Урбан-тезаурус: міський активізм
Продовжуємо серію “Ворожіння на словниковій гущині”
Фото memegene.net
Коли не сидиться на місці, кортить змінювати світ навколо, – кажуть, що то «шило в одному місці» заважає спокою тіла і його тягне змінити не тільки власну позу, але й простір навколо тієї пози. Якщо таке відчуття формалізувати в серйозне поняття, говорять про активну життєву позицію – таку собі систему «особистих цінностей людини, яка спонукає її до позитивної, морально впевненої, соціально-орієнтованої активної діяльності», стверджуючи, що вона є запорукою життєвого успіху. Цікаво, а чи є запорукою успішності суспільства таке явище як «активізм» – масовий рух людей з активною життєвою позицією? Отой «-ізм», що творить не тільки саме слово, але й позначає явище, яке останнім часом на слові у багатьох спостерігачів за соціальними змінами. Була собі активність, але стала вона активізмом. Зрозуміло, що якщо цей активізм проявляє себе в міському просторі і тематично розгортається навколо нього, то він автоматично стає міським.
Міський активізм – явище самоорганізації мешканців міста. І не просто самоорганізації, а громадянської, адже я бачу тут чіткий силует «громадянськості» з обрисами права, усвідомлення, статусу і волі. І він не політичний, адже не містить прямих зазіхань на перерозподіл влади. Стимулом до його розгортання є незручність положення чи відчуттів людини в місті, власне дискомфорт. Маючи іманентні риси активної життєвої позиції, поодинокі мешканці міста емерджентно, а потім оформлено збурюють своєю рухливістю міські системи: від комунальних до культурних. Міський активізм ніколи не організований «зверху», за вказівкою влади, він низовий, така собі народна ініціатива. І тут пригадується відомий вислів щодо революції і шансів міста на кардинальні зміни: «Лишень тоді, коли "низи" не хочуть старого і коли "верхи" не можуть по-старому, лишень тоді революція здатна перемогти». Виходить, що революційні трансформації в місті здатні стати успішними, якщо сформується міський активізм, який за своєю суттю є низовими ініціативами, й недарма його метафорично називають рухом «коренів трави» (grassroots).
Міський активізм є досить потужним важелем механізму міських змін і розвитку простору міста в усіх його вимірах: фізичному, соціальному, і навіть біологічному (якщо згадати теорії щодо Homo Urbanus і порівняння з травою). Також варто розуміти, що міський активізм є інвестуванням особистого часу і сил містян з активною життєвою позицією в соціальний капітал міста. При чому це ефект зі зворотною дією: потім цей капітал повертається до самих містян, стаючи їхнім особистим культурним (дивідендами стають зв'язки, контакти, комфорт та зручність, справедливість і довіра).
Масштаб міського активізму різниться від мінімальних зусиль з облаштування незначної частини міського простору або організації невеличкого дійства, що має на меті привернути увагу до певної теми чи проблеми, й до макромасштабу – створення стратегії міста та її імплементації в буденний плин життя і бренд міста. Концентрується міський активізм навколо широкого кола проблем чи тем — це може бути питання благоустрою, забезпечення правопорядку, це можуть бути протести проти дій, які йдуть всупереч очікувань громади, або акції за збереження історичної спадщини чи проведення заходів дозвілля з метою знайомства і згуртування мешканців навколишніх територій (домів, дворів, мікрорайонів, вулиць).
Міський активізм може виражатися в діяльності міських божевільних, але не кожен міський божевільний є міським активістом. Серед міських активістів чимало «урбанавтів», тоді як «урбаноїди» спостерігають за діями перших і підтримуватимуть їх в разі співпадіння виборюваних цінностей і форми означеного результату. Міський активізм від поодиноких осіб можливий, але ефективніший в груповому форматі – в спільноті однодумців або мрійників.
