Природні парки та заповідники на окупованих територіях: як під час війни виживає Асканія-Нова на Херсонщині

У чому проблема?

З початку війни було окуповано 17 національних парків, три природних заповідники та три біосферних заповідники. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, до 900 природоохоронних територій сьогодні окуповані або ж на їхній території ведуться бойові дії. Зараз території поступово звільняються, інші — все ще під окупацією, і, зрозуміло, що вести природоохоронну діяльність там практично неможливо ні державним органам влади, ні громадським організаціям.

Заповідники та природоохоронні парки можуть пережити обстріли, вважає Олексій Василюк, Голова Української природоохоронної групи, а от людей, які працюють у національних парках та природних заповідниках, необхідно евакуювати. Це вкрай непроста задача:

"Ми намагаємось врятувати людей з окупованих територій. Зрозуміло, що вони повинні досліджувати територію, охороняти її від небажаного відвідування. Але робити це під обстрілами і тим більше в окупації, або на замінованих територіях — неможливо", — розповідає біолог та керівник громадської організації. 

Водночас є й виняток — це біосферний заповідник, який не може існувати без людей. Асканія-Нова — це саме той випадок.

Тимчасова окупація 

Нещодавно в ЗМІ промайнула новина про те, що Асканія-Нова нібито оголосила себе російською територією. Та за словами Олексія Василюка, ці новини помилялися — під "Асканією-Новою" мався на увазі інститут тваринництва Асканія-Нова, а сам біосферний заповідник залишився працювати як українська установа. 

Заповідник Асканія — це безкрайні степи, і вони вочевидь, не викликають інтересу в росіян. Це його від рашистів і рятує:

"Це для нас з вами Асканія — щось особливе. А для російського загарбника це трава серед безкрайньої рівнини, їх це не цікавить, але вони можуть забрати з адміністрацій цінне майно, адже такі прецеденти були на інших природоохоронних територіях", — пояснює Олексій Василюк. 

Чому працівники не можуть евакуюватись з Асканії-Нови?

Асканія-Нова — цінний для України заповідник, а його екосистема — не така незалежна, як в інших парках. Півтори тисячі копитних, зоопарк, безліч птахів існують не в диких, а напівдиких умовах, і їхні життя цілком залежать від роботи персоналу.

Копитних треба переганяти з загону в загін; сотні тварин, які випасаються в степу, мають бути переміщені у приміщення на зиму. Врешті-решт, вся Асканія існує на штучному зрошенні вже майже 140 років. 

Тут постійно подається артезіанська вода, завдяки якій існує асканійська оаза. Усі тварини сприймають своє середовище так, наче вони живуть у дикій природі, але насправді вони всі п'ють воду, яка подається за допомогою електроенергії. Деяким деревам, які знаходяться в дендропарку Асканії, вже більше 100 років, і їхній прекрасний стан також забезпечується людською діяльністю. 

Якщо працівники Асканії евакуюються, усе те, що приваблює відвідувачів у заповіднику, за словами Олексія Василюка, просто загине. Саме тому більшість працівників досі перебувають там. 

Правильна допомога 

Зараз адміністрація будь-якого окупованого заповідника або національного парку критично потребує фінансів. Річ у тім, що державне фінансування на окупованих територіях практично неможливе, тож працівники багатьох нацпарків і заповідників з початку окупації не отримують зарплату, але продовжують ходити на роботу. 

Українська природоохоронна група взяла на себе функцію допомагати колегам в окупації. Проте зробити це можна лише завдяки благодійним внескам, яких навряд колись буде достатньо, щоб дійсно закрити потреби такої кількості заповідників і нацпарків. На допомогу нацпаркам та заповідникам приходять звичайні громадяни — українці, поляки або американці, але водночас до них долучаються й деякі міжнародні організації, які надсилають кошти на благодійний рахунок Української природоохоронної групи. Люди, які роблять внески, зазвичай вважають, що заповідники потребують у першу чергу кормів для тварин. Вони хотіли б бачити фото закуплених кормів. Але Олексій Василюк каже, що далеко не завжди є потреба саме в кормах: надіслані кошти йдуть на інші першочергові потреби, які необхідно закривати для функціонування заповідника:

"Чомусь люди вважають, що якщо допомоги потребує заповідник, то потрібно відправляти лише корми для тварин. Але це дика природа, і корми зазвичай є найменш актуальною "статтею", — сміється Олексій Василюк. — Заповідник потрібно охороняти і вивчати. Звісно, виняток становить Асканія-Нова — лише в ній одній утримують тварин у напіввільних умовах. Навесні дійсно вдалося закупити корми, щоб підтримати тварин до появи свіжої трави. Але решта потреб — запчастини для техніки, ремонт, будівельні матеріали… Врешті-решт, потрібна космічна кількість пального. Та й вивезти людей з окупованої території — не найдешевша задача".

Яке рішення?

"Історія з допомогою — це обширна колекція приватних випадків"

Зараз волонтери з громадської організації "Українська природоохоронна група" допомагають купувати гуманітарні товари для тих співробітників, хто виїхати не зміг, шукають місце для поселення та тимчасового працевлаштування тих, хто виїхав на підконтрольну Україні територію, та продовжують евакуювати природоохоронців з територій, де ведуться бойові дії. Єдиного рецепту допомоги немає. 

Ситуація, за словами Олексія Василюка, змінюється постійно, і щоб допомогти, у кожному випадку потрібне окреме рішення. Іноді доводилося ухвалювати рішення  "на ходу" — наприклад, так було з евакуацією працівників одного з нацпарків, що перебували на островах. Тоді УПГ оплатила пальне, щоб колеги змогли доплисти до островів та витягнути людей на безпечну територію. 

Організації за рахунок благодійних пожертв з початку повномасштабної війни вдалось зібрати кошти, які майже відразу було витрачено на допомогу природним паркам та біосферним заповідникам України. Найбільше переказів отримали з Польщі, США, Канади та Великої Британії, порівняно невелику суму отримали зі Швейцарії:

"Якби мені рік тому хтось сказав, що ми станемо агентом підтримки парків, який зможе надати так багато допомоги — я б не повірив. Але зараз я розумію, що ця допомога хоч і дуже важлива — та це "ніщо", оскільки для підтримки кожного з нацпарків або заповідників треба від 2 до 5 мільйонів гривень на місяць для утримання. Тому дуже шкода що внесків стало значно менш, адже потреба в допомозі стає тільки більшою".  

Допомогти паркам можете й ви, зробивши добровільну пожертву на сайті УПГ або взявши участь в інших ініціативах. Наприклад, у благодійних ярмарках, які організовують вчені для збирання коштів своїм колегам.

А що з тими парками, які знаходяться на підконтрольних територіях? Багато з них приймають переселенців з окупованих земель. За словами Олексія Василюка, додаткових коштів вони на це не отримують — усе відбувається лише завдяки волі та бажанню допомогти самих співробітників природоохоронних територій. Для переселенців, каже Василюк, таке розміщення можна порівняти з реабілітацією: дика природа, свіже повітря та спокій. 

Віримо, що й у заповідниках та нацпарках на наразі окупованих територіях, зовсім скоро теж буде спокійно — адже там знов буде Україна.