трохи згодом, після обіду, перед ескалатором, що служить входом на подію, вже зібрався натовп. Поки чекаю свого шансу повернутися на третій поверх, де й відбуваються майже всі події, розмовляю з охоронцем Констянтином Галицьким:
"Я зовсім не очікував побачити тут таких відомих людей, як Микола Томенко (український політик та громадський діяч, — ред.). Вражений публікою, всі інтелігентні, гарно вдягнені. Тішить, що ми навчилися працювати, проводити фестивалі навіть в такі важкі часи — під час війни".
О 17 годині у нас нарешті аншлаг — вся зала заповнена, навіть доводиться оперативно шукати та доставляти стільці. Гості чекають дискусії "Культурна деокупація українських територій". Завітати мають в.о. Міністра культури Ростислав Карандєєв та уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь.
Основні тези:
- Українська книжка має витіснити російські книжки, вона має деокупувати полиці бібліотек.
- Книжка — це броня і зброя, особливо там, де її читають люди, які не мали можливості знайомитись з українським словом.
- Дуже важливо, щоб освітній і культурний процеси були наближені один до одного, оскільки, щоб людина прийшла в бібліотеку вона має бути освічена, і спрямована вихователями, вчителями.
"Культурна деокупація українських територій". Фото: Софія Коротуненко
Під час дискусії до мене підходить технік Діма:
— Ви ж не проти, що я у вас посиджу на наступній події?
— Звісно, ні. А хто там буде?
— "Твоя підпільна гуманітарка". Не знаєте їх? Отакі ви, зумери!
Аудиторія "Підпільної гуманітарки" виявилася дійсно чималою. Зал переповнений, людей ще більше, ніж до цього. Стільці закінчилися, тож люди стоять, спершись на стіну. Публіка слухає презентацію книги "Мова-меч. Як говорила радянська імперія". Спікери наводять приклади радянських висловів, які ми несвідомо використовуємо та які треба викорінити. Авдиторія жваво комунікує з ними, не можу знайти жодну людину, якій очевидно нудно.
З організаційних питань виходжу в зал. Краєм вуха чую братів Капранових. Дивовижно чути звичні голоси не під час перегляду відео на Ютубі, а наживо. На фоні розмови гостей, але це зовсім не заважає слухати спікерів. На KyivBookFest може і важко знайти потрібну локацію, зате вони добре ізольовані одна від одної, чого не скажеш про багато інших фестів такого роду.
Брати Капранові
По дорозі розпитую у консультантки стенда "Абук" Катерини про кількість гостей. "Поки наплив невеликий. Я думаю, це пов'язано з тим, що зараз робочий час, ще не всі приїхали після роботи, але у нас буде презентація аудіокниги Макса Кідрука «Нові Темні Віки. Колонія» з нашим читцем, тоді вже думаю буде багато людей", — зазначає Катерина.
Зацікавлена презентацією, відпрошуюсь у напарниці та слухаю панель з Максом Кідруком, читцем Дмитро Бузинським та модератором Артемом Албулом, автором і ведучим каналу "Клятий Раціоналіст".
Голос читця Дмитра Бузинського одразу видається дуже знайомим. Якийсь час не вдається пригадати, звідки, та потім дізнаюся — Дмитро працював над дубляжем "Зоотрополісу", "Суперсіймейки" й начитав купу книг українською. Слухаючи, як Дмитро зачитує уривок із "Колонії", всі ніби завмерли, потрапивши у владу голосу, який швидко приманив навіть тих гостей, що стояли біля стендів видавництв. Здавалось, ніби публіка не дихала, віддавшись історії.
Згодом Макс Кідрук перехопив увагу глядачів і з захопленням пояснював персоналію головного героя. Склалось враження, ніби він розповідає реальні історичні події. А те, що вони начебто відбулись на Марсі — незначна деталь.
Отож, після події купую "Колонію" та стаю у довжелезну чергу біля стенда "Абук", де роздає автографи автор. Та очікування того варте — Кідрук приділяв кожному достатньо часу, щоб обговорити книгу, виступ та сам фестиваль.
А тоді акустичний виступ "Фіолету", обійми численних парочок, невимушені танці й розіграш книги Кокотюхи з автографом Буданова. З легкої руки Сергія "Колоса" Мартинюка книжку придбали за 7 тисяч гривень — це і стало найбільшим одноразовим донатом на фесті.
Виступ гурту "Фіолет". Фото: Валентин Кузан
Субота — наплив гостей
У суботу зранку волонтери вже почуваються більш впевнено. Вже немає хвилювання, що подія не відбудеться. Спокійно розставляю воду, стільці, вмикаю мікрофон. Після заходу спікер пропонує глядачам перейти до стенда його видавця і поговорити там. Тому, користуючись нагодою, спускаюсь на парковку, де розташований книжковий ярмарок. На відміну від локацій на третьому поверсі, вхід сюди безплатний. Біля стендів багато покупців, але черг немає: продавці оперативно консультують та розраховують гостей.
"Другий день по насиченості покупцями набагато кращий за перший. Зазвичай беруть дуже популярні книжки, як от «Острів проклятих» Деніса Лігейна, «Готель» Артура Гейлі. Кінг сам себе продає (сміється). Багато приємних людей, які приходять поспілкуватись, вони орієнтуються, що у нас на книжковому ринку відбувається", — розповідає продавець на стенді КСД Богдан.
Консультантка видавництва "Vivat" Дарина Гук також поділилась своїми враженнями: "Весь ряд нашого стенда був заповнений людьми. І оце так українці не купують книжки? Звісно, купують і дуже багато, ми цьому безмежно раді!".
Коли повертаюся на свою локацію, спілкуюся з іншими волонтерами. Всі обговорюють зірок книжкової сфери, яких вони побачили так близько. Заходять дівчата з рецепції: "А ми бачили Масі Найєма і навіть взяли автограф!". Через рецепцію проходять як гості, так і учасники подій, тому у волонтерів з цієї зони є можливість поговорити та навіть взяти автограф у кожного з них.
Масі Найєм. Фото: Валентин Кузан
Перед наступною подією починається метушня. Наступними виступають Коля Сєрга та Данило Яневський. Їхні менеджери хочуть провести стрім, тому просять принести столик, вимкнути одні прожектори, увімкнути інші, знайти вай-фай. Добре, що вони прийшли за годину до своєї події, тож встигаємо дізнатись всю потрібну інформацію та покликати техніків.
Налаштування апаратури. Фото: Софія Коротуненко
Нарешті розпочинається панель "Культура на війні". Коля Сєрга розповідає про діяльність Культурного десанту: "Відновитися військовим допомагає емоційна складова. Саме в цьому полягає наша задача".
Коля Сєрга про Культурний десант. Фото: Валентин Кузан
Його колега Данило Яневський — людина більш закрита, тож розповідає свою частину менш емоційно, поступово відходить від теми. Але Коля Сєрга вміло втручається, розповідаючи й про діяльність самого Яневського. Той жартівливо підбиває підсумок: "Нарешті я зрозумів чим я займався — я працював з емоційними образами бійців".
Після виступу розпитую Колю Сєргу детальніше про роботу Культурного десанту: "Зараз наша ціль — популяризовувати Культурний десант серед тих людей, які можуть долучитися й активно допомагати. Напевно, про значення Культурного десанту як інституції, будемо говорити вже потім, після війни. Поки що ми виконуємо наше завдання".
Ближче до закриття в чаті волонтерів з'являється повідомлення: "Терміново когось з організаторів до рецепції!".
Питаємо, що сталось. У відповідь: "Тут якусь відому тьотю образив охоронець…" Як виявилось, охоронець випадково зачепив камеру, коли перевіряв браслет у блогерки. У чаті волонтерів попросили бути з нею обережними, бо вона прийшла знайти скандал для переглядів. Тепер у команди є спільна задача: задовольнити пані, щоб вона змогла приємно відпочити. Розмірковуємо, що запропонувати, щоб їй дійсно було цікаво відвідати події, а не створювати свої. Трохи згодом побачили її, слухає панель — місія виконана успішно.
Вечір суботи закінчився запальним музичним виступом гурту "OT VINTA". Після важкого робочого дня команда змогла відпочити разом з гостями.
Виступ гурту "OT VINTA". Фото: Валентин Кузан
Неділя — яскравий фінал
Ранок третього дня найважчий, відчуваєш фізичну втому. Більшість волонтерів витримали два дні. У неділю багато розгублених новеньких. Паралельно з цим багато відвідувачів, які прийшли вперше і теж розгублені через складне розташування локацій. Більш досвідчені волонтери швидко проводять "курс молодого бійця".
Команда волонтерів. Фото: Валентин Кузан
Моя перша подія на А2 про якісні книги з економіки. Презентує співвласник Нової Пошти Володимир Поперешнюк та власник видавництва WellBooks Михайло Чернишев. Серед глядачів переважно підприємці, наприклад, власник видавництва "Ранок". Розмова схожа більше на дискусію між спікерами та слухачами.
Трохи згодом весь ажіотаж від сцени А2 перейшов до Б2 — туди, де виступає популярний після розслідування про Спартака Субботу психолог Ілля Полудьоний. За хвилин 10 до мене звернулись разів зо п'ять з проханням знайти залу з ним.
З цікавості заглядаю до авдиторії — всі місця зайняті, відвідувачі сидять на підлозі. Психолог вдало комунікує з глядачами. "От, як у наших прадідів після голодомору, Другої світової було? Доїдай, доїдай, доїдай! Бо у них страх голоду. А у нас буде: павербанк, павербанк, павербанк! Бачите, у різних поколінь різні травми», — говорить спікер.
Повна зала з Іллею Полудьоним. Фото: Софія Коротуненко
Довго не засиджуюсь, оскільки треба встигнути повернутись за 10 хвилин до наступної події й дуже наполегливо просити оповідачів звільнити сцену. Зазвичай спікери отримують дуже багато запитань з залу і хочуть відповісти на всі з них. Але на кожну подію є чітко відведений час і задача волонтера — зробити так, щоб всі його дотримались.
Недільна найпопулярніша лекція моєї сцени — "Ти як? Неочевидні способи піклування про ментальне здоров'я" із медичною журналісткою Даркою Озерною у ролі спікерки. На глядачів не вистачає стільців, багато хто стоїть. Багато українців постраждали через війну не тільки фізично та матеріально, а й ментально. Їм важливо обговорювати свій стан.
Лекція "Ти як?". Фото: Софія Коротуненко
"Після лекції, на якій я поставила свої запитання, до мене підійшли інші слухачки і порадили те, що спрацювало для них. Ми поговорили і мені стало легше", — ділиться відвідувачка Олена Дрига.
Вечір закінчився подякою організатора фестивалю команді (в тому числі і волонтерам!), спікерам та гостям, що прийшли. Він закликав ще раз задонатити, вивівши на екран посилання: «Саша Положинський точно коштує більше, ніж донат за квиток (100 грн), скиньте за Сашка ще по 50», — жартує. Фестиваль закінчився музичним виступом Олександра Положинського, гості насолодились останньою подією фестивалю.
Закриття фестивалю. Фото: Валентин Кузан
KyivBookFest був унікальним та незабутнім досвідом для команди:
"У таких заходах дуже важлива енергія, як з боку організаторів, так і з боку учасників та відвідувачів. І тут все склалося! Організатори неймовірно старалися, учасники були справді готові до зустрічі та до питань, гості-читачі відповідали взаємністю. Ще з першого дня ми розуміли що до нас прийдуть, що будуть повні зали, що будуть купувати книжки і будуть хотіти спілкуватися, не відпускати авторів. Знаєте, дуже важливо, коли буквально з суботи зранку вже почали питати: а коли наступний фестиваль? Коли ти чуєш ось ці слова, то вже можна сказати, що все відбулося найкращим чином", — розповідає організаторка подій Людмила Фіть.
Людмила Фіть (ліворуч) з письменницею Танею П'янковою. Фото: Валентин Кузан
Вже відомі підсумки фестивалю, їх опублікував KyivBookFest у фейсбуці.
Загалом фестиваль відвідали понад 25000 людей. З них майже 5500 з них побували на галузевому форумі, де відбувалися дискусії, презентації та виступи. Донати, які збирали на вході, підуть на друк статутів та посібників для ЗСУ. Зібрати на це вдалося 810 034 гривні.
Чи відбудеться наступного року KyivBookFest поки невідомо. Але зважаючи на позитивні відгуки організаторів, учасників та гостей — можемо чекати на хороші новини.
Авторка: Софія Коротуненко
