Ми, Побєда і Берлін
У лютому тогочасний віцепрем'єр-міністр з відновлення Олександр Кубраков розповів представникам німецького уряду про важливість Ukraine Recovery Conference, щоб вона "залишалася практичним майданчиком для розвитку співпраці між урядами та бізнесом". Ну й додав, що Україна змогла продемонструвати прогрес у багатьох секторах і має потенціал заявити про себе ще голосніше. Минуло кілька місяців і Кубраков, м'яко кажучи, перестав відповідати за відновлення країни — подія достатньо турбулентна у вітчизняній політиці, але все ще занадто банальна, щоб прямо впливати на відбудову. Тим часом промайнуло кілька тижнів, а нового урядового відповідального досі немає. І це дає підстави для тривоги, яка або розвіється, або посилиться буквально за кілька днів.
Отже, 11-12 червня в Берліні відбудеться Конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference — URC2024). Спільний німецько-український захід об'єднає "лідерів урядів низки країн, міжнародних організацій, бізнесу та громадянського суспільства". Це третій щорічний захід високого рівня (після Лугано і Лондона), присвячений швидкому відновленню та довгостроковій відбудові України внаслідок повномасштабної агресії з боку росії.
Організатори акцентують на тому, що вперше Конференцію прийматиме держава-член ЄС. Крім того, безпосередньо цитуючи анонс, URC2024 продемонструє прогрес України у здійсненні внутрішніх трансформацій, зокрема у контексті економічної стійкості та майбутнього вступу в ЄС. Звичайно, це реклама, яка й не може писатися інакше, але вона підкреслює важливий момент — Україні не відводиться банальна роль прохача. Згадка про приєднання до ЄС також не перетворює захід в екзамен на перевірку спроможності, але йдеться не стільки про поточну і майбутню відбудову, скільки про українські європерспективи загалом. Спеціальний представник ФРН з питань України і голова Робочої групи Конференції у складі німецького МЗС Жан-П'єр Фрьолі назвав URC2024 "сильним політичним сигналом солідарності з Україною з боку міжнародної коаліції" і підкреслив доцільність погляду на реконструкцію України "в світлі її руху в ЄС". Одним словом, захід буде непересічний, важливий для нашого виживання.
І на цьому тлі ситуація набуває доволі непривабливого колориту — персональний склад української делегації надто довго залишався невідомим. Відсутність цієї інформації попри близькість самої Конференції дозволяла припустити, що він і не затверджений, інакше нема причин тримати цю вуаль таємничості. Зрештою її покров трохи відкрив анонс іншого заходу. Напередодні URC2024, 10 червня, у Берліні відбудеться конференція "Стійкість, відновлення, процвітання: Перспективи для економіки України", на якій очікується участь представників Європейської комісії, німецького й українського урядів, міжнародних фінансових установ, а також наукового і експертного середовища. З боку офіційної України питання державних інвестицій, співвідношення між воєнною та повоєнною економікою й інші актуальності обговорять міністр фінансів Сергій Марченко, заступники міністра економіки Олексій Соболєв, Володимир Кузьо і Тетяна Бережна. Крім того, в рамках цієї ж конференції відбудеться публічна дискусія "Відновлення України в європейському контексті", в якій нашу державу представить Перша віцепрем'єр-міністерка, міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Ніщо не заважає заступниці прем'єр-міністра виступити і на цьому заході від Київської школи економіки, і на самій Конференції — і це вже буде високим представництвом України. Та чи достатнім? Цілком імовірно, що поки неконкретний пункт "Head of the Ukrainian Delegation" програми заходу заповнить Глава держави. За повідомленням німецької газети "Frankfurter Allgemeine Zeitung" Володимир Зеленський у вівторок має вперше виступити з промовою в Бундестазі, який для цього збереться на позачергову сесію. Голова німецько-української парламентської групи Робін Вагенер назвав таку можливість "важливим знаком нашої солідарності та дружби з Україною та вираженням нашої поваги до досягнень країни".
Таким чином у Конференції проявляється більше геополітики, аніж можна очікувати. У той час як вона лише наближається, росія провела свій Петербурзький міжнародний економічний форум. Нехай з талібами, найбіднішими країнами світу, Карагановим і несмішними жартами путіна, але з висновком, що "росія – на рівні з Німеччиною та Японією". Український захід уже виглядатиме реакційно. Дзеркальність тут притягнута за вуха і нам не слід озиратися на росіян, але вони без сумніву витиснуть з цього факту максимум інформаційного соку. Особливо якщо Берлінська конференція провалиться. Ніщо не вказує на саме такий фінал, але ворог підготувався — сама ймовірність виступу українського президента в німецькому парламенті кремлівською пропагандою уже подається у вигляді "узурпатор буде клянчити гроші, щоб продовжувати їх красти".
Для чого взагалі Конференція?
Ключова мета URC2024 — консолідувати сталу міжнародну підтримку для відновлення, відбудови, реформування та модернізації України. Тим не менше її проведення запускає черговий виток суспільної дискусії "яке відновлення без перемоги". Протиборчі в цьому питанні сторони наводять якісні й переконливі аргументи, але крутяться навколо досить ілюзорних ідей. По-перше, алгоритм "спочатку перемога, а тоді відбудова" не спирається на часову визначеність, тому примусить буксувати систему, яка здатна працювати вже. Втрачати час у складні часи — розкіш. По-друге, класична капітуляція зразка 1945 року може виявитись недосяжною ціллю, тому ставити відновлення України в залежність від готовності росії воювати до кінця (це відкриває надзвичайно широкий простір для оцінок, але не піддається лінійному прогнозуванню) так само не корисно. По-третє, відновлення слід вважати не так наслідком, як передумовою (чи й запорукою) перемоги — електростанції, газове господарство, порти, мости та інша інфраструктура важливі для економіки мирного часу, а для економіки війни й поготів. Нарешті, міжнародні партнери погодилися з формулою start now (відновлення і модернізацію України поза очікуванням переможного закінчення війни) іще до Лондона.
Власне, в частині енергетики необхідність залучення Україною інвестицій взагалі не потребує жодних доказів. Перспектива отримувати електроенергію по кілька годин на добу через руйнацію росією об'єктів генерації красномовніша будь-яких дискусій і аргументів. Проте саме ця актуальна проблема потребує довгострокових рішень і програм, адже енергетичні "пам'ятники" радянської доби споруджувались роками і стільки ж часу потребуватимуть для свого відновлення. Або ж панівним стане концепт енергетичної децентралізації, в межах якого знищені десятки великих генераторів будуть заміщені сотнями малих. І без іноземних інвестицій в цьому світлі "світла" нам не бачити, даруйте за тавтологію.
Декілька днів тому почали звучати перестороги від того, що при всій важливості Конференції для України вона підходить до неї безвідповідально. Буквально, відсутність віцепрем'єра з питань відновлення загострює ризик приїхати в Берлін неповноцінною делегацією, викличе запитання і зродить підозри. Головним аргументом на користь того, що ситуація не розвиватиметься за гіршим сценарієм, є пильна увага до неї збоку громадянського суспільства.
Якщо розглядати Конференцію як інструмент гарантованого залучення, надходження і використання коштів на відбудову України з погляду безпеки й добробуту українців, то участь в її проведенні громадських організацій просто необхідна. Не тільки тому, що громадянське суспільство за останні 10 років довело свою силу. Так само як воно успішно виконує роль майданчика для узгодження інтересів політики й бізнесу вдома, без нього не обійтись, коли сторони трикутника вже мають різні паспорти. І це якщо тактовно ігнорувати українську "корупційну гідру", про яку згадують світові політики доречно і всує. Інакше кажучи, громадянське суспільство покликане гарантувати довіру міжнародних партнерів.
В попередні роки для підтвердження повноважень "гаранта" була проведена пре-конференція, на якій західні політики унісон говорили про важливу роль громадянського суспільства в тому процесі, для якого всій й зібралися. Консолідація громадянського суспільства помітна й зараз. Готуючись до конференції Міжнародний фонд "Відродження" та експерти організацій громадянського суспільства сформулювали власні пропозиції щодо бачення громадянського порядку денного в царині економічної стійкості, довкілля, людських вимірів стійкості та відновлення громад, а також підготовки України до вступу до Європейського Союзу. З-поміж іншого експерти вказують на сталість англійського виразу "recovery and reconstruction", який передбачає відновлення не тільки матеріальних втрат, але й демократичних механізмів. І якщо у цьому контексті дослідження вказує, наприклад, на відновлення практики проведення конкурсу для заміщення вакантних посад державних службовців, тому ширша дискусія вказує на неповноцінність цілих інституційних елементів.
Тут ми знову виходимо на початок — звільнення Кубракова за тривалої відсутності заміни виглядає диверсією. Мовляв, серйозність державного підходу до відновлення без віцепрем'єра з питань відновлення викликає подив і сумніви. Насамперед у тому, чому політична доцільність може слугувати причиною для звільнення, але призначення на її ж основі чомусь не відбувається. З останнім складно, але можна сперечатися.
Урядова делегація не є настільки бідною, як її оцінюють. Керівників фінансового й економічного блоку, міністрів соціальної політики й закордонних справ доповнює т.в.о. Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василь Шкураков. Так, немає чиновника з "відновленням" у назві посади, але є ціла плеяда тих, хто займається ним за функціоналом. Звичайно, якщо всі суперечки не зводяться до того, що Кубракова звільнили не так і не тоді. Хочемо чи не хочемо, подобається чи ні, але цю сторінку вже перегорнуто.
Відновлення України — тривалий і затратний процес незалежно від того, коли сам він почнеться і з якою інтенсивністю відбуватиметься. З погляду фізики процесу це така собі "неньютонівська рідина", яка змінює свою в'язкість залежно від швидкості, на яку в нашому випадку впливають дві величини: російські удари і західні гроші. Україна працює над обома, але можливість впливу на кожну істотно відмінна. Тим часом росія продовжує руйнувати українську інфраструктуру, постійно піднімаючи прайс її відбудови. Минулого року на Конференції у Лондоні на відновлення України було залучено близько 60 млрд доларів. У середині лютого цього року Світовий банк оцінив цю потребу в 486 мільярдів. Це ще не кінець, але тенденція достатньо чітка. Нема коли запрягати, треба їхати.
