Що таке синдром втрачених можливостей?
Синдром втрачених можливостей або FOMO (Fear of missing out) — це нав'язливе відчуття, що інші люди успішніші за вас, більше встигають і живуть краще життя. Під впливом таких думок ви можете почати хапатися одночасно за багато справ, боючись щось пропустити в житті. Як результат — швидке виснаження та апатія. То чому цей стан виникає та чи можна його побороти?
Нудьга, самотність, тривога та навіть депресія — найчастіші прояви синдрому втрачених можливостей. Соцмережі, де новини сьогодні поширюються моментально, а наші онлайн-друзі діляться фотографіями зі свого життя, провокують розвиток FOMO.
В інтернеті ми можемо бачити ідеальні картинки життя, і нам здається, що таке воно і є в інших. Та замість того, аби надихати нас, отримана інформація викликає лише негативні емоції.
Чому виникає цей синдром?
Ми живемо в суспільстві, яке диктує нам свої норми та соціальні ролі. Наприклад, жінка старша за 35 років може відчувати апатію через те, що вона ще не стала дружиною чи мамою. Або ж переживати негативні емоції через відсутність досягнень у кар'єрі чи матеріальній сфері. І саме неможливість зараз змінити якусь частину нашого минулого викликає синдром втрачених можливостей. Наприклад, ви б хотіли працювати на більш оплачуваній посаді, але не маєте відповідної освіти. Тому й жалкуєте, що коли вам було 17, ви вступили не на ту спеціальність. Але хіба ж ми не діяли тоді відповідно до умов, у яких перебували?
Під час повномасштабної війни синдром втрачених можливостей дещо трансформувався. Багато українців переїхали жити в інші міста, а то й за кордон, втратили свої домівки, у когось родичі залишилися в окупації. Ми почали боятися загибелі наших рідних на війні чи через обстріли, втратили можливість бути разом з важливими для нас людьми через відстань, хвилюватися за своє майно. Усе це викликає тривогу, а в гіршому випадку може навіть призвести до депресії. Стан невизначеності майбутнього погіршує подолання синдрому втрачених можливостей. Ми не знаємо, коли зможемо поїхати додому, обійняти своїх рідних.
То як подолати синдром втрачених можливостей?
Розпочати я раджу з усвідомлення: вам потрібно прийняти той факт, що змінити минуле зараз неможливо. І коли вдалося це зробити, почніть шукати нові сенси. Можливо, вони будуть у волонтерстві чи допомозі дітям, або в новій роботі чи хобі.
Також психологиня рекомендує зменшити користування соцмережами. Ви можете поставити для себе обмеження по часу й дотримуватися його.
А ще:
- почніть звертати увагу на свої досягнення в житті, а не на невдачі;
- будьте вдячні собі за кожен крок назустріч вашій цілі. Це допоможе сфокусуватися на позитивних моментах;
- визначте для себе пріоритети та цілі, продумайте план руху до них та почніть реалізовувати задумане.
І, звісно, не забувайте любити себе. Це ключ до позитивних змін у вашому житті.
