Бахмут. Пам’ятки в черзі на реєстрацію

"Ми були крутішими, ніж Донецьк-Юзівка", – не приховує гордості Наталя Дишева, співробітниця Бахмутського краєзнавчого музею. За завданням директорки вона веде нас вулицями міста, показує бахмутські пам'ятки, які ще можна знайти не тільки у книжках.

Експедиція відбулася влітку 2018 року, тож усі фотографії в тексті – цього періоду.

Всередині вокзалу

Порівняння з Донецьком стосується одного з двох залізничних вокзалів, найстарішого в місті. Будівля теперішньої станції "Бахмут І" з'явилася у 1878 році, а залізницю в місто проклали на два роки раніше, за сприяння купця-солевара Петра Скараманги.

– Ми були центральним завдяки розвитку перших залізничних шляхів. Лише коли Юзівка збудувала собі власну мережу, ми відійшли на другий план, – каже Дишева.

Відкриті джерела уточнюють інформацію — залізницю в Донецьк побудували у 1872 році. Але це не суттєво для теперішнього стану бахмутського вокзалу.

– Вокзали слугували розвитку промисловості. У нас видобували сіль та вугілля. Робітникам важко було доставляти продукцію власноруч. Вокзал поєднував Попасну і Краматорськ. Але у 2007 році, на жаль, пасажирські перевезення було зупинено, – каже Дишева.

Всередині вокзалу

Вокзал і тепер на балансі залізниці. Порожня зала – очікувати немає, чого. Ми йдемо далі, обминаємо територію "Дротяно-цвяхового і штампувального заводу". Тепер це ПАТ "Вістек", виготовляє ланцюги та обладнання для гірничих робіт.

Завод Вістек

Про засновника заводу, фабриканта Веніаміна Французова, ми чули найбільше історій. У колишньому маєтку Французова розташований краєзнавчий музей. Директорка музею Олена Смирнова вважає будинок шедевральним.

– Це модерн. Особливі риси — це побудова другого поверху, симетричний фасад. Це оздоблення, барельєфи. Ми не можемо спостерігати вікна в оригінальному стані. Зараз ми бачимо, що фасад дещо асиметричний. Але це сліди переробок. 

Будівля краєзнавчого музею

Промисловця Французова Смирнова характеризує просто: бахмутянин-бахмутянин.

– Він людина щедра, з купецько-промисловою душею, як і сам Бахмут. У нього був Rolls-Royce. І це кінець ХІХ — початок ХХ століття. Французов не пропустив жодної бізнес-ідеї. Але, якщо ви подивитеся на фасад будівлі, ви побачите, що він зроблений з завищеною планкою. Там немає квітів. Там є музи! У просто бахмутського купця на фасаді музи! Там є вази, там є Аполон, – захоплюється директорка музею Олена Смирнова.

Олена Смирнова навівжартома каже: попри офіційну версію, що фабрикант залишив місто разом із Білою армією, він і досі тут. Зранку, запевняє директорка, за господарем працівники поправляють занавіски. Особливо, якщо напередодні було забагато туристів, які привиду Французова "заважали".

Місце, куди в'їжджав Rolls-Royce фабриканта Французова

Розвиваючи теорію Смирнової, можна знайти інші приводи для незадоволення "власника". Колись це був розкішний будинок. Через центральні ворота на подвір'я вїжджав той самий Rolls-Royce. На місці воріт давно вже – стіна, музи на ній поряд з облізлою штукатуркою більше не викликають захоплення. Наприкінці минулого року, каже Олена Смирнова, Кабмін прийняв постанову про виділення грошей на реконструкцію.  

Експонати Бахмутського краєзнавчого музею

Експонати Бахмутського краєзнавчого музею

Музей та його будівля підпорядковані міській раді. Олена Смирнова запевняє: мерія дбає про будинок, як може.

Олена Смирнова

– Я не можу взяти сто тисяч або мільйон і щось робити. Якщо я зачіплю дах, у мене зруйнуються перекриття. Потрібний проект, потрібна сума. Коли похилилося все, ми зробили відводи за кошти міської ради. Вони збилися, фасадом потекла вода. Ми вистояли, бо нам відремонтували відводи.

Всередині музею

Нищівний критик місцевої влади – колишній директор музею, екс-депутат міської ради, нині – краєзнавець та автор книжок з історії Бахмута Сергій Татаринов. Ми відправляємося з ним в альтернативну екскурсію одразу ж, як закінчилася мандрівка з Наталею Дишевою.

Одна з перших зупинок – біля колишньої земської лікарні. На першому поверсі зараз аптека. Старовинні цегляні стіни закрито сучасним облицюванням. Прироблений до будинку вхід виглядає, як насильницьки приліплений шматок іншого конструктору.

Вхід до аптеки

Пластикове облицювання, за словами Татаринова – бахмутське лихо.

– Унікальний другий вокзал облицьовано пластиком. Знищено як пам'ятку архітектури.

"Знищено", "зурочено" – найвживаніші слова у нашій розмові з Сергієм Татариновим. Ось, наприклад, про будівлю колишнього банку взаємного кредиту.  

– Це пам'ятка архітектури. Але її було знищено, і про це ніхто не каже. Знищено було символи банківської справи. Знищені горельєфи, два балкони з чавунними решітками. Міський відділ освіти і управління освіти обласне розробили кошторис капітального ремонту будівлі. Але ремонтуйте всередині, навіщо лізти на фасад? Кувалдою, зубилом збивали ліпнину, замазували горельєфи в нішах, пов'язані з богом Меркурієм. Цей будинок був на листівках початку ХХ століття.

У колишньому банку зараз – Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1 на балансі міської ради. Заступниця Бахмутського міського голови Вікторія Точена на письмовий запит відповіла: зберегти елементи декору на фасаді було неможливо.

Будівля Азово-Донського банку

– Окремі барельєфи вже є втрачені та частково виконані з сучасних матеріалів. До Бахмутської міської ради звернувся директор приватного підприємства "Стройлайф" […] щодо погодження виконання декоративних елементів (ліпнини та оздоблення балконних риштувань), матеріали яких будуть виконані з полегшених матеріалів, – написала Точена.

Через будівлю іншого банку рубежу століть місцеві активісти виходили на мітинг. Впритул до Азово-Донського банку депутат міськради добудував коробку-магазин.

– Ця будівля є у реєстрі "Пам'ятки історії Української РСР", складеному у 1987 році в Києві інститутом історії. У тому томі в місті Артемівськ є ця будівля. Тут була чавунна дошка, на якій було написано: "Пам'ятка історії, охороняється державою". Тут почали робити дурну реставрацію: над вікнами були головки херувимів. Ліпнину частково пошкоджено. Всередині банківські сейфи, ліпнина – все збережено. Директор водоканалу Трушин поставив з одного боку гараж, з іншого – МАФ. Спочатку у МАФі хотів пивбар зробити, зараз планує організувати лотерею. Сьогодні юридично це пам'ятник історії та архітектури. Його охоронна зона – 15 метрів.

Заступниця міського голови Бахмута Вікторія Точена іншої думки. За її версією, будинок не взято на облік як об'єкт культурної спадщини, і тому охоронної зони у нього немає. МАФ біля банку досі не прибрали.

У реєстрі пам'яток національного значення, ані в реєстрі місцевих пам'яток – жодного об'єкта з Бахмута. Вікторія Точена відповіла, що у 2013-2014 роках міська рада подавала на розгляд консультативної ради при Донецькій облдержадміністрації. Проте через бойові дії цю роботу призупинили. У липні минулого року Управління культури Бахмутської міської ради отримало доручення зробити інвентаризацію і скласти акти технічного стану історичних будівель міста. Ця робота триває, запевнила директорка краєзнавчого музею Олена Смрнова. Пакети документів міська рада переправляє в обласне управління культури. Воно має визначитися, чи включати будівлі в реєстр пам'яток.

Щодо будівлі колишнього Азово-Донського банку – пакет документів ще не готовий, пояснила Смирнова. Відповідь щодо нього має надати балансоутримувач – Міністерство внутрішніх справ.

Поки що інформацію про архітектурну спадщину Бахмута активісти зібрали на сайті "Старовинний Бахмут". Цей проект робила організація "Бахмутська фортеця". Зараз при спробі зайти на сайт "Старовиниий Бахмут" з'являється інформація, що період безкоштовного хостингу закінчився.

Григорій Пирлік. Фото Тетяни Косянчук