fbpx
Сьогодні
20/08/2018
08:03
курси валют
$27,65/28,05
31,35/32,05
Хроніка
13:58 07 Сер 2018

Іловайськ: початок. Історія першого штурму

Взяття під контроль великого залізничного вузла та міста Іловайськ в рамках загального плану проведення АТО не було розписано як окрема операція.

У суспільній свідомості бої під Іловайськом в серпні 2014 року злилися в одну велику трагедію. Однак фактично слід розрізняти дві не пов’язані між собою події: спробу захоплення міста та розстріл російськими військовими українських колон, які виходили з оточення.

Саме про перший епізод хотілося б розповісти більш детально.

На таких імпровізованих блокпостах стояли добробати влітку 2014 р.

На таких імпровізованих блокпостах стояли добробати влітку 2014 р.

До початку серпня 2014 року фронт пішов набагато далі – ближче до кордону і вважалося, що взяти практично порожнє місто може один добровольчий батальйон, посилений максимум парою танків.

4 серпня 2014-го командир 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» Олександр Мотря отримав від керівника сектору «Б» генерал-лейтенанта Хомчака наказ: висунутися на Іловайськ, зачистити його і виставити сім блокпостів в районі Іловайськ – Зугрес. Для підтримки йому була виділена зведена група зі складу 51-ї мехбригади ВСУ, яка складалася з двох танків, 2 БМП і піхоти. Вибір генералів був очевидний: «Кривбас» перебував найближче – на блокпостах від Кутейникове до Старобешеве.

Вночі 7 серпня через блокпост на дорозі між селами Олександрівка та Чумаки зведений загін «Кривбасу» (а на штурм були відправлені виключно добровольці – всього 120 чоловік), загін «Правого сектора» (кількість невідома, але наврядчи більше 40-50 чоловік) за підтримки бронетехніки батальйону БРДМ-2 почали висунення в сторону Іловайська.

Як згадував боєць «Кривбасу» Денис Золотарьов: «Загальний план був таким – ми вночі вирушаємо по шляху Кутейникове – Іловайськ в напрямку міста. Після того, як буде помічений блокпост бойовиків за якимось поворотом дороги (як нам повідомили), Головуючий БРДМ мав розвернутися і відпрацювати по ворожому опорному пункту з кулемету. Інші автомобілі, які рухалися позаду БРДМа, мали по черзі підтягуватися до БРДМа і бійці мали здійснити обстріл опорніку з ручних гранатометів. І так кожна машина в колоні. Після відпрацювання автівка з бійцями мала відходити назад, а її мала міняти наступна машина з бійцями з РПГ-18».

Знищивши таким чином один блокпост бойовиків, і дійшовши до села Полтавське Амвросіївського району, вони натрапили на опір і, не маючи можливості орієнтації в умовах ночі, відкотилися на вихідні позиції.

Бійці батальйону «Кривбасу» на своєму БРДМ-2

Бійці батальйону «Кривбасу» на своєму БРДМ-2

Цей нічний бій коштував «Кривбасу» двох загиблих – на самому початку зіткнення важке поранення отримав солдат Максим Кочура (1994 р.н.). Його не встигли доставити до лікарні і, від отриманого поранення, він помер.

При відході незрозумілим чином був втрачений зв’язок з командиром відділення сержантом Сергієм Ганічевим (псевдо «Лунтік») (1984 р.н.). Тіло героя знайшли лише через два тижні.

Невдалий розвиток операції призвів до конфлікту між керівництвом сектора і командуванням 40-го батальйону. З одного боку, генерали звинувачували добровольців в боягузтві, оперуючи цифрою чисельності гарнізону Іловайська в 50-80 чоловік. З іншого боку, Олександр Мотря говорив про підготовлену лінії оборони супротивника, посиленою мінометами й артилерією.

Не маючи резервів ВСУ, штаб АТО вирішив залучити до штурму добровольчі батальйони «Донбас», «Азов» і «Шахтарськ». Причому зібрати в кулак вдалося далеко не весь особовий склад. Так, з «Донбасу» залучили тільки тих, хто перебував на базі в Курахово; «Азов» був розділений на дві частини: одна перебувала на базі в Бердянську, інша – в Маріуполі. «Шахтарськ» взагалі існував тільки на папері (фактично кілька десятків людей, розкиданих по різних блокпостах). Таким чином, зведена група з трьох батальйонів (!) включала не більше 200 осіб.

 Азовський «Пряник» зі слідами бойових пошкоджень

Азовський «Пряник» зі слідами бойових пошкоджень

Для другого штурму 10 серпня, крім добробатів, були залучені одразу два батальйони тероборони (39-й і 40-й), група «Правого сектора», посилена бійцями 51-ї бригади з трьома танками, однією БМП і парою кустарно броньованих КамАЗів (більш відомі як«пряники») від «Азова».

Однак і другий штурм майже відразу не пішов: штурмову групу фактично прикривав тільки один танк і одна БМП. З незрозумілої причини один з танків залишився на блокпосту, екіпаж другого перегрів двигун. У перші ж хвилини зіткнення прилетів снаряд і єдиний танк був виведений з ладу. Екіпаж танка відбувся легким переляком.

Далі бійці наступали під прикриттям єдиної БМП (та й у тієї постійно перегрівався двигун, і доводилося постійно зупинятися для охолодження), єдиного БТР-60 батальйону «Донбас» та двох «пряників». Проте початковий опір противника був зламаний і нашим бійцям вдалося увійти на околиці. Однак після того, як був підбитий «пряник» і остаточно вийшла з ладу БМП, добровольці вирішили відходити.

В цілому ця невдала спроба штурму того дня коштувала 12 загиблих: трьох втратив «Азов», чотирьох – «Донбас», трьох – «Кривбас» і двох – «Правий сектор».

Командир штурмової групи «Донбасу» Тарас Костанчук згадує: «Ми вирішили діяти, як і раніше: підходити дуже обережно. Пробувати «зельонку» під прикриттям броні і прикриваючись бронею. Накривати вогнем і боєкомплект не економити. Так і пішли. Ми пройшли перший ворожий блокпост. Там було близько п’яти «деенерівців» з гранатометниками і кулеметником. Ми їх всіх знищили на місці.

Пішли далі – другий блокпост. Він виявився порожнім. Вони самі втекли. Але я вже потім зрозумів, що нас заманювали в пастку. Тому що третій блокпост був уже за рогом, його нічим накрити було не можна. І там ворогів було дуже багато.

Крім того, по флангах була «зельонка», а далі – висотки Іловайська. Снайперів вони розмістили на висотках, а в “зеленці” залягли стрілки під маскувальною сіткою, і їх здалеку не було видно. Це вже стало ясно трохи пізніше».

Рух колон добровольців під Старобешево, серпень 2014 р.

Рух колон добровольців під Старобешево, серпень 2014 р.

Несприятливий розвиток подій і збереження в тилу такого стратегічно важливого пункту під контролем противника зовсім не входило в плани штабу АТО, і було вирішено зібрати все, що тільки можна і штурмувати знову. Таким чином, до 18 серпня до Іловайськ прибули додаткові сили добровольців і армії. Всі разом вони 19 серпня знову пішли на штурм. Про це – у наступних матеріалах.

3780

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: