Урбан-тезаурус: нульове місто
Здається, що всі міста мають свій образ, «обличчя», історію, легенди та презентації буденності. На перший погляд чи першу думку. Та якось я вловила себе на відчутті, що є міста, які я фактично не розрізняю, в яких настільки «ніяк», що ризик сплутати їх в пам'яті із чимось надто подібним досить високий. Якщо я, наприклад, говорю про «ніяку людину», то для мене це така, яку складно згадати, адже вона не вразила жодним яскравим чи банально помітно виразним елементом в собі: від зовнішності до поведінки. Це не значить, що вона негативна. Це просто без-образність. Хоч іноді така ніякість буває наслідком свідомих дій, з метою загубитися в натовпі, в спогадах, серед подій.
Ніякість (ні-якість) – це не як нульовий меридіан, від якого відштовхується рух в просторі і який є початком відліку. Це нульове множення. Це коли немає якості, але є кількість.
І я собі назвала цей феномен нульовим простором. Різновидом якого є нульове місто.
Нульове місто – це місто, що не вирізняється жодною унікальністю, беззмістовне місто, порожній простір ідентичності. Це місто з нульовою енергетикою – його соціальне життя є рутинними практиками, які поширені в більшості поселень. Нульове місто – це просто населений пункт. Простір, який займають люди, живучи в ньому, працюючи, відпочиваючи… Але місцини цих практик настільки уніфіковані, що навіть глобалізація є виразнішою, ніж відмінності, які складно віднайти в просторі нульових міст. Етимологічно нульовий значить "ніякий, жодний", походячи від лат. nūllus (заперечна частка ne "не" + форма oin(o)los – щось). От і нульове місто – це місто нічого.
Автентика будь-якого міста здатна обнулитися, якщо місто надто прагнутиме бути схожим на якесь інше місто чи його частину. В обнуленому місті надто вперто та масштабно відтворюються образи, назви, обриси трендів чи симпатій, привнесених ззовні. Таке місто втрачає себе – воно стає непорозумінням, в тому сенсі, що навіть порозумітися в ньому складно, кожен тягне ковдру на себе, відтворюючи власні вподобання із стороннього світу. Нульове місто – це місто без внутрішньої гармонії. Воно підкорене модним тенденціям, чужим ідеям, прийдешнім смакам. Його прагнення спрямовані в щось, що стає нічим: це місто нульового вектору, в якому координати початку і кінця збігаються. Здається, що таке місто n-вимірне, через присутність множин притягнутих ідей. В нульовому місті фактично відсутні простори незалежних систем векторів. Його базис – порожня множина. Його культурна розмірність – нульова.
Може бути і нульовий район. Місто своїм центром чи окремою пам'яткою ще якось позначає себе в просторі візуалізації образу чи місць пам'яті, а от певні його частини – райони, мікрорайони, квартали – настільки вподібнені уніфікованою типовістю, що зникають з матриці міста, залишаючи лише один-два невеличких спалахи унікальності чи оригінальності, та й то дуже непомітно.
