Барні стільці з зенітної установки та світильник з “Урагану”: як родина з Харківщини збирає кошти на ЗСУ
Чи важко робити "Добро зі зла"? Чи важко переробляти воєнний "непотріб"? Читайте в нашому тексті.
Напередодні 24 лютого 2022-го
Марія та Стас Закаблук живуть у селі Яковлівка на Харківщині. Пара все життя займалась творчістю: чоловік створював каблучки з різних матеріалів, Марія вже близько 10 років — вироби з мотузки. До початку повномасштабної війни на двох у пари було троє дітей, по одній дитині від попередніх відносин, одна спільна. У 2021-ому Марія раптово дізналась, що вагітна.
"Для мене взагалі це було так неочікувано. Але одразу у голову прийшло ім'я «Мир», якщо хлопчик. Якщо дівчинка — «Міра»", — говорить Марія Закаблук.
Родина Марії та Стаса. Фото з архіву родини
За планом жінка мала народити немовля у першій половині березня. Перед самим повномасштабним вторгненням вдома у родини Закаблуків навіть не було пелюшок чи інших потрібних для малюка речей. Думали, що буде достатньо часу на підготовку. Але маленький Мирослав з'явився на світ 25 лютого 2022-го.
"Народжувати я й так планувала вдома разом з чоловіком. Передчасні пологи на другий день війни — напевно це була якась сукупність факторів. Хоча я почувалася досить спокійно. І в принципі малюк за всіма ознаками народився доношеним. Напевно йому було треба народитись саме 25 лютого 2022-го", — розповідає Марія Закаблук.
Спочатку родина збиралась залишатись з немовлям в рідному селі, але ввечері 2 березня ворог здійснив авіаналіт на Яковлівку (з літаків скидали бомби). Закаблукам пощастило, що їхній будинок був на околиці, тому не постраждав. А наступного дня сім'я разом з іншими рідними, які виїхали з Харкова, поїхала у більш спокійний регіон.
Додому повернулись тільки майже через три місяці — наприкінці весни.
У чому проблема?
Від самого початку повномасштабного вторгнення родина Закаблуків активно допомагала своїм знайомим та друзям, які були на фронті.
"У чоловіка було багато друзів, які служили, також знайомі організували фонд, який ми підтримували. Стас розвантажував фури з гуманітаркою, розвозив їжу. Допомагав, чим міг", — говорить Марія.
Пара, збираючи по друзях кошти, закривали всі потреби. Але їх не меншало — кількість запитів тільки росла.
"Постійно виникали питання, що ще щось треба. Чоловік шукав по волонтерах та знайомих необхідні гроші та речі. Якщо у них не було, то просили допомоги у друзів…".
Як народилося рішення?
"Після повернення додому у село якось гуляли в себе, раптово чоловік побачив частину боєприпасу від Урагану. «Глянь, яка класна бандура. От би з нього світильник зробити». Стас взявся за це. Якось відпиляв хвіст, а він був такий важкий… Розрізав навпіл та зробив світильники", — розповідає Марія Закаблук.
Світильник з "Урагана". Фото з архіву родини
З "Урагану" вийшло зробити два світильники. Стас показав свої доробки друзям-військовим.
"Клас, а у нас тут є тубуси від «Фаготів». Можеш з них теж зробити світильники?" — сказали військові.
Стас зробив з "Фаготів" світильники, передав всі захисникам, а один залишився вдома у родини.
"Потім нам привезли сидіння з зенітної установки. «Ти можеш щось зробити?». Спочатку Стас запропонував створити «Крісло айтівця», але я заперечила, бо без спинки — це не те. Запропонувала зробити пару барних стільців. Так вони й вийшли".
З часом вдома у родини Закаблуків накопичилось трохи перероблених воєнних речей: кілька світильників, кілька стільців, глечики з гільз. Поки якось Стас, думаючи, як вкотре закрити черговий запит, не запропонував дружині: "Нумо покажемо наші вироби людям, може хтось щось купить". У Марії з'явилась ідея запустити окремий благодійний проєкт. Вона зробила сторінку в інстаграмі, яку наповнила фото та відео виробів чоловіка.
Барні крісла, зроблені з зенітки. Фото з архіву родини
"Ми зробили цей проєкт, щоб спеціально акумулювати гроші на потреби для військових", — говорить жінка.
Назву для проєкту взяли з книги "Пікнік на узбіччі" — цитату Роберта Пенна Воррена: "Ти повинен зробити добро зі зла, тому що більше його нема з чого зробити".
"Це улюблена книжкова фраза чоловіка. Вона говорить сама за себе, наче характеризуючи наш проєкт. Ти мусиш зробити добро зі зла… З речей, які вже є воєнним непотребом, створити щось корисне", — говорить Марія.
Як працює це рішення?
Марія займається веденням сторінки проєкту в інстаграмі та всією комунікацією для "Добра зі зла". Стас створює вироби з того, що передають військові. Частину продають, а кошти направляють на допомогу ЗСУ, іншу — віддають безкоштовно, якщо щось просять зробити самі захисники.
"Військові просять наші вироби як сувеніри для відзначання людей, які долучаються до зборів або для аукціонів. З захисників ми звісно гроші не беремо. Яка різниця, чи ми будемо збирати гроші на їхні запити, чи вони самі", — говорить Марія Закаблук.
Кухлі, зроблені Стасом. Фото з архіву родини
За вироби родині Закаблуків вдалось зібрати близько 30 тисяч гривень. Скільки грошей отримали військові з використання виробів "Добра зі зла", пара не знає.
"Матеріал" надають самі захисники. Питають, чи може Стас щось зробити з тієї чи тієї речі, яка залишилась після бойових дій.
"Хлопці присилають фотки: «Є таке і таке. Щось вийде?». Асортимент розширюється залежно від того, що до нас надходить. Наприклад, з однієї гільзи зробили виробів на п'ять тисяч. За них хлопцям купили лобове скло на машину. Нещодавно віддали дизельні обігрівачі. Бо хлопці говорять, що на вулиці вже досить холодно, нічим грітись, а ця штука єдина, яка не світиться на тепловізорі. Її не видно, тому не можна засікти, де розташовуються наші захисники", — ділиться Марія.
На створення кожного виробу йде різна кількість часу. Стас може довго придумувати ідею переробки. "Навіть якщо знаєш, що ти хочеш зробити, постає питання: як ти це хочеш зробити", — говорить Марія Закаблук. Іноді також необхідно докупити комплектувальні деталі — лампочки чи кабелі. Далі у кожного виробу свій шлях створення. Щоб, наприклад, щось виробити з гільзи, спочатку метал, як кажуть майстри, слід "відпустити" — зробити його м'яким. Стас вдома розводить багаття, туди вкладає метал. Гільзи обпалюються, а потім їх охолоджують.
Тарілка від "Добро зі зла". Фото з архіву родини
"Таким чином чоловік «відпускає» латунь. Потім її можна згинати, надавати якусь форму. Стасу подобається працювати з латунню, бо раніше робив із нею персні", — говорить Марія.
Іноді захисники замовляють у родини подарунки командуванню чи сувеніри собі на службу.
Як підтримати рішення?
Щоб підтримати проєкт "Добро зі зла", можна замовити собі щось. З отриманих коштів Марія та Стас закриють ті чи ті потреби захисників.
"З найпершого «Ураганчика» є два світильники. Є глечик невеличкий, є одна тарілка, кухлі — всі заброньовані. Чим більше людей дізнається, тим краще. Також будемо вдячні виходу на аукціони, щоб виставляти наші вироби там", — ділиться Марія.
"Добро зі зла" вона бачить як довгостроковий проєкт. Бо навіть коли війна закінчиться, воєнного "непотребу" все одно залишиться вдосталь.
"Залишків від снарядів та техніки дуже багато. Вони можуть бути якимось сміттям, а можуть — чимось корисним. Ми власне і займаємось тим, щоб це було корисним. Якщо не буде потреб і якихось військових запитів, то на багато років буде запит на реабілітацію військових. Тоді гроші всі йтимуть на це", — підсумовує Марія.
Символічне відновлення зруйнованих пам'яток в пазлах: як ініціатива "Ukrainian Puzzles" допомагає відбудові України
З великого виробничого цеху — в маленьку пекарню: як сім'я з Сєвєродонецька з нуля продовжила власний бізнес
