У чому проблема?
Події вечора 11 вересня — це чудова демонстрація вразливості, яку має енергетична система України сьогодні. Чому влучання ракет у два енергетичні об'єкти у Харкові та Кременчуці спричинило віялові відключення у кількох регіонах та проблеми з водою?
Проаналізував Максим Бабаєв, експерт з відновлюваної енергетики, координатор Української кліматичної мережі:
"Перший факт, який маємо мати на увазі: в Україні працює так звана об'єднана енергетична система. Це дає змогу ефективно управляти постачанням електроенергії на всій території країни. Але це також створює і серйозні ризики, бо як ми побачили, виведення з ладу кількох важливих об'єктів може спричинити порушення її роботи, — пояснює Бабаєв. — Другий факт: у сучасній енергосистемі виробництво енергії завжди має дорівнювати її споживанню. Тобто якщо різко знижується генерація на електростанціях, то люди і підприємства також мають знизити споживання у той же момент".
Саме ці два факти й спрацювали ввечері 11 вересня. Обстріли вивели з ладу два важливих генеруючих об'єкти — і оператор системи мав два шляхи вирішення проблеми. Або миттєво знайти додаткові потужності електростанцій, що фактично неможливо, враховуючи старі вугільні блоки та гідроелектростанції, які ми маємо у розпорядженні зараз. Або різко обмежити споживання на великій території. Тобто масово відключити електроенергію в кількох регіонах. Ось і перше віялове відключення, про які вже так багато наговорено.
Усе відновили за кілька годин, дякуючи героїчним діям енергетиків, двоє яких, на превеликий жаль, загинули. Але уявімо, що пошкодження виявилися важчими? Що для ремонту потрібні не години, а дні?
Адже електроенергія — це передусім доступ до критично важливих послуг. Зв'язок, координація, освітлення, водо- та теплопостачання, зберігання їжі, і так далі. Ці послуги неможливо недооцінити, особливо у віддалених, сільських районах. У цивілізованому суспільстві вони повинні надаватися завжди хоча б в обмеженому вигляді.
Отже, загальну мережу можна вивести з ладу. Що в такому разі мають робити люди, громади, підприємства? Які резервні варіанти енергопостачання варто розглядати?
Яке рішення?
Слід пам'ятати, що опалювальний сезон швидко наближається, і ворог безперечно буде використовувати це для впливу на нас. Громади теж мають підготуватися, впровадивши ті рішення, які доступні просто зараз, адже здоров'я та добробут людей є найголовнішими. Тому зрозуміло, що цю зиму багато хто з нас буде переживати з тим, що наразі є в наявності. Якщо ви маєте можливість збільшити незалежне енергопостачання себе або своєї громади — не вагайтеся.
Дизельні чи бензинові генератори, буржуйки, твердопаливні котли, мобільні ТЕЦ можуть бути тимчасовим рішенням на найближчий час. Але, запевняє Максим Бабаєв, єдина прийнятна стратегія — це розвиток місцевих енергетичних потужностей з постійно доступним резервом.
"Сонячні та вітрові електростанції на приватних будинках, важливих комунальних установах та підприємствах, що мають системи акумуляції енергії, стали дуже популярними з початку повномасштабного вторгнення. Так, сонячна станція (СЕС) на 4-5 кВт з акумулятором дасть середньому домогосподарству достатньо електроенергії для освітлення, зарядки гаджетів, роботи опалення та водопостачання більшість днів у році", — підказує експерт.
Так, у селі Ясногородка на Київщині під час окупації кілька родин мали електроенергію завдяки СЕС на 10 кВт. "Вирішив переробити на ходу домашню СЕС і швидко зробити «енергетичний острів». Для цього треба було вирішити два ключових завдання. Зробити пряму зарядку акумуляторів від сонячних панелей та AC-coupling, щоб велике поле панелей, під'єднаних до мережевих інверторів не стояло без діла", — ділився Олексій Хабатюк з колегами по спільноті власників СЕС.
Бабаєв додає, що українські компанії вже пропонують недорогі мобільні (пересувні) системи, що можуть забезпечити електроенергією від сонця декілька домогосподарств або адмінбудівель. Такі сонячні станції можна легко перевозити у різні локації в залежності від потреби.
"СЕС на адміністративних будівлях у селах дадуть змогу місцевим жителям зарядити телефони, мати зв'язок з рідними та вихід в інтернет, зарядити освітлювальні прилади. А коли немає надзвичайної ситуації — вони забезпечують потреби в електриці цих установ", — нагадує Бабаєв.
Як це працює?
Вознесенськ Миколаївської області і Баранівка – два приклади громад, які перед початком повномасштабної війни впровадили СЕС за фінансової підтримки «Екоклубу». У серпні 2020 року у комунальному підприємстві "Водопостачання м.Вознесенська" запрацювала сонячна електростанція потужністю 50 кВт. Це дало економію грошей, а ще дозволило знизити викиди парникових газів. А в Баранівській громаді на Житомирщині встановила СЕС на 10 кВт для міжшкільного ресурсного центру.
Для підприємств власне виробництво енергії з сонця та вітру — це шлях до зниження вартості електроенергії, а отже — і до зниження собівартості продукції та відповідно до зниження цін на неї для кінцевого споживача. Втім, підприємці з міст, де постійно обстрілами руйнується енергомережа (наприклад, з Харкова) — вимушені забезпечувати себе електроенергією без права вибору.
Сільські громади можуть звернути увагу на котельні на біомасі з організованими ланцюгами поставок місцевого палива, наприклад, сільськогосподарських відходів. Мають створюватися місцеві підприємства, щоб виробляти тверде біопаливо для установ та приватних будинків – і це додаткові робочі місця.
Містам з великою кількістю побутових відходів варто впроваджувати біогазові установки, що даватимуть тепло місцевим соціальним об'єктам, генеруватимуть електроенергію, що споживається місцевою громадою, або біогаз, що можна використовувати як паливо для опалення та транспорту.
Наталя Литвин, координаторка коаліції "Енергетичний перехід", наголошує на наступних перевагах власного виробництва енергії:
- розподілена мала генерація дозволяє громадам частково або повністю забезпечувати свої потреби в енергії, не залежачи від держави і всієї енергомережі, створюючи немонопольну енергетику;
- дає можливості наблизити виробництво електроенергії до споживачів та зменшити потребу транспортувати її з віддалених електростанцій, що працюють на викопному паливі, а отже, знизити вартість та ризики від руйнування цих мереж. Згадаємо, як рашисти підривали високовольтні опори біля Запорізької АЕС, обстрілами не давали ремонтним бригадам відновлювати електричну мережу.
"З урахуванням сучасних викликів внаслідок війни, українська енергетика потребує трансформації: позбавленням залежності від енергоносіїв з інших країн, підвищенням гнучкості системи, посиленням енергобезпеки, де важливу роль відіграє відновлювальна енергетика", — підкреслює Наталя Литвин. Для цього потрібне державне планування на роки вперед. При цьому важливо, щоб до розробки таких заходів і до самого процесу енергетичного переходу були долучені громади (органи місцевого самоврядування).
Якщо попит на відновлювані джерела й подібні технології буде підвищуватись, то це сприятиме розвитку мікромереж, які об'єднують різних учасників локально, всередині громади. Консультації про те, як громаді розпочати цей процес, надають зокрема експерти коаліції "Енергетичний перехід", до них можна звернутися по допомогу.
Порада українцям та громадам від "Української кліматичної мережі" на довшу перспективу: готуйте ґрунт для реалізації проєктів з відновлюваної енергетики. Вивчайте технології, робіть аудит доступних площ та ресурсів, спілкуйтеся з бізнесом та установами, що підтримують такі проекти. В основі енергетичної незалежності країни має лежати енергетична незалежність кожного громадянина.
