День добровольців. Історія тих, хто першими стали на захист
14 березня 2014 року – день, коли перші добровольці з Майдану записались до резервного батальйону Нацгвардії. У січні 2017-го Верховна Рада визначила цю дату державним святом
Ілюстрація 24tv.ua
Українські добровольчий рух виник у найтяжчі години для держави – навесні 2014 року. Це унікальне явище не тільки для України, але ї в історії сучасних збройних конфліктів. Саме добровольці стали для суспільства символом героїзму, патріотизму та відваги.
Відправлення добровольців до батальйону «Айдар», Київ, початок травня 2014 року
Анексія Криму в лютому 2014 року оголила перед Україною реальність – армія за роки незалежності пройшла шлях від найпотужнішої військової сили на теренах екс-СРСР до абсолютно небоєздатного формування. Причини були різні – але, насамперед, це була система робота агентури Кремля, які з 2010 року, вже не маскуючись, займались роззброюванням країни.
Крім того, на початку весни у східних та південних областях України почалися акції на підтримку Російської Федерації. Подекуди вони переросли у захоплення адміністративних будівель – як це було у Донецьку, Луганську, Харкові, Маріуполі. В усіх цих випадках місцева влада та силові органи (як міліція та СБУ) фактично виступили на стороні протестуючих (серед яких було багато росіян як за походженням, так і за паспортом).
Армія фактично відсторонилась від участі, спецпідрозділи СБУ та МВС були під впливом постмайданних викликів, тому фактично ні на кого не було покластися. І в цих умовах критично важливим важелем виступило громадянське суспільство у вигляді активістів Майдану.
Було прийнято рішення, що сформовані у вирії протистояння з тітушками та міліцією загони Самооборони Майдану стануть основою для формування нових добровольчих підрозділів. І першими такими формуваннями стали так звані резервні батальйони Національної Гвардії. На березень 2014 року це була фактично єдина можливість легально формувати військові формування без контракту та бюрократичної тяганини.
Саме тому 14 березня – день, коли 570 добровольців-активістів Майдану записались резервистами до лав НГУ вважається Днем Добровольця. За дуже короткий термін були сформовані та долучилися до боїв за звільнення Слов'янська 1-й та 2-й резервні батальйони.
БМОП «Луганськ-1», 2014 рік
Велику роль у формуванні 1-го резервного батальйону НГУ зіграв генерал-майор Сергій Кульчицький, на той час – начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління НГУ. Саме він керував бойовим навчанням та злагодженням добровольців на базі НГУ у Нових Петрівцях. На жаль, він загинув 29 травня 2014 року в зоні бойових дій під Слов'янськом – бойовики збили гелікоптер Мі-8 з ним на борту.
Далі було Міністерство внутрішніх справ, яке ініціювало формування при обласних управліннях добровольчих підрозділів спеціального призначення (це були полки, батальйони та роти). Ці структури призначалися для підтримання громадського порядку й патрульно-постової служби. За штатом вони оснащуються виключно легкою стрілецькою зброєю. Штатна чисельність їхнього бойового складу складала від 30 до 400 чоловік.
Першими добровольчими батальйонами, що безпосередньо знаходилися у структурі МВС стали «Дніпро-1» (з осені 2014 року – полк), «Харків-1», «Слобожанщина», «Київ-1», «Київ-2», «Азов» (пізніше став підрозділом Національної гвардії України).
Велика кількість добровольців пішла сама туди тільки за змогу легально отримати зброю та «індульгенцію» на використання сили від держави. Але ідейні «борці проти режиму» до МВС не пішли і стали кістяком для формування добровольчого корпусу «Правий сектор».
Бійці «Правого Сектору» в районі Авдіївки, 2016 р.
Частково добровольчими можливо вважати батальйони територіальної оборони (БТрО) у складі ЗСУ, створення яких було передбачено довоєнними мобілізаційним планом. БТрО у воєнний час призначаються для охорони стратегічних об'єктів і комунікацій і формувались обласними війскоматами у дуже стислий термін. Добровольці, котрі підходять за військово-обліковою спеціальністю, призивались у першу чергу за їх бажанням, решта – за викликом як мобілізовані 1-й хвилі. Тому кількість саме добровольців у цих батальйонах була досить невелика – не більше 20-25%.
Один із найвідоміших батальйонів тероборони – 24-й «Айдар» – є винятком із правил: він створений без участі військового комісаріату Луганської області, його мобілізаційним органом був сам командир батальйону.
Фактично єдиним повністю добровольчим формуванням в історії війни на Донбасі був, є і зостається є військові підрозділи, які підпорядковуються політичній партії «Правий сектор». Воно визнане державою, але при цьому не входить до складу жодної державної структури. Однак на фронті ці загони добровольців перебувають в оперативному підпорядкуванні командуванню військової операції (і частково мають постачання з армійських складів).
Військовослужбовці 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області, Луганщина, літо 2014 року
Ці загони фактично не мають сталої штатної структури (хоча «на папері» і сформовані «батальйони» та «сотні»), і склад їх в основному змінний, оскільки туди їдуть воювати люди, котрі не можуть прийти на військову службу на відносно тривалий час.
Батальйони «ПС» зарекомендували себе під час боїв як героїчні, чесні та дисципліновані. Вони перебували у найбільш «гарячих» місцях протистояння. Так, разом з підрозділами ЗСУ вони багато місяців захищали Донецький аеропорт.
Під час активної фази військових дій навесні і влітку 2014 року усі добровольчі батальйони брали участь у бойових діях разом з підрозділами регулярної армії. Дуже часто вони в обороні приймали на себе удар противника або починали наступ спільно з силами регулярної армії.
Однак наряду з високою оцінкою дій добровольців, треба сказати, що у складі добровольчих формувань були й такі люди, які під ширмою добробатів, тримаючи в руках зброю, «займалися зовсім іншими справами». Багато командирів ЗСУ згадують, що під час бою дуже часто була така ситуація, коли батальйони «були самі по собі». Негативну роль відігравала також різна підпорядкованість.
Фактично з осені 2014 року добровольчий рух починає згортатися – так, батальйони тероборони переформатуються в окремі мотопіхотні зі зміною штатного розпису.
Однак літо 2014 року назавжди залишиться в історії війни на Донбасі як «літо добровольців». Фактично саме добровольці виконали свою місію, мобілізувалися і першими встали на захист вітчизни. Саме вони витримали найтяжчий удар в той час, коли армія тільки розгорталась і набирала сили.
