Повінь в Європі у 2021 і пустеля на південному сході України у 2070: у чому зв'язок?
Світ змінюється, і про це свідчать катаклізми, які відбуваються в усьому світі цього літа. Але у людства ще є шанс вплинути на ситуацію і повернути клімат до стану доіндустріального періоду. Скільки років на це буде потрібно і що потрібно робити глобально і просто зараз, щоб врятуватися — розбираємося з «Рубрикою»
Рубрика
Влітку 2021 року світ буквально потонув. Липень став місяцем глобальних затоплень по всьому світу. Навіть на сторінках Вікіпедії вже з'явилася стаття про повінь в Європі, яка почалася 12 липня.
Наприклад, місто Дінан в Бельгії зазнало значних руйнувань в результаті повені — в населеному пункті вода змивала автомобілі. Змиті автомобілі заблокували залізничний переїзд. У місті Намюр в результаті сильного дощу стався селевий зсув, шторми порушили звичний уклад життя і в північній провінції Антверпен. Цього разу обійшлося без жертв, але це вже друга хвиля повеней. Під час першої постраждало 36 осіб.
26 липня на півночі Італії пройшов настільки сильний дощ з градом, що став причиною хаосу на дорогах і в містах. На відео видно, як просто з дощової води утворився величезний водоспад. Річки текли по вуличних схилах, деякі будинки були майже до дахів завалені каменями, вимитими водою, а машини лежали купкою, як іграшки в дитячій коробці з дрібничками. На автомагістралі А1 між П'яченцою і Пармою були пошкоджені сотні автомобілів.
Постраждала і Німеччина. Кількість жертв стихії наблизилася до двох сотень осіб, багато пропали безвісти. А в останні дні липня на кілька регіонів на заході Німеччини та в сусідніх з нею країнах впали потужні зливи, що спровокували катастрофічні паводки — все через циклон «Бренд», який накрив землі в Північному Рейні — Вестфалії, Рейнланд-Пфальц, Саарі. Постраждали видавництва, музеї, архіви, галереї, церкви та навіть, як у Вупперталі, оперний театр.
«Потужний потік вразив наше село з величезною силою. Нас ніхто не попередив про небезпеку», — розповів німецькому виданню DW житель Вупперталя Андреас фон Стедман. Вода затопила будівлю видавництва Velbrück, зруйнувала книжковий магазин і в одну мить зробила непридатними меблі, комп'ютери та службові автомобілі.
Чехія, Румунія, Франція, Люксембург — серії злив і повеней трапилися усього за один місяць у всіх цих країнах. Те саме відбувалося і в Азії. На китайську провінцію Хенань впали проливні дощі. За останніми даними, вони забрали життя 33 осіб. Рятувальники евакуювали 376 тисяч осіб. Звичайно ж, не забули й про тварин. Улюбленців рятують від стихії усіма способами: переносять на спині, на дрейфувальних предметах і просто на руках.
В кінці липня в результаті повеней і зсувів в індійському штаті Махараштра загинули близько 200 осіб. Понад 30 будинків опинилися під землею. Через негоду в регіоні виникли проблеми з мобільним зв'язком та транспортною доступністю. У деяких районах рівень води піднявся на 3,5 метра.
Тож де зв'язок?
Вчені пов'язують між собою повені, а також аномальну спеку в Канаді та США. Через небувало високі температури в Каліфорнії цього літа горять ліси, а вогонь перекидається на будинки, позбавляючи сотень людей житла. Невелике містечко Літтон, в якому зареєстрована найвища температура в Канаді за всю історію метеоспостережень (49,6 градуса), майже повністю згоріло. Причина цього — погодне явище під назвою тепловий купол. Це нерухома зона високого атмосферного тиску, яка простягається від Каліфорнії до арктичних територій Канади. Старший кліматолог з Управління з навколишнього середовища і зміни клімату Канади Девід Філліпс говорить, що неясно, що викликало появу купола, але зміни клімату, судячи з усього, зробили свій внесок. Тепловий купол вловлює тепло і блокує рух інших погодних систем.
Європейські лідери та вчені заявили, що катаклізми можуть бути викликані змінами клімату і прогнозують, що подібних погодних умов нам слід чекати й надалі:
- «Зливи, які ми спостерігали в Європі за останні кілька днів, це екстремальні погодні умови, — каже Фрідеріке Отто з інституту змін навколишнього середовища Оксфордського університету. — Їхня інтенсивність посилилася внаслідок змін клімату. І ця інтенсивність буде продовжувати посилюватися з подальшим потеплінням».
- «Це нова нормальність, — вважає Йоганнес Кваас, метеоролог з Лейпцизького університету. — Зміни клімату також змінюють уявлення про нормальну погоду. Ми поступово наближаємося до нової нормальності, якій притаманний різний характер випадання опадів».
За словами Йоганнеса Квааса, спостережувані події, включаючи й пожежі, і повені, стали наслідком викидів, які потрапили в атмосферу кілька десятиліть тому. Загальна температура Землі підвищується, і вже зараз вона стала вище на 1,2 градуса за Цельсієм проти доіндустріального періоду, який почався в кінці XVIII століття. Ситуація, стверджує Кваас, погіршуватиметься, і навіть якщо зараз ми істотно знизимо рівень шкідливих викидів в атмосферу, до кінця століття температура на Землі підвищиться ще на 03,–0,8 градуса — цього, на думку Квааса, не уникнути. Однак українські вчені ставлять під сумнів таке твердження:
«Заведено говорити, що відбуваються зміни клімату, першопричина яких — глобальне потепління, хоча це не 100% факт. Є й інші природні чинники, які призводять до зміни клімату. Насправді цього року атмосфера увійшла в такий режим циркуляції, що в одних районах у нас постійна спека, сухо, а в інших випадають аномальні опади. Наступного року все це може змінитися, а може тривати й кілька років», — пояснює Денис Пишняк з Національного Антарктичного наукового центру.
За словами гідрометеоролога, сказати, що те, що відбувається, прямо пов'язане тільки з глобальним потеплінням, не можна, хоча зв'язок між підвищенням температури атмосфери та кількістю вологи, що міститься в ній, і, отже, кількістю опадів є. Певний взаємозв'язок простежується і з індустріалізацією, адже забруднювальні частки в повітрі та аерозолі беруть участь у формуванні хмар і сприяють їх утворенню, але стверджувати, що саме забруднення викликало такі наслідки, ми не можемо.
Проте, якщо ми не почнемо діяти вже зараз, до 2070 року частина України перетвориться на пустелю. Кліматичні моделі показують, що в Україні опадів буде значно менше, і у зв'язку з тим, що температура підвищиться на 1-2 градуси, умови на південному сході нашої країни можуть наблизитися до пустельних. За словами гідрометеоролога з Національного Антарктичного наукового центру Дениса Пишняка, клімат нагадуватиме субтропічний вже через 50 років.
Що робити?
Але ми можемо вплинути на ці зміни, якщо слідувати стратегії Досягнення вуглецевої нейтральності, згідно з якою країни, на частку яких припадає понад 65 відсотків глобальних викидів шкідливих парникових газів і понад 70 відсотків світової економіки, візьмуть на себе зобов'язання щодо забезпечення нульового балансу викидів до середини поточного століття. Україна також взяла на себе зобов'язання бути вуглецево-нейтральною, підписавши Паризьку хартію. Мінекології розрахувало, що Україна до 2030 року здатна скоротити викиди вуглецю на 70% в порівнянні з 1990 роком, але за підсумками консультацій запропонувало скоротити на 65% до 2030 року. За найбільш оптимістичного сценарію, за словами гідрометеоролога, процес зміни клімату на території України можна не тільки сповільнити, а й зупинити, але для того, щоб відкотити кліматичні умови до доіндустріального періоду, буде потрібно кілька сотень років.
У період з 2000 до 2018 року від повеней вже постраждали, за різними даними, від 255 до 290 мільйонів осіб, які проживали на 2,23 мільйона квадратних кілометрів. Здавалося б, якщо клімат змінюється і місцевість стає більш небезпечною для життя, адже в будь-який момент можна залишитися без житла або навіть загинути, це повинно спровокувати поступову міграцію населення з таких областей. Але дослідження вчених з Колумбійського Університету Землі, опубліковані в журналі Nature, на подив, свідчать про протилежне: більш небезпечні райони стануть густонаселеними через демографічні зміни, і кількість людей, яким загрожують затоплення, до 2030 року виросте ще на 20-24%. Вчені пояснюють цей парадокс тим, що в місцях, постраждалих від води, падає вартість землі, і люди швидко заселяють ще недавно затоплені території. На підтвердження цього наводиться статистика: в районах, де найчастіше трапляються повені, населення зросло на 34% з 2000 по 2015 рік, тоді як світовий приріст склав всього лише 18%. Тобто, зараз приблизно 56-58 мільйонів людей живуть в місцевостях, де катастрофічний потоп може статися в будь-який час.
Але криза провокує розвиток. Проживання людей в таких місцевостях зрештою має призвести до економічного зростання, яким би дивним не здавалося це твердження. Прогнози, опубліковані Інститутом вивчення навколишнього середовища в Нідерландах, засновані на широкому спектрі сценаріїв зміни клімату і соціально-економічного розвитку, демонструють, що посилені заходи з адаптації можуть значною мірою стримати збитки від майбутніх повеней. Вчені виявили, що зростання доходу на душу населення збіглося з глобальним зниженням уразливості перед затопленнями в період з 1980 по 2010 рік. Це відбивається в зниженні смертності та втрат частки населення і валового внутрішнього продукту.
Щоб рятувати місцевості від затоплень, було запропоновано безліч ідей, включаючи відновлення водно-болотних угідь і зміцнення пляжів, які ефективні для зниження ймовірності повеней. Наприклад, в прибережних містах пропонувалося будувати дамби і бар'єри.
Один з таких був побудований на Темзі ще в 1984 році, щоб запобігти масштабним затопленням, яких зазнавав Лондон упродовж багатьох століть. Загроза збільшувалася протягом довгого часу через повільне, але безперервне підвищення рівнів паводку і повільного «просідання» Великобританії до 5 см в 100 років, викликаного післяльодовиковим відновленням. У 1928 році повінь Темзи забрала життя 14 людей, а 307 осіб загинуло після повені в 1953. До цього в зоні ризику знаходилося 340 квадратних кілометрів суші з півмільйоном будівель, майже сотнею залізничних станцій. Тут проживало 1,25 мільйона осіб. Спроєктований Чарльзом Реджинальдом Дрейпером ще в 1950 році бар'єр розв'язав цю проблему. Футуристичні блискучі споруди перекривають річку шириною 520 метрів і ділять потік на чотири відрізки по 61 метру і два судноплавних прольоти по 30 метрів. У цих отворах встановлені сталеві поворотні сегменти, які у звичайний час лежать на дні річки. У разі необхідності сегменти вагою по 3700 тонн синхронно повертаються на 90 градусів, надійно перекриваючи течію. З 1984 року загроза затоплення Лондона від паводків зникла. За перші п'ять років спорудження використовували всього чотири рази. Але вже у 2001 році його довелося підіймати 15 разів, у 2003 — 19 разів, у 2007 — 11. Вважається, що до 2050 року захисна споруда буде вмикатися до 75 разів на рік.
Торік площа Сан-Марко у Венеції вперше залишилася сухою під час сильних дощів, а все завдяки новій системі дамб «Мойсей» або MOSE. Як тільки стало відомо про можливість підтоплення міста, в гирлі порту Венеціанської лагуни за 1 годину 17 хвилин були підняті 78 захисних бар'єрів, завдяки чому вдалося уникнути повені.
Однак деякі з цих великомасштабних інженерних споруд неодноразово піддавалися критиці, оскільки вони дорогі: вартість будівництва бар'єру Темзи склала 534 мільйони фунтів стерлінгів і ще 100 мільйонів фунтів стерлінгів на роботи на березі річки (загалом 745 мільйонів євро); систему MOSE побудували за 5,5 мільярда євро, з чого можна зробити висновок, що за 30 років між будівництвом бар'єру Темзи та Мойсея технології стали значно дорожче.
Також ці системи можуть завдати шкоди навколишньому середовищу в тих випадках, коли людиною змінюється річище і порушується екосистема. Інші заходи, такі як зниження схильності та уразливості, наприклад, правила зонування і посилення будівельних норм, можуть значно знизити збиток від повеней і призвести до нижчих інвестиційних витрат, але вони не запобігають потраплянню паводкових вод в місто, а лише допомагають запобігти більшій кількості наслідків.
До таких заходів належать більш локальні способи запобігти наслідкам повені. Один з них винайшов Ренді Вагнер зі штату Техас. Дізнавшись про загрозу затоплення, він купив пластикову трубу довжиною 120 метрів, якою обклав свій будинок. Сусіди покрутили біля скроні, коли дізналися, що Ренді витратив на таке зміцнення 8300 доларів, але пошкодували, що не вчинили так само, коли після повені будинок Вагнера був єдиним, який не постраждав від води. Потенційно збиток, нанесений природною стихією, міг би скласти близько 150 тисяч доларів.
Подібні споруди останнім часом стали більш популярні та продаються у Франції. Їх встановлюють на вулицях і біля будівель, яким загрожує затоплення.
Ще одна конструкція — автоматичний бар'єр, який працює за принципом бар'єру на Темзі, який винайшли в Італії. Гідравлічна система в разі різкого припливу води підіймається, перегороджуючи шлях воді. Їх встановлюють у місцях з'єднання каналів з річками та навіть на пляжах і набережних. Вони, звичайно, не врятують разом все місто і не стануть глобальним розв'язанням проблеми, але можуть в окремих випадках захистити житлові, промислові, комерційні, складські приміщення, гаражі, підземні приміщення, річкові та портові платформи.
Так чи інакше, події, які відбуваються у світі просто зараз, відразу лягають на сторінки історії й не можуть залишитися непоміченими. Нам доведеться запасатися бар'єрами, будувати нові дамби та пристосовуватися до нових умов життя, і разом з цим намагатися знизити антропологічний вплив на навколишнє середовище. Благо, науково-технічний прогрес дозволяє нам це зробити.
