"Рубрика" відвідала Київський зоопарк, щоб дізнатися, як пережили співробітники та тварини парку бойові дії, що допомогло їм вижити, а над чим ще треба працювати
Напевно, це один з найприємніших репортажів, які ми проводили з початку повномасштабної війни. Опинитися на зеленому острові практично в самому центрі столиці України та відвідати куточок африканської савани — розкіш. Але ще кілька місяців тому тут не було так спокійно.
— Того дня, коли почалася війна, деякі наші співробітники були тут вже дуже рано. Здебільшого це начальники відділів, заступники, електрики, сантехніки та старші кіпери — ті, без кого не обійтися, — розповідає Кирило Трантін, директор Київського зоопарку.
Зорієнтуватися та пристосуватися до нових умов парку вдалося швидко. Першим завданням було убезпечити територію парку, себе та тварин.
— Я розривався між зоопарком, адміністрацією та управлінням. Насамперед нам потрібно було затемнити зоопарк, зробити світломаскування. Потім побудувати кілька барикад: адже першого дня був прорив Дегтярівською та Зоологічною, і ми розуміли, що це необхідно. Ми серйозно забарикадувалися. Дехто, хто мав що, привіз свою "домашню" зброю, і троє людей охороняли входи до укриттів.
— Ми чергували позмінно, але в перші дні переважно, оскільки бомбосховищ у парках немає, облаштовували підвали для співробітників: затягували лави, піддони, матраци, ковдри, спальники. Перші чотири ночі взагалі не спали.
Директор парку попросив місто забезпечити парк охороною тероборони. Спочатку влада не зрозуміла, навіщо зоопарку потрібна тероборона, але пізніше, коли її запросили, вона побачила, яка тут територія: поряд — військова частина, стратегічний об'єкт, на який можна потрапити з території парку. Так, у КиївZOO з'явилася охорона з восьми тероборонців з автоматами.
— Ось так встаєш о 6-й ранку, вилазиш із підвалу і йдеш зі зброєю напереваги перевіряти всі кущі, щоб ніхто не заліз. Потім ми, щоправда, вже натягли "колючку" на найскладніші ділянки, де міг бути прорив, а на 5-й день я попросив у міста зброю для співробітників. Нам дали тероборону, за що я їм дуже вдячний. З'явилася можливість хоч трохи поспати вночі.
Співробітники парку працювали в режимі 24/7, і кожен із них виконував роботу за п'ятьох:
— Першого дня у нас було лише 40 осіб із 250. Ситуація склалася так, що у відділі, де, припустимо, працювало 18 осіб, лишилося двоє. І ось вони о 7-й ранку починали працювати, і так до 5 вечора. Так було на копитному відділі: зайшли-прибрали-погодували, жодної науки, жодного спостереження — на це просто не лишалося часу. Я сам особисто вигрібав гній у вольєрі слона.
Директор парку згадує, що стрес був у всіх:
— Першого тижня я схуд кілограмів на 7. На третій день мій телефон завив: він порахував, що за добу я пройшов 32 кілометри. Все це — територією зоопарку, — каже Кирило і сміється.
Це логічно: ходити територією парку від одного вольєра до іншого — далеко. У звичайні дні це помітити важко, але поки ми обійшли всі вольєри, то переконалися, що пройти 10 тисяч кроків на день для співробітника парку — дрібниця.
— Ти ж нічого не їж, тільки чорний шоколад, щоб мозок працював. І не лише я, всі були такі. Впалі очі, бліді обличчя. Але нічого, втягнулися.
Бомбосховища на території парку не передбачені. Уявіть, яких розмірів має бути підвал, до якого можна сховати слона? Отож-бо.
Тому співробітники парку намагалися максимально убезпечити вольєри тварин: зебрам "зимник" обклали зсередини соломою, щоби при переляку від гучного звуку ті не розбили голови об стіни. Вікна забивали дошками, щоб скло, що вилетіло від вибуху, не посікло тварин.
Під час вибухів та стрілянини у тварин був шок, доводилося заспокоювати їх препаратами:
— Слон та зебри у нас сиділи на антидепресантах. Першого тижня ми давали йому гарну зону заспокійливого, і в перші дні біля вольєра постійно знаходилася людина. Щойно наглядач бачив, що слон поводиться незвично, з ним починали говорити, давали підгодівлю, яку він любить — банани та яблука.
Заспокійливих препаратів для тварин вистачало. Як і з провізією, парк зробив запаси медичних препаратів заздалегідь. Врахували й ситуації, коли мешканці зоопарку від переляку можуть втекти з вольєрів:
— У нас була постійно заряджена рушниця з антидотом, щоб у разі, якщо тварина вийде з вольєра, можна було її приспати. Команда з лову тварин була постійно напоготові. У нас є протокол, за яким ми повинні діяти в таких випадках.
Тішить, що вжиті працівниками парку запобіжні заходи спрацювали, і втрат у парку не було. Тільки пелікани розчавили яйця, а лемуриха відмовилася від одного із двох своїх синів. Але малюка виходили та назвали Байрактаром.
— Він жив із нами, стрибав у нас по головах, — згадує Кирило.
Тепер Байрактар виріс і разом з представниками свого виду живе у дорослому вольєрі.
— За два тижні до (повномасштабної, — ред.) війни відчувалося, що насувається буря. Ми розуміли, що буде дупа, і поповнили дуже важливі запаси. За деякими позиціями на місяць-півтора вперед.
Пізніше з'ясувалося, що "жировий прошарок" зоопарку допоміг йому вижити.
— Чим поганий приватний зоопарк, і чому я маю на них алергію — вони не мають подушки безпеки. Наприклад, коли війна розпочалася 24 числа, 27 лютого співробітникам уже закрили зарплату, причому із максимальними преміями. Після цього до нас дійшли ще кілька людей із сумками та рюкзаками та сказали: "Ми тут до перемоги". Півтора місяця звідси народ не виїжджав.
Згуртувалися всі, навіть постачальники.
— Постачальник у перші дні привіз нам 7 тонн продуктів: яблука, овочі — все, що було на складі. Він сказав, що відкрив для нас склад під Вишневим: "Якщо дістанетеся, беріть усе, що хочете", — сказав. На другому тижні постачальник м'яса привіз нам понад півтори тонни м'яса.
Завдяки резервному фонду вдалося купити банани та зелень, ціни на які злетіли до небес. Але згодом парк знайшов вирішення цієї проблеми.
Зараз у зоопарку близько 150 нових тварин. Логічно було б припустити, що більшість евакуйовані з інших зоопарків, але ні. Більшість — це домашні вихованці:
— Отак люди приходили з коробкою, відкривали, а там — сцинк. Це австралійська теплолюбна ящірка. Вони не можуть його залишити та годувати. Так нам привезли кілька ящиків із хамелеонами, зміями… Віддавали черепах.
У парку приймали всіх тварин, крім собак та котів, а охочих залишити їх було безліч. Їх парк уже не брав — ніде розміщувати. Але у допомозі зоопаркам не відмовляли. Кирило розповідає, що коли були бої в Ясногородці, і на 4 день там закінчилося паливо та дрова, з розплідника привезли ящик метр на метр, а там — 11 маленьких мавп.
— Вони були голодні та в стресі, і перший тиждень просто їли.
З харківського зоопарку київський готувався прийняти чотирьох тигрів. За два дні їм збудували вольєр, але приїхала лише одна тигриця.
— Таке нещастя було: убоге, поранене, гниле, у крові, страшно було дивитися. Але нічого, вже адаптувалася, віджала вольєр у наших тигрів.
Зараз гостю не впізнати. Тільки-но ми підходимо до вольєра, нас зустрічає красива, витончена і з блискучою шерстю тигриця. Уявити, що ще кілька місяців тому вона була у жалюгідному стані, складно.
Дві найголовніші складності для зоопарку під час бойових дій на Київщині — це логістика та продукція. Співробітники з більш віддалених районів не могли дістатися до зоопарку, а запас із продуктів, що швидко псуються — наприклад, бананів і зелені для тварин — зробити неможливо.
— Тому першого ж дня ми почали самостійно вирощувати зерно та овес для тварин, а ще салат. Він потрібний приматам, зазвичай вони з'їдають до 10 кілограмів салатів на день. Ми й раніше вирощували, але не у таких обсягах. Пізніше пророщений овес і зерно після 10 березня, коли з'явився перший урожай, рятував їх, особливо — Тоні. Він дуже любить салат.
Тоні — єдина горила в Україні, яка нещодавно відсвяткувала своє 48-річчя. Випереджаючи питання про те, чи не самотньо йому, співробітник парку Богдан із бакенбардами, як у короля рок-н-ролу, зауважує: колись Тоні намагалися поселити із самкою, але стосунки у горил склалися токсичні, і парочка весь час билася.
До речі, Тоні — вегетаріанець. Попри те, що зазвичай до раціону горил включають м'ясо, у випадку Тоні від нього довелося відмовитися. То був не його вибір.
— Торік він мав двотижневий запор, довелося запрошувати фахівців з Німеччини, щоб йому прочистили кишківник. Після цього змінили раціон: прибрали йогурт, варену курочку, яку він так любив. Зараз він їсть банани, зелені салати.
Після дефіциту зелені та стрибка цін зоопарк обладнав теплиці у приміщенні, замороженому на стадії будівництва. В рамках оновлення зоопарку з боку вулиці Зоологічної незабаром мали з'явитися нові сучасні фудкорти. Але зараз там — теплиці. Тепер навіть у разі повної ізоляції примати не залишаться без салатів, які так люблять.
"Нові будинки треба будувати з урахуванням того, що люди матимуть місце, щоб перечекати обстріли. Нові вольєри також мають будуватися з урахуванням можливості сховати тварин", — вважає директор парку.
"Це політичний недогляд. Я не можу закрити чи евакуювати весь зоопарк, розпустити всіх тварин чи пристрелити їх. Зоопарки мають забезпечуватися та захищатися, як і лікарні", — пояснює Кирило.
"Добре, що зараз нас підтримує Європа. Ми, маючи запаси кормів, роздавали їх іншим тваринам. Мати стратегічні запаси повинні усі зоопарки", — каже директор.
Фото Миколи Тимченка, "Рубрика"
“Рубрика” розповідає, як молодь доєднується до розмінування українських територій. Читати більше
“Рубрика” разом з лікарками склала список з 12 універсальних подарунків, які допоможуть вашим близьким подбати… Читати більше
Дмитро Демченко родом з Дружківки, що на півночі Донецької області. До Збройних сил України вирішив… Читати більше
Вибір різдвяних і новорічних подарунків — це можливість не лише порадувати близьких, а й підтримати… Читати більше
Війна змусила шість мільйонів українців виїхати з України за кордон, а ще стільки ж стали… Читати більше
Unwrap the joy of Ukrainian Christmas with Rubryka! Embrace traditions, enjoy festive foods, and create… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.