Три речі, які варто розуміти про позицію США щодо членства України в НАТО
Українські посадовці та експерти мали цілком аргументовані підстави бути незадоволеними результатами саміту НАТО у Вільнюсі, який відбувся 11-12 липня.
Порівняно з самітом 2022 року в іспанському Мадриді, у Вільнюсі, здавалося, буде більше ясності щодо членства України в НАТО.
Українці були дуже розчаровані, оскільки вірили, що тісна координація та отримання додаткової допомоги від партнерів автоматично перетворюється на теплий прийом до НАТО під час війни.
Це невдоволення було направлено на ключових партнерів України, зокрема, такими як США, Німеччина та Франція. Де-факто той самий перелік країн, які у 2008 році були проти отримання для України та Грузії Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО.
Проте, все ж є певні відмінності у 2023 році порівняно з 2008. Ці зміни частково визначають очікування України стосовно кооперації з НАТО та інтеграції до самого альянсу в ролі 33-го члена. Декілька тенденцій також пояснюють, чому США не підтримали ідею членства України вже зараз. Тому США та Україна мають знайти шляхи для того, аби зробити двосторонні відносини конструктивними та продуктивними.
По-перше, Київ має розуміти, що зовнішня політика США охоплює увесь світ. У той час як Україна хотіла отримати гарантії, Америка розглядала цей саміт як можливість підтвердити свої глобальні та регіональні зобов'язання та зміцнити зв'язки з союзниками всередині блоку, включаючи нових, таких як Фінляндія. Після того, як Росія розпочала повномасштабну війну, США концентрувались на посиленні східного флангу НАТО та допомозі європейським союзникам.
По-друге, українцям слід не забувати про те, що США досі мають двосторонні відносини з росією. Путін одноосібно вийшов з договору New Start стосовно зменшення міжконтинентальних ракет. Це був той договір, який Байден погодився продовжити саме з Путіним на початку 2021 року. Путін зупинив участь Росії у цьому договорі після ряду безпідставних звинувачень щодо США. Але офіційно договір досі лишається чинним, і його виконання, або хоча б спроба не зруйнувати цей договір остаточно – один з пріоритетів для команди Байдена.
Більше того, журналіст the Wall Street Journal Еван Гершкович досі перебуває у московській тюрмі за звинуваченнями у шпіонажі. США прагнуть його обміняти, це серйозна іміджева й політична історія, яка у разі успішного обміну додасть самому Байдену важливих балів до рейтингу напередодні початку праймеріз. Тому, ті, хто, обговорює позицію США у війні росії проти України, мають це також враховувати.
По-третє, якщо розмірковувати реалістично про вступ України до НАТО як 33-го члена альянсу, важливо розуміти, що спочатку США хотіли добитись того аби доєднався 32-ий союзник, а саме Швеція. Лише у ніч напередодні саміту президент Туреччини Ердоган змирився зі членством Стокгольму, але цьому передували тривалі перемовини. Ця історія пройшла повз увагу українського медіа-простору, і, можливо, це одна з причин, чому публічне розчарування після саміту у Вільнюсі було таке помітне.
Сьогодні Туреччина – це друга армія серед членів НАТО, та США не можуть собі дозволити бодай якось зіпсувати цей альянс. Бажання Туреччини демонструвати свою незгоду з рішеннями НАТО та США викликало неабияку хвилю скептицизму у США. Але цей скептицизм не переріс та не переросте до такого рівня аби будь-яка Адміністрація у США ставила питання про вихід Туреччини з НАТО. Вийшло навпаки, ситуація не залишила Америці іншого вибору як дозволити купівлю винищувачів F-16 для Анкари. Проте є також і ширший глобальний контекст, в якому США не хочуть допустити бодай якогось зближення росії та Туреччини, тому ці відносини Вашингтон продовжить цінувати.
При цьому Києву та Вашингтону потрібно відійти від виключної парадигми самітів, коли очікуються тільки проривні рішення. Києву необхідно розвивати інституційний вимір українсько-американської співпраці, йдеться насамперед про просування ідеї двосторонньої безпекової угоди. Україна виграє від цього в довгостроковій перспективі, оскільки це змусить Київ виглядати сильнішим в очах інших партнерів, враховуючи, що США також намагаються відновити партнерство у галузі безпеки зі своїми партнерами та союзниками. Крім того, Америка є найбільшим вкладником в оборону України з точки зору виділеної допомоги. В умовах постійно зростаючих потреб України, Києву необхідно стабілізувати відносини зі своїм ключовим міжнародним партнером.
