У чому проблема?
Береги річок та й самі водойми часто забруднюються різноманітним сміттям та пластиком. Йдучи відпочивати "на природу", люди прямують до води, несуть з собою наїдки та напої, разом з тим — велику кількість пакетів, обгорток, пляшок. А от після відпочинку сміття забирають з собою не всі.
Яке рішення?
47-річний киянин Дмитро Ульянов давно вболіває за долю річок. Він часто збирав сміття на берегах водойм. Разом з однодумцями навіть організувалися в ініціативу, яка займається очищенням довкілля від сміття.
"Я обожнюю київські річки, — каже Дмитро. — Ще в шкільні роки прогулював уроки на березі річки Либідь. Водойми — це ніби кров наших пращурів. Коли очищаєш береги, відбувається і внутрішнє очищення".
Спочатку Дмитро просто збирав сміття та викидав його. А одного разу побачив на березі багаття, що тліє, й пішов до вогню. Серед жару та золи побачив, як плавиться пластик і які дивні візерунки може утворювати.
"Я саме перебував у творчій кризі, шукав свій шлях. Розумів, що в живописі багато художників, виділитися серед інших буде важко. Та й елементарно не вистачало грошей на фарбу. А коли побачив, як плавиться пластик зрозумів, що це мій шанс", — пригадує Дмитро.
Як це працює?
Спочатку у Дмитра виходило не все. Але він не звик здаватися. Ще в школі вчитель малювання вичитував Дмитра перед родичами через те, що хлопець ніяк не міг намалювати сливу. Тільки завдяки хрещеному Кирилові, який займався іконописом, хлопець засвоїв ази образотворчого мистецтва. Тому, коли почав працювати з пластиком не кинув ідею, а почав експериментувати й досліджувати.
"Перші картини були схожі на яєшню", — ділиться художник.
У процесі роботи виникало багато питань, адже пластик різний, по-різному плавиться, по-різному лягає на основу. На те, щоб розробити власну технологію, у митця пішло сім років.
"Я використовую все, що знайду на березі річок: це і плівка поліетиленова, і деталі від машин, комп'ютерів. Картини створюю кольорові та монохромні. Інколи сама форма деталі надихає на певну ідею. Буває так, що залишаю цілі частини пластику на картині, щоб було видно, з чого зроблено. Це може бути і клавіатура від комп'ютера, і частини дисків, наприклад", — ділиться Дмитро.
На створення однієї картини може піти від 300 грамів до 1 кілограму пластику. Дмитро говорить, що одну картину колись зробив за три дні. А зазвичай це 1-2 місяці. Такі картини як "Совки" чи "Оперний театр" робив по пів року кожну.
Раніше у Дмитра була ціла лабораторія з інструментами та хімікатами. Однак він втратив житло і майстерню, як він сам говорить, через аферистів. Тепер проживає в одному з сіл під Києвом. Знайомі пустили пожити у будинок, де немає навіть електрики. Але художник продовжує творити.
"Я по пам'яті зробив інструменти, якими користувалися ще у 19 столітті, зокрема при лудінні каструль, — розповідає чоловік, — За їх допомогою і створюю нові картини".
Тепер картини з пластику народжуються у максимально природних умовах. Пластик плавиться на вогні, на якому чоловік готує собі їжу. Спершу смажиться риба, а тоді — "пластмасло".
"Раніше я спочатку фотографував те, що хочу зобразити. Тепер же пейзаж народжується в процесі. Мені цікаво, що може вийти з наявного матеріалу. Я знаю вже як поведеться той чи інший вид пластику, що треба додати, щоб отримати те, що мені потрібно", — розповідає Дмитро.
Єдине друковане фото з виставки, що лишилось у художника після втрати квартири
А це точно працює?
Картини Дмитра Ульянова експонувалися в столичному Музеї води та в Музеї історії туалету. Там працюють знайомі художника, які підтримують і допомагають чоловікові.
У художника є картини, присвячені планеті Марс. Він говорить, що створив їх з деталей мерседеса. "Марс із мерса вийшов", — як говорить митець. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитро якраз малював одну з картин, присвячених червоній планеті.
Художник допомагав волонтерам доставляти гуманітарні вантажі в Ірпінь, коли там відбувалися бойові дії. Зараз заробляє на життя ремонтами.
"Доводиться якось виживати, — каже, — я професійний дизайнер. Можу зробити дизайн будь-якого інтер'єру, а можу й просто зробити якісний ремонт".
А у вільний час продовжує створювати картини. Зараз працює над серією картин "Річки війни". Картини невеликого формату А3-А4. Секрети техніки Дмитро не розкриває, говорить лиш, що це термічна обробка пластику.
"Ці картини можна мити просто у ванній, вони не мають запаху і житимуть вічно. Я бачив, що багато хто робить картини з пластику, але такої техніки, як у мене не зустрічав", — ділиться Дмитро Ульянов.
Художник хоче продавати картини, щоб мати змогу допомагати армії. Зараз вони з товаришем намагаються відродити стару екологічну ініціативу, планують зареєструвати громадську організацію, щоб продовжити очищати береги річок, залучати до акцій більше людей, популяризувати знання про річки серед населення, а також влаштувати аукціони, щоб отримані з продажу картин кошти направити на потреби ЗСУ.
