Як зробити своє місто зручним та красивим: дизайн-код та рішення для кожного містянина

Як давно ви ходили пішки своїм містом, і все, що вас оточувало — тішило око, а не викликало внутрішнє почуття хаосу? Ми зараз говоримо про рясні таблички та вивіски, про хаотичні парковки, велосипедні доріжки, що різко перериваються, вулиці, де потрібно обходити тераси, що стоять на тротуарі, розбиті пішохідні переходи, зависокі сходи, невдало побудовані бордюри, через які легко перечепитися. 

Якщо вам доводиться ходити пішки на роботу, можливо, ваш шлях пролягає через довгий глухий паркан або будівлю-бетонну коробку. Цілком ймовірно, що ви йдете вздовж нескінченної шумної площі, прогулянка по якій не те, що не принесе задоволення — її й прогулянкою назвати важко, адже порожній візуально і переповнений гулом автомобілів простір хочеться якнайшвидше подолати. Список некомфортних для містянина моментів може бути нескінченним, і кожен із читачів додасть до нього щось своє. На вулицях українських міст незручності — це не виняток, а буденність, відповідальність за яку лежить на місцевій владі та самих містянах. Що роблять в інших містах, щоб зробити їх комфортнішими для життя? Відповідь: розробляють дизайн-коди. У тому, що це таке й навіщо, розбирається «Рубрика». 

Дизайн-код міста — це загальні правила оформлення міста, які можуть бути непомітними для обивателя, але водночас роблять простір зрозумілим, простим для сприйняття та пересування ним, і найголовніше — безпечним, зі зручною інфраструктурою. 

Прекрасний у всіх сенсах приклад — Копенгаген, Данія. Комфортність життя данця — в екологічній та надійній інфраструктурі столиці. Копенгаген є дуже зручним містом для пішоходів, краще в ньому тільки велосипедистам. Понад 480 000 осіб (40% мешканців міста) щодня дістаються до роботи на велосипеді, що дозволяє назвати Копенгаген найбільш велосипедним містом у світі, де загальна довжина доріжок для велосипедистів, обладнаних світлофорами, становить 350 км. Міський транспорт також має розвинену мережу швидкісних поїздів, метро та автобусів. Місцеві жителі віддають перевагу велосипеду або громадському транспорту, оскільки для автомобілістів існують певні перешкоди: одні з найвищих цін на бензин у світі та податок, що дорівнює 4 кронам за літр. 

Дизайн-кодом часто називають зведення правил, на яке можна орієнтуватися, щоб наслідувати той чи інший приклад. Наприклад, Копенгаген вводив норми про перекриття автомобільних доріг поступово, починаючи ще з 1960-х років, коли влада замислилася про те, що автомобільний рух у місті потрібно скоротити. Першою перекрили вулицю Строгет у 1962 році — тоді рішення було сприйняте так само скептично, як сприймають зараз кияни перекриту Сагайдачного на Подолі. Але лише за перший рік, згідно з дослідженням данського архітектора Яна Гейла, кількість пішоходів зросла на 35%. Тому в період з 1962 по 2005 площа пішохідного Копенгагена зросла з 15 до 100 тисяч квадратних метрів, а все місто стало найкомфортнішим для велосипедистів: з окремими доріжками, захищеними від проїжджої частини припаркованими автомобілями та спеціальними світлофорами для велосипедистів. 

Такий підхід, апробований у центрі, тепер використовують і більш віддалених копенгагенських районах. Відомий порядок дій та вже напрацьовані схеми — це і є дизайн-код. Стопами Копенгагена йде, наприклад, Нью-Йорк, де інтенсивне розширення можливостей для пересування велосипедом почалося у 2007 році. 

Ще один приклад дизайн-коду, який контролює порядок розміщення реклами на вулицях може показати Зальцбург, Австрія. Якщо ви прогулювалися історичним центром міста, увагу мали привернути витончені металеві ковані вивіски. Але невже господарі лавок і кафе вирішили не змагатися між собою за найяскравіший, блискучий напис, віддавши перевагу естетиці на шкоду конкурентній перевазі? Ні. 

Річ у тім, що вся зовнішня реклама тут підпорядковується закону бургомістра Зальцбурга, який забороняє будь-який вид сучасних вивісок. Тому основною тенденцією є велика кількість вивісок та панелей-кронштейнів, виготовлених з металу. Це продиктовано архітектурними особливостями міста, оскільки метал набагато більше підходить для оформлення фасадів старовинних будівель, аніж сучасні матеріали. Найстаріша вулиця міста Гетрайдегассе славиться середньовічними будинками, в яких і сьогодні розміщені ресторани та модні бутики. Навіть знаменитий McDonald's повністю «одягнув» свій логотип у ковані залізні квіти з пелюстками. Також тут популярні металеві літери, які кріпляться просто до стіни. Світлові вивіски у Зальцбурзі зустрічаються дуже рідко.

Як результат — місто виглядає охайнішим, цікавішим, що, своєю чергою, впливає на естетичне задоволення всіх, хто в ньому знаходиться і, звичайно, на популярність серед туристів. 

В Україні рух за очищення міського простору від візуального сміття тільки зароджується. Зазвичай очолюють його небайдужі до долі міст люди — підприємці, девелопери, архітектори, дизайнери, фотографи, просто небайдужі містяни. У Києві цю роль виконала Українська Асоціація Візуальної Індустрії, яка розробила дизайн-код для міста у вигляді порядку, який пізніше затвердила  Київська міська рада. Це, звичайно, тільки мала частина дизайн-коду, яка регулює один тільки порядок розміщення інформаційних вивісок, а не реклами. Вивіскою вважається архітектурна форма, яка:

• має назву юридичної особи та називає вид її діяльності, наприклад, «Адвокатське бюро Іванова. Юридичні послуги»
• може містити інформацію про години роботи
• розташовується на фасаді будівлі не вище 1 поверху. Може бути над входом чи на вікні, не займаючи більше його третини. Сама ж вивіска не повинна бути більшою за 3 квадратні метри. 
• якщо є лише один вхід до будівлі — загальний для кількох магазинів чи кафе, вивіски мають бути пропорційними та виробленими з одного й того самого матеріалу. 

Існує навіть норма, яка свідчить, що у межах історичної частини міста вивіски рекомендується виробляти з природних матеріалів (метал, кераміка, дерево) та традиційними техніками (ковка, лиття, гравюра, вітраж, гнуте скло, емалі, розпис, мозаїка), причому так, щоб вивіска гармонійно виглядала на фасаді будівлі. Уявіть, наскільки красиво виглядало б місто, якби ця норма була обов'язковою, або хоча б, якби підприємці дотримувалися цієї рекомендації. 

Що стосується освітлення вивісок, то тут наші підприємці досить часто порушують законодавство. Наприклад, яскраво-зелені мерехтливі вивіски «АПТЕКА», що б'ють в очі, — це порушення, адже в нормах сказано, що світло від вивісок не повинно сліпити учасників дорожнього руху або заважати освітлювати житлові або нежитлові приміщення. Це означає, що якщо щоночі вам заважає заснути сигнальний ліхтар якоїсь вивіски біля вашого вікна — можна сміливо скаржитися! Куди саме розкажемо нижче, відразу після того, як посвятимо вас у поняття ще одного конструкційного елемента. Це — нещадні таблички. 

Апогею творчості підприємці досягають, малюючи найрізноманітніші таблички, спираючись на власний художній смак та намагаючись виділитися. Табличка — майже те саме, що й вивіска, без обмежень за висотою, але з обмеженням за розміром — не більше ніж 0,5 квадратних метра. Наприклад, 70 на 70 см. 

Про розміщення таблички повідомляти уповноважені органи не обов'язково, а ось розташування вивіски потрібно обов'язково погоджувати з Київською міською адміністрацією. За правильним розміщенням табличок слідкує комунальне підприємство «Київреклама», а за порушення порядку розміщення вивісок, реклами табличок передбачено адміністративну відповідальність. Тому скаржитися на неправильне розміщення вивісок та табличок можна декількома способами:

• до поліції, написавши відповідну заяву або викликавши наряд за номером 102, якщо ви застали порушників на стадії монтажу;
• у КП «Київреклама», написавши скаргу у вільній формі на електронну пошту або на фізичну адресу підприємства. 

Ті вивіски та таблички, які розмістили з порушенням визначених Київрадою норм, буде демонтовано. 

Звичайно, одними лише вивісками питання не вирішити. Дизайнер із Києва, який розробив шрифт для нових станцій метро, ​​та активіст, який бореться за створення громадського простору на Теремках, Богдан Гдаль каже, що окрім законодавчо врегульованих правил для табличок, добре було б створити вимоги до зовнішнього вигляду МАФів, бо «місто реально як гадюшник без таких обмежень».

«Якщо копнути глибше [кажучи про дизайн-код — ред.], можна домовитися до глобального поняття естетики міста, до генплану, до архітектурних стилів. Наразі певна анархія у цьому всьому», — вважає він. 

Щодо генплану міста, він і справді не затверджений, причому вже кілька років. Існує лише генплан до 2020 року, затверджений 20 років тому, у 2001 році, і проєкт до 2025 року. Відсутність генплану дає простір для маніпуляцій з боку міста на те, щоб дозволяти чи не дозволяти будівництво у певних зонах столиці у кожному окремому випадку, посилаючись на відсутність затвердженого генплану. 

Поки що новий план, який би вже діяв, все ще обговорюється. Він передбачає розвиток інфраструктури: 

• розвиток системи громадського транспорту має розвантажити дороги міста, 
• передбачається збільшення кількості громадських просторів та зелених зон. 

Проте дані нам показують досить умовні. Попри те, що новий Генплан, над яким працювало близько 20 субпідрядних інститутів та організацій, — документ обсягом 19 томів, або більше сотні книг, Міськрада запропонувала задовольнитись невеликою презентацією. 

Втім, вважати, що генплан вирішить проблему не естетичного зовнішнього вигляду міста — помилково, адже масштабний документ зображає стратегічний розвиток міста, що стосується промислових територій, аеропортів, вокзалів, основних артерій-магістралей, житлової та промислової забудови, рекреаційних зон. Тобто він не відповідає на запитання, як має виглядати фасад тієї чи іншої будівлі, якою має бути плитка на тротуарі тощо. І тому існують окремі, більш точкові нормативно-правові акти. 

Як можуть вплинути жителі міста на зовнішній вигляд вулиць у такому разі? Відповідь досить проста. Можна розпочати зі свого кооперативу чи будинку. Богдан Гдаль, про якого ми згадали на початку цього розділу, розробив дизайн-код для житлового комплексу на Теремках у Києві, де він мешкає. Він полягає у правильному підборі фарби для під'їздів, кольорі плитки та правилах її очищення, підборі кольору для тинькування утеплених балконів, щоб ті не виглядали в різнобій, а поєднувалися один з одним. Почати перетворювати своє місто може кожен із нас — із невеликих посильних кроків.

Щоб покращити зовнішній вигляд свого житлового комплексу, можна наслідувати приклад Богдана і так само, як і він, підібрати кольори для тинькування, фарбування стін, під'їздів та інших частин будівлі. Ось кілька порад, які ми винесли з його досвіду:

1. Підібрати кольори, які були заплановані забудовником, можна за допомогою палеток. Богдан використовував NCS (Natural Color System) та німецький колірний стандарт RAL. NSC призначено для індивідуального замовлення фарб. RAL — наближена, але не завжди точна альтернатива, на основі якої можуть продаватися вже готові фарби, що значно здешевлює їх. За допомогою палеток ви можете визначити колір тинькування будинку перед тим, як утеплювати свою квартиру із зовнішнього боку, або колір стін зовні, перш ніж, наприклад, зафарбовувати графіті. 
2. Щодо зафарбовування графіті чи косметичного оновлення зовнішнього вигляду під'їзду, то є одне важливе правило. Не варто фарбувати керамічну плитку, оскільки це псує її зовнішній вигляд і значно його «здешевлює». Змити графіті можна розчинниками або пристроями, що подають воду або водну суміш із піском під високим тиском. Використовуйте фарбу лише тоді, коли поверхню неможливо відновити до початкового вигляду за допомогою очищення. 
3. Якщо поверхня плитки досить зіпсована та іншого методу, крім фарбування, немає, використовуйте емалі на основі розчинників. Вони тримаються краще, ніж акрилові фарби на водній основі.

Здавалося б, прості правила, які, якби їх дотримувалися, могли значно покращити вигляд багатьох спальних районів столиці. Це те, що ми можемо зробити самостійно, без великих витрат і погоджень з місцевою владою. 

Такі невеликі дії як уважність до правил розміщення вивісок та табличок, правильний підбір кольорів, звичайно, не вирішують глобальних проблем міста, але значно допомагають непомітно зробити місто приємнішим для візуального сприйняття.