Чи потрібен сміттєспалюванню "зелений" тариф?
Фото Олександра Ярощука / "Рубрика"
На сьогодні періодично з'являються законопроекти про надання сміттю статусу відновлювального або альтернативного виду палива. Більше того – Україна, відповідно до національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року, має отримувати 11% енергії з відновлюваних джерел. І наразі ми відстаємо. Чи варто наздоганяти за рахунок генерації енергії зі сміття?
Якщо в Україні використовувати весь потенціал виробництва електроенергії та тепла зі сміття, таким чином можна заміщувати викопне паливо в еквіваленті до 1 млрд м3 газу на рік. Принаймні, так зазначає Держенергоефективності.
Для розвитку сміттєспалювальної галузі ініціатори законопроекту пропонують надати сміттєспалювальним підприємствам "зелений тариф". Тобто вищі тарифи на продаж виробленої електроенергії з відходів. Спробував розібратися, чи варто це робити, які можуть бути наслідки, і який досвід інших країн.
Ситуація зі сміттям в Україні
У середньому кожен українець продукує близько 330 кг сміття за рік. В містах ця кількість більша, в селах – менша. Існує залежність між рівнем доходу людини і кількістю продукованих нею відходів.
Близько 93% відходів розміщено на полігонах та сміттєзвалищах, яких станом на 2016 рік в Україні налічувалося 5470, з них 305 (5,6%) перевантажені, а 1646 (30%) не відповідають нормам екологічної безпеки.
Згідно Національної стратегії поводження з відходами в Україні більша частина сміття потрапляє на звалища, часто не санкціоновані.
Відсоткове співвідношення відходів, що накопичуються на звалищах та переробляються на заводах. Графік Мінприроди
Здавалося б, проблему можна вирішити просто: з непотрібного мотлоху, що псує вільні землі, робити енергію, що буде опалювати і освітлювати наші будинки.
Джерело: zmist.pl.ua
Принцип роботи дуже схожий на звичайну ТЕЦ. Паливо – сміття, з бункера потрапляє в спеціальну піч, теплом якої нагрівається водяна пара. Пара обертає турбіну – що обертає ротор генератора, який виробляє електрику. Відмінністю від ТЕС є більш складна і дорога система очистки вихлопних газів. Справа в тому, що під час спалювання утворюються небезпечні сполуки, наприклад, діоксини і фурани. Вони є одними з найшкідливіших хімічних речовин, здатні викликати важкі захворювання. Крім того, сміття не однорідне за складом – його енергогенеруючі параметри різняться від партії до партії, а також, воно сприяє підвищенню корозії обладнання (за рахунок хлору).
Технології "waste-to-energy" широко використовуються в Європі, Японії. Хоча там вони не мають зеленого тарифу. Відновлюваними, крім класичних сонця-вітру-води, у випадку відходів називають тільки енергію отриману з біомаси і біогазу.
В Європі основою для поводження з відходами є Директива 2008/98/ЄС за якою прийнята наступна ієрархія:
Джерело: Національна стратегія поводження з відходами для України
Чи можна вважати енергію отриману зі сміття відновлюваною?
Найбільш проблемними для переробки є "хвости" – композитні матеріали, а також матеріали що економічно не вигідно переробляти, часто не природного походження. Іншими словами – те, що було вироблено з нафти і газу (наприклад, пластики, гума). Тобто спалювання сміття – таке саме спалювання викопних невідновлюваних ресурсів, хоча й в формі товарів, які вже відпрацювали своє.
Думки експертів
Реанімаційний пакет реформ опублікував заяву з наступними вимогами до центральної влади:
- До народних депутатів: відхилити Проект закону № 4835-д "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії" як такий, що не відповідає європейським стандартам і несе ризики для довкілля;
- До Міністерства екології: прискорити роботу щодо імплементації Директив ЄС у сфері управління відходами та промислових викидів, розробивши системні, а не фрагментарні, зміни до законодавства.
Прийняття цих законів має відбуватися з дотриманням всіх вимог до законодавчого процесу та із залученням усіх зацікавлених сторін на основі Національної стратегії управління відходами"
Я запитав українських фахівців-колег, які вивчають менеджмент відходів, а також поцікавилися досвідом інших країн у іноземних експертів.
Ми не підтримуємо ідеї надання «зеленого тарифу» компаніям, які хочуть отримувати енергію за рахунок термічної переробки побутових відходів. Цей модний термін на практиці означає звичайне спалювання сміття. По-перше, надання пільг сміттєспалювальних кампаніям дасть потужний поштовх для їх розвитку в Україні. З огляду на те, що спалювання сміття в багатьох країнах Європи заборонено або жорстко регламентується, багато компаній мріють «перебратися» зі своїми технологіями і обладнанням в країни з низьким рівнем екологічної безпеки. Україна якраз такою країною є зараз. Спалювання сміття – це небезпечне виробництво. Там, де розміщені сміттєспалювальні заводи випадків захворювання на рак більше, ніж в інших містах. В Україні немає ні умов, ні можливостей ефективно контролювати процес спалювання відходів, тому ми впевнені в тому, що там, де будуть сміття спалювати стан навколишнього середовища різко погіршиться. Просування технологій спалювання відходів «забирає» хліб у бізнесу, який хоче ці відходи збирати окремо і переробляти у сировину. Уряд повинен створювати сприятливі умови для роздільного збору відходів та їх подальшої переробки. «Голос Природи» раніше активно вів кампанію проти будівництва сміттєспалювального заводу в Дніпродзержинську. Представники кампанії і зацікавлені депутати не змогли надати громадськості переконливих аргументів, які б доводили, що цей вид бізнесу економічно прибутковий і безпечний для навколишнього середовища.
Як відомо, в Німеччині існує близько 70 установок для спалювання відходів. Звичайно, вони дуже активні лобісти і намагаються впливати на німецьку політику відходів. ITAD-лобісти використовують термін "термічна переробка" замість енергетичного відновлення / утилізації. Згідно їх ініціативи спалення відходів з енергетичною цінністю 11 МДж / кг має бути еквівалентне переробці. Але це положення було скасовано в німецькому законі про управління відходами кілька років тому через невідповідність європейському законодавству (рамкова директива про відходи). Брюссель не виключає "термічної переробки" але більше підтримує прийняту ієрархію поводження з відходами. Переробка заощаджує ресурси і, в першу чергу, енергію. Це є вкладом у запобігання змін клімату! При спалюванні ви втрачаєте енергію для процесу і цінні матеріали, а при спалюванні змішаних відходів ви втрачаєте ще більше. Економіка закритого циклу повинна бути орієнтиром для всіх зацікавлених сторін у ланцюзі процесу.
Я знаю кілька країн, які субсидують енергію, вироблену з WtE (примітка: Waste-to-Energy- відходи в енергію) заводів. У Данії є субсидія 1 Euro-Cent / kWh, у Швейцарії половина енергії, виробленої у WtE-заводах вважається як вироблена з поновлюваних джерел і субсидується, в Нідерландах поновлювана частина в змішаних відходах, що використовуються для виробництва енергії на електростанціях, обчислюється щороку (завжди близько 50%) і залежить від енергоефективності установок. Субсидія сягає до 1,79 євро-центів за кВт-год електроенергії. Існує більше державних субсидій WtE-заводів. Німеччина цього не робить, але ми мали це обговорення. ЄС також обговорює цю проблему. Як свідчать дослідження, непряма фінансова підтримка WtE-заводів має негативний вплив на переробку. Але, на мій погляд, з деякою фінансовою підтримкою можуть бути інвестиції в підвищення ефективності цих заводів
Потенційні загрози при субсидуванні сміттєспалювальної галузі
Найдорожча складова системи поводження з відходами нині – їх збір і транспортування. Оскільки завод може коштувати десятки мільйонів євро – він має обслуговувати велику кількість населення. Національною стратегією поводження з відходами передбачено створення в областях "субрегіонів" з населенням від 500 000 людей, яких буде обслуговувати один сміттєпереробний завод. Тому в кожній області буде по декілька таких заводів (не обов'язково спалювальних, є й інші технології).
Субсидування галузі призведе до перекосу в сміттєпереробці, крім того може відібрати "хліб" у справжніх технологій ВДЕ. же зараз йдуть дебати щодо зменшення вартості зеленого тарифу,, впровадження аукціонів на об'єкти відновлюваної енергетики , адже виникає проблема- балансування енергетичної системи. Оскільки державні субсидії – виплачуються з кишені звичайного споживача, це може призвести до зростання тарифів, для того щоб покривати вищий тариф для всіх бажаючих.
Сьогодні 2 % виробітку електрики припадає на відновлювальну енергетику, але забирає 9% грошей ринку.
Субсидування в якій би то не було формі державою спалювання сміття за відсутності комплексного вирішення в сфері управління відходами буде стримувати сортування. Спалювання буде з ним змагатися, бо коли спалювати виявиться вигідніше, ніж сортувати, в переробку ніхто не стане вкладати. Спалювання допустимо лише як додаткове рішення, для позбавлення від залишків після сортування і переробки.
Альтернативні рішення
Для того, щоб вирішити проблему сміття, і в той же час розвивати галузь управління відходами, потрібно на законодавчому рівні запроваджувати механізми розширеної відповідальності виробника, а також підвищувати вартість захоронення відходів.
Ці механізми створять привабливий інвестиційний клімат у галузі поводження з відходами. Досвід європейських країн свідчить, що завдяки сортуванню і переробці можна зменшити кількість відходів майже в два рази. Звичайно, на вироблення енергії зі сміття, адже на даний момент фізично неможливо або економічно недоцільно переробляти всі зібрані відходи.
Але нам в Україні варто пам'ятати про амбітну ціль – циркуляційну економіку – в якій поняття відходів не існуватиме, лише ресурси що використовуються повторно.
