Що не так з росіянами, або як росія розв'язала війну Зет

Іван Валюшко

експерт Національного інституту стратегічних досліджень

Ввечері 21 лютого світові сказали, що ніякої України немає, її не було і бути не може. Параноїдальна і кровожерлива промова путіна не містила принципових сюрпризів і новацій, тому виглядала вже цілком звичним потоком свідомості. Насправді вона була частиною програмного коду, який перемикав російське суспільство на новий режим.

Росія визнала незалежність окупованих нею ж українських територій. Світ обурився, запровадив санкції. Україна спростувала брехливі закиди кремля і почала думати над розривом дипломатичних відносин з російською федерацією. Український народ заявив про готовність воювати чи допомагати своєму війську в разі нападу. На тлі російських військ, що стовпились на кордоні, вимальовувався цілком логічний ланцюжок. Проте подібна ескалація спостерігалася не вперше, і здавалося, що все обмежиться концепцією "війна ніщо, головне маневри". 

24 лютого путін цей шаблон розірвав, але одразу втрапив у пастку іншого – маленької переможної війни. Задумана блискавична офензива обернулась колонами спаленої техніки і афоризмом про "русский корабль", а друга армія планети (с) виявилась укомплектованою волоцюгами і маніяками. Переповнені лайкою телефонні розмови між окупантами та їх родичами, прямі домашні "замовлення" на мародерство і охоче здійснення воєнних злочинів продемонстрували, що до "русского міра" їм байдуже. Натомість живий інтерес викликають килими, блендери і побутова техніка. Схоже, з усіх уроків історії росіяни запам'ятали тільки "три дні на розграбування". Головним годувальником став їхній володар, який випустив легіони орків з неасфальтованого Мордора у західний світ скарбів. І отримав за це шану й мандат довіри.

Виходить, що мовчазна згода росіян на кремлівський імперіалізм має суто прагматичний грунт – втрати якісь нечіткі, а вигоди поруч, прийди і візьми. 23 лютого було цікаво оцінити суспільну реакцію на появу "незалежних" донбаських абревіатур і готовність до її наслідків. Через місяць уже хочеться перевірити, чи справді імперська твердолобість і банальна жадоба переможуть здоровий глузд і совість.

Під впливом свого телевізора росіяни сприймають війну романтизовано – "дєди ваєвалі", "можем павтаріть", "нє смєшитє Іскандери". До початку повномасштабного вторгнення всі опитування вказували на те, що при цьому вони її бояться. І це давало підстави вважати біомасу частиною цивілізованого людства. Все ж варто зробити ремарку – за соціологічними спостереженнями до 2022 року росіяни боялись не всяких бойових дій, а лише 1) війни світової, яка в їхньому розумінні буде ядерною; 2) війни на російській території. При цьому вони ментально були готові до такого розвитку подій, адже російська пропаганда роками переконувала суспільство, що влада контролює ситуацію, що ядерна зброя НАТО росії не загрожує, що військо спроможне перемогти будь-якого ворога.

Після вторгнення 71% росіян підтримали "спецоперацію" в Україні, відчуваючи гордість за російську армію. Цілком зіграла ставка на воєнну цензуру, вихолощення інформаційного простору і кримінальна відповідальність за правду. путін програв інформаційну війну на міжнародному рівні, але всередині країни пропаганда досягла високих результатів. Телебачення залишається головним джерелом новин для 60% росіян. кремль переконав громадськість у тому, що в Україні триває "спеціальна операція", все відбувається за планом, російська високоточна зброя перевищила всі стандарти влучності, мирні українці не страждають, а всі протилежні новини є фальсифікацією Заходу. Одночасно федеральні канали видають заяви західних лідерів про небажання робити безпольотний простір над Україною за свідчення панічного страху перед росією. І на цьому тлі ядерний шантаж з боку кремля пропагандисти піднімають до рівня ultima ratio regum (лат. – останній аргумент короля). Тільки не в сенсі вичерпання усіх інших способів врегулювання ситуації, а як доказ примату волі їхнього короля над політикою решти світових лідерів. 

Суспільство такими повідомленнями надихається. Росіян 20 років готували до умов життя в стані обложеної фортеці, апелюючи до досвіду радянського періоду. У підсумку суспільство недооцінює вплив санкцій і вважає свою армію непереможною. Іще 22 лютого у відповідь на санкції росія пригрозила європейцям "газом по 2 тисячі євро за тисячу кубів" і висловила свою готовність до будь-яких ризиків. Для російського суспільства виголошено цілий комплекс пояснень і обґрунтувань, за якими жодні обмеження росії не страшні. Адже на глобальному валютному ринку американський долар критично знизився, незначне просідання рубля скоро буде подолане, ціни на нафту зростають, накопичено безпрецедентний обсяг золотовалютних резервів. "ЛНР" і "ДНР" завжди були самодостатніми регіонами; їхню економіку вдасться швидко відновити, чим забезпечиться позитивний ефект для самої росії. Російський бюджет має достатньо можливостей для нейтралізації негативного ефекту санкцій, а очікувані цього року понадпланові доходи дозволять без напруги підтримувати "ЛНР" та "ДНР".

Що сталося з рублем і резервами росії після 24 лютого можна не повторювати. Росія, як собака бліх, нахапала рекордну кількість санкцій і збирає досі. Битва під "Ікеєю" і облога "МакДональдса" поступились місцем регулярним набігам на цукрові каравани. Дорожчає сіль, крупи, чай, кондитерські вироби, плодоовочева продукція, засоби гігієни і багато інших товарів. Світові бренди і виробники залишають російський ринок. Російські підприємства "высвобождают" співробітників або скорочують їм зарплати. Поступово росія дрейфує в напрямку національної мрії – в часи СРСР. Проте суспільство в своїй масі не помічає особливих ознак катастрофи. Зате у кращих традиціях newspeak росіянам пропонують радіти західним санкціям, оскільки краще терпіти удари, аніж перетворення росії на колонію.

За даними Левада-центру громадська підтримка путіна у березні сягнула 83%. Війна триває вже місяць, а дії свого президента схвалює на 10% більше росіян, аніж у лютому. Переконання росіян у тому, що їхня країна рухається у правильному напрямку, виросло ще більше – до 69% у березні проти 52% у лютому. До 24 лютого видавалося цілком імовірним, що як тільки запахне смаженим, російське суспільство самоусунеться і зосередиться на найближчих до тіла проблемах. Та відбулося те, чого електорат путіна так довго чекав – він отримав нагоду для власного подвигу. З точки зору пересічного обивателя відбувається вітчизняна війна, культом якої він і жив останнє десятиліття. Нацистська загроза, геноцид православних слов'ян, атака на скрєпи.

Бабусячі "отряди путіна" діють цілком в межах власної програми: у всьому винний Байден, Україну – на коліна, Путін – ікона. Решта російського суспільства висміює їхні відеоролики, але в підтримці лінії партії не відстає. Втілення принципу "роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є" для росіян звелось до абсолютно примітивної дії – ставити лайк своєму президенту, тулячи всюди літеру Z. 

Якби росіянам можна було пояснити, що їхня батьківщина діє незаконно і аморально, то вони це засвоїли б іще в дитинстві. А так уявлення про добро і зло в їхній свідомості втратили прив'язку до своїх полюсів і тепер рухаються хаотично. Саме тому 12 злих азовців не давали людям залишити Драмтеатр у Маріуполі і добрим російським ВПС довелось його розбомбити. Пропаганда постійно підкидає нові фантастичні аргументи на користь продовження війни з Україною і російське суспільство їх сприймає. Бомбардування міст у західних областях вітається, бо там зосереджені "кубла фашистів". Антикапітулянтські настрої після останніх переговорів у Туреччині вилились у заклики до нового витку агресії. Телевізор не дає росіянам інформації для роздумів, а одразу пропонує готові висновки. 

Є така російська короткометражка – "Нечаянно". Там чоловік убив сусідку на її ж кухні. Свій вчинок пояснює тим, що вона спеціально повернулася до нього спиною і тим самим спровокувала. Матір убивці і родичі його дружини допомагають йому позбутись слідів злочину, перебуваючи у квартирі жертви, доїдаючи її страви. Жодного розкаяння, жодного сумніву. Прекрасна ілюстрація держави-терориста, яка віроломно атакує, виправдовуючись міркуваннями самооборони і фабрикуючи телекартинку своєї святості.