Еконавігація: як підлітки на Чернігівщині відбудовують своє село та спрощують життя переселенцям

У чому проблема?

Маленькі справи роблять велике діло, а відбудова України — не завжди коштує мільйони.

Навесні 2022-го в Куликівській громаді, що на Чернігівщині зняли всі вказівники. Зробили це аби ускладнити просування ворогу. Зараз Чернігівську область звільнено, але вулиці Куликівки й досі без вказівників. У селі живе багато ВПО, тож відсутність навігаційних знаків спричиняє багато незручностей. 

Яке рішення?

Повернути жителям можливість легко орієнтуватися в селі й швидко діставатися установ на кшталт шкіл, лікарень, ЦНАПу вирішили учні Куликівського ліцею. Для цього підлітки ініціювали суспільно важливий та ще екологічний проєкт "Оновлення навігації у селищі Куликівка". Так вони допомагають відновленню України.

"Так, у нас в країні війна, але сидіти, склавши руки, не можна. Бо так життя не продовжується, а нам потрібно все потихеньку відновлювати. Почати можна зі своєї громади. Варто розвивати громади, як мінімум, для наших воїнів, щоб їм було куди повертатися", — впевнена одна з учасниць проєкту, учениця 10 класу Куликівського ліцею Вікторія Бушко.

Втілювати проєкт у життя школярам допомагає освітня програма з відбудови для підлітків "План.Дій", яка залучає молодь до відбудови країни. Про програму "Рубрика" вже писала раніше.

Як це працює?

Екологічний проєкт школярів покликаний не лише оновити навігацію в Куликівській громаді, але й допомогти туристичній галузі

Хлопці та дівчата поставили собі за мету не просто почепити старі таблички, які жителі громади познімали на початку широкомасштабного вторгнення росіян, а й повністю оновити навігацію, зробивши її не лише зручною, а й оригінальною, яскравою та привабливою.

"Про сучасну й зручну систему орієнтування ми міркували вже давно. Ще до 24-го лютого 2022 року громада разом з туристичним клубом, який часто влаштовує поїздки велосипедами до прилеглих сіл, розробила 5 туристичних маршрутів, якими подорожували люди. Зараз із маршрутів виключено села, що були на лінії розмежування та вогню, тому гості громади можуть мандрувати цілком безпечно. Усім туристам, місцевим мешканцям, які хочуть відкривати для себе мальовничі місця, а також новим жителям громади, вказівники допоможуть краще зорієнтуватися та не заблукати", — пояснили ліцеїсти на презентації свого проєкту.

Крім оновлення вказівників, школярі поставили собі за мету ще одне важливе завдання: зменшити забруднення місцевості пластиковими відходами. 

Для цього, надихнувшись довоєнним проєктом школярів з Херсона, вирішили запустити збір пластикових кришечок, аби саме з них виготовити нові вуличні покажчики у громаді.

Щоб пересвідчитись в актуальності своєї ідеї, ліцеїсти провели опитування односельців. На питання активних школярів відповіли 130 жителів Куликівської громади. Виявилося, що:

• 54,6% опитаних погано орієнтуються в назвах населених пунктів громади та назвах вулиць в селах та Куликівці.
• 67,7% вважають причиною поганого орієнтування місцевістю саме відсутність знаків.
• лише 15 % жителів користуються Google-мапами.
• 86,2% готові долучитися до збору пластикових кришечок, з яких школярі запланували зробити таблички.

Учнів Куликівського ліцею підтримали місцева влада та вчителі — Ярина Димитришина, учителька української мови та літератури Куликівського ліцею та її колега Алла Сало, учителька дизайну та технологій стали кураторками проєкту.

Воркшоп в Куликівці в рамках програми "План.Дій"

Весною 2023 освітня програма з відбудови для підлітків "План.Дій", оголосила конкурс учнівських проєктів, направлених на покращення громад. Про цю програму "Рубрика" вже писала, її мета — задовольнити бажання підлітків та молоді бути залученими до відбудови країни, надати їм необхідні для цього знання та навички.

Куликівський ліцей відправив свій проєкт для участі у програмі й став одним із переможців. Тож уже в рамках програми зробити навігацію в селі зручною і привабливою команді допомагав дизайнер та співзасновник "Агент Змін" Олександр Колодько, який раніше розробляв навігацію для Київського метро, Львівської площі, велонавігацію на Трухановому острові в Києві.

До дизайнера підлітки звернулися із вже сформованим баченням і бажанням робити навігацію з переробленого пластику. Але знань, як це зробити якнайкраще, у них не було. Тож, Олександр Колодько став для школярів провідником у цікавий світ навігації, розповідав, з чого зазвичай складається робота над нею, якими є її етапи та цілі.

Учні Куликівського ліцею працюють над навігацією рідного села

"Навігація — це структурований набір рішень, які дозволяють дістатись пункту призначення, — пояснює Олександр Колодько. — Рішення мають допомагати зрозуміти, де ти знаходишся, як все влаштовано навкруги та як побудувати маршрут. У точках прийняття рішень зрозуміти, куди рухатись далі, бути впевненому у маршруті та місці, до якого ти дістався".

Експерт додає, що часто можна почути думку, мовляв, нащо взагалі ця навігація, якщо є гуглмапи в телефоні. Але:

• телефон може розрядитися або може зникнути зв'язок, 
• карти оновлюють не часто і до сіл оновлення доходять ще пізніше, 
• навіть якщо карта є, то важливо зіставити себе з середовищем навколо і впевнитись, що поруч саме така вулиця та будинок. А крім того, на практиці людям простіше орієнтуватись не в екрані смартфона, а безпосередньо у просторі.

"Селища від міст відрізняються хіба що розміром — відповідно охопленням навігації. В іншому процес схожий: потрібно зрозуміти, хто користувачі, які у них інформаційні потреби, і придумати, якими методами ці потреби закрити. Базово потрібна адресна навігація — для розуміння яка вулиця перед тобою й будинки. Далі вже потрібно виділяти обʼєкти, які важливі великій кількості людей. Наприклад, в Куликівці це стадіон та лікарня, до яких можна звернути з основної вулиці", — розповідає Олександр Колодько.

Визначення майбутнього розташування вказівників

Основні навчання проходили онлайн, але наприкінці літа Олександр Колодько зустрівся зі школярами безпосередньо в Куликівці. Адже всі придумані рішення завжди потрібно приміряти на конкретне середовище, а краще — перевірити з користувачами. Під час зустрічі, визначаючи майбутнє розташування вказівників, особливу увагу Олександр радив звернути на перехрестя — саме тут ми зазвичай дивимося, куди піти далі, і таблички на роздоріжжі будуть дуже помічними.

Робота на місцевості допомогла школярам зрозуміти:

• чи будуть помітними нові таблички на будинках із природним освітленням;
• чи не заважають їх побачити дерева та кущі;
• чи видно таблички здалеку під час руху та наскільки читабельний текст.

Скоро такими будуть всі таблички в Куликівці

Спочатку діти хотіли робити таблички жовтими, щоб їх помітили здалеку. Але виявилося, що жовтих кришечок не так вже й багато, до того ж не весь пластик підходить для переробки. Тож довелося кольори міксувати інакше. Також були важливі такі нюанси, як кріплення вказівників й те, як зробити таблички видимими на місцевості.

"Виготовлення табличок — нелегка справа, яка потребує коштів, часу та умілих рук. До кожної вулиці потрібно підібрати певне розташування табличок, їх мають помічати і пішоходи, і водії", — коментує десятикласниця Вікторія Бушко

"Важливі не лише кольори, а і шрифт вказівників, щоб люди бачили та запам'ятовували, де знаходиться, наприклад, лікарня чи стадіон, а де — відділення пошти. Виявляється, для різних потреб можуть знадобитись різні шрифти", — додає інша учасниця проєкту Софія Никоненко.

Зробити всі ці відкриття допомогла саме практика. Лише коли діти власноруч брали свої тестові таблички й "приміряли" їх на будівлі, вони змогли наочно оцінити своє бачення та зробити висновки для подальшої роботи‎.

Олександр Колодько та команда з Куликівки

Але й дизайнеру Олександру Колодько, ментору підлітків, теж було чого в них повчитися.

"‎Діти ще не мають профдеформації й можуть дивитися на проєкт інакше (інколи дуже неочікувано і від того тільки краще). У них ще немає багатьох перепон в голові, як у дорослих з досвідом: тобто коли дорослі вже на початку кажуть, що це складно/неможливо, діти скоріше поставлять питання «а чому?», і може вийти що дійсно, а чому б ні?", — говорить Олександр Колодько.

Процес створення контейнерів для збору пластикових кришечок

В Куликівській громаді сортування сміття відбувається з 2018 року, у населених пунктах вже стоять контейнери для пластику та скла. Але для того, щоб зібрати кришечки для проєкту, діти створили окремі місткості — п'ятилітрові пляшки від води. Для привернення уваги школярі розфарбували їх у "бджолині кольори".

"Ми збиралися разом, аби обговорити певні деталі, моменти, фарбували контейнери для кришечок, малювали на них різноманітні й милі мордочки — це було особливо весело, а головне кайфово", — згадує десятикласниця Катерина Богдан.

Креативні ємності для збору кришечок розвісили по всій Куликівці. Вибирали найбільш людні місця: біля магазинів, у центральному парку, біля озера та біля кількох кафе. На контейнерах також розмістили коротку інформацію про мету проєкту. До збору кришечок доєдналися всі жителі селища!

До збору кришечок запросили всіх жителів громади

"На етапі збору матеріалу ми зрозуміли, що не всі кришечки підходять для переробки. Я та мої рідні запам'ятали, думаю, на все життя, що кришечки, на яких написано 2 або 02, ніколи не потрібно викидати в смітник. Ніколи. У мене вже навіть така звичка з'явилася: як тільки випиваю якийсь напій, на якому є пластикова кришечка, то знімаю її й відразу дивлюся: чи там є 2 або 02, чи немає. Якщо є, обов'язково зберігаю її в спеціальному пакеті. Це все піде на сортування", — каже десятикласниця Софія Никоненко.

Зібрані під час проєкту кришечки відправлять на переробку

За літо вдалося зібрати понад 30 кг пластикових кришок. Цього вистачить на виготовлення 96 вуличних вказівників. А крім того, школярі домовилися про співпрацю з ГО "Еко місто". Організація має прес і зможе перетворити зібраний пластик на пластини.

А в них точно вийшло?

Щоб зібрати кошти на необхідне для виготовлення табличок обладнання — фрезерувальний станок, підлітки запустили проєкт на "‎Спільнокошт" для всіх охочих підтримати їхню ідею. За допомогою фрезерувального станка з числовим програмним керуванням на пластини будуть наносити назви вулиць і перетворювати їх на повноцінні вказівники.

На платформі Велика Ідея команді вдалося зібрали 65 555 грн. Ініціативу учнів Куликівського ліцею підтримали 120 доброчинців, вони зробили свій внесок в оновлення навігації в громаді. Щоб подякувати за донати, школярі надішлють меценатам подарунки — це набори шоколаду, які власними руками виготовив учасник проєкту, учень Антон Сало.

Антон Сало і виготовлений ним шоколад

На цей час школярі вже замовили фрезерувальний станок, аби зробити перші 50 пластин для нових вуличних покажчиків із переробленого пластику. Їх планують встановити на центральній вулиці Куликівки вже до нового року. Потім вказівники встановлять і на інших вулицях селища. До речі, станок хочуть використовувати не лише для виготовлення табличок. З появою цього інструменту підлітки планують заснувати в школі STEM-лабораторію. Учні ліцею також розраховують, що станок допоможе їм збирати набагато більше коштів для ЗСУ. З початку повномасштабної війни вони організовують благодійні ярмарки з поробками, а фрезерувальний станок допоможе значно розширити асортимент виробів, тому що він може вирізати не тільки з пластику, а й з дерева та металу.

"Хіба ми могли коли-небудь уявити, що нам, школярам, довірять оновити навігацію в Куликівці? Що завдяки нашим зусиллям у школі з'явиться сучасний фрезерувальний станок? Звісно, ми не самі досягли цієї мети. З нами працювала потужна команда професіоналів. Дякуємо «План.Дій» за те, що повірили в нас, за знання, навички та впевненість, яку ви в нас вселили!", — говорить Антон Сало.

"Примірка" табличок

З ним згодна і кураторка проєкту вчителька української мови та літератури Куликівського ліцею Ярина Димитришина.

"Програмою для нас було організовано дуже корисні навчання. У проєкті з підлітками працювало багато фахівців, не просто хтось так, а най-най-найкращі. Ми пишаємося тим, що нам вдалося працювати з настільки потужною командою, вони реально нас вели крок за кроком і багато чого навчили. І ми всі дуже зріднилися за весь цей час", — коментує вчителька.

Ярина Димитришина каже, педагогів ця програма зацікавила тим, що вона дає можливість підліткам відчути на практиці, якою може бути відбудова країни саме під час війни.

"Ми спостерігаємо, як проходить відбудова деокупованих громад на Чернігівщині, і бачимо, що наша ідея стане в пригоді й іншим. Думаємо, у процесі відновлення потрібно одразу впроваджувати сучасні рішення. У повоєнні роки, коли війна нарешті закінчиться, в нас усіх буде дуже багато роботи. Як вчителі ми повинні, в першу чергу, підтримувати ініціативи дітей, які переймаються за майбутнє України, та всіляко їм допомагати", — каже Ярина Димитришина.

Ще більше корисних рішень!

Команда з Куликівки

Учні Куликівського ліцею розповідають, що робота над навігацією рідного селища принесла всім його учасникам "відчуття теплих емоцій, змішаних з відповідальністю та екстримом". Інтерв'ю, перші прототипи табличок, нові знання про пластик та його переробку, робота з досвідченими професіоналами з команди "План.Дій" — усе це, нове та цікаве, залишиться з ними на все життя.

"Проєкт уже об'єднав нас, школу, учнів та вчителів. І я вважаю, що об'єднує всю громаду. Для нас участь у проєкті — це гарний поштовх вгору, де кожна сходинка важлива. Кожен крок, кожен етап проєкту, це ніби вдих на повні груди, що дає силу йти далі", — говорить Вікторія Бушко, учасниця проєкту.

А десятикласниці Софії Никоненко участь у проєкті допомогла обрати майбутню професію: 

"За ці пів року я відкрила багато чого нового для себе. Наприклад, створення табличок, розробка навігації в громаді загалом. Дізналась, як гарно підібрати кольори, шрифт, поєднати це все, зробити класні написи, гарний дизайн. Мені так це сподобалося, що думаю, після закінчення школи, може, все-таки піду вчитися на дизайнера", — ділиться дівчина.

Під час проєкту школярі навчилися нового й подарували одне одному багато позитивних емоцій

Катерина Богдан, учениця 10 класу, за період участі в проєкті відчула себе більш реалізованою, впевненою, відповідальною щодо своїх завдань чи обовʼязків. Навчилася комунікувати, поводити себе більш природно з іншими людьми. А ще — стала ретельніше ставитися до сортування сміття й старається заохочувати до цього рідних.

"Людям треба усвідомити, як сміття та забруднення довкілля впливають на наше здоровʼя й здоровʼя планети. Мені здається, мешканці нашого містечка гарно справляються з цим. Вони дуже активно долучалися до нашого проєкту і допомагаючи донатом, — говорить Катерина Богдан. — Я гадаю, всі ми повинні якомога більше розповсюджувати свідомість щодо проблем збереження довкілля. Звертатися до громади, залучати кожного, аби забезпечити чисте майбутнє наступним поколінням. Наприклад, сортувати сміття, зменшувати використання певних матеріалів, що не переробляються, виховувати дисципліну насамперед в собі та інших, щоб якісь відходи не викидалися просто так".

На думку школярки, активна молодь може й має показувати приклад. Справа дорослих — підтримувати й допомагати дітям. І це стосується всіх жителів громади також.

"Ми повинні об'єднатися, і тоді у нас все вийде, що б ми не придумали для своєї громади. Як ми, школярі, будемо показувати такий приклад, показувати своє рішення і як воно справді працює на користь екології, тоді, думаю, всі навкруги розумітимуть, чому це важливо і потрібно в кожній громаді. Та ще й так цікаво все це створювати!" — каже Катерина.

Підлітки впевнені, цей екологічний проєкт — це не лише корисна справа, а і приємність для захисників, які зараз воюють. Повернувшись у рідне селище, вони побачать, якою гарною і зручною стала Куликівка.

"Як би не бісувалась русня і не закидала нас ракетами, ми з командою будемо сортувати сміття, шукатимемо шляхи для реалізації нашого проєкту, — говорить  Антон Сало, учасник шкільної команди. — І коли наші воїни повернуться додому, тут їх чекатиме нова навігація, на одній з яких буде написано: «Дякуємо ЗСУ»".

↓Читайте також

"Треба вставати й щось робити": як проєкти підлітків уже зараз творять зміни у відбудові українських громад

"Дім зі сміття" — як харків'янка на Хмельниччині будує будинок буквально "з нічого"