“Дім зі сміття” — як харків’янка на Хмельниччині будує будинок буквально “з нічого”
У чому проблема?
З початку повномасштабної війни головною проблемою ВПО залишається житло, яке люди втратили через напад росії на Україну. На новому місці переселенці оселяються у родичів та друзів, вкладають усі наявні ресурси в те, щоб орендувати квартиру, а хтось має змогу лише покластися на допомогу благодійників чи громад, що їх прихистили. Про власні оселі людям, які тікали від війни з однією валізою, здебільшого залишається тільки мріяти.
Яке рішення?
Збудувати дім можна й без великих заощаджень — доводить переселенка з Харкова, дизайнерка Лана Тесленко. Рік тому, перебравшись на Хмельниччину, не маючи власного житла, заробітку та моральної підтримки, Лана повірила в те, що можна створити "щось з нічого". Разом із чоловіком, який за фахом є архітектором, Лана вирішила побудувати будинок з відходів, які вони знаходять на місцевому сміттєзвалищі.
Як це працює?
"Мої ідеї завжди базувалися на економії ресурсів та любові до навколишнього світу"
Лана Тесленко родом із Хмельницького, але 20 років прожила в інших містах, в тому числі й у Харкові. За фахом Лана — дизайнерка. Себе вона характеризує, як людину мистецьку та креативну. До війни Лана декорувала свята, весілля, та різні фешн-події. У 2017 році разом із подругою розробила власний бренд одягу Factura.
"Я спродюсувала та створила багато подій та проєктів, поклала багато свого часу на те, щоб зберегти кошти великій кількості людей, адже мої ідеї завжди базувалися на любові до навколишнього світу та економії ресурсів — як природних, так і матеріальних, — розповідає Лана Тесленко. — Я навчилася переробляти речі, використовувати предмети не за призначенням, генерувати ідеї та вдосконалювати задуми інших".
Лана Тесленко в Харківській квартирі
Ідеї свідомого перероблення знайшли місце й у харківській квартирі дизайнерки. По суті саме вона стала першим великим ресайклінг-проєктом Лани та її чоловіка. Занедбане приміщення, яке розташовувалося у будівлі, побудованій понад сто років тому, подружжя власноруч перетворило на унікальний простір — майже все тут створювалося власноруч і тому не має аналогів. За словами Лани Тесленко, завдяки ресайклінгу невелика за метражем оселя виглядала дуже стильною та комфортною, а завдяки продуманій концепції місця вистачало для всіх членів родини, навіть для заняття йогою.
"Я хочу побудувати дім зі сміття"
24 лютого історія родини Тесленків стала однією з сотень тисяч історій українців, у життя яких рано вранці вибухами увірвалася війна. У першу ж ніч повномасштабного вторгнення росіян Лана з дітьми та чоловіком перебралися з затишної квартири до харківського метро. Потім переїхали на дачу, але й там залишатися було небезпечно — обстріли міста та його околиць ставали все сильнішими. Вирішили їхати до Хмельницького, туди, де Лана народилася і де в неї й досі є родичі. Оселилися у передмісті — у родині двоюрідного брата.
"Звісно, що всю свою роботу я залишила в Харкові, — розповідає Лана Тесленко. — Треба було щось робити тут, на новому місці. Ми приїхали до брата, і помітили, що поряд є великий смітник. Я зрозуміла, що час підкорювати нові вершини, створювати нові масштабні проєкти. Так народилася ідея проєкту «дім зі сміття»".
80 відсотків матеріалів для будинку Лана Тесленко знаходить на смітнику
Ділянку для майбутнього будинку знайти було непросто — все, що було виставлено на продаж, коштувало чималих грошей. На той момент у подружжя не було ні роботи, ні коштів, ні жодних доходів. Гортаючи оголошення, вони побачили одну пропозицію, яка відрізнялася по вартості. Ділянка була набагато дешевша за інші, тому що це був город, а не ділянка під забудову. А по суті — пустир, оточений по колу деревами.
"Знаєте, на той час ідея здавалася, ну, трошечки захмарною. Але я вірю в якісь вищі сили, довіряю світові, і вирішила, що раз мені прийшла така ідея, це означає, що я зможу її втілити. Я не знала, де ми візьмемо кошти на купівлю ділянки, який ресурс знайдемо на смітнику, було лише бажання і та сама накопичена енергія, що бажала вийти з мене і матеріалізуватись", — згадує Лана.
Будівництво каркаса будинку
Власних коштів не вистачало навіть на дешеву ділянку. Дизайнерка звернулася до друзів у соцмережах — вони допомогли добрати потрібну суму. 13 тисяч гривень, які зібрали підписники блогу дизайнерки, стали для неї та її проєкту дуже великою підтримкою.
"Люди не можуть усвідомити, як це можна купити ділянку, будувати будинок, не маючи грошей — «це якась маячня». Тому що живуть в якихось шаблонах, — ділиться Лана Тесленко. — Але насправді світ настільки безмежний, варіантів створювати щось так багато, що головне просто повірити. Віра — це дуже важлива штука. І саме вона — віра в те, що наш проєкт можливо реалізувати, стала «першим каменем» нашого будівництва. Це вже потім ми приволокли туди перші шини й почали копати ями для них, щоб поставити фундамент".
Соломʼяні тюки для стін
Експериментальний проєкт переселенки з Харкова не лише про будівництво та перероблення ресурсів. Насамперед він про мотивацію до життя та віру у власні сили.
"Мені хотілось підтримати людей, наших українців, тих, хто залишився без житла, або покинув свої домівки, так само як і ми у Харкові. Я відчула, що в мене є сили надихати, робити щось таке, що було б корисно не тільки мені, а й для суспільства", — говорить Лана Тесленко.
"Більшість із того, що ми називаємо сміттям — дорогоцінний ресурс"
Усі роботи на будівництві виконуються вручну
На те, щоб перереєструвати ділянку під забудову, знадобилося кілька місяців. З початком теплого сезону подружжя розпочало активну фазу будування.
Для майбутнього будинку, креслення до якого розробив чоловік Лани, подружжя придумало нестандартне рішення — оселя спроєктована у формі яйця. Така форма, за словами дизайнерки, символізує народження та життя. Будинок — каркасного типу, він встановлений на фундамент з шин, які щільно наповнені піском та щебенем, а сам каркас виконаний з міцного бруса. Брус частково довелося купувати, деревину такої якості на смітнику не завжди знайдеш, але інші 80 відсотків матеріалів — суцільний ресайклінг. Дошки для будівництва та підлоги — перероблені короби. Паркан — з використаних палет. Стіни — з соломʼяних тюків, які обмазуються глиною, як хати-мазанки. А двері, склопакети, лінолеум, труби, меблі та навіть деяка побутова техніка — усе це зі смітника та місцевого сортувального центру.
Лана уточнює, для неї "сміття" — це все те, що перетнуло кордон смітника. Навіть якщо туди завезуть якісь елітні меблі чи злитки золота. Свою місію дизайнерка бачить у тому, щоби надихнути людей і показати — сміття не існує, що все навколо є цінним ресурсом, який можна переробляти й використовувати в побуті, так само як і нові речі. Так пластикові місткості стають шухлядами для зберігання, деревʼяні ночви — стильним умивальником, а зраджена кимось колекція кактусів — зеленим куточком у вітальні.
Паркан з палет
"В Україні ще дуже мало сортують, — зауважує Лана Тесленко. — Треба навчити людей сортувати відходи й дати розуміння, що від цього можна отримувати не лише особисту користь, а і в цілому великі кошти для країни. Як це робиться за кордоном. Там немає звалищ, там відсортовується сміття, і все, що можна переробити, знову стає ресурсом".
Процес будівництва Лана знімає на відео та показує в соцмережах. Вона сподівається, що з десятків тисяч людей, які передивилися її відео, хоча б частина надихнеться і також почне переробляти ресурс. Не завжди реакція на проєкт #проектдімзісміття♻️ є схвальною, але на такі коментарі дизайнерка реагує абсолютно спокійно:
"Я недаремно обрала інструментом саме смітник — щоб показати, що дна не існує. Сміття існує лише в голові, а все навколо — коштовності. Я хочу показати українцям, що фактично з нічого можна створювати щось не просто корисне, а й стильне, красиве та сучасне. Це і є найголовніша філософія проєкту".
"Все моє життя — це експеримент"
Процес мазання екобудинку
Будівництво будинку ще в процесі. Але, за словами Лани, вона вже зараз відчуває його позитивну енергетику, і називає майбутній смартбудиночок своїм "ретритним центром".
"Ми від початку планували, що будемо там жити. Це буде хоч і маленький, але комфортний простір. У нас все продумано до дрібниць. Важко повірити, але всього на 35 квадратах у нас вільно розмістяться кухня-вітальня, дві невеличкі кімнати для відпочинку, ванна з туалетом. Можливо, додамо ще пів поверх, щоб облаштувати там спальню для дітей або місця для зберігання речей", — ділиться планами харківська дизайнерка.
Зараз Лана закінчує обмазувати стіни, а потім розпочне робити ремонт всередині та облаштовувати будинок. Подружжя не прагне просто заставити дім меблями чи іншими речами зі смітника. Як творчі люди, вони дотримуються стилю та правильно організують простір. Кажуть, їм важливо показати справді класний результат.
Дерев'яні ночви, які стануть умивальником, а нижче — арабський комод, який Лана теж знайшла на смітнику
Згідно з загальною концепцією, будинок має бути максимально екологічним та автономним. Для того, щоб забезпечити житло водою, пробурили свердловину. Для обігріву будуть використовувати буржуйку, а для приготування їжі — звичайну електроплиту. В планах — встановити сонячні панелі. І хоч коштів на цей задум ще немає, Лана вірить, що до кінця будівництва будиночка і це питання перестане бути проблемою.
"Для когось мої слова можуть звучати трошки дико. Але річ у тім, що в цілому все моє життя — це експеримент. Я так до цього відношуся. Бо кожен наш крок — це експеримент. Ми не знаємо, що нас очікує завтра. І сьогодні багато людей переконалися в цьому. Практично вчора ніхто не знав, що покине свій будинок і завтра буде в іншому місті, країні. І що буде післязавтра, ми теж не знаємо. Тому я не сприймаю все занадто серйозно, але не плутайте це з легковажністю, я просто не додаю зайвої важності речам, які я роблю. Маючи намір, я моделюю різні варіанти та пробую їх реалізувати. Адже якщо ти щось не спробуєш, в тебе ніколи нічого не вийде", — каже Лана Тесленко.
Ще більше корисних рішень!
"Марі Уполь" — картина з речей маріупольців
Цю картину під назвою "Марі Уполь" Лана Тесленко створила з речей маріупольців, які залишилися з ними після початку повномасштабного вторгнення. Кожен надіслав чи передав дизайнерці те, що мав.
Лана пояснює:
"«Марі Уполь» — про клапті, з яких збирають себе до купи маріупольці, про дрібнички, які додавали сил переживати найскладніші моменти життя, які рятували життя. Про залишки минулого, як згадки, і перетворення їх на мистецтво нового часу. Золоте яйце — символ цінності життя. Кишеня символізує валізу, в яку кожен маріуполець склав своє дорогоцінне. Газовий балончик з символічною назвою NATO має історію врятованого життя та наштовхує на роздуми про те, скільки б життів було врятовано, якби захист був не обмежений рамками. Клапоть поліетилену з нової пошти — про допомогу в переході до нового. Ключ з однієї з квартир Маріуполя більше ніколи не відчинить своїх дверей, та сьогодні його місія — відчинити уявні двері в нове прекрасне майбутнє. Зворушлива сповідь жінки поважного віку на аркуші книги закликає нас до роздумів про цінність життя".
Картину нещодавно продали на аукціоні БФ "Дороги життя" за 210$ які передали на купівлю авто для ЗСУ.
"Зелені худі" — ще один екопроєкт Лани Тесленко
А ще Лана Тесленко шиє дивовижні яскраві худі, матеріал для яких — обрізки зі швейних виробництв, вона теж знайшла на смітнику. "Зелені худі" захопили українців, тому що виглядають незвичайно та сильно, якісно пошиті, а клаптики, які Лана ретельно підбирає, створюють ідеальний за колористикою візерунок. За минулий сезон дизайнерка створила та реалізувала більш ніж 150 худі та інших предметів одягу.
Лана намагалася звʼязатися з виробництвами, які вивозять на смітник відходи, щоб забирати в них напряму, але деякі відмовилися. Як зауважує дизайнерка, певно, їм приємніше на смітник везти, чим просто віддати. А хтось із радістю погодився і, як кажуть, "плюсик в карму" отримав.
Відео з речами, пошитими з відходів, також завжди збирають найбільше різнопланових відгуків та навіть суперечок. Але Лана впевнено йде своїм шляхом, а відгуки з підтримкою її екопроєктів вважає своєю суперсилою.
"Я веду блог, популяризую ресайклинг в Україні та за її межами. Виробляю худі, панами й доношу до людей, що сміття не страшне, що приємніше носити сміття на голові, ніж в голові. Більшість помилково вважає, що вони не мають відношення до забруднення середовища. Дійсно, яке відношення має споживач, якщо він лише споживає, а не виробляє? Мої дослідження показують, що ми всі в одній упряжці. Якщо споживач безконтрольно переспоживає щомісяця, купуючи десятки нових речей, то це прямий посил виробництву забезпечити їх ще більшою кількістю товару. А ви коли-небудь задумувалися, куди йдуть відходи від ваших футболок, суконь чи спортивних костюмів? І чому ви вважаєте, що не маєте до цього ніякого відношення? Споживаючи більше, люди слугують каталізатором для збільшення сміття та звалищ".
